Рішення № 18299174, 09.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/32009.09.11 За позовомКомунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»

Простягнення 2417,11 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 11 від 10.01.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»про стягнення 2121,40 грн. основного боргу, 110,80 грн. пені, 119,62 грн. інфляційних втрат та 38,36 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати комунальних послуг відповідно до Договору № 42 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення від 01.11.2009 року.

Ухвалою від 12.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.09.2011 року.

В судовому засіданні 09.09.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2011 року не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.09.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши наявні матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2009 року між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (далі виконавець, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кварта»(далі споживач, відповідач) було укладено Договір № 42 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що виконавець зобовязується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, загальною площею 219,4 кв.м., а споживач зобовязується своєчасно оплачувати надані послуги за тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором, а також відшкодовувати виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість комунальних послуг визначається за фактичними обсягами спожитих послуг. Ціна одиниці послуги/тариф визначається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Розмір плати за надані комунальні послуги змінюється виконавцем самостійно з часу встановлення нових тарифів.

Згідно з пунктом 2.5 Договору оплата отриманих послуг здійснюється споживачем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 3.2.1 Договору сторони узгодили, що споживач зобовязаний оплачувати отримані комунальні послуги та відшкодовувати експлуатаційні витрати відповідно до займаної опалювальної площі у встановлений договором строк.

З Угоди про внесення змін від 04.12.2009 року до Договору про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення № 42 від 01.11.2009 року вбачається, що загальну площу приміщення було зменшено до 37,7 кв.м.

На виконання умов Договору позивач за березень квітень 2010 року та за грудень 2010 року травень 2011 року надав відповідачу послуг на загальну суму 2166,10 грн., що засвідчується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № 1531 від 10.03.2010 року, № 2001 від 12.04.2010 року, № 5579 від 13.12.2010 року, № 448 від 13.01.2011 року, № 971 від 11.02.2011 року, № 1498 від 12.03.2011 року, № 2008 від 31.03.2011 року, № 2516 від 29.04.2011 року (копії в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за надані послуги, у звязку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 2121,40 грн.

20.06.2011 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію, відповідно до якого просив погасити існуючу заборгованість, на доказ чого надано фіскальний чек № 7573 від 21.06.2011 року, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Cтаном на день розгляду справи в суді суму боргу по комунальних платежах відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість останнього перед позивачем в силу наведеного вище становить 2121,40 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2121,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 3.3.2 Договору виконавець має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані комунальні послуги пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених платежів за кожен день прострочення, але не більше розмір встановленого законодавством України.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 3.3.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 110,80 грн. за період з 16.03.2011 року по 01.07.2011 року.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 2.5 та 3.3.2 Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, порядку розрахунків погодженого сторонами та періодів нарахування визначених позивачем, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 38,36 грн. та 119,62 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті коштів за комунальні послуги та порядку розрахунків встановленого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати в сумі 106,63 грн., а 3% річних в сумі 35,83 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кварта»(місцезнаходження: 02091, м. Київ, Дарницький р н, Харківське шосе, буд. 164, код ЄДРПОУ 32376034) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування нежитлового фонду»Дарницького району м. Києва (місцезнаходження: 02121, м. Київ, Дарницький р н, вул. Вербицького, буд. 32, код ЄДРПОУ 35660296) 2 121 (дві тисячі сто двадцять одну) грн. 40 коп. основного боргу, 110 (сто десять) грн. 80 коп. пені, 106 (сто шість) грн. 63 коп. інфляційних втрат, 35 (тридцять пять) грн. 83 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 34 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

20.09.2011 року