Рішення № 18299064, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/23519.09.11 За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

ДоПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

Простягнення 26719,59 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 155/1/23-2626 від 20.06.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № Д07/2011/07/11-3 від 11.07.11 р.

ОСОБА_3 дов. № Д07/2011/09/02-2 від 02.09.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення 21659,15 грн. боргу, 4004,78 грн. інфляційної складової боргу та 1055,66 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неповерненням надмірно сплачених грошових коштів за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. через невірне застосування тарифів на теплову енергію.

Ухвалою суду від 01.08.11 р. було порушено провадження у справі № 37/235 та призначено її розгляд на 07.09.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 01.08.11 р. надав витребувані судом документи та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви, а також уточнення до позовної заяви, яким доповнив підстави стягнення грошових коштів.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.11 р. проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було залучено до матеріалів справи.

Суд оголосив у судовому засіданні 07.09.11 р. перерву до 19.09.11 р. о 10:40 год. для витребування у позивача детального порівняльного розрахунку позовних вимог за спірний період.

У судовому засіданні 19.09.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.09.11 р. повторно проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Кивенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №153-8540-9 від 01.01.1999 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобовязується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 153-8540-9 від 01.01.1999 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 153-8540-9 від 01.01.1999 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку по 25 число поточного місяця, подання звіту в РВТ № 1 не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 153-8540-9 від 01.01.1999 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з п. 2 вищевказаного додатку, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати теплової енергії, що споживається.

Пунктом 3 додатку № 4 до договору № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.07 р. № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Позивач в обґрунтування позовних вимог пояснив суду, що за період з 01.12.08 р. до 31.07.09 р. КП «Київжитлоспецексплуатаціяґ» спожило теплову енергію на суму 38044,04 грн. (розпорядження КМДА № 86 від 31.01.07 р.), однак відповідач нарахував за даний період 59703,19 грн. за спожиту теплову енергію за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА № 1662, № 1663 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., № 127, № 128 від 05.02.09 р., які були скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08 р., № 65/2009 від 03.02.09 р., № 76/2009 від 09.02.09 р., як такі, що не відповідають законам та Конституції України.

Позивач сплатив зазначені грошові кошти у розмірі 59703,19 грн., у звязку з чим на початок опалювального сезону 2009-2010 рр. станом на 15.10.09 р. у нього виникла переплата за договором № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. у розмірі 21659,15 грн.

Позивач пояснив суду, що відповідач відмовився визнати дану переплату і не надав позивачу в опалювальних сезонах 2009-2010 рр. та 2010-2011 рр. теплову енергію на суму переплати, яка становить 21659,15 грн.

КП «Київжитлоспецексплуатація»зверталося до ПАТ «Київенерго»з проханням здійснити перерахунок (лист № 155/1/23-1664 від 09.04.09 р.), однак відповідач листом № 048-05/3951 від 28.04.09 р. відмовилось виконати перерахунок.

Претензією від 19.07.10 р. № 155/1/23-2836 позивач звернувся до ПАТ «Київенерго»з вимогою провести перерахунок вартості теплової енергії за період з лютого 2008 року до лютого 2009 р., а надлишково сплачені кошти по незаконних тарифах просив зарахувати в оплату за теплову енергію в майбутній період.

Листом № 048-72-9304 від 28.07.10 р. ПАТ «Київенерго»відмовило у задоволенні вищевказаної претензії.

Позивач надіслав відповідачу вимогу № 155/23-01/45 від 26.01.11 р., якою просив повернути переплачені грошові кошти за договором № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. в розмірі 21659,15 грн.

Однак ПАТ «Київенерго»листом № 048-21-1642 від 16.02.11 р. в черговий раз відмовило позивачу в перерахунку вартості теплової енергії за період з грудня 2008 року до лютого 2009 року.

За таких обставин КП «Київжитлоспецексплуатація»звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до ПАТ «Київенерго»про стягнення про стягнення 21659,15 грн. боргу, 4004,78 грн. інфляційної складової боргу та 1055,66 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неповерненням надмірно сплачених грошових коштів за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 21659,15 грн. боргу, 4004,78 грн. інфляційної складової боргу та 1055,66 грн. трьох відсотків річних, у звязку з неповерненням надмірно сплачених грошових коштів за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. через невірне застосування тарифів на теплову енергію. через невірне застосування тарифів на теплову енергію.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 2 і 3 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої плати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

-повернення виконаного за недійсним право чином;

-витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

-повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні;

-відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання щодо оплати теплової енергії за договором № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. виконав належним чином, тоді як відповідач вимогу позивача здійснити перерахунок або повернути надмірно сплачені грошові кошти у звязку з невірним застосуванням тарифів на теплову енергію не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти позову, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, пояснюючи це тим, що ПАТ «Київенерго»проводила розрахунки за теплову енергію та застосовувала виключно діючі тарифи відповідного періоду, зокрема ті, які відповідним чином встановлені та затверджені КМДА. Окрім цього, позивач зазначив, що на даний час доказів наявності судових рішень, які набрали законної сили про визнання неправомірними розпоряджень КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію, чинних у спірний період не існує.

Однак судом вищезазначені доводи відповідача не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Розпорядженнями голови КМДА від 27.11.08 р. № 1662, від 25.12.08 р. № 1780/1, від 05.02.09 р. № 128, від 02.03.09 р. № 230 були встановлені нові тарифи на теплову енергію, що постачається АЕК «Київенерго». Дані розпорядження КМДА були скасовані Указами Президента України від 03.02.09 р. № 65/2009, від 09.02.09 р. № 76/2009, як такі, що суперечать Конституції України та законам України.

Також, доводи відповідача з приводу непоширення дії Указів Президента України на розпорядження Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів на теплову енергію не заперечують обґрунтованості заявленого позову, оскільки доказів визнання зазначених Указів Президента в установленому порядку незаконними або неконституційними суду не надано.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 21659,15 грн. боргу, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, то позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»в частині стягнення з ПАТ «Київенерго»боргу за договором № 153-8540-9 від 01.01.1999 р. у розмірі 21659,15 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути також з ПАТ «Київенерго»4004,78 грн. інфляційної складової боргу та 1055,66 грн. трьох відсотків річних за період з 15.10.09 р. до 31.05.11 р.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особам.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, або іншим актом цивільного законодавства.

Дана норма надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, стягувати з нього три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобовязання. Грошовим зобовязанням вважається зобовязання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобовязання можуть бути частиною інших оплатних зобовязань (наприклад: обовязок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обовязок наймача оплатити за користування майном тощо), а також можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

При цьому слід зазначити, що у відповідності до укладеного між сторонами договору № 153-8540-9 від 01.01.1999 р., відповідач не брав на себе грошового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Київенерго»4004,78 грн. інфляційної складової боргу та 1055,66 грн. трьох відсотків річних за період з 15.10.09 р. до 31.05.11 р.

Таким чином, позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 21 659 (двадцять одна тисяча шістсот пятдесят девять) грн. 15 коп. боргу, 216 (двісті шістнадцять) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 191 (сто девяносто одну) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У решті позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.