Ухвала суду № 18259619, 11.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-16037/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Маринчак Н.Є.

                                                                      Островича С.Е.

Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі

на постанову Донецького окружного адміністративного суд від 24.04.2008

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2008

у справі № 2-а-6622/08

за позовом          Закритого акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька”

до          Державної податкової інспекції у м. Торезі

про                              визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька” (далі по тексту –позивач, ЗАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Донецька”) звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Торезі (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Торезі) № 0000321510/0 від 14.02.2008 на суму 34285,86 грн. та № 0000311510/0 від 14.02.2008 на суму 8286,22 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2008, позовні вимоги задоволені; визнані недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на протиправність їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, актом невиїзної документальної перевірки № 144/15-0/00175797 від 13.02.2008 зафіксовані порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати за землю та плати за забруднення навколишнього природного середовища.

На підставі вказаного акту, 14.02.2008 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-          № 0000321510/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 50% на суму 34285,86 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за землю

-          № 0000311510/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 50% на суму 8286,22 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з плати за забруднення навколишнього природного середовища.

Судами також встановлено, що позивачем в 2007 році були сплачені поточні податкові зобов’язання та суми, встановлені рішеннями Господарського суду Донецької області та Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідач, виходив з того, що незалежно від призначення платежу, кошти, що надійшли на сплату податкових зобов’язань спрямовуються на погашення платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. У зв’язку з чим перераховані позивачем кошти на сплату поточних податкових зобов’язань зі сплати орендної плати у розмірі 74994,40 грн. розподілені наступним чином: 68571,72 грн. було зараховано на сплату поточних податкових зобов’язань, а залишок зараховано в рахунок погашення заборгованості за січень 2007 року.

Згідно постанови Господарського суду Донецької області від 01.11.2006 по справі № 22/335 з позивача було стягнуто заборгованість зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 167725,30 грн. та надано розстрочку на 60 місяців з помісячною сплатою у розмірі 2795,42 грн.

Позивачем платіжними дорученнями в 2007 році сплачено заборгованість відповідно строків та сум, встановлених постановою Господарського суду Донецької області від 01.11.2006, а також проведено оплату поточних податкових зобов’язань.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що податковий орган не мав права змінювати призначення платежу, зараховуючи сплачені поточні платежі на погашення податкового боргу позивача.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Зазначені та інші положення чинного законодавства, не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків у платіжних дорученнях. Тому судами вірно визначено, що застосування відповідачем пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону в даному випадку є помилковим.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суд від 24.04.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко