Рішення № 18295960, 03.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.08.11 р. Справа № 13/116

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколан”, Донецька обл., м. Харцизьк

до відповідача Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, Донецька обл., м. Дзержинськ

про: стягнення 13026грн.23коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 30.12.2010р.) - юристконсульт

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколан”, Донецька обл., м. Харцизьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, Донецька обл., м. Дзержинськ (далі відповідач) про стягнення 13026грн.23коп., з яких 9720грн.00коп. - сума основного боргу, 751грн.77коп. - 3% річних, 2554грн.46коп. - сума інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором про закупівлю № 627 від 28.08.2008р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору про закупівлю № 627 від 28.08.2008р., специфікації № 1 від 28.08.2008р. до договору № 627 від 28.08.2008р., акту звірки взаємних розрахунків за період серпень 2008р. травень 2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 9720грн.00коп., довіреності № 440 від 29.08.2008р., видаткової накладної № РН 0756 від 29.08.2008р.

В судове засідання 03.08.2011р. представник позивача не зявився, ухвала суду про порушення провадження у справі була належним чином на адресу позивача по справі, зазначену у позові та довідці з ЄДР підприємств та організацій України. Про поважність відсутності суд не повідомлений.

Відповідач 03.08.2011р. надав відзив на позовну заяву, яким суму основного боргу в розмірі 9720грн.00коп. визнав в повному обсязі, повідомивши про виникнення боргу у звязку зі скрутним фінансовим становищем, однак заперечував проти нарахованих позивачем суми індексу інфляції у розмірі 2554грн.46коп. та 3% річних у розмірі 751грн.77коп., оскільки дані штрафні санкції не передбачені умовами договору № 627 від 28.08.2009р.

Представник відповідача під час судового засідання 03.08.2011р. підтримав позицію, викладену в відзиві на позовну заяву, повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка позивача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

28.08.2008р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір про закупівлю № 627, згідно з яким продавець зобовязується в обумовлений договором термін передати покупцю товар, згідно зі специфікацією (специфікаціями), а покупець зобовязується прийняти та здійснити оплату за нього на умовах договору.

Відповідно п. 1.2 договору кількість, ціна, сортамент окремої поставки товару визначаються специфікацією (специфікаціями), яка (які) є складовою і невідємною частиною договору.

Згідно п. 1.3 договору „узгодженою партією товару” за договором є кількість та сортимент товару, вказаного в специфікації (специфікаціях), що підписана(ні) сторонами та скріплена печатками.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що ціна товару за одиницю і за позиціями вказана в специфікації до договору.

Згідно п. 4.2 договору розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 банківських днів з моменту прийняття товару та складання акта прийому передачі за кількістю та якістю.

Відповідно п. 8.1 договір набирає чинності із моменту його підписання і діє: щодо виконання зобовязань до повного і належного їх виконання; в частині виконання фінансових зобовязань до повних розрахунків, але не пізніше 31.12.2008р.

Специфікацією № 1 від 28.08.2009р. до договору № 627 від 28.08.2009р. сторони визначили предмет договору, а саме білизну натільне в кількості 540 шт., загальною вартістю 9720грн.00коп. Сторони узгодили зазначену партію товару, оскільки відповідно п. 1.3 договору, специфікація підписана та скріплена печатками обома сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № РН 0756 від 29.08.2008р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 9720грн.00коп.

Позивач у позові посилається на те, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, вартість отриманого товару за видатковою накладною № РН 0756 від 29.08.2008р. в розмірі 9720грн.00коп. не оплатив, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 9720грн.00коп. не погашена, що підтверджується наданим позивачем актом звірки взаємних розрахунків за період серпень 2008р. по травень 2011р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 9720грн.00коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору поставки № 627 від 28.08.2008р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 751грн.77коп., інфляційних витрат в сумі 2554грн.46коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 627 від 28.08.2008р. у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплати продукцію.

Як зазначалось вище, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № РН 0756 від 29.08.2008р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 9720грн.00коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія довіреності № 440 від 29.08.2008р., якою відповідач уповноважив свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 627 від 28.08.2008р.суд робить виходячи з того, що товар, переданий за видатковою накладною співпадає з товаром, погодженим сторонами в специфікації, які є невідємною частиною договору № 627 від 28.08.2008р., про значиться в самих специфікаціях. Відповідачем даний факт не спростований, тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 4.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 60 банківських днів з моменту прийняття товару.

Відповідно до видаткової накладної № РН 0756 був поставлений і відповідно отриманий відповідачем товар 29.08.2009р. на загальну суму 9720грн.00коп. Отже, з урахуванням п. 4.2 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару у розмірі 9720грн.00коп. наступив 21.11.2008р., а вже з 24.11.2008р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Крім того, наданим відзивом відповідач визнав суму основного боргу в повному обсязі.

Відповідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказів погашення боргу в сумі 9720грн.00коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 9720грн.00коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 751грн.77коп., нараховану починаючи з 22.11.2008р. протягом 941 днів та інфляційні нарахування в сумі 2554грн.46коп., нараховані за період з листопада 2008р. по травень 2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Із змісту ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів, сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Таким чином, право кредитора вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми прямо передбачено законом, отже закон не повязує наявність такого права у боржника з умовами договору. Сторонам лише надається право визначити в договорі інший, ніж передбачений законодавцем, розмір річних за користування чужими грошима.

Крім того, сторони п. 5.1 укладеного договору передбачили, що у випадку порушення своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством, встановивши таким чином загальний порядок залучення до відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Таким чином суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині індексу інфляції у розмірі 2554грн46коп. та 3% річних у розмірі 751грн.77коп.

В той же час перевіривши розрахунок суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки позивачем при розрахунку суми 3% річних у розмірі 751грн.77коп., невірно був визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобовязання по оплаті товару, а саме, оскільки за видатковою накладною № РН 0756 товар на загальну суму 9720грн.00коп. був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 29.08.2009р., то з урахуванням п. 4.2 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару наступив 21.11.2008р., а вже з 22.11.2008р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Позивач робить розрахунок починаючи з 22.11.2008р. протягом 941 днів, тобто граничним днем нарахування 3% річних позивачем визначений день - 20.06.2011р.

Оскільки, відповідно п.2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право виходити за межі позовних вимог якщо про це є клопотання заінтересованої сторони, а такого клопотання стороною не надано, то суд зробивши власний розрахунок за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму 3% річних у розмірі 750грн.08коп., розрахована за період з 22.11.2008р. по 20.06.2011р.

Отже, суд відмовляє в задоволенні 3% річних в частині 1грн.69коп.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, нараховані за період з листопада 2008р. по травень 2011р. встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 2554грн.46коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 2554грн.46коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 9720грн.00коп., інфляції в розмірі 2554грн.46коп., 3% річних в сумі 750грн.08коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколан”, Донецька обл., м. Харцизьк до Державного підприємства „Дзержинськвугілля”, Донецька обл., м. Дзержинськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 9720грн.00коп., 3% річних у розмірі 751грн.77коп., суми інфляційних нарахувань у розмірі 2554грн.46коп. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Дзержинськвугілля” (юридична адреса: 85200, Донецька обл., м. Дзержинськ, вул. 50 років Жовтня, будинок 19, код ЄДРПОУ 33839013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еколан” (юридична адреса: 86700, Донецька обл., м. Харцизьк, м-н Металургів, будинок 37, код ЄДРПОУ 13528599) суму основного боргу в розмірі 9720грн.00коп., 3% річних у сумі 750грн.08коп., інфляційні витрати 2554грн.46коп., витрати на оплату державного мита в сумі 130грн.98коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн.97коп.

Відмовити в задоволенні позивних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 1грн.69коп.

У судовому засіданні 03.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >