Рішення № 18296794, 12.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/16012.09.11 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг”

До відповідача:Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком”

Про:вилучення майна та стягнення штрафних санкцій

Суддя Балац С.В.

Представники: Позивача:Козак О.Д. Відповідача: Кузьменко М.В. Суть спору: стягнення 27450,49 грн. пені, 5160,00 грн. штрафу та вилучення та передача власнику предмету лізингу, а саме сідловий тягач КАМАЗ 5460-006, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС НОМЕР_2, в кількості 1 за залишковою вартістю 38.625,00 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення 53.823,04 грн. пені, 25.800,00 грн. штрафу та про вилучення та передачу власнику предмету лізингу, а саме сідлового тягача КАМАЗ 5460-006, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС НОМЕР_2, в кількості 1 за залишковою вартістю 38.625,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору лізингу, а тому просить позов задовольнити.

Позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 27450,49 грн. пені, 5160,00 грн. штрафу та вилучення та передати власнику предмету лізингу, а саме сідлового тягача КАМАЗ 5460-006, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС НОМЕР_2, в кількості 1 за залишковою вартістю 38.625,00 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що відповідач належним чином сплачував лізингові платежі відповідно до умов договору. Також відповідач зазначає, що позивач немає підстав для відмови від договору лізингу, оскільки законодавство не передбачає такого права позивача.

Крім того, відповідач зазначає, одностороннє розірвання лізингодавцем договору фінансового лізингу та вилучення майна є передчасним такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Ухвалою від 16.07.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.08.2010.

Судове засідання 16.08.2010 не відбулося у звязку з відрядженням судді Балац С.В.

Ухвалою від 17.08.2010 призначено розгляд справи на 02.09.2010.

Ухвалою від 02.09.2010 відкладено розгляд справи на 20.09.2010.

Ухвалою від 20.09.2010 зупинено провадження у справі 45/160 до вирішення Вищим господарським судом України справи 33/342 за позовом ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" до ЗАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 23.08.2006 № 23/08/06-1.

До суду надійшла заява про поновлення провадження у справі.

Від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, обставини, які зумовили зупинення провадження у справі відпали.

Ухвалою від 26.07.2011 було поновлено провадження у справі та розгляд справи назначено на 17.08.2011.

Ухвалою від 17.08.2011 розгляд справи відкладався на 05.09.2011.

В судовому засіданні 05.09.2011 оголошено перерву до 12.09.2011.

В судовому засіданні 12.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2006 між ТОВ «ТІБІАЙ Лізинг», яке змінило свою назву на ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»(надалі Лізингодавець) та Закритим акціонерним товариством «Київська будівельна компанія «Київбудком»(надалі Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 23/08/06-1 (далі Договір), згідно п. 1.1. якого предметом договору є надання Лізингодавцем, у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена у специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Специфікацією (додаток № 2 до договору) сторони погодили найменування, ціну одиниці, кількість та вартість майна, що є предметом лізингу за договором.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

На виконання умов договору Лізингодавець передав у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу автотранспортний засіб марки КамАЗ, модель 5460-006, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС НОМЕР_2.

Відповідно до п. 3.1 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) та п. 3.4.1.- 3.4.5. договору.

Між сторонами спору існував майновий спір про стягнення заборгованості з лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів та штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 33/342-27/374 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” до Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком" про стягнення 33.716, 78 грн. позов задоволено частково та вирішено стягнути з Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” заборгованість у розмірі 4 045,94 грн., 3% річних у сумі 120,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 514,15 грн., пеню у сумі 964,87 грн., штраф у розмірі 10320,09 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 273,09 грн. та 310,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказаним рішенням господарського суду встановлено, що "за період з листопада 2008 року по березень 2009 року відповідач здійснив оплату лізингових платежів не у повному обсязі, сплативши розмір лізингового платежу зазначеного в графіку сплати лізингових платежів, без урахування коливання курсу гривні до долару США", та зроблено висновок, що "заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за період з листопада 2008 року по березень 2009 року складає 4045, 94 грн.".

Зазначене рішення Господарського суду міста Києва у справі № 33/342-27/374 залишено без змін апеляційною та касаційною інстанцією, отже зазначене рішення набрало законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України вказані факти є преюдиціальними та не доводяться знову.

Пунктом 10.1., 10.1.1. Договору встановлено, що Лізингодавець має право вилучити Майно в таких випадках: Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Пунктом 10.2. Договору визначено, у випадку виникнення будь - якої з підстав, передбачених в пунктах 10.1.1. - 10.1.5. даного Договору, Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу повідомлення про вилучення Майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття Лізингодавцем рішення про розірвання Договору, є рекомендований або цінний лист Лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, на протязі 7 (семи) робочих днів з моменту направлення Лізингодавцем на адресу Лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути Майно Лізингодавцю.

Пунктом 11.2.2 Договору передбачено, що якщо Лізингоодержувач та/або інші особи, яким Майно, при обов'язковій наявності відповідного письмового дозволу Лізингодавця, може бути надано Лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули Майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення Майна у відповідності до статті 10. даного Договору, Лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується неустойка, від загальної вартості Майна на момент укладення Договору, вказаної в пункті 3.2. Договору, за кожний день прострочення строку повернення Майна.

Згідно п. 11.2.5. Договору за порушення процедури вилучення майна, лізингоодержувач має сплатити у розмірі 2% загальної вартості майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідно до п.п. 16.3., 16.3.2. Договору на вимогу Лізингодавця цей Договір може бути достроково розірваний ним у односторонньому порядку у випадках, коли Лізингоодержувач: якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Позивач, в зв'язку з існуванням простроченої заборгованості, надіслав відповідачеві повідомлення від 27.05.2009 № 2829, яке надіслано 28.05.2009, в якому позивач повідомив відповідача про розірвання Договору та вимагав в повернути до 05.06.2009 позивачеві предмет лізингу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобовязання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Частина 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що лізингоодержувач не виконав належним чином умов Договору та прострочив сплату лізингових платежів на строк більше 30 днів з дня настання строку платежу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач прострочив виконання зобовязання, то відповідач вважається таким, що порушив зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Згідно п. 3. ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Отже, у разі порушення відповідачем договору, позивач має право від нього відмовитися частково або в повному обсязі, якщо це встановлено договором або законом, внаслідок чого відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Посилання відповідача на те, що відповідач належним чином сплачував лізингові платежі відповідно до умов договору, та те, що позивач немає підстав для відмови від договору лізингу спростовується вищевикладеним.

Оскільки відповідач порушив умови Договору, то позивач правомірно від нього відмовився, надіславши відповідачеві відповідне повідомлення від 27.05.2009 № 2829. Відповідно Договір є розірваним.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Отже, внаслідок одностороннього розірвання договору лізингодавцем в порядку передбаченому Договором, відповідач (лізингоодержувач) зобов'язаний повернути позивачеві (лізингодавцю) предмет лізингу.

Судом відхиляються твердження відповідача про те, що вилучення предмета лізингу має відбуватися лише на підставі виконавчого напису нотаріуса, як це передбачено в ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки вказаним приписом врегульовано позасудова, а саме нотаріальна, форма захисту приватного права лізингодавця. Наявність позасудової форми захисту приватного права не виключає можливості вирішення спору про повернення майна судом, як це передбачено ст. 124 Конституції України.

Доказів повернення майна лізингоодержувачем лізингодавцю суду не надано. Відповідно вимоги позивача про вилучення у відповідача та передачу позивачеві предмету лізингу, а саме сідловий тягач КАМАЗ 5460-006, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС НОМЕР_2, в кількості 1 за залишковою вартістю 38.625,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 11.2.2. Договору вимоги позивача про стягнення пені в сумі 27450,49 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Виходячи з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 11.2.5. Договору вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 5160,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати понесені позивачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Виходячи із змісту п. 18 Постанову Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.1990 № 9"Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції", п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.06.1983 № 4"Про практику розгляду судами України справ про спадкування", п. 11 Розясгнення Вищого арбітражного суду України від 24.12.99 № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" позовна заява з вимогою про повернення майна підлягає оплаті державним митом за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру - залежно від вартості відшукуваного майна.

Відповідно до пп. "2" п. 2 ст. 3 Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" із заяв, що подаються до господарських судів із позовних заяв майнового характеру, державне мито справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про витребування майна: сідлового тягача КАМАЗ 5460-006, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС НОМЕР_2, в кількості 1 за залишковою вартістю 38.625,00 грн., то державне мито за вказаною вимогою складає 386,25 грн., яке позивачем не було сплачене, а тому воно підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” (код 24934463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (код 33880354) 27450 (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 49 коп. пені, 5160 (п'ять тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, 712 (сімсот дванадцять) грн. 35 коп. - витрат по сплаті державного мита, 128 (сто двадцять вісім) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Вилучити у Закритого акціонерного товариства “Київська будівельна компанія “Київбудком” (код 24934463) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (код 33880354) сідловий тягач КАМАЗ 5460-006, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, номер кузова ХТС НОМЕР_2, в кількості 1 за залишковою вартістю 38.625,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (код 33880354) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200; символом звітності 095; № рахунку: 31110095700011; банк: ГУ УДК у м. Києві; отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва; МФО: 820019; код ЄДРПОУ 26077968) 386 (триста вісімдесят шість) грн. 25 коп. державного мита.

5. Видати накази.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Балац

Дата підписання рішення: 19.09.2011