Рішення № 18272513, 20.12.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-01/2010 р. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року Святошинський районний районний суд м. Києва

складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

при секретарях Медушевській А.А., Доля К.В., Єрмак Л.В., Кіньової К.М., Лобанової І.П., Олійника К.І., Левко О.О.

за участю представників позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

відповідача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання заповіту недійсним,-

встановив:

В липні 2003 року ОСОБА_1. в інтересах позивача ОСОБА_9 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним заповіту матері позивача ОСОБА_11 від 21 вересня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, яким вона на випадок своєї смерті заповідала все належне їй майно ОСОБА_6.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його мати ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1996 року хворіла тяжкою формою онкозахворювання, стан здоров'я її був надзвичайно тяжким. Станом на 21 вересня 2002 року вона приймала знеболюючі наркотичні препарати, мала вік майже 83 роки внаслідок чого на час укладання заповіту не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Також підпис ОСОБА_11 на заповіті не співпадає з її вільними підписами. Просив задовольнити заявлені позовні вимоги на підставі ст. ст. 48, 55, 59 ЦК України (в редакції 1963 року).

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Також представники позивача уточнили заявлені позивачем вимоги та просили визнати недійсним заповіт ОСОБА_11 від 21 вересня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, яким вона на випадок своєї смерті заповідала все належне їй майно ОСОБА_6 не тільки на підставі ст. ст. 48, 55, 59 ЦК України (в редакції 1963 року), але й на підставі ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року), як такий що не існує, оскільки згідно витягу з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 27 лютого 2010 року № 20169515 та листа - роз'яснення від 01-11/481 ДП «Інформаційний центр», бланк серії ВАА № 777288 на якому роздрукований заповіт, дійсність якого оскаржується, у Єдиному реєстрі спеціальних бланків нотаріальних документів зареєстрований як довіреність.

Відповідач та його представник ОСОБА_7 проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність заявленого позивачем позову. Також зазначали, що ОСОБА_11 особисто з'явилась до нотаріуса, якому повідомила свої наміри передати своєму онуку ОСОБА_6, якого вона з дитинства виховувала, у спадщину належну їй квартиру. ОСОБА_11 хворіла, проходила курс лікування, проте ні її вік, ні хвороба не відобразились на її психічному стані при підписанні заповіту. ОСОБА_11 до дня смерті адекватно сприймала навколишню дійсність, самостійно вела домашнє господарство та обслуговувала себе.

3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що померла ОСОБА_11 при посвідченні заповіту розуміла значення своїх дій, її дієздатність була встановлена та сумнівів не викликала.

На запитання нотаріуса, ОСОБА_11 відповідала чітко й лаконічно, вільно орієнтувалась на місцевості, не зважаючи на свій похилий вік - 83 роки, свої бажання щодо посвідчення заповіту висловила точно й логічно вірно. Текст заповіту ОСОБА_11 було прочитано особисто й власноручно підписано. Підстав для відмови ОСОБА_11 у вчиненні нотаріальних дій у нотаріуса не було.

Спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВАА № 777288 був використаний для посвідчення заповіту та реєстратору ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було направлено звіт про витрачання бланків серії ВАА № 777212-777300, згідно з яким спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВАА № 777288 було використано 21 вересня 2002 року під кодом витрачання - «4» (заповіт). ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України при внесенні відомостей про код витрачання бланку серії ВАА № 777288 до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів було допущено помилку в зазначені коду витрачання замість коду витрачання «4» (заповіт) було зазначено код витрачання «7» (довіреність).

03 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 в порядку заміщення, на підставі договору про заміщення від 30 жовтня 2009 року та Листа Головного управління юстиції у м. Києві № 10981/0/11-Ю від 09 серпня 2010 року про вжиття заходів щодо виправлення помилки, допущеної реєстратором ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України при внесенні відомостей до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, були внесені зміни до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів щодо відомостей про код витрачання бланку серії ВАА № 777288, що використаний нею, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 21 вересня 2002 року при посвідченні заповіту, з коду витрачання 7 (довіреність) на код витрачання 4 (заповіт).

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, свідків, експертів, дослідивши письмові докази в справі, вважає, заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т. 1 а.с. 17 - копія свідоцтва про народження, а.с. 19 - копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу), померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 18 - копія свідоцтва про смерть). Відповідач ОСОБА_6 є онуком ОСОБА_11

ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 вересня 1994 року, виданого виконавчим комітетом Ленінградської районної ради народних депутатів м Києва (т. 1 а.с. 20), на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

21 вересня 2002 року ОСОБА_11 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, та зареєстрований у реєстрі за № 791, яким усе своє майно заповідала відповідачу ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 39 - заповіт, а. с. 40-41 - витяг із реєстру для реєстрації нотаріальних дій). Оригінали двох примірників заповіту та реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за 2002 рік досліджувались судом у судовому засіданні.

23 вересня 2002 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 відповідно до вимог п. 88-1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 та п.п. 2.1, 2.2.2 Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ (нині Спадковий реєстр), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17 жовтня 2000 року № 51/5, заповіт від 21 вересня 2002 року, складений ОСОБА_11 ,зареєстрований у реєстрі за № 791 було зареєстровано в Єдиному реєстрі 23 вересня 2002 року, що підтверджується витягом із Спадкового реєстру від 14 квітня 2010 року № 23419888 (т. З а.с. 15).

У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, оригінал якого був досліджений судом у судовому засіданні, приватним нотаріусом ОСОБА_10 у графі «Зміст нотаріальних дій», також було зазначено серія та номер використаного бланка (т. 1 а.с. 40-41 - копія витягу із реєстру для реєстрації нотаріальних дій).

Згідно довідки Головного управління юстиції у м. Києві від 14 травня 2010 року про проведення позапланової повторної перевірки виконання приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 правил нотаріального діловодства та дотримання порядку вчинення нотаріальних дій, реєстр для реєстрації нотаріальних дій відповідає формі № 1, встановленій наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 1994 року № 7/3, записи у всіх графах здійснені належним чином.

Відповідно до п.п. 6.1-6.4 Положення про порядок постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання спеціальних бланків та захисних знаків нотаріальних документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 червня 1999 року № 36/5 в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту ОСОБА_11, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 26 вересня 2002 року до Держінформ!юсту було направлено звіт про витрачання бланків та знаків серії ВАА № 777212-777300, згідно якого спеціальний бланк нотаріальних документів серії ВАА № 777288 було використано 21 вересня 2002 року під кодом витрачання - «4» (заповіт) (т. З а.с. 14).

Відповідно до п. 8.11 вищезазначеного Положення, Держінформ'юст, відповідає за своєчасність унесення та відповідність даних в Єдиному реєстрі даним звітів нотаріальних контор і приватних нотаріусів та відомостям, наданим ІВЦУН.

06 жовтня 2002 року реєстратором Державним підприємством «Інформаційний центр» при внесені відомостей до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів щодо відомостей про код витрачання бланку серії ВАА № 777288, використаного приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_10 21 вересня 2002 року при посвідчені заповіту ОСОБА_11 кодом витрачання зазначеного спеціального бланку помилково зазначено - «7» (довіреність), що підтверджується повним витягом з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 27 лютого 2010 року за № 20169515 (т. 2, а.с. 233).

03 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 в порядку заміщення, на підставі договору про заміщення від 30 жовтня 2009 року та листа Головного управління юстиції у м. Києві № 10981/0/11-Ю від 09 серпня 2010 року про вжиття заходів щодо виправлення помилки, допущеної реєстратором ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України при внесенні відомостей до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, були внесені зміни до Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів щодо відомостей про код витрачання бланку серії ВАА № 777288, що використаний приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 21 вересня 2002 року при посвідченні заповіту ОСОБА_11, з коду витрачання «7» (довіреність) на код витрачання «4» (заповіт), що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 19 жовтня 2010 року за № 29944476 (т. З, а.с.216).

Судом не встановлено порушень приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 правил нотаріального діловодства та порядку вчинення нотаріальних дій при посвідченні нею заповіту 21 вересня 2002 року, складеного ОСОБА_11

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що приблизно 23-24 вересня 2002 року, точну дату вона не пам'ятає, вона разом з позивачем ОСОБА_9 прийшла провідати мати останнього - ОСОБА_11, яка хворіла онкологічним захворюванням та з якою вона підтримувала дружні стосунки, спілкувалась з нею по телефону. Час від часу вона відвідувала ОСОБА_11 як дома так і на дачі. У той день до ОСОБА_11 прийшла сусідка ОСОБА_14 з двома дітьми, яка робила їй уколи. ОСОБА_11 попросила її та ОСОБА_9 купити їй шприци та новокаїн, що вони й зробили. Про

захворювання ОСОБА_11 їй стало відомо у вересні 2002 року в телефонній розмові з останньою. ОСОБА_11 їй сама телефонувала.

У перших числах жовтня 2002 року, коли ОСОБА_9 від'їжджав, вона знову прийшла з ним до ОСОБА_11, де у квартирі вони зустріли ОСОБА_6 із дружиною та дитиною, який її відвідував. ОСОБА_11 вона тоді бачила в останнє, остання перебувала в тяжкому стані, їй було важко рухатись, вона лежала на дивані, погано розмовляла, була ослабленою, хоча ще в літку ОСОБА_11 була абсолютно нормальною людиною. У неї було враження що можливо у ОСОБА_11 провал в пам'яті, оскільки вона могла декілька разів повторювати одну фразу. За характером ОСОБА_11 була суворою людиною, хотіла бути самостійною, була життєрадісною, цікавилась подіями що відбувались в державі. Про заповіт ОСОБА_11 ніколи нічого не казала і ніхто з нею про це не розмовляв, знаючи її характер. Сусідка ОСОБА_14, залишала ОСОБА_11 своїх дітей, яких та доглядала. 12 січня 2003 року ОСОБА_11 по телефону їй казала, що весною поїде на дачу. Хто ще крім онучок відвідував ОСОБА_11 їй невідомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що з 1964 року з ОСОБА_11 вона підтримувала дружні стосунки, вони разом працювали, проживали по сусідству і вона часто бувала у неї дома. Останній раз бачила ОСОБА_11 за місяць до її смерті. В дні хвороби, ОСОБА_11 передавала нею записку листоноші, щоб та принесла їй пенсію додому, оскільки в неї боліли ноги. Листоноша приносив ОСОБА_11 пенсію до дому. За місяць до смерті ОСОБА_11 ходила з паличкою, скаржилась, що в неї болять ноги та плече, проте вона нічого не забувала, ніяких психічних відхилень у неї не було. За ОСОБА_11 доглядав онук ОСОБА_6, який довгий час з нею проживав, потім одружився. ОСОБА_11 казала, що залишить квартиру ОСОБА_6, оскільки він за нею доглядає, розповідала завжди що їй ОСОБА_6 приносив. Онучку - дочку сина ОСОБА_9 ОСОБА_11 прописала на прохання сина, який обіцяв, що вона буде сплачувати їй по 20 гривень з квартиру, проте онучка нічого не платила і ОСОБА_11 жалкувала, що її прописала, казала, що її випише. Похованням ОСОБА_11 займався онук ОСОБА_6. На похоронах онучка вирвала в ОСОБА_6 паспорт ОСОБА_11 Після похорон ОСОБА_11, онучки замінили в її квартирі замки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що ОСОБА_11 була бабусею його дружини ОСОБА_2 ОСОБА_11 казала, що ніколи не буде писати ніяких документів на квартиру. У серпні-вересні 2002 року стан ОСОБА_11 був дуже поганий, правою рукою вона не працювала, могла сама спускатись, а піднятись навряд. У психічному стані вона була нормальною.

21 вересня 2002 року приблизно об 11.00 годин він привіз свою дружину до ОСОБА_11 до дому, де вона була цілий день до 17.00 годин. Зі слів своєї дружини йому відомо, що ОСОБА_11 у той день з квартири нікуди не виходила. Він особисто ОСОБА_11 в той день не бачив, у квартиру до неї не заходив.

Суд не приймає до уваги та оцінює критично показання свідка ОСОБА_16 в частині перебування ОСОБА_11 21 вересня 2002 року весь день у квартирі, оскільки як пояснив сам свідок про зазначені обставини йому стало відомо зі слів ОСОБА_2, сам він 21 вересня 2002 року ОСОБА_11 не бачив та в квартиру до неї не заходив. Показання свідка ОСОБА_16 у цій частині спростовуються зібраними по справі доказами.

Показання свідка ОСОБА_13 в частині, що в перших числах жовтня 2002 року при відвідувані ОСОБА_11 у неї склалося враження що можливо у ОСОБА_11 провал в пам'яті, оскільки остання могла декілька разів повторювати одну фразу, суд оцінює критично та не приймає їх до уваги, оскільки вони спростовуються показаннями інших свідків, що спілкувалися з ОСОБА_11 до останніх днів її життя, висновками посмертної судово-психіатричної експертизи, матеріалами справи і не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Із заяви ОСОБА_11 начальнику поштового відділення № 115 від 14 грудня 2002 року, вбачається, що вона логічно і послідовно викладає свої вимоги по обставинах з приводу яких вона зверталась, а також те, що ОСОБА_11 самостійно отримувала

пенсію (оригінал заяви від 14.12.2002 року, оригінали відомостей на виплату пенсій з липня 2001 року по грудень 2002 року).

Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 349 від 12 серпня 2004 року, проведеної Київським міським центром судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_11 на період підписання заповіту 21 вересня 2002 року будь-яким психічним розладом не страждала.

За своїм психічним станом на період підписання заповіту 21 вересня 2002 року ОСОБА_11 могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 2 а.с. 24-29).

Допитана в судовому засіданні судово-психіатричний експерт ОСОБА_17, підтримала наданий судово-психіатричною експертною комісією за її участю, як лікаря-доповідача, висновок посмертної судово-психіатричної експертизи № 349 від 12 серпня 2004 року.

Згідно висновку № 4298 судово-почеркознавчої експертизи від 03 грудня 2003 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_11 у рядку «Підпис:» в двох примірниках заповіту, складеного від імені ОСОБА_11 на ім»я ОСОБА_6, від 21.09.02 о., та в графі «Розписка про одержання оформленого документу» у рядку за № 791 реєстру приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, виконані самою ОСОБА_11 (т. 1, а.с. 171-173).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_18, підтримала наданий нею висновок судово-почеркознавчої експертизи № 4298 від 03 грудня 2003 року.

Згідно висновку № 11962 додаткової судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2009 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, підписи від імені ОСОБА_11 у графі «Підпис:» у двох примірниках заповіту від імені ОСОБА_11, посвідченого 21 вересня 2002 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа» за № 791 від 21.09.2002 року на сторінці 113 реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 - виконано ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( т. 2 а. с. 123-125).

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_19 та ОСОБА_20, підтримали наданий ними висновок додаткової судово-почеркознавчої експертизи № 11962 від 12 березня 2009 року.

Згідно висновку № 993 судово-технічної експертизи від 09 червня 2009 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, у наданих на дослідження двох примірниках заповіту ОСОБА_11 від 21 вересня 2002 року та реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_10 (на сторінці 113 під порядковим номером 791 в графі «Розписка в одержанні нотаріально оформленого документа») підписи від імені ОСОБА_11 будь-яким змінам шляхом підчистки, травлення і змивання не піддавалися (т. 2 а.с. 137-138).

Судом також встановлено, що на вирішення експертизи, проведеною Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі ухвали суду, питання стосовно відтиску печатки приватного нотаріуса ОСОБА_21, опис якої містить описова частина висновку № 993 судово-технічної експертизи від 09 червня 2009 року, не ставилося і він не був об'єктом дослідження експерта, що вбачається з листа директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 серпня 2010 року (т. З а.с. 154).

Згідно даного листа посилання спеціаліста в описовій частині висновку експертизи на наявність даного реквізиту в наданому до інституту примірнику заповіту (позначений як об'єкт 2) є опискою, зробленою експертом ОСОБА_22 при складанні та редагуванні нею тексту висновку судово-технічної експертизи документів № 993, а саме, в описі реквізитів документу - відтисків печатки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, які містяться в обох досліджуваних примірниках заповіту ОСОБА_11

Наявність зазначеної описки в тексті висновку експертизи № 993 жодним чином не вплинула на процес проведення та результати експертизи і правильність зроблених експертом висновків на постановлені в ухвалі суду питання. Експерт ОСОБА_22 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 2013 року.

Суд, не приймає, як доказ, довідку про експертне дослідження № 20 від 28 січня 2004 року (т. 1 а.с. 258-264), надану недержавною експертною організацією ТОВ «Незалежна експертиза» м. Єкатеринбург Російська Федерація, оскільки фахівець, що склав дану довідку, особисто з матеріалами даної справи та доданими до неї оригіналами документів не знайомився, зазначені в довідці єлектрофотографічні копії документів, що були предметом дослідження, у встановленому законом порядку не завірялись, зазначену довідку про експертне дослідження складено без дотримання законодавства України.

З врахуванням всіх обставин справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, співставляючи їх, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_9 позовні вимоги про визнання заповіту недійсним не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 47, 48, 55, 59 ЦК України (у редакції 1963 року), ст. ст. 57-60, 209, 213, 215, 223 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнан ня недійсним заповіту ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 21 вересня 2002 року на ім'я ОСОБА_6, зареєстрованого у реєстрі під № 791 -відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів із дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: