Постанова № 18251202, 06.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2011 р. № 2а-1229/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Зими С.Ю.,

представника СДПІ ВПП у м. Львові Петровського Ю.І.,

представник ДПІ у Личаківському районі м. Львова не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Іноземного підприємства «Західна індустріальна компанія»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Іноземне підприємство «Західна індустріальна компанія»(далі ІП «ЗІК») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (далі СДПІ ВПП у м. Львові), Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000722301/0/9422 від 09.06.2009 року та № 0000732301/0/9423 від 09.06.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушень п.п.1.20.4, 1.20.5, 1.20.9 п. 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, а також п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що були встановлені актом від 26.05.2009 року № 181/23-2/33169878, оскільки визначена у договорах, укладеним позивачем, ціна на тютюнові вироби (товари) є справедливою ринковою ціною. Зазначає, що договірні ціни на товари (тютюнові вироби) виробництва ІП «ЗІК»визначались у повній відповідності до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При їх визначенні враховувались обєктивні умови, що не могли вплинути на ціну. Визначені договірні ціни формувались маркетинговою політикою позивача при просуванні товарів на ринок. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про відсутність порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки у липні-серпні та листопаді 2008 року позивачем проведено ряд експериментальних досліджень із сумішшю тютюнів для випуску сигарет, які полягали у суттєвому збільшенні частки тютюнової жилки в тютюновій суміші. Після проведення вказаних досліджень позивачем було визнано недоцільним змішувати склад тютюнової суміші, що призвело до збільшення відходів. При цьому, понаднормовий розхід тютюну виник внаслідок використання понаднормової кількості тютюнової жилки в тютюновій суміші. Крім того, визначення відповідачем податкового зобовязання з акцизного збору за тютюн та тютюнові вироби ґрунтується на відсутніх порушеннях, викладених в акті перевірки.

Позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог від 20.05.2011 року, в якій просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення відповідачів від 20.08.2009 року № 0000902301/1/14110, від 20.08.2009 року № 0000732301/1/14111, № 0000732301/2/18845 від 04.11.2009 року та № 0000732301/2/18846 від 04.11.2009 року.

Протокольними ухвалами судового засідання від 20.05.2011 року суд, в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допустив заміну відповідача у справі Державної податкової інспекції у м. Львові її правонаступником Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові та залучив до участі у справі в якості співвідповідача Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова.

Представник СДПІ ВПП у м. Львові проти позову заперечив, подав до суду заперечення від 09.03.2010 року № 4411/10-010/274. Заперечення обґрунтовані тим, що за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року позивач здійснював продаж тютюнових виробів за цінами, нижче від фактичної собівартості, в результаті чого занижено валовий дохід за 2008 рік в сумі 1326051 грн. 60 коп. При цьому, продаж тютюнових виробів здійснювався позивачем нижче собівартості та повязаній особі. Враховуючи наведене, позивачем в порушення п.п. 1.20.4, п.п. 1.20.5, п.п. 1.20.9 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено валові доходи за 2008 рік в сумі 1326051 грн. 60 коп. Крім того, в порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 вказаного вище Закону позивачем не проведено коригування рядка 4 «запасів, використаних не в господарській діяльності»таблиці 1 «розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів»додатку К1/1 до рядків 01.2 декларації з податку на прибуток за І-е півріччя 2008 року, ІІІ-й кв. 2008 року та 2008 рік, що призвело до заниження валових доходів в сумі 194695 грн. 37 коп. та завищення валового доходу в сумі 1073 грн. 13 коп. За період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування за 2008 рік в сумі 2275326 грн. 00 коп. Таким чином, позивачем занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 170902 грн. 00 коп. Також, перевіркою повноти визначення акцизного збору за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року встановлено заниження акцизного збору за 2008 рік в сумі 71159 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав наведених в позовній заяві. Додатково пояснив, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган. При цьому, доказів того, що ціни, за якими позивачем реалізовувалась готова продукція, не відповідають звичайним цінам, немає. Крім того, в обґрунтування позовних вимог стверджує, що продажу повязаним особам тютюнових виробів позивач не здійснював. Вважає, що висновки акту податкової перевірки документально не підтверджені, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник СДПІ ВПП у м. Львові в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні. Додатково пояснив, що позивачем не надано обґрунтованого висновку рівня договірних цін продажу сигарет.

Представник ДПІ у Личаківському районі м. Львова в судове засідання не зявився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не подав, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника СДПІ ВПП у м. Львові, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ІП «ЗІК»зареєстроване як юридична особа, код за ЄДРПОУ - 33169878, місцезнаходження: м. Львів-Винники, вул. Шевченка, буд. 1.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі направлень від 14.04.2009 року № 32/23-2, від 13.05.2009 року, згідно з п.п. 1,3,4 ст. 11, п.п. 1,2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, ДПІ у м. Львові проведено планову виїзну перевірку ІП «ЗІК»(код ЄДРПОУ - 33169878) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 25.05.2009 року № 181/23-2/33169878.

Вказаною перевіркою встановлено порушення ІП «ЗІК»п.п. 1.20.4, п.п. 1.20.5, п.п. 1.20.9, п.п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 170902 грн. 00 коп.; п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168-ВР, у звязку з чим завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 275655 грн. 00 коп., за рахунок заниження податкового зобовязання; ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби»від 06.02.1996 року № 30/96-ВР, ст.ст. 3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992 року № 18-92, у звязку з чим позивачем занижено акцизний збір за 2008 рік на суму 71158 грн. 51 коп. та п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п.п. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV, у звязку з чим ІП «ЗІК»не утримано та не сплачено до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 3150 грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки від 25.05.2009 року № 181/23-2/33169878 згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у м. Львові винесено податкове повідомлення рішення № 000722301/0/9422 від 09.06.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 221993 грн. 60 коп., в тому числі: 170902 грн. 000 коп. основний платіж та 51091 грн. 60 коп. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення № 000732301/0/9423 від 09.06.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем акцизний збір в сумі 106738 грн. 50 коп., в тому числі: 71159 грн. 00 коп. основний платіж та 35579 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження позивачем результатів документальної перевірки ДПІ у м. Львові та ДПІ у Личаківському районі м. Львова винесено податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 року № 0000902301/1/14110, від 20.08.2009 року № 0000732301/1/14111, № 0000732301/2/18845 та № 0000732301/2/18846 від 04.11.2009 року.

Спір між сторонами виник щодо правомірності вказаних податкових повідомлень-рішень. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року ДПІ у м. Львові встановлено його заниження за 4 квартал 2007 року в сумі 30892 грн. 00 коп., за 2008 рік в сумі 1520747 грн. 00 коп., в тому числі за 3 квартал 2008 року в сумі 1449743 грн. 00 коп., за 4 квартал 2008 року в сумі 71004 грн. 00 коп. та завищення в 2 кварталі 2008 року в сумі 1073 грн. 00 коп. зведені дані щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум скоригованого валового доходу за даними перевірки слід читати: «за 9 міс. 2008 року 12278179 грн. 00 коп., відхилення 1448670 грн. 00 коп.».

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року позивач здійснював продаж тютюнових виробів за цінами, нижче фактичної собівартості, в результаті чого занижено валові доходи за 2008 рік в сумі 1326051 грн. 60 коп.

На виконання п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДПІ у м. Львові вимогою №1 від 23.04.2009 року звернулася до позивача щодо обґрунтованого висновку рівня договірних цін продажу сигарет Ling». На вищезазначену вимогу позивачем не надано обґрунтованого висновку рівня договірних цін продажу сигарет.

Витрати на виробництво тютюнових виробів відображено по Дт бух.рах. 23.01 «Виробництво», де узагальнена інформація про витрати на виробництво тютюнових виробів (сигарет), які за 2008 рік становить: витрати на виробництво сигарет виготовлених для реалізації по території України в кількості 4348000,0 пачок сигарет становить 3675850 грн. 99 коп. (витрати на виробництво 1 пачки становлять 0,845 грн.); витрати на виробництво сигарет виготовлених для реалізації за межами України в кількості 3603500 пачок сигарет становить 4440781 грн. 00 коп. (витрати на виробництво 1 пачки сигарет в цілому становлять 1,232 грн., в тому числі: 2000000 x 1,045 = 2091819 грн. 00 коп. (реалізована продукція); 1603500 x 1,46 = 2348962 грн. 96 коп. (продукція нереалізована, станом на 31.12.2008 року на залишку Дт рах.261.01).

Виробнича собівартість реалізованої продукції, а саме тютюнових виробів сигарет Ling»відображена за Дт бух.рах. 901 «Собівартість реалізованої готової продукції»Кт бух.рах. 261.01 «Готова продукція»і за 2008 рік становить 5767699 грн. 99 коп., в тому числі:

собівартість сигарет проданих по території України в кількості 4348000,0 пачок сигарет становить 3675850 грн. 99 коп. (собівартість 1 пачки 0,845 грн.), собівартість сигарет проданих на експорт в кількості 2000000,0 пачок сигарет становить 2091819 грн. 00 коп. (собівартість 1 пачки 1,045 грн.). За даними платника ціна 1 пачки сигарет з акцизним збором, без ПДВ становить 0,9583 грн. За даними перевірки ціна 1 пачки сигарет з акцизним збором, без ПДВ становить 1,23 грн. За даними платника ціна 1 пачки сигарет, виготовленої на експорт, становить 1,01 грн. За даними перевірки ціна 1 пачки сигарет, виготовленої на експорт, становить 1,045 грн.

Розбіжність в сумі 1819 грн. (2091819 грн. 2090000 грн.) за даними перевірки табл. 5 (стор. 12 акту) в сумі 2090000 грн. та даними по списанню виробничої собівартості Кт рах.26 табл.4 (стор.11 акту) в сумі 2091819 грн. виникла за рахунок не включення до суми 2090000 грн. за даними перевірки вартості коробів в сумі 1819 грн., оскільки вказана сума не впливає на визначення обєкта оподаткування.

Відповідно до ст. 189 Господарського кодексу України субєкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільці ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни граничні рівні ціни або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що вільці ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах також за рішення субєкта господарювання.

Згідно з п.п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних товарів.

Відповідно до п.п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97 від 22.05.97 року, валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через своїх постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 388 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до Законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних субєктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»передбачено, що дані наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку (звітності).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що додають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання ім. юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); код форми дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Понесені витрати по роботах, послугах повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тої чи іншої роботи.

Відповідно до п.п. 5.2.1 до п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п.п. 5.3 5.7 вказаної статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

У відповідності до п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»положення підпункту 7.4.1 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з п.10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Враховуючи те, що нерезиденти не є платниками податку на прибуток за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування, то на операції платника податку з нерезидентами поширюється дія п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем в порушення п.п. 1.20.4, п.п. 1.20.5, п.п. 1.20.9 ст. 1, п. 4. п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами та доповненнями) занижено валові доходи за 2008 рік в сумі 1326051 грн. 60 коп., в тому числі за 3-й квартал 2008 року на суму 1295711 грн. 60 коп., за 4-й квартал 2008 року на суму 30340 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ІП «ЗІК»за 2008 рік вироблено 7951 500,0 пачок сигарет (7951500 х 20 = 159,03 млн. сигарет).

Згідно із звітами про використання матеріалів на виробництво 159,03 млн. сигарет використано 149404,40 кг. тютюнової сировини. При цьому, згідно з нормами розходу тютюнової сировини, нетютюнових матеріалів по ІП «ЗІК»за 2008 рік при нормі використання 850 кг тютюнової сировини для виготовлення 1 млн. сигарет необхідно було використати 135175,5 кг.

Крім того, норми розходу тютюнової сировини, нетютюнових матеріалів по ІП «ЗІК»на 2008 рік, затверджені директором Висоцьким Б.М., ніякого посилання на норми чинного законодавства суду не представлено.

Вартість тютюну розраховувалась з врахуванням ароматизатора ТОР FLAVOUR, а саме: за квітень 2008 - 15,75 грн.; травень 2008 - 2,21 грн.; червень 2008 - 5,58 грн.; червень 2008 7,39 грн.; липень 2008 - 29,12 грн.; серпень 2008 - 3,78 грн.; листопад 2008 - 14,07 грн.; грудень 2008 - 3,62 грн.

Як вбачається з письмових пояснень технолога виробництва ІП «ЗІК»ОСОБА_4 використання тютюнової сировини в 2008 році становило 146140,5 кг. За існуючими нормами розходу використання тютюнової сировини повинно становити 135175,5 кг. Перерозхід тютюнової сировини пояснюється неритмічною роботою і нерівномірним завантаженням обладнання для випуску сигарет. Підготовлений в грудні 2007 році тютюн для виробництва сигарет в кількості 4588,5 кг, три місяці не використовувався за призначенням, що призвело до значного збільшення втрат (до 18%). Цифра 149404,4 кг, яка виникла зі звітів про використання матеріалів за 2008 рік зі стрічки «суміш», включає не тільки тютюнову сировину, а ще й: ароматизатори, пластифікатори, пом'якшувачі, як в кількісному (3263,5 кг) так і грошовому виразі.

Перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості по рах. 2 класу «запаси», накладні на оприбуткування матеріалів на склад, вимоги на отримання матеріалів зі складу, акти на списання матеріалів, накладні на відвантаження, встановлено, що підприємством не проведено відповідне коригування рядка 4 «за використаних не в господарській діяльності»таблиці 1 «розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів»додатку К1/1 до рядків 01.2 декларації з податку на прибуток за 1-е півріччя 2008 року, 9 міс. 2008 року, 2008 рік, що призвело до заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку Декларацій «приріст балансової вартості запасів»в сумі 194695 грн. 37 коп. та завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»в сумі 1073 грн. 13 коп., в тому числі в розрізі податкових періодів: за 2-й квартал 2008 року завищено валові доходи в сумі 1073 грн. 13 коп. та занижено валові доходи: за 3-й квартал 2008 року в сумі 154030 грн. 89 коп., за 4-й квартал 2008 року в сумі 40664 грн. 47 коп.

Отже, в порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування при підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями) не проведено коригування рядка 4 «запасів, використаних не в господарській діяльності таблиці 1 «розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів»додатку К1/1 до рядків 01.2 декларації податку надприбуток за 1-е півріччя 2008 року, 3 квартал 2008 року, 2008 рік, що призвело до заниження валових доходів сумі 194695 грн. 37 коп. та завищення валового доходу в сумі 1073 грн. 13 коп.

Враховуючи вищенаведене, позивачем в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 року № 283/97-ВР безпідставно занижено валовий дохід 4 кварталу 2007 року на 30892 грн. 00 коп.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.10.07 року по 31.12.08 року встановлено їх завищення в 1-му кварталі 2008 року в сумі 82539 грн. 00 коп., в 1-му півріччі 2008 року в сумі 82539 грн. 00 коп. та заниження: за 9 міс. 2008 року в сумі 1150919 грн. 00 коп., за 2008 рік в сумі 1150919 грн. 00 коп.

Позивачем задекларовано відємне значення обєкта оподаткування за 2007 рік в сумі 1233458 грн. 00 коп. (2275326 - 1041868 (збитки 2006 року) = 1233458 грн.), яке відображено в декларації з податку на прибуток за 1-ий кв. 2008 року, 1-е півріччя 2008 року. В ряд. 04.9 декларації з податку на прибуток за 9 міс. 2008 року, за 2008 рік відємне значення обєкта оподаткування за 2007 рік позивач не декларував.

В результаті порушень описаних в розділах «валовий доход», «амортизаційні відрахування»встановлено завищення значення ряд. 04.9 декларації «відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року»: в 1-му кв. 2008 року в сумі 82539 грн. 00 коп., в 1-му півріччі 2008 року в сумі 82539 грн. 00 коп., та заниження: за 9 міс. 2008 року в сумі 1150919 грн. 00 коп., за 2008 рік в сумі 1150919 грн. 00 коп. (значення ряд. 04.9 декларації «відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року»за даними перевірки 2192787 1041868 (збитки 2006 року) = 1150919 грн. 00 коп.

Перевіркою відображених у рядку 07 Декларацій «сума амортизаційних відрахувань»показників за період з 01.10.2007 року по 30.12.2008 року у загальній сумі 2810005 грн., на підставі таких документів: головних книг, бухгалтерських проведень по рахунках 10 «основні засоби», 15 «капітальні інвестиції», документів, повязаних з придбанням основних фондів (накладні, угоди), актів вводу в дію основних фондів, відомостей про нарахування амортизаційних відрахувань та інших документів, встановлено, що позивачем в порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР застосовано нову ставку амортизаційних відрахувань 6% на основні фонди 3 групи на обладнання, яке було виготовлено до 2004 року (лінії для виробництва та розфасовки сигарет), що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань на 366498 грн. 00 коп., в тому числі: за 4 квартал 2007 року на 51647 грн.; за 1 квартал 2008 року на 46612 грн.; за 2 квартал 2008 року на 41951 грн.; за 3 квартал 2008 року на 119108 грн.; за 4 квартал 2008 року на 107180 грн.

При цьому, за період з 01.10.07 року по 31.12.08 року позивач задекларував відємне значення обєкту оподаткування за 2008 рік в сумі 2275326 грн. 00 коп. ( за 4 квартал 2007 року відємне значення обєкту оподаткування 679365 грн. 00 коп.), а за 2008 рік обєкт оподаткування за даними ІП «ЗІК»становить 00 грн. 00 коп.

Таким чином, в порушення п.п. 1.20.4, п.п. 1.20.5, п.п. 1.20.9, п.п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 року № 283/97-ВР позивачем занижено податок на прибуток за 2008 рік в сумі 170902 грн. 00 коп., в тому числі в розрізі податкових періодів: 1-е півріччя 2008р. в сумі 42507 грн. 00 коп., 3 квартал 2008 року в сумі 126605 грн. 00 коп., за 2008 рік в сумі 170902 грн. 00 коп.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000722301/0/9422 від 09.06.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 221993 грн. 60 коп. (основний платіж 170902 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція 51091 грн. 00 коп.) є правомірним.

Перевіркою повноти визначення акцизного збору за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року встановлено заниження акцизного збору за 2008 рік в сумі 71159 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними позивача ціна 1 пачки сигарет з акцизним збором, без ПДВ становить (0,714 + (0,714 х 0,125) + 0,28 = 0,9583 грн.

Згідно з даними перевірки ціна 1 пачки сигарет з акцизним збором, без ПДВ становить (0,845 + (0,845 х 0,125) + 0,28 = 1,23 грн.

Податкове зобовязання зі сплати акцизного збору за сигарети позивач обчислював одночасно за ставками у розмірі 12,5 % до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (14 грн. за 1 тис. шт. сигарет).

В поданих деклараціях «Про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари»позивачем занижено максимально роздрібну ціну одиниці товару. В результаті описаних порушень в розділі 3.1.1 «валовий дохід»акта перевірки за рахунок продажу тютюнових виробів за цінами, нижче фактичної собівартості, позивачем занижено оборот з продажу за липень 2008 року в сумі 87066 грн. 00 коп., в серпні 2008 року в сумі 482200 грн. 00 коп. і відповідно занижено акцизний збір за 2008 року в сумі 71158 грн. 51 коп., в тому числі в розрізі податкових періодів: за липень 2008 року в сумі 10883 грн. 63 коп.; за серпень 2008 року в сумі 60274 грн. 88 коп.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби»від 06.02.1996 року № 30/96-ВР (із змінами та доповненнями) податкове зобовязання зі сплати акцизного збору за кожну назву сигарет обчислюється одночасно за ставками у % до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992 року № 18-92 наступними змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Згідно з ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992 року №18-92 акцизний збір обчислюється: за ставками у процентах до обороту з продажу товарів, що вироблені на митній території України, - виходячи з їх вартості, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами на товари, які він виробляє, без податку на додану акцизного збору; у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції); одночасно за ставками у процентах до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції).

Відповідно до ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом декларування таких цін.

Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари подається відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України у формі, спільно визначеній цими органами за погодженням з Комітетом Верховної Ради України, який відповідає за проведення податкової політики.

У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари, що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари, що імпортуються ним в Україну, а також про дату, з якої запроваджуються встановлені у декларації мі роздрібні ціни.

Декларація повинна бути подана виробником або імпортером підакцизних товарів відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України не пізніше, ніж за п'ять календарних днів до моменту запровадження встановлених у декларації максимальних роздрібних цін.

Встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари запроваджуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відповідну декларацію було подано відповідно до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, і діють до їх зміни у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі необхідності зміни будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, поданій їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, виробник імпортер повинен подати до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України нову декларацію.

Зміна будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари, поданій їх виробником або імпортером до центрального органу державної податкової служби України або центрального органу державної митної служби України, може здійснюватися не частіше одного разу протягом календарного місяця.

Отже, в порушення ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби»від 06.02.1996 року №30/96-ВР, ст. 3, ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»від 26.12.1992 року №18-92, позивачем занижено акцизний збір за 2008 рік в сумі 71159 грн. 00 коп., в тому числі в розрізі податкових періодів: липень 2008 рік в сумі 10884 грн. 00 коп.; серпень 2008 року в сумі 60275 грн. 00 коп.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 09.06.2009 року № 0000732301/0/9423, яким визначено податкове зобовязання по акцизному збору за тютюн та тютюнові вироби в сумі 106738 грн. 50 коп. (основний платіж 71159 грн. 00 коп., штрафна (фінансова) санкція 35579 грн. 50 коп.) є правомірним.

Зважаючи на те, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»також є правомірним.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.08.2009 року № 0000902301/1/14110, від 20.08.2009 року № 0000732301/1/14111, від 04.11.2009 року № 0000732301/2/18845, від 04.11.2009 року № 0000732301/2/18846, від 09.06.2009 року № 0000722301/0/9422 та від 09.06.2009 року № 0000732301/0/9423 є правомірними.

У звязку з тим, що зібраними у справі доказами спростовуються результати судово-економічної експертизи, суд не бере до уваги висновок № 1799 судово-економічної експертизи у справі № 2а-1299/10/1370 від 31.03.2011 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати згідно з ст. 94 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 вересня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.