Рішення № 18297337, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/309

12.09.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт –Укр"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

про

стягнення 580 373,82 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Виговська Г.Л., Виговська Н.І.

від відповідача:

Кузуб С.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елкопласт –Укр" (надалі –ТОВ "Елкопласт –Укр") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (надалі –ТОВ "Грінко-Київ") про стягнення 580 373,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди контейнерів для твердих побутових відходів №05/12/08 від 05.12.2008 р. позивач передав у тимчасове платне користування майно, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 417 302,96 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 22 457,61 грн., інфляційних у розмірі 16 781,78 грн. та 3% річних у розмірі 4 399,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 12.09.2011 р. у зв'язку із заявленим відповідачем клопотанням та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представники позивача з'явилися, надали заяву про збільшення позовних вимог від 25.07.2011 р., в якій просили стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі у розмірі 521 702,96 грн., пеню у розмірі 37 489,95 грн., інфляційні у розмірі 16 781,78 грн. та 3% річних у розмірі 4 399,13 грн., позовні вимоги з урахуванням заяви від 25.07.2011 р. підтримали та просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому визнав заборгованість перед відповідачем по орендній платі у розмірі 521 702,96 грн., надав клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців пропорційно від суми боргу у зв'язку із великою дебіторською та кредиторською заборгованістю, що зумовило скрутне фінансове становище ТОВ "Грінко-Київ", просив зменшити розмір пені на 60%.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2008 р. між ТОВ "Елкопласт –Укр" (орендодавець) та ТОВ "Грінко-Київ" (орендар) укладено договір оренди контейнерів для твердих побутових відходів №05/12/08 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове оплатне користування наступне майно: контейнера пластмасові, євро стандарту, ємністю 1100 л із рухомою сферичною кришкою у кількості 1000 шт.

Згідно з п. 3.1 Договору передача контейнерів від орендодавця до орендаря здійснюється на підставі додаткових угод на кожну окрему партію контейнерів та підписання обома сторонами актів приймання-передачі контейнерів, який складається у письмовій формі і підписується уповноваженими на це представниками сторін, які здійснюють таку передачу, та скріплюється печатками сторін.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що орендар зобов'язується сплачувати на користь орендодавця орендну плату за користування майном, що охоплюється предметом цього договору, у розмірах та у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 5.3 Договору розмір орендної плати за кожну одиницю майна складає за 1 рік –720,00 грн., включаючи ПДВ, за один місяць –60,00 грн., включаючи ПДВ.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується завжди 20 числа поточного місяця перерахунком суми на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 5.5 Договору орендар сплачує орендну плату згідно цієї частини цього договору на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, оплату якого можна проводити протягом 10 днів з дня його видачі.

На виконання умов Договору у період з 08.12.2008 р. по 29.12.2008 р. позивачем було передано відповідачу в оренду контейнери у кількості 870 шт., що підтверджується актами прийому-передачі до Договору №1-8.

Відповідачем частково сплачувалась орендна плата за користування контейнерами, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2011 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 521 402,96 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі контейнерів у кількості 870 штук в оренду, користування ними відповідачем та заборгованість відповідача з внесення орендної плати за період з червня 2010 року по червень 2011 року у розмірі 521 702,96 грн. наведена заборгованість визнана сторонами в акті звірки взаємних розрахунків від 31.07.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 5.4 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 20 числа поточного місяця.

Відповідач частково сплачував орендну плату, що підтверджується виписками з рахунку позивача та актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2011 р.

Посилання відповідача на ненастання строку оплати орендованих контейнерів судом відхиляються з огляду на таке.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується завжди 20 числа поточного місяця перерахунком суми на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 5.5 Договору орендар сплачує орендну плату згідно цієї частини цього договору на підставі рахунку, виставленого орендодавцем, оплату якого можна проводити протягом 10 днів з дня його видачі.

Із матеріалів справи вбачається і не заперечується представником відповідача, що протягом дії Договору та на виконання його умов ТОВ "Грінко-Київ" частково сплачувало орендну плату, а встановлені платежі містять призначення –"згідно Договору", а не згідно конкретних рахунків.

Крім того, розмір щомісячної суми орендної плати був відомий відповідачу з огляду на підписання актів прийому-передачі контейнерів №1-8. До того ж позивачем надано докази щомісячного направлення на адресу відповідача рахунків та актів.

Із гарантійних листів відповідача до ТОВ "Елкопласт –Укр" вбачається, що ним постійно визнавалась сума щомісячної заборгованості та пропонувалось розстрочити заборгованість.

Таким чином, сторони погодили щомісячну систему сплати орендних платежів, передбачену п. 5.4 Договору, а обставин, які б перешкоджали здійсненню платежів до одержаних рахунків, відповідачем не наведено.

Суд відзначає, що сторони обмінювались гарантійними листами щодо розстрочення оплати суми заборгованості, проте волі обох сторін на встановлення конкретних пропозицій (зміни строку виконання зобов’язань) досягнуто не було (кожна сторона пропонувала свої умови, на які інша не погоджувалася).

За перерахунком суду заборгованість відповідача по орендній платі та іншим платежам за період з 21.07.2010 р. по 31.07.2011 р. становить 521 702,96 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 521 702,96 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість визнана.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Грінко-Київ" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Елкопласт –Укр" про стягнення з ТОВ "Грінко-Київ" заборгованості у розмірі 521 702,96 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 37 489,95 грн. згідно розрахунку, доданого до заяви про збільшення позовних вимог від 25.07.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати орендної плати чи будь-якого рахунку, виставленого орендодавцем за цим договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день такого прострочення.

За перерахунком суду, враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (20.11.2010 р., 20.02.2011 р. та 20.03.2011 р. припадають на вихідні дні, а тому останній день виконання зобов’язання переноситься на понеділок), вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 37 401,37 грн. є правомірними. В частині 88,58 грн. пеня обрахована невірно.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Судом береться до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, який зумовлений великою дебіторською заборгованістю, що підтверджується балансом, звітом про фінансові результати, а також тим, що основним видом діяльності ТОВ "Грінко-Київ" є здійснення господарської діяльності шляхом надання комунальних послуг, спрямованих на вивезення побутових відходів, та те, що боржниками відповідача є комунальні підприємства. Крім того, заборгованість перед ТОВ "Елкопласт –Укр" відповідачем визнана повністю.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та вдвічі зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ "Елкопласт –Укр" до 18 700,69 грн.

Також, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 4 399,13 грн. та інфляційні у розмірі 16 781,78 грн., нараховані за період прострочення з грудня 2010 року по травень 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення інфляційних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 16 781,78 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 4 303,67 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Під час розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про розстрочку виконання судового рішення.

У відповідності до частини 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

У заяві від 12.09.2011 р. ТОВ "Грінко-Київ" посилається на існування великої дебіторської та кредиторської заборгованості, що зумовило скрутне фінансове становище відповідача, а також на те, що виконавчою службою Голосіївського району міста Києва відкрито 6 виконавчих проваджень про примусове стягнення з боржників на користь відповідача грошових коштів.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2011 р. заявив про те, що він не заперечує проти розстрочення виконання рішення суду по справі №48/309 строком на шість місяці, що підтверджується його підписом на заяві ТОВ "Грінко-Київ".

Подача заяви про розстрочку судового рішення та погодження її стягувачем свідчить про врахування матеріальних інтересів та фінансового стану обох сторін, і викладене в заяві прохання про розстрочку якнайкраще, на думку сторін, забезпечить врахування спільних інтересів при виконанні рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2011 р. у справі №48/309.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6.3 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 р. у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем. Наведене враховується судом при розподілі судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт –Укр" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 7-Б, кв. 47; ідентифікаційний код 32982190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елкопласт –Укр" (10001, м. Житомир, майдан Згоди, 6; ідентифікаційний код 33643985) заборгованість у розмірі 521 702 (п'ятсот двадцять одна тисяча сімсот дві) грн. 96 коп., інфляційні у розмірі 16 781 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 4 303 (чотири тисячі триста три) грн. 67 коп., пеню у розмірі 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн. 69 коп., державне мито у розмірі 5 801 (п’ять тисяч вісімсот одна) грн. 90 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 93 коп., розстрочивши виконання рішення наступним чином:

до 30 вересня 2011 року -

94 587,82 грн.

до 31 грудня 2011 року -

94 587,82 грн.

до 31 жовтня 2011 року -

94 587,82 грн.

до 31 січня 2012 року -

94 587,82 грн.

до 30 листопада 2011 року -

94 587,82 грн.

до 30 лютий 2012 року -

94 587,83 грн.

Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –19.09.2011 р.