Постанова № 18288799, 11.08.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-25/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.08.2011 р.м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого суддіБондаренко Г. В.

при секретарі Титенко Ю.А.,

з участю прокурорів Попової О.В., Куца О.О., Ткачук Ю.Б.,

потерпілого ОСОБА_2,

представників потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Плисецьке, Васильківського р-ну, Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, вдівця, не працюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

21 січня 2010 року приблизно о 17 годині 58 хвилин ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем «Мітцубісі Лансер»д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині вулиці Кіровоградської зі сторони проспекту Червонозоряного у напрямку вулиці Грінченка в м. Києві.

Рухаючись у вказаному напрямку, ОСОБА_6 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будинку АДРЕСА_2 та позначеного інформаційними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 - «Пішохідний перехід»і дорожньою розміткою 1.14.2 «зебра».

Незважаючи на ці інформаційні дорожні знаки, водій ОСОБА_6, наближаючись до зазначеного нерегульованого пішохідного переходу, не вжив всіх можливих заходів для забезпечення безпечного проїзду пішохідного переходу, достовірно не впевнився у відсутності пішоходів і не вибрав безпечну швидкість руху керованого ним автомобіля в умовах темного періоду доби.

В цей час по зазначеному нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху вищевказаного автомобіля «Мітцубісі Лансер»д.н.з. НОМЕР_1 розпочав рух та рухався пішохід ОСОБА_2 Використовуваний ним нерегульований пішохідний перехід це ділянка проїзної частини, призначена для забезпечення безпечного руху пішоходів через дорогу. На цих ділянках пішоходи мають перевагу перед автотранспортом і не повинні враховувати вищевказані негативні фактори, а також можливість порушення Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів та іншими учасниками дорожнього руху.

Під час руху водій ОСОБА_6 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 підпункту «б»: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.12.1: під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п. 12.3: у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди;

- п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_6. виявились в тім, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Мітцубісі Лансер»д.н.з. НОМЕР_1, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував пішохід ОСОБА_2, не обрав безпечну швидкість з урахуванням дорожньої обстановки, яка виражалась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід»і дорожньої розмітки 1.14.2 «зебра», які інформували його про наявність цього переходу, при виникненні небезпеки для руху, чим для нього являвся пішохід ОСОБА_2, якого він мав можливість обєктивно своєчасно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_2, який переходив дорогу по пішохідному переході, внаслідок чого вчинив наїзд на нього.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_2. спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 32/Е від 15.03.2010 відносно ОСОБА_2 у останнього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: політравми, ЗЧМТ, забою головного мозку тяжкого ступеню, лінійного перелому лобної кості з обох сторін з переходом на основу черепа, пневмоцефалії, забійної рани лобної кістки, ссадин обличчя, закритої травми грудей, забою правого легкого, внутрішньої гідроцефалії, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б», 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_6 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і її наслідками.

В ході судового слідства захисник підсудного ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності підсудного ОСОБА_6 в звязку із актом амністії на підставі Закону України «Про амністію»від 8.07.2011 року.

Заслухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти закриття кримінальної справи та звільнення підсудного від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, оскільки це є обовязок суду, думку представників потерпілих та потерпілого, які заперечували про закриття справи та звільнення підсудного від кримінальної відповідальності, у звязку з тим, що вчинений злочин є тяжким і не підпадає під дію закону України про амністію, думку підсудного, який після розяснення йому судом наслідків закриття справи на підставі акту амністії вказав про те, що усвідомлює той факт, що дана підстава для звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою, проте він просить закрити справу та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, суд приходить до висновку, що клопотання захисника підсудного підлягає до задоволення, а справу слід закрити на підставі акту амністії, виходячи з наступного.

Дослідивши зібрані у справі докази, а саме: покази потерпілого, свідків, висновки експертиз та інші письмові докази, суд, керуючись вимогами закону та рекомендаціями, викладеними у абзаці 5 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 23.12.2005 року, приходить до висновків, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 дійсно мало місце, вказане діяння містить склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, та ОСОБА_6 винен у його вчиненні. Разом з тим, враховуючи клопотання захисника підсудного про закриття кримінальної справи та звільнення підсудного ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. «ґ»ст. 1 Закону України «Про амністію»від 8.07.2011 року, яке підсудний ОСОБА_6 підтримав в повному обсязі, суд, не дивлячись на невизнання своєї вини підсудним, зобовязаний звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 282 КК України кримінальна справа в стадії судового розгляду закривається за наявності в тому числі підстав, передбачених ст. 6 КПК України, серед яких п. 4 передбачає закриття справи на підставі акту амністії.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в України»дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до набрання ним чинності включно.

Як вбачається з матеріалів справи, злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 був вчинений 21.01.2010 року, тобто до опублікування Закону України «Про амністію», і тому його вимоги ст.ст. 1, 6, поширюються на підсудного ОСОБА_6

Відповідно до вимог ст. 282 КПК України, якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підстави для закриття справи, в тому числі, передбачені ст. 6 КПК України, суддя, вислухавши думку учасників процесу, своєю вмотивованою постановою закриває справу.

Враховуючи вказане вище, наявність клопотання захисника ОСОБА_5, яке в повній мірі підтримав підсудний ОСОБА_6, який, не дивлячись на невизнання ним своєї вини, усвідомлює наслідки закриття справи з нереабілітуючої підстави, беручи до уваги, що згідно п. «ґ»ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію»від 8.07.2011 року (офіційно опублікованого 28.07.2011 року), від кримінальної відповідальності звільняються, в тому числі, чоловіки, які на день набрання чинності законом досягли 60-річного віку, а кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим законом, а також те, що дії вказаних вимог закону поширюється на підсудного ОСОБА_6, який на момент набрання чинності вказаним законом досяг 69-тирічного віку і відсутні обставини, що виключають застосування амністії, суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, а кримінальну справу відносно нього за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, закрити.

Враховуючи те, що кримінальна справа підлягає закриттю внаслідок застосування акту амністії, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 слід залишити без розгляду, розяснивши останньому, що він має право звернутися із цивільним позовом до ОСОБА_6 в порядку цивільного судочинства.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_6 до вступу постанови в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.

Враховуючи те, що судові витрати, у відповідності до вимог ст. 93 КПК України, можуть бути покладені лише на засуджених осіб, суд приходить до висновку, що судові витрати у даній справі слід прийняти на рахунок держави.

Керуючись вимогами ст.ст. 6, 282 КПК України, ст. 44 КК України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію»2011 року, суддя-

постановила:

клопотання захисника підсудного ОСОБА_6 ОСОБА_5 задовольнити.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрити.

Звільнити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у звязку із застосування п. «ґ»ст. 1 Закону України «Про амністію»від 8.07.2011 року (офіційно опублікованого 28.07.2011 року).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Речовий доказ: автомобіль «Мітцубісі Лансер»д.н.з. НОМЕР_1, який передано на зберігання ОСОБА_6, залишити за зберіганні у останнього.

Судові витрати по справі: вартість проведення автотехнічної експертизи №33 ат від 11.03.2010 року в сумі 1140 грн. 16 коп.; вартість проведення автотехнічної експертизи № 102 ат від 12.03.2010 року в сумі 608грн. 47 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, код 25575285, банк ГУДК у Київській області, МФО 821018, р/р 31253272210699 (призначення платежу: 11523 послуги експерта), вартість автотехнічної експертизи №2108/10-18 від 30.06.2011 року в сумі 3516 грн. на користь КНДІСЕ МЮ України, - прийняти на рахунок держави.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу постанови в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

На постанову судді протягом 7 діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.

Суддя Г. В. Бондаренко