Рішення № 18295925, 09.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.08.11 р. Справа № 13/99

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Сільськогосподарського обслуговуючого кооператива „Райгородець”, Донецька обл., смт. Райгородок

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніка для ланів”, Донецька обл., м. Дружківка

про стягнення 206893грн. 98коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 14.07.2011р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Сільськогосподарського обслуговуючого кооператива „Райгородець”, смт. Райгородок, Донецька обл. (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніка для ланів”, м. Дружківка, Донецька обл. (далі відповідач) про стягнення попередньої оплати в розмірі 176531грн.64коп., пені в розмірі 25487грн.17коп., 3% річних у розмірі 4875грн.17коп..

Ухвалою від 05.07.2011р. судом порушено провадження по справі, сторони зобовязанні надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача взятого на себе за договором поставки № 08/06-01 від 08.06.2010р. зобовязання відносно своєчасного постачання узгодженого сторонами в специфікації товару, внаслідок чого відповідач не поставив товар на суму 176531грн.64коп., яка була сплачена позивачем в якості передоплати за узгоджену сторонами продукцію.

На підтвердження вищевикладеної позиції позивачем надані засвідчені копії договору поставки № 08/06-01 від 08.06.2010р., комерційної пропозиції відповідача № 08/06-01 від 08.06.2010р. щодо можливості поставити обладнання, специфікації № 1 від 08.06.2010р. до договору поставки № 08/06-01 від 08.06.2010р., рахунку фактури № СФ 0000009 від 09.06.2010р., платіжного доручення № 47 від 22.06.2010р., гарантійного листа № 10/45 від 07.09.2010р., вимоги від 01.06.2011р. з доказами надсилання відповідачу.

Заявою б/н від 09.08.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені, просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 14166грн.70коп. за період з 30.06.2010р. по 31.12.2010р., надав розрахунок. Крім того, позивач надав акт звірки розрахунків від 29.07.2011р. з доказами відправки відповідачу, згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 176531грн.64коп. та довідку № 176 від 09.08.2011р. за підписом голови кооперативу та головного бухгалтера.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, востаннє на 09.08.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився. Ухвали суду повернулися з відміткою органу поштового звязку у звязку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АД № 824889 станом на 30.05.2011р., з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Техніка для ланів”, Донецька обл., м. Дружківка, ідентифікаційний код 35087855, знаходиться за адресою: 84201, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Привокзальна, будинок 8. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою не значиться", з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача з урахуванням заяви позивача б/н від 09.08.2011р. про зменшення розміру позовних вимог в частині пені.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

08.06.2010р. відповідач надіслав позивачу лист № 08/06-01 з комерційною пропозицією, згідно з якою повідомив позивача, що має можливість поставити обладнання для міні цеху по переробці та заморозки мяса, фасовці фруктів та ягід.

В подальшому, 08.06.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 08/06-01, згідно з яким продавець зобовязується передати у власність покупця товар, найменування, якість, ціна одиниці товару та загальна вартість, строки та умови оплати, строки та умови поставки якого зазначаються в специфікаціях до договору, які є невідємною частиною. Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар, зазначений в специфікаціях.

Відповідно п. 2.1 договору ціна товару зазначається в специфікаціях до договору. Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що порядок оплати вказується в специфікаціях до договору. Поставка товару здійснюється протягом 7 календарних днів після оплати.

Специфікацією № 1 від 08.06.2010р. до договору № 08/06-01 від 08.06.2010р. сторони узгодили найменування, кількість та ціну продукції, а саме відповідач повинен був поставити товар на загальну вартість 176531грн.64коп. з ПДВ. Однак, за змістом специфікації сторонами порядок оплати поставленого товару не визначений.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до фактично склавшихся відносин позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку фактури № СФ 0000009 від 09.06.2010р. була здійснена попередня оплата спірної партії продукції на суму 176531грн.64коп., а відповідач прийняв ці кошти без будь-яких зауважень та застережень.

За твердженнями позивача відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання щодо поставки товару, що виникли на підставі договору № 08/06-01 від 08.06.2010р.

Позивач 01.06.2011р. направив відповідачу вимогу, якою просив відповідача негайно повернути суму попередньої оплати в розмірі 176531грн.64коп.

Однак позивач стверджує, що станом на сьогоднішній день відповідач не зробив жодних дій, спрямованих на постачання товару або повернення перерахованої позивачем передоплати, не надав жодної відповіді на письмові звернення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (не поставив позивачу товар на всю суму передоплати) звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми передоплати за непоставлений товар згідно договору № 08/06-01 від 08.06.2010р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 ч. 1 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору № 08/06-01 від 08.06.2010р. у позивача виник обовязок оплатити товар, а у відповідача передати товар.

З урахуванням фактично склавшихся відносин між сторонами позивач здійснив попередню оплату продукції на загальну суму 176531грн.64коп., що підтверджується засвідченою копію платіжного доручення № 47 від 22.06.2010р.

Оскільки відповідач проти встановленого порядку розрахунку шляхом здійснення передоплати не заперечував, про що свідчить отримання останнім грошових коштів, то можна дійти висновку, що сторони своїми фактичними діями прийняли виконання зобовязання на зазначених умовах. Таким чином відповідач, який одержав від позивача грошові кошти, набув обовязок поставити товар.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обовязку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обовязку, друга сторона повинна виконати свій обовязок. Таким чином відповідач, який одержав від позивача грошові кошти, набув обовязок поставити товар.

Згідно ст. 670 ч. 1 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ст. 693 ч. 2 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обовязки у відповідача. При цьому доказуванню підлягає факт прострочення продавцем передачі попередньо оплаченого товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 2.2 договору сторони передбачили поставку товару протягом 7 календарних днів після оплати. Оскільки, відповідно платіжному дорученню №; 47 від 22.06.2010р. позивач здійснив попередню оплату 22.06.2010р., то граничний строк поставки товару становить 29.06.2010р., а вже з 30.06.2011р. почалося прострочення виконання зобовязання.

На сьогоднішній день товар на суму 176531грн.64коп. не поставлений, грошові кошти позивачу не повернуті. Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України щодо поставки продукції на обумовлену суму попередньої оплати, перерахованої 22.06.2010р. позивачем. Отже, станом на час розгляду справи відповідачем зобовязання щодо поставки товару на суму 176531грн.64коп. не виконано.

Статті 670 та 693 ЦК України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобовязання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки). Спірним договором № 08/06-01 від 08.06.2010р. строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Стаття 530 ЦК України не передбачає в якій саме формі повинна бути предявлена вимога. Вимога позивача б/н від 01.06.2011р. є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, оскільки містить пряме посилання на укладений між сторонами договір № 08/06-01 від 08.06.2010р., на підставі якого і була здійснена попередня оплата товару згідно платіжного доручення № 47 від 22.06.2011р. на суму 176531грн.64коп.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом предявлення відповідачу вимоги від 01.06.2011р., яка була направлена відповідачу 01.06.2011р., про що свідчить засвідчена копія поштової квитанції. Відповідач зобовязаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів з дати отримання ним такої вимоги.

Моментом предявлення вимоги вважається дата її отримання відповідачем. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була направлена позивачем 01.06.2010р., з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” (у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3), зазначена вимога повинна була отримана відповідачем з 01.06.2011р. по 04.06.2011р., а отже семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 05.06.2010р. по 11.06.2010р. включно, а вже з 12.06.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання.

Однак, відповідач в семиденний строк добровільного виконання зобовязання та станом на день прийняття рішення не здійснив повернення суми попередньої оплати, внаслідок чого вважається таким, що прострочив виконання зобовязання по поставці товару.

Враховуючи, що докази повернення відповідачем грошових коштів або здійснення поставки на спірну суму суду не представлені, позовні вимоги про стягнення передоплати в сумі 176531грн.64коп.суд вважає доведеними та обґрунтованими, тому суд їх задовольняє.

Пунктом 5.1 договору № 08/06-01 від 08.06.2010р. сторони передбачили, що у випадку прострочення поставки товару продавець зобовязується уплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості товару, не поставленого в строк за кожний день прострочення.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача, у звязку з неналежним виконанням останнім своїх зобовязань по поставці товару, суму пені в розмірі 14166грн.70коп., нараховану за період з 30.06.2010р. по 31.12.2010р.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між субєктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Оскільки, відповідачем не виконанні належним чином зобовязання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, граничний строк поставки товару наступив 29.06.2010р., а вже з 30.06.2011р. почалося прострочення виконання зобовязання, отже позивач правильно визначив період нарахування пені з 30.06.2010р. по 31.12.2010р.

Заявлена позивачем сума пені 14166грн.70коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за вказаний період, а отже підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4875грн.17коп. за період з 30.06.2010р. по 01.06.2011р. на суму 176531грн.64коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, встановив, що заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 4875грн.17коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений позивачем період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 176531грн.64коп. суми неповернутої передоплати, 14166грн.70коп. - пені в сумі, 4875грн.17коп. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача. В частині зменьшених вимог в частині стягнення пені судові витрати на відповідача покладатися не будуть.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Сільськогосподарського обслуговуючого кооператива „Райгородець”, смт. Райгородок, Донецька обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніка для ланів”, м. Дружківка, Донецька обл. про стягнення попередньої оплати в розмірі 176531грн.64коп., пені в розмірі 14166грн.70коп., 3% річних у розмірі 4875грн.17коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техніка для ланів” (юридична адреса: 84201, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Привокзальна, будинок 8, код ЄДРПОУ 35087855) на користь Сільськогосподарського обслуговуючого кооператива „Райгородець” (юридична адреса: 84150, Донецька обл., Словянський район, смт. Райгородок, вул. Шкільна, будинок 9, код ЄДРПОУ 30916990) суму попередньої оплати в розмірі 176531грн.64коп., пені в розмірі 14166грн.70коп., 3% річних у розмірі 4875грн.17коп., державне мито в сумі 1955грн. 72коп., витрати по оплаті інформаційно технічного забезпечення судового процесу в розмірі 223грн.08коп.

У судовому засіданні 09.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В. < Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >