Рішення № 18285043, 30.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.11 р. Справа № 4/232

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 30.08.2011р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт-2010” с. Маринівка

Шахтарського району Донецької області

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Станром Холдінг” м. Донецьк

про стягнення 217365,38грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 217365,38грн., з яких: 204509,50грн. заборгованість за отриману, але не сплачену продукцію, 9999,88грн. інфляційні, які нараховані з 01.02.2011р. по 01.07.2011р., 2856,00грн. 3%річних, які нараховані за період з 01.02.2011р. по 20.07.2011р.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки сільськогосподарської продукції від 05.01.2011р. з специфікацією №1 від 05.01.2011р., видаткову накладну №00003 від 05.01.2011р. на суму 204509,50грн. та довіреність серії НБВ №312231 від 05.01.2011р., по яких переданий товар, рахунок-фактура №00001 від 05.01.2011р. на суму 204509,50грн., який виписаний позивачем відповідачу для оплати, претензію №31 від 04.07.2011р., яка направлена відповідачу з вимогою оплати.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений замовленою поштою.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Судом прийнято до уваги і той факт, що як вимога кредитора і копія позовної заяви з додатками, так і ухвали суду були направлені стороні по справі (відповідачу) замовленою поштою за юридичною адресою відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 204613.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір в межах двох місяців, як передбачено ст.69 ГПК України за наявними і достатніми матеріалами зібраними судом та наданими позивачем на підставі ст.75 ГПК України у відсутності представника відповідача і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позхивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки сільськогосподарської продукції від 05.01.2011р. товар, а також річних, інфляційних, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

2

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір від 05.01.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором поставки сільськогосподарської продукції від 05.01.2011р. (із врахуванням умов специфікації №1, яка підписана сторонами) постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідач) соняшник у кількості 56,030тон за ціною 3650,00грн. з ПДВ за тону на загальну суму 204509,50грн., базис поставки FCA до 30.01.2011р., а покупець оплачує товар до 28.02.2011р.

таким чином, сторонами обумовлені конкретні найменування товару, його кількість, ціна, загальна вартість, умови поставки та терміни оплати.

Згідно п. 5.1 договору він вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови: предмет поставки, ціна, строк поставки і оплати, відповідальністю сторін тощо.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по видатковій накладній № 00003 від 05.01.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача на підставі довіреності серії НБВ № 312231 від 05.01.2011р. отримала обумовлений в договорі соняшник на загальну суму 204509,50грн. Таким чином, позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки обумовленого сторонами в договорі товару.

В цей же день позивачем виставлений відповідачу для оплати рахунок-фактура №00001 від 05.01.2011р. на суму 204509,50грн., тобто на всю суму поставки.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 4 специфікації №1 договору оплата товару здійснюється покупцем товар до 28.02.2011р., тобто сторонами встановлений (узгоджений) граничний термін оплати.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п. 4 специфікації №1 договору, отриманий товар не сплачений, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 204509,50грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 9999,88грн. інфляційних, які нараховані з 01.02.2011р. по 01.07.2011р. та 2856,00грн. 3%річних, які нараховані за період з 01.02.2011р. по 20.07.2011р.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

3

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, але нарахування річних та інфляційних проведене позивачем без урахування строків оплати, визначених в п. 4 специфікації №1 договору, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та 3%річних частково в наступних розмірах: інфляційні в сумі 8086,52грн. та 3%річних в сумі 2050,70грн.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

4

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт-2010” с. Маринівка Шахтарського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Станром Холдінг” м. Донецьк про стягнення 217365,38грн., з яких: 204509,50грн. заборгованість, 9999,88грн. інфляційні, 2856,00грн. 3%річних частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Станром Холдінг” м. Донецьк-83001, вул. Постишева, 105, ЗКПО 35484359 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросвіт-2010” с. Маринівка Шахтарського району Донецької області-86260, вул. Молодіжна, ЗКПО 36020791 заборгованість в сумі 204509,50грн., інфляційні в сумі 8086,52грн. та 3%річних в сумі 2050,70грн., 2146,47грн. державного мита та 233,05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 30.08.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >