Рішення № 18290634, 12.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р. Справа № 5023/6784/11

вх. № 6784/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №08-11/1005/2-100 від 08.04.11 р.;

1 відповідача - ОСОБА_2 довіреність №01-62юр/350 від 17.01.11 р., ОСОБА_3 довіреність №01-62юр/9700 від 07.12.10 р.;

2 відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Харківської міської ради, м. Харків 3-я особа <Текст >

до 1) Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків ,

2) Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", м. Харків

3-я особа <Текст >

про визнання права власності та визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідачів: 1) Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків; 2) Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", м. Харків щодо визнання права власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо - побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3. Також позивач просить визнати договір купівлі - продажу нежитлових будівель №256/158, укладений 25 березня 2002 року між першим та другим відповідачами недійсним та стягнути з відповідачів суму сплаченого державного мита та суму витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Представник 1 відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 05 вересня 2011 року надав клопотання за вх.№20556 в якому просить залучити до участі у справі в якості відповідачів: Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик,30), яке було прийнято судом до розгляду. В обґрунтування необхідності участі вказаних осіб 1-й відповідач послався на те, що позовні вимоги у справі стосуються майна, отриманого АК "Харківобленерго" в процесі корпоратизації на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.11.2001 року, із державної власності.

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання 1 відповідача заперечував, просив у задоволенні даного клопотання 1 відповідача відмовити з підстав викладених позивачем у відзиві на клопотання за вх.№17149, які долучені судом до матеріалів справи. Також представник позивача у судовому засіданні зазначив, що не наполягає на стягненні з відповідачів судових витрат та просить судові витрати у повному обсязі покласти на позивача.

Суд, розглянувши клопотання 1 відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідачів: Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся із позовною заявою щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу нежитлових будівель №256/158, укладений між першим та другим відповідачами. Фонд державного майна України не має жодного відношення до даного правочину, з огляду на його повноваження, визначені Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.06.1992 року №2558.

Діяльність Фонду державного майна на даний час регулюється Постановою ВР України від 07.06.1992 року за №2558 "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України".

Відповідно до п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України (Фонд) є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

У Фонду державного майна України відсутні повноваження щодо управління майном, яке увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації).

Разом з тим, згідно з Указом Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 року №210/93 корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Пунктом 2 цього ж Указу встановлено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Посилання 1 відповідача на те, що в разі визнання договору купівлі-продажу недійсним Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вимушене буде вчиняти дії, які нанесуть шкоди майновим інтересам держави, є безпідставним.

Визнання договору недійсним не тягне за собою жодних наслідків, крім наслідків, пов'язаних із його недійсністю, отже жодних дій по скасуванню згаданого наказу від 25.11.2001 року від Міністерства енергетики та вугільної промисловості, яке є правонаступником Міністерства палива та енергетики України.

Необхідність участі Міністерства енергетики та вугільної промисловості у справі не вбачається необхідною, оскільки для встановлення обставин у справі, достатньо долучених до матеріалів справи письмових доказів, серед яких і задокументоване рішення Міністерства палива та енергетики України від 23.11.2001 року - лист про підтвердження переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго" на момент корпоратизації станом на 10.08.1995 року та затверджений 25.11.2001 року перелік вказаного майна.

Зміст вказаного документу сторонами не оскаржується, а отже у суду не має перешкод для повного встановлення обставин у справі, на які посилаються сторони в обгрнутування своїх вимог (зокрема, чи містив вказаний перелік нежитлові будівлі, що є предметом спірного договору).

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання 1 відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідачів: Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та вважає за необхідне в його задоволенні відмовити.

Представники 1 відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав викладених у відзиві на позов, який наданий 05 вересня 2011 року за вх.№20557. Також у даному відзиві на позов 1й відповідач виклав заяву про пропущення позивачем строків позовної давності, а саме визначив початок перебігу строку позовної давності жовтень 2006 року, який закінчився у жовтні 2009 року.

Представник 2 відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно Указу Президента України № 282/95 від 04.04.95 року "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" та наказу Міністерства економіки України № 75 від 14.06.1995 року "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації" Міністерством енергетики та електрифікації 22.08.1995 року видано наказ № 163 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Харківобленерго" та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого-енергетичного об'єднання "Харківобленерго".

На виконання вищезазначеного наказу, 23.11.2001 року Міністерством палива та енергетики України затверджено перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Харківобленерго". Станом на 2002 рік державна реєстрація об'єктів нерухомого майна проводилася відповідно до вимог Цивільного Кодексу УРСР ( в редакції 1963р.) та Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р.

Згідно з п. 5.6. зазначеного Тимчасового положення видачі витягу на нерухоме передувало проведення інвентаризаційний робіт.

Крім того, обов'язковому порядку здійснювалася опис нерухомого майна (розміри земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літерівка; призначення майна; матеріали стін кожної будівлі та споруди; розмір житлової та нежитлової площі; процент зношеності, вартість будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та діючої індексації.

Тимчасовим положенням реєстрації підлягали виключно заявлені права за умови відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювачим документам.

Вказаним Тимчасовим положенням встановлювався виключний перелік документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до пункту 15 переліку такими документами вважалися: рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання - передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" спірні нежитлові будівлі були зареєстровані 10 квітня 2002 року, у зв'язку з чим АК "Харківобленерго" видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які влежали товариству на праві колективної власності.

Перелік документів, наданий АК "Харківобленерго" (1-й відповідач) до реєструючого органу водооформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірні нежитлові будівлі.

Матеріали справи свідчать про те, що на час укладання акту інвентаризації майна ВЕО "Харківенерго" від 01.07.1995 року, та на час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001 року, АК "Харківобленерго" не мало технічні паспорти або будь-якої іншої технічної документації щодо спірних нежитлових будівель.

Затверджений Міністерством палива та енергетики України перелік від 15.11.2001 року, не відповідав вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993 р. і чинного на час проведення корпоратизації АК "Харківобленерго".

Так, відповідно до п.16 даного Положення "при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання, та у тимчасове користування".

В порушення вимог чинного Положення у переліку відсутні інвентаризаційні номери нежитлових будівель, проданих ЗАТ "ТЕЦ-3" (2-й відповідач), та не зазначена адреса їх місця розташування, що є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 р. № 127 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773.

Зокрема, під час здійснення реєстрації права власності, АК "Харківобленерго" (1-й відповідач) керувалося листом Міністерства палива та енергетики України від 23.11.2001 року №26/12-1619, який не може визнаватися належним правовстановлювачим документом, оскільки стосується передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Харківобленерго", тоді, як в свою чергу, у реєстраційному посвідченні від 10.04.2002 року власником нерухомого майна визначено іншу юридичну особу - Акціонерну компанію "Харківобленерго".

Крім того, як доказ права власності на нерухоме майно, законодавство (чинне на період 1995-2001 років) вимагало від власника обов'язкове укладання договорів оренди земельних ділянок, на яких розташовані окремо розміщені нежитлові будівлі. Так, відповідно до Закону України "Про оренду землі" до даних видів договорів надавалися: план - схема земельної ділянки; акт визначення меж земельної ділянки в натурі та інш. Зазначені договори 1 м відповідачем з відповідними органами не укладалися.

Судом встановлено, що 25.03.2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (продавець та 1-й відповідач) та Закритим акціонерним товариством "Теплоелектроцентраль-3" (покупець та 2-й відповідач) укладено договір № 256/158 купівлі-продажу нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: вул. Енергетична,3 у м. Харкові.

Відповідно до умов даного договору у власність покупця переходило майно: нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№ 1-12; 2 поверху №№ 1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2". Загальна вартість проданого майна складала 73 200,00 грн.

Зазначене майно, продавець за договором отримав в процесі корпоратизації АК "Харківобленерго" на базі Виробничого енергетичного об'єднання "Харківенерго", яке припинило свою діяльність.

У статутах Акціонерних товариств, що створюються на базі майна державних підприємств, зміна державної форми власності майна, переданого до їх статутного фонду, передбачається лише після завершення приватизації (виконання плану приватизації), тому передбачають інший порядок та підстави набуття права власності на майно, внесене державою для формування їх статутного фонду.

Частина 1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначає вичерпний перелік способів приватизації державного майна. Зміна державної форми ясності (приватизація) майна (єдиного майнового комплексу) корпоратизованого державного підприємства може відбуватися тільки шляхом застосування передбачених Законом способів приватизації, а саме: шляхом продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу корпоратизованого державного підприємства. Передання державою майна до статутного фонду Акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, не є підставою для зміни державної форми власності такого майна.

Згідно із ч. 5 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного майна" під час перетворення державного підприємства в Акціонерне товариство у процесі приватизації, створене Акціонерне товариство є правонаступником підприємства, що приватизується. Таким чином, якщо майно, що перебуває на балансі державного підприємства, закріплюється за ним на праві господарського відання, то на такому праві воно передається і створюваному державою на його основі акціонерному товариству.

Відповідно до приватизаційного законодавства, під час формування статутного фонду корпоратизованого акціонерного товариства, засновником виступає державний орган приватизації або державний орган, уповноважений керувати майном підприємства та надавати згоду на його відчуження.

Крім того, на момент купівлі-продажу нежитлових будівель АК "Харківобленерго" не мало правовстановлюючих документів на майно, оскільки реєстрація права власності акціонерного товариства на спірні об'єкти нерухомого майна (реєстровий № 4407) здійснено 10 квітня 2002 року, а спірний договір купівлі-продажу укладено з ЗАТ "ТЕЦ-3" раніше, а саме: 25 березня 2002 року. Тобто вказаний договір не є підтвердженням наявності у позивача права власності на майно, зазначене в позові чи підставою його виникнення.

За таких обставин, територіальна громада міста Харкова є законним власником нежитлові приміщення виробничо - побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3.

Зазначені нежитлові приміщення помилково увійшли до переліку нерухомого майна Акціонерного товариства "Харківобленерго", оскільки на час проведення корпоратизації товариства, перебували у комунальній власності територіальної громади сіл, селищ, міст Харківської області.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв станом на 10.09.1991 р., цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникали також з адміністративних актів; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно - правових наслідків.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України "Про власність", який був чинним на час виникнення спірних відносин та втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року №997-У), на території України існувала приватна, колективна та державна власність і законодавство забезпечувало власникам рівні умови захисту права власності. До державної належали загальнодержавна та комунальна власність, суб'єктами права на які була відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно - територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських Рад Міжнародних депутатів (стаття 32 Закону України "Про власність").

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною власністю)" визначалося, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Згідно ст. 1 Закону України від 05.03.1992 року "Про Представника Президента України" в редакції 14.05.1992 року "Представник Президента України є найвищою посадовою особою державної виконавчої влади - главою місцевої державної адміністрації відповідно в областях, містах Києві, Севастополі, районі, районі м. Києва і Севастополя".

Статтею 14 зазначеного Закону передбачалось, що "Представник Президента України в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження Представника президента України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами місцевого і регіонального самоврядування, всіма розташованими на відповідній території підприємствами, організаціями і установами, громадськими об'єднаннями, а також посадовими особами і громадянами".

Встановлено, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13 жовтня 1992 року "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя" Представником Президента України Харківській області 30.12.1992 року прийнято розпорядження № 622 "Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області".

Рішенням Харківської обласної ради від 28.04.1998 року Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області.

На виконання Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" Харківською обласною державною адміністрацією видано розпорядження №212 від 26.03.1999 року щодо делегування Управлінню житлово - комунального господарства обласної державної адміністрації повноважень по управлінню майном Обласного виробничого об'єднання "Харківтеплокомуненерго".

Рішенням Харківської обласної ради від 11 травня 1999 року у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області було прийнято цілісний майновий комплекс державного підприємства "Харківські теплові мережі", розташований за юридичною адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 11.

Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13 вересня 1999 року затверджено акт прийому-передачі ЦМК державного підприємства "Харківські теплові мережі" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

Відповідно до вимог ст.3 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону № 82/95 від 02.03.95 р.) 10 вересня 1999 року між державним ОВО "Харківтеплоенерго" та обласним підприємством "Харківські теплові мережі" було укладено засновницький договір, за умовами якого, державне підприємство "Харківські теплові мережі" з відповідним ЦМК, увійшло до складу ОВО "Харківтеплоенерго", із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради.

Відповідно до Положення "Про управління майном комунальної власності обласної державної адміністрації" затвердженого Розпорядженням голови Харківської облдержадміністрації від 22.02.2001 року № 108, між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ "Теплоелектроцентраль -3" (2-й відповідач) 26.04.2001 року укладено договір № 6 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" (ОВО "Харківтеплоенерго"), розташованого за юридичною адресою: вул. Енергетична, 3 м. Харкова. Склад і вартість переданого в оренду майна станом на 01.04.01 р. становила 11 504 694,43 грн.

На виконання рішення XI сесії Харківської обласної ради ХХІУ скликання від 19.08.03 р. "Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області цілісних майнових комплексів підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів м. Харкова до комунальної власності територіальної громади м. Харкова" та рішення ХУІ сесії Харківської міської ради ХХІУ скликання від 24.09.03 р. 191/03 "Про комунальну власність міста Харкова" до комунальної власності міста Харкова прийнято цілісний майновий комплекс у кількості 1055 одиниць, що знаходилися за договором оренди № 6 від 26.04.01. у користуванні ЗАТ "ТЕЦ-3" та посвідчено актом прийому - передачі майна від 24.09.03 р.

Рішенням УШ сесії ХХШ скликання Харківської міської ради від 29.11.00 р. затверджено Статут територіальної громади м. Харкова, в якому зазначено, що територіальна громада є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", однією із форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, енні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд.

Таким чином, органи місцевого самоврядування в особі сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів поєднують в собі охоронні (контрольні) функції та функцію суб'єкта права власності з усіма притаманними йому правомочностями щодо володіння, користування та розпорядження об'єктом права власності.

Право власності на майно цілісного майнового комплексу належить територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, та підтверджується наступними документами:

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови № 2471 від 03.10.06 р. власником нежитлових приміщень та земель по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові зареєстровано право власності за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради;

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови №1755 від 26.07.06 р. нежитлова будівля по вул. Біологічна,4-А у м. Харкові зареєстрована за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим на підставі розпорядження Харківського міського голови № 1757 від 26.07.06 р. право власності на нежитлову будівлю по вул. Енергетичній,5 у м. Харкові зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.

У зв'язку з прийняттям у комунальну власність міста цілісного майнового комплексу, на виконання вимог ст. 287 ЗК України, Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради 25.09.03 р. договір оренди цілісного майнового комплексу № 6 від 26.04.01. переукладено, та укладено договір оренди № 1192 цілісно - майновий комплекс із ЗАТ "ТЕЦ-3" та викладений у новій редакції додатковою угодою від 19.11.03 р. на підставі розпорядження начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради №1297 від 19.11.03 р. Строк дії договору оренди № 1192 встановлено до 26.04.11 р., тобто складає 10 років.

Пунктом 1.3 вищезазначеного договору передбачалося передачу ЦМК для виробництва, передачі, розподілу та реалізації теплової та електричної енергії.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 66/184-10 від 26.04.10 р., залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.10 р. задоволено позов Харківської міської ради до ЗАТ "ТЕЦ-3" та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.10 р. у справі № 47/250-10 залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.11. задоволено позов прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради щодо витребування майна та виселення ЗАТ "ТЕЦ-3" із нежитлових приміщень та будівель, що входять до складу цілісно - майнового комплексу.

На даний час судові рішення набрали чинності.

Згідно ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Також відповідно до ч. 2 -4 статті 13 Закону України № 2453 VI ”Про судоустрій та статус суддів” Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх обєднаннями на всій території України. Обовязковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 242 від ІЗ лютого 2011 року та наказу № 230 від 01 березня 2011 року на виконання вищезазначених судових рішень витребуване нерухоме майно внесено до складу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

Під час проведення інвентаризації та передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго", позивачу стало відомо, що нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№ 1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м. що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3 належать на праві власності ЗАТ "ТЕЦ-3" на зі договору купівлі-продажу, укладеного з АК "Харківобленерго".

Оскільки вказані нежитлові будівлі знаходилися в постійному користуванні "Харківтеплоенерго", за своїми функціональними ознаками були залучені до промислового циклу по виробництву теплової енергії, знаходилися на території, що належить до комунальній власності, це майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Факт того, що спірне майно знаходилося у комунальній власності та знаходжувалося на постійному місці розташування, підтверджуються листом Фрунзенської районної ради №791 від 08.04.2002 року про те, що приміщення виробничо- побутового корпусу, складу РБУ-2, складу для фарб та будівлі ремонтно-будівельного цеху знаходяться на території, яка закріплена за ЗАТ "ТЕЦ-3", тобто по вул. Енергетичній, 3.

Щодо зазначення 1 відповідача у відзиві на позов про пропущення позивачем строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі ГК України).

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про власність" (що діяв на час укладання угоди) до державної власності належить загальнодержавна власність і власність адміністративно - територіальних одиниць (комунальна власність). Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ст.32 Закону). Захист за власності здійснюється судом (ст.48). Тобто, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

Як визначено в ч. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" № 3 від 28 квітня 1978 року "за правилами ст. 48 Цивільного кодексу угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки закону, а й іншим актам, виданим органами державної влади, чи управління в межах наданої їм компетенції".

При вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою правомірності передачі або продажу чайна, суди застосовують законодавство, яке діяло на момент вчинення зазначених дій.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004р.) встановленого до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 01 січня 2004 р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний договір купівлі-продажу нерухомого майна було укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України в едакції 2003 р., тому до них повинні застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 р.

Частиною 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.), що угода, яка не відповідає вимогам закону, є недійсною. Згідно зі ст.59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, зважається недійсною з моменту її укладення та її дія припиняється на майбутнє.

За правилами статті 71 ЦК УРСР до позовів про визнання угод недійсними встановлено трирічний строк позовної давності. Згідно ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідно пояснень позивача у судовому засіданні, позивачу стало відомо про порушене право з часу виконання підпорядкованим Департаментом наказу № 230 від 01 березня 2011 року про проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна ЗАТ "ТЕЦ-3", що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3 на стадії виконання судового рішення у справі №47/250-10.

З огляду на вищенаведене та те, що перебіг позовної давності у даній справі з урахуванням вимог ст.79 ЦК УРСР встановлений законом починається з 01 березня 2011 року, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви 1 відповідача про застосування строків позовної давності відмовити повністю.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачами умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" зі змінами і доповненнями та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 р. № 15.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, оскільки позивач при подачі позову до господарського суду не сплатив в повному обсязі державне мито та під час розгляду пояснив, що не наполягає на стягненні державного мита з відповідачів, суд вважає за необхідне стягнути з позивача до державного бюджету державне мито у розмірі 647,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст.4, 48, 71,79 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), ст. 3 Закону України "Про підприємства в Україні", ст.ст. 2, 4, 31, 32 Закону України "Про власність", ст.ст. 2,60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", 15,18 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 1, 2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні клопотання 1 відповідача про залучення до участі у справі в якості відповідачів: Фонду державного майна України та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - відмовити. 2.У задоволенні заяви 1 відповідача про застосування строків позовної давності відмовити.

3.Позов задовольнити повністю.

4.Визнати право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції,7, р/р 33213612800002 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059243) на нежитлові приміщення виробничо - побутового корпусу: 1 поверху №№1-12; 2 поверху №№1-10, загальною площею 350,4 кв.м., що розташовані у літ. "А-2" та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3.

5.Визнати договір купівлі - продажу нежитлових будівель №256/158, укладений 25 березня 2002 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, ідентифікаційний код 00131954, рахунок №260053011272 Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599) та Закритим акціонерним товариством "Теплоенергоцентраль - 3" (61036, м. Харків, вул. Енергетична, 3 ідентифікаційний код 30657701, рахунок №26006310558 Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599) - недійсним.

6.Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції',7, р/р 33213612800002 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 04059243) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 85101Д код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 647,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/6784/11

Повне рішення складене 15 вересня 2011 року.