Постанова № 182694, 10.10.2006, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.10.2006

Справа №2-13/13168-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Судді Жукової А.І.

При секретарі Черненко Н.Ю.

за участю:

Від позивача – Мневец А.М. – представник, дов. від 09.02.2006 року

Від відповідача – не з’явився

Від третіх осіб: 1.

2. не з’явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Житлового кооперативу індивідуальних забудовників “Ісари”, м. Ялта

До відповідача: Лівадійської селищної радим. Ялта смт. Лівадія

Треті особи: 1. ТОВ “Левада”, м. Ялта смт. Лівадія; 2. Ялтинське міське управління земельних ресурсів, м. Ялта

Про скасування рішень

Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача про скасування рішень останнього від 27.05.05р. №58 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №2790 від 24.05.05р. на рішення Лівадійської селищної ради №2 від 29.10.04р.”, від 18.07.06р. №9 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №4932 від 21.06.06р. на рішення Лівадійської селищної ради №3 від 29.10.04р.” та від 18.07.06р. №127 „Про розгляд звернення ЖКІЗ „Ісари” вих.32/1 від 06.06.06р. про розгляд проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”.

В судовому засіданні 04.09.06р. позивач власною заявою змінив предмет позову та поряд з вищенаведеними позовними вимогами заявив на розгляд господарського суду ще одну позовну вимогу про зобов”язання відповідача протягом одного місяця розглянути розроблений та погоджений позивачем з усіма необхідними, вказаними у ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, суб”єктами погодження проект відведення земельної ділянки загальною площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради та прийняти рішення про надання позивачу вказаної земельної ділянки площею 8,3513 га – у власність, площею 2,8051 га – в оренду в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач прийняв спірні акти необґрунтовано та з порушенням норм ч.2 ст.19 Конституції України, ст.20, 21 Закону України „Про прокуратуру”, ч.3 ст.1, ч.1 ст.3, ст.4, 19, 51, 52, ч.2 ст.83, ст.116, 123, 124, п. а) ст.141, ст.142, 151, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч.2 ст.12 Закону України „Про планування і забудову територій”, ст.20 Закону України „Про основи містобудування” та заборони, встановленої в порядку забезпечення позову ухвалою Ялтинського міського суду від 17.07.06р. у справі №2-а-661/06, а тому вказані акти підлягають скасуванню господарським судом.

Крім цього, посилаючись на незаконність спірного рішення відповідача від 18.07.06р. №127, позивач вважає, що згідно з нормами ст.41, 116, 123, 124 Земельного кодексу України відповідач зобов”язаний знов протягом одного місяця розглянути розроблений та погоджений позивачем з усіма необхідними, вказаними у ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, суб”єктами погодження проект відведення земельної ділянки загальною площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради та прийняти рішення про надання позивачу вказаної земельної ділянки площею 8,3513 га – у власність, площею 2,8051 га – в оренду в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, ґрунтуючи свою правову позицію на тому, що у спірних правовідносинах він діяв виключно на підставі закону, а спірні рішення винесені ним за результатами розгляду протестів прокурора в межах та на підставі чинного законодавства України, а тому правових підстав для задоволення позову позивача не має.

Ухвалою ГС АР Крим від 26.09.2006 року до участі у справ як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору були залучені – ТОВ “Левада” та Ялтинське міське управління земельних ресурсів.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд Автономної Республіки Крим, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення відповідача від 24.12.93р., за державним актом від 16.02.94р. №4, у Дитячого оздоровчого табору „Ісари” ім. В.Коробкова виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 18,38 га, що знаходиться в межах населеного пункту Куйбишево на території відповідача, що підтверджується вказаним державним актом та планом зовнішніх меж земельної ділянки до цього акту.

Знаходження даної земельної ділянки в межах населеного пункту на території відповідача також підтверджується рішенням відповідача від 24.12.04р. №2 „Про встановлення меж населених пунктів смт. Ореанда, смт. Курпати, смт. Виноградне, смт. Лівадія”, рішенням відповідача від 19.04.05р. №4 „Про затвердження проекту встановлення меж смт. Виноградне”, рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22.06.05р. №1347-4/05 „Про встановлення меж селищ міського типу Виноградне, Курпати, Лівадія, Ореанда, селищ Гірне та Куйбишеве Лівадійської селищної ради (м. Ялта) Автономної Республіки Крим”, план-схемою меж смт. Виноградне та листом Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 09.08.06р. №10952-2/10-25.

У жовтні 2004 року Дитячий оздоровчий табір „Ісари” ім. В.Коробкова добровільно відмовився від власного права постійного користування вище окресленою земельною ділянкою площею 18,38 га та погодив її надання (12 га) для ведення статутної діяльності позивачу, що підтверджується листами вказаного табору від 01.10.04р. №3, від 11.10.04р. б/н, направленими відповідачу.

Відповідач, як орган, повноважний розпоряджатись землями в межах населеного пункту, розглянув вказану добровільну відмову Дитячого оздоровчого табору „Ісари” ім. В.Коробкова від права постійного користування цією земельною ділянкою та прийняв в межах власних повноважень рішення від 29.10.04р. №2 „Про припинення права користування земельною ділянкою орієнтовною площею 11,38 га ЗДОТ „Ісари” ім. В.Коробкова”, яким припинив піонерському табору „Ісари” ім. В.Коробкова за його заявою право постійного користування земельною ділянкою площею 11,38 га за адресою: селище Куйбишеве, Лівадійської селищної ради, м. Ялта, Ісарське шосе, 5, та анулював виданий вказаному дитячому табору державний акт від 16.02.94р. №4.

Розглянувши звернення позивача від 29.09.04р. №16 та договір купівлі-продажу від 08.07.04р. №1595, враховуючи власне вищевказане рішення від 29.10.04р. №2, відповідач прийняв рішення від 29.10.04р. №3 „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ЖКІЗ „Ісари” для будівництва кварталу житлової забудови з рекреаційною функцією за адресою: смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”, яким дозволив позивачу протягом одного року складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 12 га для будівництва кварталу житлової забудови з рекреаційною функцією за адресою: смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5.

Керуючись даним рішенням відповідача позивач в порядку встановленому чинним законодавством України отримав усі необхідні погодження проекту відведення земельної ділянки для отримання вказаної земельної ділянки площею 8,3513 га – у власність, площею 2,8051 га – в оренду, що підтверджується листами дитячого табору „Ісари” ім. В.Коробкова від 01.10.04р. та від 11.10.04р., висновком Республіканського комітету з охорони культурної спадщини від 30.11.04р. №3493, висновком Управління головного архітектора Ялтинського міськвиконкому від 03.12.04р. №05/1782/1, висновком Кримської республіканської санепідемстанції від 07.12.04р. №168, висновком Ялтинського міського управління земельних ресурсів, висновком Управління державної екологічної інспекції Південно – Кримського регіону від 24.12.04р. №2291-49, технічним завданням від 23.12.04р., актом вибору та огляду земельної ділянки в натурі (на місцевості) та висновком державної землевпорядної експертизи від 28.12.04р. №4097К-25/949.

Поряд з цим, 24.05.05р. Заступник прокурора міста Ялта вніс на вищезгадане рішення відповідача від 29.10.04р. №2 протест №2790. Внесення даного протесту Заступник прокурора міста Ялта мотивував тим, що межі смт. Куйбишево не визначені, що унеможливлює прийняття рішень селищною радою щодо розпорядження земельними ділянками вказаного селища, оскільки за таких обставин достовірно не підтверджено чи розташована земельна ділянка саме на території населеного пункту.

Розглянувши даний протест Заступника прокурора м. Ялта відповідач прийняв спірне рішення від 27.05.05р. №58 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №2790 від 24.05.05р. на рішення Лівадійської селищної ради №2 від 29.10.04р.”, яким повністю задовольнив вищевказаний протест Заступника прокурора міста Ялта та відміняив власне рішення від 29.10.04р. №2 „Про припинення права користування земельною ділянкою орієнтовною площею 11,38 га ЗДОТ „Ісари” ім. В.Коробкова”.

21.06.06р. Прокурор м. Ялта вніс протест №4932 вже на вищенаведене рішення відповідача від 29.10.04р. №3. Внесення даного протесту Прокурор м. Ялта мотивував тим, що вказане рішення відповідача не відповідає ст.12 Закону України „Про планування і забудову територій”, оскільки генеральний план смт. Виноградне фактично відсутній, а також ст.19, 51, 52, п.5 ст.116, п.7, 15 ст.151 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України „Про плату за землю”.

Ухвалою Ялтинського міського суду від 17.07.06р. у справі №2-а-661/06 в порядку забезпечення позову відповідачу було заборонено приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки площею 18,38 га за адресою: смт. Виноградне, в межах, визнаних вищезазначеним державним актом на право постійного користування землею за №4 від 16.02.94р., виданому Дитячому оздоровчому табору „Ісари” ім. В.Коробкова.

Разом з цим, відповідач розглядає вищевказаний протест Прокурора м. Ялта від 21.06.06р. №4932 та приймає спірне рішення від 18.07.06р. №9 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №4932 від 21.06.06р. на рішення Лівадійської селищної ради №3 від 29.10.04р.”, яким повністю задовольняє вищезгаданий протест Прокурора м. Ялта та відміняє власне рішення від 29.10.04р. №3 „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ЖКІЗ „Ісари” для будівництва кварталу житлової забудови з рекреаційною функцією за адресою: смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”.

Також, відповідач розглядає розроблений позивачем згідно з його рішенням від 29.10.04р. №3 та погоджений у встановленому законом порядку з усіма необхідними суб”єктами погодження проект відведення земельної ділянки, та враховуючи вищевказане власне спірне рішення від 18.07.06р. №9, приймає спірне рішення від 18.07.06р. №127 „Про розгляд звернення ЖКІЗ „Ісари” №32/1 від 06.06.06р. про розгляд проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”, яким без посилання на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою відмовляє позивачу в передачі в оренду земельної ділянки площею 11,1564 га (кадастровий №0111947900:08:001:0143) для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5.

За встановлених обставин, Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом 24.05.05р. Заступник прокурора міста Ялта вніс на рішення відповідача від 29.10.04р. №2 протест №2790, який мотивував тим, що межі смт. Куйбишево не визначені, що унеможливлює прийняття рішень селищною радою щодо розпорядження земельними ділянками вказаного селища, оскільки за таких обставин достовірно не підтверджено чи розташована земельна ділянка саме на території населеного пункту.

Як встановлено судом спірним рішенням від 27.05.05р. №58 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №2790 від 24.05.05р. на рішення Лівадійської селищної ради №2 від 29.10.04р.” відповідач повністю задовольнив вищевказаний протест Заступника прокурора міста Ялта та відмінив власне рішення від 29.10.04р. №2 „Про припинення права користування земельною ділянкою орієнтовною площею 11,38 га ЗДОТ „Ісари” ім. В.Коробкова”.

Відповідно до п. а) ст.141 Земельного кодексу України добровільна відмова від права користування земельною ділянкою є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно з ст.142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як встановлено судом на підставі рішення відповідача від 24.12.93р., за державним актом від 16.02.94р. №4, у Дитячого оздоровчого табору „Ісари” ім. В.Коробкова виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 18,38 га, що знаходиться саме в межах населеного пункту Куйбишево на території відповідача.

Як встановлено судом у жовтні 2004 року Дитячий оздоровчий табір „Ісари” ім. В.Коробкова добровільно відмовився від власного права постійного користування вище окресленою земельною ділянкою площею 18,38 га.

Як встановлено судом відповідач, як орган, повноважний розпоряджатись землями в межах населеного пункту, розглянув вказану добровільну відмову Дитячого оздоровчого табору „Ісари” ім. В.Коробкова від права постійного користування цією земельною ділянкою та прийняв в межах власних повноважень відмінене вищевказаним спірним рішенням рішення від 29.10.04р. №2 „Про припинення права користування земельною ділянкою орієнтовною площею 11,38 га ЗДОТ „Ісари” ім. В.Коробкова”, яким припинив піонерському табору „Ісари” ім. В.Коробкова за його заявою право постійного користування земельною ділянкою площею 11,38 га за адресою: селище Куйбишеве, Лівадійської селищної ради, м. Ялта, Ісарське шосе, 5, та анулював виданий вказаному дитячому табору державний акт від 16.02.94р. №4.

Отже, відмінене спірним рішенням відповідача від 27.05.05р. №58 рішення від 29.10.04р. №2 повністю відповідає нормам Земельного кодексу України, зокрема ст.141, 142 цього Кодексу, а тому Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття вищенаведеного спірного рішення та відповідно відміни власного рішення від 29.10.04р. №2.

Крім цього, згідно з ч.2 ст.83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як встановлено судом за державним актом від 16.02.94р. №4 у Дитячого оздоровчого табору „Ісари” ім. В.Коробкова виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 18,38 га, що знаходиться саме в межах населеного пункту Куйбишево на території відповідача, що підтверджується вказаним державним актом та планом зовнішніх меж земельної ділянки до цього акту. Знаходження даної земельної ділянки в межах населеного пункту на території відповідача також підтверджується рішенням відповідача від 24.12.04р. №2 „Про встановлення меж населених пунктів смт. Ореанда, смт. Курпати, смт. Виноградне, смт. Лівадія”, рішенням відповідача від 19.04.05р. №4 „Про затвердження проекту встановлення меж смт. Виноградне”, рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 22.06.05р. №1347-4/05 „Про встановлення меж селищ міського типу Виноградне, Курпати, Лівадія, Ореанда, селищ Гірне та Куйбишеве Лівадійської селищної ради (м. Ялта) Автономної Республіки Крим”, план-схемою меж смт. Виноградне та листом Ялтинського міського управління земельних ресурсів від 09.08.06р. №10952-2/10-25.

За цих обставин, Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що відповідач підставно та правомірно прийняв відмінене спірним рішенням рішення від 29.10.04р. №2, оскільки знаходження земельної ділянки саме в межах населеного пункту на території відповідача підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідно, обставина, що слугувала підставою для внесення Заступником прокурора м. Ялта вищезазначеного протесту на рішення відповідача від 29.10.04р. №2 не підтверджується дійсними обставинами справи, а тому спірне рішення було прийняте відповідачем необґрунтовано та з порушенням вищенаведених норм права.

Також, відповідно до ч.1 ст.21 Закону України „Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

Тобто, при прийнятті спірного рішення від 27.05.05р. №58 про задоволення протесту Заступника прокурора м. Ялта та відміну власного рішення від 29.10.04р. №2 відповідач мав дійсно, на підставі належних та допустимих доказів, встановити обставину, що земельна ділянка, право постійного користування на яку було припинено ДОТ „Ісари” ім. В.Коробкова відміненим рішенням, знаходиться саме за межами населеного пункту, а не керуватись припущенням, що ця земельна ділянка може знаходитись за межами населеного пункту. Разом з цим, відповідач жодних дій на встановлення цих обставин не здійснив та без належних підстав прийняв спірне рішення від 27.05.05р. №58.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що землекористувач має абсолютне право добровільно відмовитись від власного права постійного користування земельною ділянкою, якому кореспондується відповідний юридичний обов”язок власника цієї земельної ділянки, в даному випадку – відповідача, прийняти дану відмову землекористувача та припинити його право користування даною земельною ділянкою. Навіть за умов відсутності установлення меж населеного пункту, дана обставина не є перешкодою для реалізації землекористувачем свого суб”єктивного права добровільно відмовитись від власного права постійного користування земельною ділянкою, яке передбачено п. а) ст.141 Земельного кодексу України та гарантується Конституцією України, а також виконанню органом місцевого самоврядування владних повноважень щодо прийняття рішень про припинення вищезгаданого права землекористувача.

За вищевказаних обставин, Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що спірне рішення відповідача від 27.05.05р. №58 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №2790 від 24.05.05р. на рішення Лівадійської селищної ради №2 від 29.10.04р.” не відповідає ч.2 ст.19 Конституції України, ст.21 Закону України „Про прокуратуру”, ч.2 ст.83, п. а) ст.141, ст.142, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, прийняте відповідачем необґрунтовано та з використанням повноваження без врахування мети, з якої воно йому було надано, що є підставою для скасування судом даного рішення відповідача та відповідно задоволення позову позивача в цій частині.

Відповідно до ч.1 ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст.52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно з ч.3, 4 ст.123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до ч.5, 6 ст.123 Земельного кодексу України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Як встановлено судом розглянувши звернення позивача від 29.09.04р. №16 та договір купівлі-продажу від 08.07.04р. №1595, враховуючи власне вищевказане рішення від 29.10.04р. №2, відповідач прийняв рішення від 29.10.04р. №3 „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ЖКІЗ „Ісари” для будівництва кварталу житлової забудови з рекреаційною функцією за адресою: смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”, яким дозволив позивачу протягом одного року складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 12 га для будівництва кварталу житлової забудови з рекреаційною функцією за адресою: смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5.

Як встановлено судом 21.06.06р. Прокурор м. Ялта вніс на зазначене рішення відповідача протест №4932, який мотивував тим, що вказане рішення відповідача не відповідає ст.12 Закону України „Про планування і забудову територій”, оскільки генеральний план смт. Виноградне фактично відсутній, а також ст.19, 51, 52, п.5 ст.116, п.7, 15 ст.151 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України „Про плату за землю”.

Як встановлено судом спірним рішенням від 18.07.06р. №9 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №4932 від 21.06.06р. на рішення Лівадійської селищної ради №3 від 29.10.04р.” відповідач повністю задовольнив вищезгаданий протест Прокурора м. Ялта та відмінив власне рішення від 29.10.04р. №3 „Про надання дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ЖКІЗ „Ісари” для будівництва кварталу житлової забудови з рекреаційною функцією за адресою: смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України „Про планування і забудову територій” відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи в користування земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об”єктів містобудування.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про основи містобудування” регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно з ч.3 ст.1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Земельного кодексу України закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Отже, вищенаведеними нормами права чітко визначено, що регулювання земельних відносин у містобудуванні здійснюється відповідно до земельного законодавства, завданням якого є регулювання земельних відносин саме з метою забезпечення права на землю громадян та юридичних осіб.

З цих підстав, Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що відсутність генерального плану населеного пункту в жодному разі не є перешкодою для реалізації юридичною особою свого суб”єктивного права, яке передбачено вищенаведеними нормами Земельного кодексу України, отримати в оренду чи у власність земельну ділянку, а також виконанню органом місцевого самоврядування владних повноважень щодо прийняття рішень про надання згоди цій юридичній особі на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Тим більш, що ч.2 ст.12 Закону України „Про планування і забудову територій” не встановлює заборони, що за умови не затвердження генерального плану населеного пункту земельні ділянки в межах цього населеного пункту не надаються радами зацікавленим в їх одержанні в оренду чи у власність особам.

За цих обставин, Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що спірне рішення відповідача від 18.07.06р. №9 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №4932 від 21.06.06р. на рішення Лівадійської селищної ради №3 від 29.10.04р.” суперечить ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.1, ч.1 ст.3, ст.4, ч.1 ст.41, ч.1 ст.52, ст.116, 123, п.3 Прикінцевих положень Земельного кодексу України, ч.2 ст.12 Закону України „Про планування і забудову територій” та ст.20 Закону України „Про основи містобудування”, що є підставою для його скасування господарським судом за даним позовом позивача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.21 Закону України „Про прокуратуру” протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

Тобто, згідно з даною нормою закону при прийнятті спірного рішення від 18.07.06р. №9 про задоволення протесту Прокурора м. Ялта та відміну власного рішення від 29.10.04р. №3 відповідач мав дійсно, на підставі належних та допустимих доказів, встановити обставину, що згода на розробку проекту відведення земельної ділянки була надана відповідачем позивачу з порушенням вимог чинного законодавства України. Натомість, спірне рішення відповідача взагалі не містить жодного обґрунтування щодо підстав (обставин) його суперечності наведеним в протесті Прокурора м. Ялта нормам законодавства України.

З цих підстав, спірне рішення відповідача від 18.07.06р. №9 суперечить ч.1 ст.21 Закону України „Про прокуратуру”, що також є підставою для його скасування господарським судом.

Також, Господарський суд Автономної Республіки Крим проаналізував зміст вказаних у спірному рішенні відповідача від 18.07.06р. №9 норм права, які були покладені в основу цього рішення та стали підставою для відміни відповідачем власного рішення від 29.10.04р. №3. За результатами даного аналізу господарський суд дійшов висновку, що відмінене спірним рішенням відповідача рішення від 29.10.04р. №3 жодним чином не суперечить нормам ст.19, 51, 52, п.5 ст.116, п.7, 15 ст.151 Земельного кодексу України та ст.7 Закону України „Про плату за землю”, а тому відповідач у спірному рішенні необґрунтовано застосував норми зазначених статей, що також є підставою для його скасування господарським судом та відповідно задоволення позову позивача.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як встановлено судом ухвалою Ялтинського міського суду від 17.07.06р. у справі №2-а-661/06 в порядку забезпечення позову відповідачу було заборонено приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки площею 18,38 га за адресою: смт. Виноградне, в межах, визнаних вищезазначеним державним актом на право постійного користування землею за №4 від 16.02.94р., виданому Дитячому оздоровчому табору „Ісари” ім. В.Коробкова.

Відмінене спірним рішенням відповідача рішення від 29.10.04р. №3 стосується саме цієї земельної ділянки, відповідно відмінивши дане рішення після винесення судом вищевказаної ухвали відповідач порушив заборону встановлену цією ухвалою суду, що є окремою підставою для скасування спірного рішення відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст.52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з ч.9 ст.123 Земельного кодексу України відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як встановлено судом керуючись рішенням відповідача від 29.10.04р. №3 позивач в порядку встановленому чинним законодавством України отримав усі необхідні погодження проекту відведення земельної ділянки для отримання вказаної земельної ділянки площею 8,3513 га – у власність, площею 2,8051 га – в оренду.

Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами Земельного кодексу України наступною стадією порядку отримання позивачем земельної ділянки у власність та в оренду є розгляд даного погодженого усіма необхідними органами та землекористувачем проекту відведення земельної ділянки позивача самим відповідачем, який має прийняти відповідне мотивоване (з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою) рішення щодо цього.

Натомість, судом встановлено, що відповідач розглянув розроблений та погоджений у встановленому законом порядку з усіма необхідними суб”єктами погодження проект відведення земельної ділянки позивача лише з урахуванням та на підставі вищевказаного власного спірного рішення від 18.07.06р. №9 про відміну рішення відповідача від 29.10.04р. №3 та прийняв спірне рішення від 18.07.06р. №127 „Про розгляд звернення ЖКІЗ „Ісари” №32/1 від 06.06.06р. про розгляд проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”, яким без посилання на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою відмовив позивачу в передачі в оренду земельної ділянки площею 11,1564 га (кадастровий №0111947900:08:001:0143) для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5.

За цих обставин, враховуючи, що спірне рішення відповідача від 18.07.06р. №9, яке є єдиною підставою для винесення відповідачем цього рішення від 18.07.06р. №127, суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню судом за даним позовом позивача, Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що даний акт з цих же підстав також підлягає скасуванню господарським судом.

Крім цього, ч.9 ст.123 Земельного кодексу України визначає, що рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Однак, спірне рішення відповідача від 18.07.06р. №127 не містить мотивованих пояснень щодо підстав відмови позивачу в наданні земельної ділянки з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою, що також є підставою для його скасування господарським судом за даним адміністративним позовом позивача.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Як встановлено судом ухвалою Ялтинського міського суду від 17.07.06р. у справі №2-а-661/06 в порядку забезпечення позову відповідачу було заборонено приймати будь-які рішення стосовно земельної ділянки площею 18,38 га за адресою: смт. Виноградне, в межах, визнаних вищезазначеним державним актом на право постійного користування землею за №4 від 16.02.94р., виданому Дитячому оздоровчому табору „Ісари” ім. В.Коробкова.

Спірне рішення відповідача від 18.07.06р. №127 стосується саме цієї земельної ділянки, відповідно прийнявши дане рішення відповідач порушив заборону встановлену вищенаведеною ухвалою Ялтинського міського суду, що є окремою підставою для задоволення судом даного позову позивача та скасування спірного рішення відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст.52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно з ч.3, 4 ст.123 Земельного кодексу України юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до ч.5, 6 ст.123 Земельного кодексу України відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно з ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Як встановлено судом керуючись рішенням відповідача від 29.10.04р. №3 позивач в порядку встановленому чинним законодавством України отримав усі необхідні погодження проекту відведення земельної ділянки для отримання вказаної земельної ділянки площею 8,3513 га – у власність, площею 2,8051 га – в оренду, що підтверджується листами дитячого табору „Ісари” ім. В.Коробкова від 01.10.04р. та від 11.10.04р., висновком Республіканського комітету з охорони культурної спадщини від 30.11.04р. №3493, висновком Управління головного архітектора Ялтинського міськвиконкому від 03.12.04р. №05/1782/1, висновком Кримської республіканської санепідемстанції від 07.12.04р. №168, висновком Ялтинського міського управління земельних ресурсів, висновком Управління державної екологічної інспекції Південно – Кримського регіону від 24.12.04р. №2291-49, технічним завданням від 23.12.04р., актом вибору та огляду земельної ділянки в натурі (на місцевості) та висновком державної землевпорядної експертизи від 28.12.04р. №4097К-25/949.

Відповідно, як вже зазначалось, згідно з ст.41, 52, 116, ч.6 ст.123, ст.124 Земельного кодексу України наступною стадією порядку отримання позивачем земельної ділянки у власність та в оренду є розгляд даного погодженого усіма необхідними органами та землекористувачем проекту відведення земельної ділянки позивача самим відповідачем, який має прийняти відповідне мотивоване (з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою) рішення щодо цього.

Як встановлено судом прийняте відповідачем щодо цього рішення від 18.07.06р. №127 суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню судом за даним позовом позивача, відповідно за цих обставин у відповідача не припинився обов”язок розглянути у місячний строк вищевказаний розроблений та погоджений позивачем з усіма необхідними, вказаними у ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, суб”єктами погодження проект відведення земельної ділянки загальною площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради та прийняти рішення про надання позивачу вказаної земельної ділянки площею 8,3513 га – у власність, площею 2,8051 га – в оренду в порядку, встановленому чинним законодавством України.

За цих обставин, Господарський суд Автономної Республіки Крим вважає, що позовна вимога позивача про зобов”язання відповідача вчинити вищенаведені дії підлягає задоволенню судом як така, що відповідає ч.6 ст.123 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.2, 4, 7, 14, 17, 71, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд Автономної Республіки Крим, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради від 27.05.2005р. №58 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №2790 від 24.05.2005р. на рішення Лівадійської селищної ради №2 від 29.10.2004р.”.

3. Визнати нечинним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради від 18.07.2006р. №9 „Про розгляд протесту прокуратури м. Ялта №4932 від 21.06.06р. на рішення Лівадійської селищної ради №3 від 29.10.04р.”.

4. Визнати нечинним та скасувати рішення Лівадійської селищної ради від 18.07.06р. №127 „Про розгляд звернення ЖКІЗ „Ісари” вих.32/1 від 06.06.06р. про розгляд проекту відведення та передачу в оренду земельної ділянки площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради”.

5. Зобов”язати Лівадійську селищну раду протягом одного місяця з дня набрання даною постановою суду законної сили розглянути розроблений та погоджений Житловим кооперативом індивідуальних забудовників „Ісари” з усіма необхідними, вказаними у ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, суб”єктами погодження проект відведення земельної ділянки загальною площею 11,1564 га для будівництва кварталу житлової забудови за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Виноградне, Ісарське шосе, 5, на землях Лівадійської селищної ради та прийняти рішення про надання Житловому кооперативу індивідуальних забудовників „Ісари” вказаної земельної ділянки площею 8,3513 га – у власність, площею 2,8051 га – в оренду в порядку, встановленому чинним законодавством України.

6. Стягнути з Державного бюджету України (р\р 31118095600002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Житлового кооперативу індивідуальних забудовників “Ісари” (м. Ялта Ісарське шосе, 5; банківські реквізити суду не відомі) 3,40 грн. судового збору.

Виконавчий документ видати після вступу постанови у законну силу.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає чинності через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, у Севастопольський апеляційний господарський суд.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Жукова А.І.