Постанова № 18251220, 14.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 р. № 2а-2308/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Гаргіля А.М.,

представник відповідача не зявився,

представник третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»в особі Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика»в особі Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції (далі ДП «Укргеофізика») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Залізничному районі м. Львова), за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі СДПІ ВПП у м. Львові), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006801501/2/23069 від 02.09.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю податкового повідомлення-рішення, у звязку з тим, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»вимагає сплати авансового платежу тільки при виплаті дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. При цьому, авансовий платіж з податку на прибуток, який зобовязані сплачувати підприємства з державною та комунальною часткою вказаний закон не передбачає та не відносить до податків. Крім того, стверджує про відсутність правових підстав для донарахування штрафної санкції у звязку з закінченням строків давності визначення податкового зобовязання.

Протокольною ухвалою судового засідання від 14.06.2011 року суд в порядку ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує несплатою позивачем авансових внесків з податку на прибуток за 2006 та за 2007 рік, у звязку з чим до позивача засновано штрафні (фінансові) санкції. Також зазначає, що до дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь держави або органу місцевого самоврядування у звязку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому, наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідачем не дотримано терміну проведення камеральної перевірки, що передбачено Примірним порядком проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 05.12.2008 року № 716. Вважає, що акт перевірки не відповідає вимогам п. 2.15 Примірного порядку камеральної перевірки. У звязку з вище викладеним, просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі. В судових засіданнях, в яких брав участь представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні. Додатково пояснив, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Такий авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомила, заперечення проти позову не подала, а тому суд ухвалив розглядати справу без її участі, на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач - ДП «Укргеофізика», що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Софії Перовської, буд. 10, код ЄДРПОУ 01432761, зареєстроване державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 010726 від 05.08.1997 року. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 25.11.2009 року № 1875/29-43.

Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція є філією ДП «Укргеофізика»код ЄДРПОУ 01432799 та знаходиться за адресою: 79040, м. Львів, вул. Апостола Данила, буд. 9А, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) № 1641 від 02.03.2007 року, та взяте на облік як платник податків в СДПІ ВПП у м. Львові, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 24.01.2009 року № 593/29-0.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», абз. «в»п.п. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у м. Львові проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт перевірки № 29/15-1/01432799 від 23.12.2009 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у несплаті позивачем авансових внесків з податку на прибуток за 2006 рік в сумі 11517 грн. 50 коп. та за 2007 рік в сумі 23224 грн. 25 коп.

На підставі акту перевірки № 29/15-1/01432799 від 23.12.2009 року, згідно з абз. «в» п.п. 4.2.2, п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0006801501/2/23069, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 23035 грн. 50 коп.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є висновок, викладений в акті перевірки про порушення позивачем п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що повязано з ненарахуванням авансового внеску з податку на прибуток до загального фонду Державного бюджету України за 2006- 2007 роки.

Відповідно до п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обовязок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п.п. 10.1 ст. 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п. 10.1 ст. 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п. 7.2 ст. 7 чи п.п. 10.2.3 п. 10.2 ст. 10 вказаного Закону).

Отже, відповідно до п.п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону при нарахуванні та виплаті дивідендів емітент корпоративних прав зобовязаний був нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (25 %) до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Західно-Українською геофізичною розвідувальною експедицією ДП «Укргеофізика»відповідно до ст. 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2006 році, згідно з яким нараховано та сплачено 46070 грн. частини чистого прибутку.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»Західно-Українською геофізичною розвідувальною експедицією ДП «Укргеофізика»подано розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету України за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2007 році, згідно з яким нараховано та сплачено 92897 грн. частини чистого прибутку.

При цьому, судом встановлено, що при нарахуванні та сплаті частини чистого прибутку протягом 2006-2007 років Західно-Українською геофізичною розвідувальною експедицією ДП «Укргеофізика»не сплачено авансових внесків з податку на прибуток, про що свідчать записи в КОР з податку на прибуток платника, а також не заповнений рядок 20 декларацій з податку на прибуток підприємства за звітні періоди 2006-2007 років.

Під час проведення камеральної перевірки ДПІ у м. Львова встановлено, що Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція ДП «Укргеофізика повинна була сплатити та нарахувати авансові внески в сумі 11517 грн. 50 коп. (46070 х 25% = 11517 грн. 50 коп.) при сплаті частини чистого прибутку за 2006 рік, та в сумі 23224 грн. 25 коп. (92897 х 25% = 23224 грн. 25 коп.) при сплаті частини чистого прибутку за 2007 рік.

В порушення зазначених вимог позивач не нарахував та не сплатив за 2006-2007 рік авансовий внесок з податку на прибуток та не задекларував його в декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди 2006-2007 років.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Львові правомірно встановлено порушення Західно-Українська геофізична розвідувальна експедиція ДП «Укргеофізика» п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у несплаті позивачем авансових внесків з податку на прибуток за 2006 рік в сумі 11517 грн. 50 коп. та за 2007 рік в сумі 23224 грн. 25 коп.

Стосовно доводів позивача про те, що авансовий платіж з податку на прибуток не відноситься до податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у звязку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у звязку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно з п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 вказаного Закону, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про випалу дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Обовязок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Відповідно до п.п. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у звязку із нарахуванням дивідендів згідно з п.п. 7.8.2 цього пункту.

Згідно з п.п. 7.8.8 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у звязку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм ст. 13 вказаного Закону або міжнародних договорів України.

При нарахуванні суми дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, платник податків повинен нарахувати авансовий внесок на суму таких дивідендів за встановленою ставкою і внести його до бюджету до/або під час такої виплати.

Порядок нарахування дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами визначений безпосередньо в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», який є спеціальним законом з оподаткування по зазначеному платежу.

Таким чином, частина чистого прибутку, що сплачується до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»прирівняна до податку на прибуток і відносяться до загальнодержавних податків і зборів, а тому його нарахування та сплата має відбуватись на підставі податкової декларації про прибуток за звітний період.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для донарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 23035 грн. 50 коп. за 2006 рік з підстав закінчення строків давності, виходячи з наступного.

Як вбачається з п.п. 1 п. 1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була подана пізніше за днем її фактичного подання.

Судом встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, на підставі акту перевірки № 29/15-1/01432799 від 23.12.2009 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 02.02.2010 року № 000911501/0/2709.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 02.02.2010 року № 000911501/0/2709 оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до ДПІ у Залізничному районі м. Львова, ДПІ у м. Львові та ДПА у Львівській області.

За результатами адміністративного оскарження ДПА у Львівській області залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 02.02.2010 року № 000911501/0/2709 та донараховано 23035 грн. 50 коп. штрафної (фінансової) санкції відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у звязку з чим ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0006801501/2/23069 від 02.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 23035 грн. 50 коп.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 вказаного вище Закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобовязаня платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобовязаня вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, суд встановив, що податкове зобовязання позивача з податку на прибуток було визначено податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 02.02.2010 року № 000911501/0/2709, а за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА у Львівській області від 30.08.2010 року № 19443/10/25-005/823, відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»позивачу лише донараховано 23035 грн. 50 коп. штрафної (фінансової) санкції.

У звязку з цим, суд вважає, що визначення позивачу податкового зобовязання шляхом донарахування штрафної санкції відбулось у відповідності до передбаченого пп. 1 ч.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на наведене вище, суд вважає доведеним порушення позивачем п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем не сплачено авансові внески з податку на прибуток за 2006 рік в сумі 11517 грн. 50 коп. та за 2007 рік в сумі 23224 грн. 25 коп., а тому, вважає податкове повідомлення-рішення від 02.09.2010 року № 0006801501/2/23069 правомірним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 вересня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.