Рішення № 18264, 22.06.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" червня 2006 р.

Справа № 17/162

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С. В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №17/162

за позовом: малого приватного підприємства "АСВА", м. Київ

до відповідача: приватного виробничо-комерційного підприємства "Юніон", м. Світловодськ Кіровоградської області

про стягнення 12985,55 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Чорнобиль Н.П. , довіреність № б/н від 16.05.06 , консультант з юридичних питань;

від відповідача - участі не брали.

Подано позов про стягнення із приватного виробничо-комерційного підприємства “Юніон” на користь малого приватного підприємства “АСВА” заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №335298 від 09.06.2006 року (а.с. 33); у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав в межах основної суми боргу (а.с.36).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між малим приватним підприємством “АСВА” та приватним виробничо-комерційним підприємством “Юніон” існували цивільно-правові відносини, що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна №РН-1696 від 21.10.2005 р.;

- довіреність серії ЯКФ №261281 від 21.10.2005 р.

Відповідно до зазначених документів (а.с. 20, 21) відповідач отримав від позивача автомобільні шини 385/65R22.5 ХЕА1+TL 158L в кількості 7 шт. на загальну суму 17149,94 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дані дії сторін свідчать про виникнення між позивачем та відповідачем зобов’язання з купівлі-продажу, в силу яких одна сторона (позивач) зобов’язується передати товар у власність іншій стороні, а інша сторона (відповідач) зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, сторони договір купівлі-продажу не уклали, але їх дії свідчать про те, що між ними виникли зобов’язання з купівлі-продажу. Видача відповідачем довіреності, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, підписаної керівником та головним бухгалтером підприємства та скріплених печаткою, свідчить про те, що відповідач взяв на себе зобов’язання по прийому товару та сплати за нього відповідних коштів.

Підпис на накладній, копія якої засвідчена належним чином знаходиться в матеріалах справи (оригінал оглянуто в судовому засіданні), уповноваженої за довіреностями особи відповідача свідчить про отримання ним товару та про виникнення у нього обов’язку по оплаті його вартості.

Таким чином, позивач свою частину зобов’язань виконав в повному обсязі.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с. 23, 24) лист-вимогу щодо погашення заборгованості в сумі 12149,94 грн. відповідачеві було направлено 21.03.2006 р.

Отже, до 28 березня 2006 року відповідач повинен був повністю розрахуватись за отриманий товар.

Докази повернення позивачеві майна чи оплати його вартості відповідачем не подано, в зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 12149,94 грн. заявлені обґрунтовано і повністю підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 216,27 грн. за період з 22.10.2005 р. по 01.06.2006 р. та інфляційних збитків в сумі 619,34 грн. за період з листопада 2005 р. по лютий 2006 р.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, розрахунок річних та інфляційних позивачем виконано невірно внаслідок неправильного визначення дати, з якої виникло у нього право вимоги до відповідача щодо сплати річних та інфляційних.

Враховуючи те, що прострочення виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості автомобільних шин виникло з 28.02.2006 року, саме з вказаної дати мають нараховуватись річні та інфляційні.

З огляду на те, що індекс інфляції за березень-травень 2006 року складав 99,797706, сума інфляційних збитків за вказаний період відповідачу не нараховується; три відсотки річних за період з 28.03.2006 р. по 22.05.2006 р. від простроченої суми складають 54,92 грн. і підлягають стягненню з ПВКП „Юніон”.

Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву подано заяву про відстрочку виконання рішення суду (вх.№02-05/18699 від 21.06.2006 р.), в якій він просить відстрочити виконання рішення господарського суду до 01.10.2006 р. Заява мотивована тим, що приватне виробничо-комерційне підприємство «Юніон» не має можливості оплатити існуючу заборгованість одразу після прийняття рішення і в повному обсязі, оскільки на підприємстві відповідача склалася важка фінансова ситуація у зв'язку з великою кількістю дебіторів, які своєчасно не розрахувались за надані послуги. На підтвердження викладеного в заяві відповідачем подано декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік та за 1 квартал 2006 року.

Позивач заперечує проти надання відповідачеві розстрочки, посилаючись на те, що останній отримав товар, використав його і користується грошовими коштами, при цьому, вважає ПП «АСВА», посилання ПВКП «Юніон» на важку фінансову ситуацію не є підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до вимог статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений господарським судом.

З огляду на викладене в заяві, враховуючи відсутність доказів, що підтверджують викладені в ній відомості, зокрема наявність великої кількості дебіторської заборгованості, а також конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду та підкреслюють винятковість даного випадку, матеріальні інтереси обох сторін, наявність інфляційних процесів в економіці держави, в задоволенні заяви ПВКП «Юніон» слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 81, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з із приватного виробничо-комерційного підприємства “Юніон (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Робоча, 2, ідентифікаційний код 22219207, р/р №26001000085001 в АБ “Укрінбанк” м. Світловодськ, МФО 323505) на користь малого приватного підприємства “АСВА” (02002, м. Київ, вул. Флоренції, 12-Б, кв. 103, ідентифікаційний код 16399501, р/р 2600702886 в АБ “АЖІО” м. Київ, МФО 300175) –12 149,94 грн. заборгованості за отриманий товар, 54,92 грн. річних за період з 28.03.2006 р. по 22.05.2006 р., 122,05 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву приватного виробничо-комерційного підприємства "Юніон" про відстрочку виконання рішення суду (вх.№02-05/18699 від 21.06.2006 р.) відхилити.

Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 01.06.2006 р., скасувати по виконанню рішення господарського суду.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

С.В. Таран