Постанова № 18291617, 07.09.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2011 року Справа № Б26/18-10-3

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Соловйовій О.І.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1, довіреність від 11.01.11;

від кредитора: ОСОБА_2, довіреність від 02.06.10;

від боржника: ОСОБА_3, довіреність від 01.03.11;

від розпорядника майна: ОСОБА_4, довіреність від 11.01.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ”Мегабанк” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. у справі № Б26/18-10-3

за завою колективного підприємства Дніпропетровського торгівельно-виробничого центру ”Зодчий”, м. Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”, м. Дніпропетровськ

про визнання грошових вимог

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011р. по справі № Б26/18-10-3 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою Колективного підприємства Дніпропетровського торгівельно-виробничого центру ”Зодчий” про визнання грошових вимог до боржника - ТОВ”Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації ”Дніпрокран” було визнано грошові вимоги Колективного підприємства Дніпропетровського торгівельно-виробничого центру ”Зодчий” до боржника на суму 7312025грн. 84 коп., віднесено їх до 4 черги задоволення, на суму 392532 грн. 88 коп., віднесено їх до 6-ї черги задоволення, на суму 125 грн., віднесено до 1 черги задоволення; зобовязано розпорядника майна Лукашука М.В. включити їх до реєстру вимог кредиторів; в задоволенні клопотань ПАТ ”Мегабанк” було відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою господарського суду, публічне акціонерне товариство “МЕГАБАНК” звернулося з апеляційною скаргою, просило ухвалу суду скасувати, посилаючись на наступне:

- господарським судом порушено вимоги ст.197 ЦК України, ст.5,9 ЗУ” Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні;

- господарським судом не виконано вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові ВГСУ від 19.01.2011р. по цій справі;

- господарським судом лише на підставі словесних пояснень боржника встановлені повноваження гендиректора на підписання договору, на підставі якого виникли грошові вимоги;

- господарським судом порушено вимоги ст.ст.103,106 ГПК України, ст.129 Конституції України, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу на апеляційну скаргу боржник та конкурсний кредитор просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник розпорядник майна підтримав боржника та кредитора щодо залишення ухвали суду без змін, пославшись на те, що на підприємстві знаходиться необхідне майно для забезпечення виконання кредитних зобовязань.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р. ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України постановою від 27.07.2011р. скасував зазначену постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду з причин неповного зясування обставин справи та неналежного виконання вказівок суду касаційної інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2010р. було порушено провадження у справі Б26/18-10 за заявою ПАТ ”Мегабанк” м. Харків до боржника ТОВ ”Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації ”Дніпрокран”, м. Дніпропетровськ про визнання банкрутом на загальних підставах.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство опубліковано в газеті “Голос України” від 18.05.2010 року №89.

В межах місячного строку, передбаченого для вимог конкурсних кредиторів ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Колективне підприємство Дніпропетровського торгівельно-виробничого центру ”Зодчий” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання грошових вимог до боржника у сумі 7647114грн. 88 коп., які складаються 6989000грн.88коп. - суми основного боргу за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б-109-85 від 25.08.2009р., 392532 грн. 88 коп. - пені, 265582 грн.00 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 57443 грн. 84 коп. 3% річних.

Грошові вимоги колективного підприємства Дніпропетровського торгівельно-виробничого центру ”Зодчий” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” виникли в результаті невиконання боржником умов договору № Б-109-85 від 21.09.2009р. між боржником (“покупець” за договором) та КП Дніпропетровський торгівельно-виробничий центр ”Зодчий” (“продавець” за договором, кредитор по справі) , та товариства з обмеженою відповідальністю ”Депозитарна-фондова компанія ”Славутич-Капітал” (“повірений” за договором), відповідно до умов якого ”продавець” зобовязується передати у власність “покупцю”, а “покупець” прийняти прості акції в кількості 2900000 шт. на суму 6989000грн.00 коп.(без ПДВ). ВАТ”Борисфен” (форма акцій іменні, документарна, номінальна вартість 0.25 грн.), що належать “продавцю”, а “покупець” сплачує “продавцю” суму договору 6989000грн. протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору ( р.1; п.2.1 р.2 договору).

Пунктами 1.3, 1.4 договору сторони передбачили, що право власності на цінні папери переходить до покупця з моменту зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача. Документом, що підтверджує факт здійснення переходу права власності на цінні папери на користь покупця, є виписка з рахунку у цінних паперах покупця у зберігача.

На виконання умов договору між продавцем, що представлений повіреним, та покупцем 24.09.2009 року складений, підписаний та завірений печатками сторін Акт прийому-передачі цінних паперів по договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-109-85 від 24.09.2009 року про те, що продавець передав, а покупець отримав прості іменні акції, емітент ВАТ “Борисфен”, код випуску UA 4000053987, номінальною вартістю 0,25 грн., кількістю 1 000 000шт. на загальну суму 6989000грн.00 коп. (а.с.24 т.2).

На підтвердження виконання своїх зобовязань за договором кредитор надав виписку зберігача ТОВ “ДФК “Славутич-Капітал” про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №077113 від 23.09.2009 року, з якої вбачається розпорядження на переказ/видачу 1 000 000шт. акцій емітента ВАТ “Борисфен”, код випуску UA 4000053987 на рахунок у цінних паперах контрагента 114000002122000000077296 (а.с.23 т.2).

Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що покупець протягом трьох банківських днів з дати підписання цього договору самостійно сплачує продавцю суму договору, визначену в п.1.2 договору, шляхом здійснення переказу на рахунок продавця, зазначений у п.7.1 цього договору.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати коштів, згідно п.2.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірів подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Боржник грошові кошти на рахунок “продавця” у сумі 6989000грн.00коп. за договором № Б-109-85 не перерахував, доказів щодо сплати не надав.

Рішенням третейського суду № 10/02/10-04-К від 26.02.2010р. стягнуто з боржника на користь кредитора заборгованість в сумі 6989000 грн.(т. 1 а.с. 8-11). Вказане рішення набрало законної сили, та в установленому порядку не оскаржено, за таких обставин господарський суд правомірно задовольнив вимоги кредитора.

Скаржник - Публічне акціонерне товариство “МЕГАБАНК” вважає договір купівліпродажу цінних паперів №Б-109-85 від 21.09.2009 року недійсним на підставі того, що генеральний директор боржника ОСОБА_6 не підписував вказаний договір, посилаючись на протокол допиту ОСОБА_6, який був складений в рамках розслідування кримінальної справи №10100027 порушеної за ст.190 ч.4 Кримінального кодексу України за фактом заволодіння шахрайським шляхом грошима Акціонерного товариства “Банк “Золоті Ворота”, скоєного службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран”.

Касаційна інстанція наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції, встановлюючи, що договори купівлі-продажу були підписані уповноваженою особою ОСОБА_6, послався на лист слідчого ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області від 30.03.2011 року № 47/5879 та пояснення ОСОБА_6, зареєстровані приватним нотаріусом у реєстрі № 703, однак не надав оцінки іншому листу - начальника СВ УБОЗ ГУМВС України в Харківській області від 09.08.2010 року № 111/17-0213, з якого вбачається, що допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що на посаді генерального директора Боржника він ніколи не перебував та обов'язки генерального директора не виконував, уточнивши, що паспорт громадянина України був ним втрачений у 2008 році. Отже, апеляційний суд надав перевагу одним доказам над іншими, не усунувши протиріччя в згаданих листах.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ керівником товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” є ОСОБА_6, який був призначений на посаду з 10.08.2009р. на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства.

Факт перебування ОСОБА_6 в трудових відносинах з ТОВ “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” підтверджується також рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2011р. у справі №2-798/11. Дане рішення набрало законної сили.

За ст.35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суд касаційної інстанції в постанові від 27.07.2011р. послався на те, що судом апеляційної інстанції не була дана правова оцінка даній угоді щодо дотримання, зокрема норм ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України.

Раніше зазначалось та досліджувалось судом першої інстанції, що договір купівлі-продажу цінних паперів було укладено генеральним директором ОСОБА_6 на виконання рішення власника товариства від 03.07.2009р. з метою продажу акцій за більш високою ціною для погашення банківського кредиту.

Відсутні підстави вважати, що, укладаючи договір купівлі-продажу цінних паперів, сторони не мали на меті його виконання через відсутність у боржника грошових коштів.

Посилання боржника на те, що цінні папери придбавались з метою їх подальшого перепродажу та отримання прибутку, банком не спростовано.

Отже, правочин було вчинено особою, яка мала необхідні повноваження, волевиявлення учасників правочину було вільним, а сам правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені, тобто з дотриманням вимог ст.203 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день прийняття господарським судом ухвали про задоволення вимог конкурсного кредитора договір купівлі-продажу цінних паперів в установленому не оскаржено та не скасовано.

Судом касаційної інстанції зазначено, що на момент укладання угоди діяла ухвала господарського суду Харківської області від 18 червня 2009 року, якою накладено арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації “Дніпрокран” в розмірі 20059926,16грн. і це перешкоджало вчиняти будь-які дії щодо укладання договору купівлі-продажі.

Дійсно така ухвала була прийнята господарським судом Харківської області, однак боржник не міг знати про її існування, оскільки не був учасником того спору, а про накладення арешту на грошові кошти та заборону вчиняти будь-які дії дізнався від виконавчої служби лише 28.09.2009р., тобто після укладення угоди, що підтвердив представник боржника в судовому засіданні.

Цей факт підтверджується також листом Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15.08.2011р. №30131/08, який долучено до матеріалів справи.

Колегія суддів враховує також те, що ухвалою господарського суду Харківської області не заборонялось укладання господарських договорів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що господарський суд вірно дійшов до висновку щодо визнання грошових вимог кредитора.

Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на неповне зясування обставин справи, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи здійснено господарським судом при обєктивному дослідженні доказів, наданих учасниками судового процесу.

За наведених обставин не підлягає задоволенню клопотання скаржника щодо зупинення провадження у справі до вирішення судом іншої справи про визнання угоди недійсною.

Більш того, вирішення спору у іншій справі не перешкоджає розгляду даної справи та не позбавляє скаржника права на звернення до суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами у разі вирішення спору на його користь.

Враховуючи викладене, підстав для скасування ухвали суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2011 року по справі № Б26/18-10-3 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді Т.Г.Стрелець

А.О.Логвиненко