Рішення № 18297471, 13.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/18713.09.11 за позовом: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»в інтересах виробничої одиниці «Словянськтепломережа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»,

про стягнення 69165,50 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

від позивача: ОСОБА_1 дов. № ЮР/4476 від 31.12.2010 року,

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 11 гпк-вп від 10.03.2011 року,

Суть спору:

22.07.2011 року обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»в інтересах виробничої одиниці «Словянськтепломережа»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»(далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 239 від 01.10.2008 року в сумі 69165,50 грн., а саме: 58838, 04 грн. основного боргу, 1229,74 грн. пені, 7178,53 грн. інфляційної складової боргу за 2008-2011 роки, 1946,19 грн. три проценти річних за 2010-2011 роки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги за договором № 239 від 01.10.2008 року.

Ухвалою суду від 26.07.2011 року порушено провадження у справі №64/187, розгляд справи призначено на 16.08.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2011 року у звязку із задоволенням клопотання представника відповідача про витребування необхідних для розгляду справи документів.

У судовому засіданні 13.09.2011 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судовому засіданні 13.09.2011 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.09.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

01.10.2008 року між виробничою одиницею «Словянськтепломережа»обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (за договором - енергопостачальна організація) та товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»(споживачем) було укладено договір про постачання теплової енергії № 239 (далі - Договір), згідно з яким енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Доказів припинення договору у встановленому порядку суду не надано.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 4.2.1. договору енергопостачальна організація зобовязана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

Пунктом 5.1 договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом.

З матеріалів справи вбачається, що облік споживання відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом у звязку з відсутністю у відповідача лічильників відповідно до пункту 5.7 Договору, за змістом якого, якщо приміщення споживача знаходиться у будинку, оснащеному приладом обліку теплової енергії, споживач сплачує за опалення згідно з показаннями цих приладів пропорційно до опалювальної площі приміщення.

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються за встановленими тарифами згідно з предявленими рахунками, надісланими рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представникам споживача.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

У пункті 6.3 договору обумовлено, що споживач за пять днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 6.5. договору споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді за чинними нормами. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Обєкт теплопостачання відповідача було підключено до центрального опалення, що підтверджується актами від 22.10.2008 року, від 15.10.2009 року, 07.10.2010 року на включення опалення, який підписаний сторонами без зауважень.

Позивачем було нараховано та виставлено відповідачу до сплати рахунки за послуги опалення за січень-грудень 2008 року на загальну суму 12766,88 грн., за січень-грудень 2009 року на загальну суму 17612,40 грн., за січень-грудень 2010 року на загальну суму 23198,47 грн., за січень-квітень 2011 року на загальну суму 12507,01 грн.

Відповідачем було частково сплачено заборгованість за договором в лютому, березні та червні 2008 року на загальну суму 8599,57 грн., а отже відповідач визнавав договірні відносини із позивачем за договором № 239 від 01.10.2008 року.

Заперечення відповідача пре те, що йому не постачалася теплова енергія і ним не здійснювалась оплата судом не приймаються до уваги як такі, що не відповідають обставинам справи.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Однак, всупереч умовам Договору відповідач не сплатив вартість спожитої теплової енергії на підставі виставлених йому рахунків в передбачений строк, внаслідок чого заборгованість за спожиту енергію за січень-грудень 2008 року, за січень-грудень 2009 року, за січень-грудень 2010 року та за січень-квітень 2011 року становить 58838, 04 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 58838, 04 грн. суду не надав, викладені позивачем доводи не спростував, у звязку з чим вимоги позивача щодо основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1229,74 грн., розраховану з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ з 16.11.2010 року по 15.05.2011 року. Відповідно до п. 7.2.3. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для субєктів підприємницької діяльності - 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, що заявлена до стягнення з відповідача, та встановлено його відповідність обставинам справи, однак, позивачем невірно застосована облікова ставка НБУ за визначений ним період, яка становила 7,75%, а не 10,25 % як помилково зазначає позивач.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за вказаний позивачем період (відповідно до вимог статті 232 ГК України) підлягають частковому задоволенню в сумі 467,33 грн. за здійсненим судом розрахунком:

3678,53 (з 16.01.2011 року по 15.05.2011 року)*7,75*2/366 %*120 = 186,94 грн.;

3678,53 (з 16.02.2011 року по 15.05.2011 року)*7,75*2/366 %*89 = 138,64 грн.

3678,53 (з 16.03.2011 року по 15.05.2011 року)*7,75*2/366 %*61 = 95,02 грн.

3678,53 (з 16.04.2011 року по 15.05.2011 року)*7,75*2/366 %*30 = 46,73 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 762,41 грн. пені суд відмовляє, виходячи з неправомірного та безпідставного нарахування за вказаною позивачем ставкою НБУ.

Крім того статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов договору суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 58838,04 грн. основного боргу, 467,33 грн. пені, 7151,53 грн. інфляційних збитків, 1946,19 грн. трьох процентів річних .

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІЗ»(01135, м. Київ, вул. Чорновола, буд. 10а, код ЄДРПОУ 32828901, р/р 26002202346101 в СФ КБ «Ескпобанк»у м. Києві, МФО 322421) на користь виробничої одиниці «Словянськтепломережа»Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»(83036, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, р/р 26006300001260 в АТ «Златобанк», МФО 380612, код ЄДРПОУ 26221744 отримувач ВО ОКП «ДТКЕ»«Словянськтепломережа») заборгованість за надані послуги в сумі 58838 (пятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 04 коп., 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 33 коп. пені, 7178 (сім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 53 коп. інфляційної складової боргу, 1946 (тисяча девятсот сорок шість) грн. 19 коп. три проценти річних, 691 (шістсот девяносто одна) грн. 66 коп. витрат з державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 762 грн. 41 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням чинності видати наказ.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н. І. Зеленіна