Постанова № 18250465, 07.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 року 1885/11/1070

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Совичу О.І., за участю представників

позивача: Прус І.І.,

відповідача: Семчук Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карнет Плюс»

доБроварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкових повідомлень рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карнет Плюс»(надалі-позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2011 № 0000282301 та № 0000292301.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про протиправність віднесення позивачем до валових витрат витрати, не повязані із веденням господарської діяльності (на придбання візитних карток, питної води, щоденника датованого, підставки під запальничку, тощо); витрати повязані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів на території ВАТ «Мехбуд»; витрати на придбання товарів (робіт, послуг), не підтверджені фінансово-бухгалтерськими документами, у тому числі на оплату послуг по транспортуванню у ТОВ «Торговий Дім «Контур». Також, відповідач зазначив, що оскільки акти приймання-передачі виконаних робіт по договору про надання послуг від 01.06.2010 №01/06/10 КП, укладеного між ТОВ «Карнет Плюс»та ТОВ «Фінансово-правовий союз», складені однотипно та містять неповний перелік реквізитів сторін та уповноважених осіб кожної зі сторін; у всіх актах виконаних робіт (послуг) міститься загальна інформація про надані послуги та не зазначено обсяг виконаних робіт (послуг); у наявних інформаційно-аналітичних ресурсах органів державної податкової служби відсутня інформація про наявність у контрагента необхідних для виконання взятих на себе згідно договору цивільно-правових зобовязань, а саме: відсутня інформація про наявність на підприємстві працівників, відсутня інформація про наявність основних фондів, це дає підстави вважати, що ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, позивач не мав не меті дійсне отримання послуг, а договір уклав з метою мінімізації податкових зобовязань. Таким чином, укладений договір, на думку податкового органу, є нікчемним, господарська операція за цим договором була безтоварною, а тому формування валових витрат та податкового кредиту позивачем здійснено неправомірно, що, у свою чергу, призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно визначив податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, у тому числі, за результатами виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Фінансово-правовий союз», на підставі наявної первинної бухгалтерської документації. Вважав висновки податкового органу безпідставними, оскільки віднесення до валових витрат витрати на придбання товарів та послуг відбувалось відповідно до вимог чинного законодавства, а укладений договір між позивачем та ТОВ «Фінансово-правовий союз» мав реальний характер - послуги надані контрагентом в повному обсязі і оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально. Господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Таким чином, позивач вважав, що податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно, а тому просив суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, обґрунтовуючи заперечення тим, що позивачем неправомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, що, у свою чергу, призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Крім цього, представники відповідача зазначали, що акти виконаних робіт, оформлені на виконання договору, укладеного між ТОВ «Карнет Плюс»»та ТОВ «Фінансово-правовий союз», ніяким чином не висвітлюють структуру наданих послуг та не містять інформації про деталізований перелік послуг, кількість витрачених годин, кількість залучених до їх виконання людей (кількість людино/годин тощо), в актах не зазначено місяць надання послуг та умови, в яких вони надавались. В актах виконаних робіт зазначено послугу лише специфічним терміном без конкретизації, яку саме послугу отримало підприємство, що, на думку представників відповідача, унеможливлює ідентифікацію наданих послуг. Крім того, представники відповідача зазначили, що в актах здачі-прийманя виконаних робіт щодо розміщення реклами на телеканалах не вказано якого змісту рекламу на замовлення ТОВ «Карнет Плюс»здійснювали телеканали, тривалість трансляції реклами, конкретний час трансляції. Звертали увагу на те, що контрагент позивача не сплатив суму податкових зобовязань до Державного бюджету. Договір між ТОВ «Карнет Плюс»та ТОВ «Фінансово-правовий союз» вважали нікчемним та таким, що має безтоварний характер і не спричиняє реальне настання правових наслідків, а ТОВ «Фінансово-правовий союз» здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Представники відповідача вважали, що податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карнет Плюс»є юридичною особою, що зареєстрована 05.11.2001 Броварським виконавчим комітетом міської ради народних депутатів, як платник податків перебуває на обліку в Броварській обєднаній державній податковій інспекції Київської області з 08.11.2001 за №1867, з 19.09.2003 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: реклама, інші послуги, надавані юридичним особам та не включені до інших угрупувань; загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення); посередництво в торгівлі різними товарами; дослідження ринку та вивчення суспільної думки; консультації з питань комерційної діяльності та управління.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правовий союз» є юридичною особою, що зареєстрована 11.09.2008 виконавчим комітетом Печерської районної державної адміністрації м. Києва. Як платник податків перебуває на обліку в Державній податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

01 червня 2010 року між ТОВ «Карнет Плюс»та ТОВ «Фінансово-правовий союз»було укладено договір №01/06/10 КП про надання послуг (надалі договір).

Згідно з умовами підпункту 1.1. даного договору, ТОВ «Фінансово-правовий союз»(виконавець згідно з договором) зобовязувалось надати ТОВ «Карнет Плюс»(замовник згідно з договором) такі послуги та продукцію (матеріал): продаж комунікаційних боксів, брендінг ТТ, виготовлення дисплеїв, ребрендінг, виготовлення та монтаж шлефстоперів, виготовлення панелей, виготовлення та монтаж склометалевих конструкцій, виготовлення рамок, демонтаж шлефстоперів, поліграфічні послуги, виготовлення промстендів.

За результатами вищезазначеної господарської операції ТОВ «Карнет Плюс»віднесено до складу валових витрат суму 136769,72 грн. та віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Фінансово-правовий союз», що становить 273513,94 грн.

З 01.01.2008 по 30.09.2010 позивач придбавав товари - візитні картки, питну воду, щоденник датований, підставки під запальничку, тощо; здійснював витрати, повязані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів на території ВАТ «Мехбуд»відповідно до договору оренди від 01.08.2007 №43 т/07, витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у різних контрагентів, у тому числі на оплату послуг по транспортуванню ТОВ «Торговий Дім «Контур».

За результатами цих господарських операцій, позивач відніс до складу валових витрат витрати на загальну суму 79 429,80 грн. та сформував податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 40146,06 грн.

У січні та лютому 2011 року посадовими особами Броварської ОДПІ Київської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Карнет Плюс»»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 04.03.2011 № 224/231/31648017.

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення:

підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 361855,00 грн. у тому числі: за 1 квартал 2008 року 797,00 грн., за 2 квартал 2008 року 249,00 грн., за 4 квартал 2008 року 2895,00 грн., за 1 квартал 2009 3879,00 грн., за 2 квартал 2009 року 1159,00 грн., за 3 квартал 2009 року 67,00 грн., за 4 квартал 2009 року 406,00 грн., за 1 квартал 2010 року 52,00 грн., за 2 квартал 2010 року 352246 грн., за 3 квартал 2010 року 105 грн.;

підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 314660,00 грн., у тому числі: за січень 2008 року 564,00 грн., за лютий 2008 року 816,00 грн., за березень 2008 року 1390,00 грн., за квітень 2008 року 2677,00 грн., за травень 2008 року 606,00 грн., за червень 2008 року 1854,00 грн., за липень2008 року 2913,00 грн., за серпень 2008 року 1390,00 грн., за вересень 2008 року 823,00 грн., за жовтень 2008 року 3055 грн., за листопад 2008 року 197,00 грн., за грудень 2008 року 633,00 грн., за січень 2009 року 2319,00 грн., за лютий 2009 року 465,00 грн., за березень 2009 319,00 грн., за квітень 2009 року 204,00 грн., за травень 2009 року 209,00 грн., за червень 2009 року 513,00 грн., за липень 2009 року 393,00 грн., за серпень 2009 року 600,00 грн., за вересень 2009 року 462,00 грн., за жовтень 2009 року 2180,00 грн., за листопад 2009 року 1112,00 грн., за грудень 2009 року - 738,00 грн., за січень 2010 року 250,00 грн., за лютий 2010 року 472 грн., за березень 2010 року 673,00 грн., за квітень 2010 року 2362 грн., за травень 2010 2334 грн., за червень 2010 року 276906,00 грн., за липень 2010 року 2105,00 грн., за серпень 2010 року 1411,00 грн., за вересень 2010 року 1319,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договір про надання послуг, укладений між позивачем і ТОВ «Фінансово-правовий союз»є нікчемним і таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки вказаний договір укладено за відсутності наміру дійсного отримання рекламних послуг, фактично ніякі послуги контрагентом не надавалися, а договір укладено лише задля незаконного зменшення обєктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Такий висновок посадових осіб податкового органу базується на виявлених недоліках актів приймання-передачі послуг, складених між позивачем і його контрагентом, інформації про відсутність реальної можливості надання послуг ТОВ «Фінансово-правовий союз» ТОВ «Карнет Плюс», а саме: трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів. Крім того, податковим органом взято до уваги інформацію, яка міститься у програмному забезпеченні «Автоматизоване співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» про розбіжність між даними податкового кредиту, задекларованого ТОВ «Карнет Плюс»та даними податкових зобовязань, задекларованих ТОВ «Фінансово-правовий союз».

Також, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість виходячи з того, що позивач відніс до валових витрат витрати, не повязані із веденням господарської діяльності (на придбання візитних карток, питної води, щоденника датованого, підставки під запальничку, тощо); витрати, повязані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів на території ВАТ «Мехбуд»; витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які не підтверджені фінансово-бухгалтерськими документами, у тому числі на оплату послуг ТОВ «Торговий Дім «Контур» по транспортуванню товару.

За результатами перевірки віповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 18.03.2011 № 0000282301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 452318,75 грн., з яких: 361855,00 грн. за основним платежем; 90463,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 18.03.2011 № 0000292301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 393 325,00 грн., з яких: 314 660,00 грн. за основним платежем; 78665,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств ” (надалі Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР) (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР під валовими витратами виробництва та обігу (далі валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств ” визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків; придбання лотерей, участь у азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб, тощо.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” (надалі Закон України від 16.07.1999 №996-ХІV) визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім виплат на оплату праці) на паливно-мастильні матеріали, витрати, повязані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість ” (далі Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість ”.

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, у разі коли платник податків придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у звязку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Із системного аналізу положень підпунктів 7.2.3, 7.2.8, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не відносяться до валових витрат чи не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку включати відповідні суми до валових витрат та формувати податковий кредит у звязку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у замовника (покупця) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР необхідні для віднесення певних сум до валових витрат та податкового кредиту, у тому числі, виданих продавцями (виконавцями) податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Під час судового розгляду встановлено, що 01.06.2010 між ТОВ «Карнет Плюс»та ТОВ «Фінансово-правовий союз»укладено договір №01/06/10 КП про надання послуг (надалі договір).

Згідно з умовами підпункту 1.1. даного договору, ТОВ «Фінансово-правовий союз»(виконавець згідно з договором) зобовязувалось надати ТОВ «Карнет Плюс»(замовник згідно з договором) такі послуги та продукцію (матеріал): продаж комунікаційних боксів, брендінг ТТ, виготовлення дисплеїв, ребрендінг, виготовлення та монтаж шлефстоперів, виготовлення панелей, виготовлення та монтаж склометалевих конструкцій, виготовлення рамок, демонтаж шлефстоперів, поліграфічні послуги, виготовлення промстендів.

Відповідно до пункту 2.2. даного договору, робота вважається виконаною після підписання Акту здачі-приймання робіт представником замовника.

Згідно з пунктом 2.1. даного договору, розрахунок замовника за виконану виконавцем роботу, обумовлену цим договором, здійснюється в національних грошових одиницях України, чинних на день здійснення оплати.

На виконання умов договору ТОВ «Фінансово-правовий союз»та ТОВ «Карнет Плюс»оформили акти приймання-передачі послуг, зазначених у договорі. У рахунок оплати за надані послуги позивачем перераховано грошові кошти ТОВ «Фінансово-правовий союз».

За результатами вищезазначеної господарської операції, на підставі договору, податкових накладних, актів приймання-передачі послуг, платіжних доручень, ТОВ «Карнет Плюс»віднесено до складу валових витрат суму 136769,72 грн. та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 273513,94 грн.

Досліджуючи в судовому засіданні надані представником позивача докази, які б свідчили про реальність господарської операції та право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту за даним договором, суд дійшов висновку, акти приймання-передачі послуг, відповідно до умов договору від 01.06.2010 №01/06/10 КП, не дають змоги визначити структуру наданих послуг та не містять інформації про деталізований перелік послуг, кількість витрачених годин на виконання тієї чи іншої послуги, кількість залучених до їх виконання людей (кількість людино/годин тощо). В актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не вказано часовий проміжок надання послуг із зазначенням дати та годин виконання; не описано умови, в яких вони надавались.

Зокрема, в актах виконаних робіт щодо розміщення реклами на телеканалах, не вказано, якого змісту рекламу на замовлення ТОВ «Карнет Плюс»здійснювали телеканали Muxic Box, Menu TV, Maxi TV, a-one, ТРК ера, конкретної дати, часу і тривалості у часовому проміжку трансляції реклами.

У ході розгляду справи представник позивача надав суду пояснення, що надання послуг ТОВ «Фінансово-правовий союз»включало також розміщення рекламних стійок торгової марки «Агуша»у торгівельних точках м. Києва. Однак, не надав суду інформації про назву перевізника, вид транспорту, яким здійснювалась поставка рекламних стійок по м. Києву, маршрут транспортних засобів; товаро-транспортних накладних на перевезення вантажів та/або дорожніх листів вантажних автомобілів, назви торгівельних точок.

Долучені представником позивача до матеріалів справи фотокопії результатів рекламних послуг суд не бере до уваги та не може їх оцінювати як докази по справі, оскільки зображення на фотознімках не можна ідентифікувати або порівняти з описом результатів надання рекламних послуг, які мали б надаватися згідно з договором від 01.06.2010 №01/06/10 КП, так як такі описи не зазначені ні у договорі про надання послуг, ні в жодному з актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). У акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 08.06.2010 не зазначено кількість рекламних стійок «Агуша», в акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 10.06.2010 не зазначено кількість виготовлених дисплеїв, у акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 10.06.2010 не зазначено кількість виготовлених лайт-боксів, у акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 11.06.2010 не зазначено кількість виготовлених комунікаційних-боксів, у акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 15.06.2010 не зазначено кількість виготовлених шлефтоперів і т.д.

Крім того, на вимогу суду, представник позивача не надав суду інформацію про назву перевізника, вид транспорту, яким здійснювалась поставка комунікаційних боксів та інших товарів, маршрут транспортних засобів, товаро-транспортні накладні на перевезення вантажів та/або дорожніх листів вантажних автомобілів, детального опису комунікаційних боксів та інших товарів, що свідчить про безтоварний характер господарської операції.

Водночас, як убачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, у контрагента позивача відсутній кваліфікований персонал, необхідна матеріально-технічної база: виробничі, складські, офісні приміщення, транспортні засоби, основні фонди, що свідчать про відсутність факту здійснення господарської операції.

Загальна інформація про послуги, зазначені у актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), не дає змоги суду ідентифікувати рекламні послуги та визначити обсяг виконаних робіт ТОВ «Фінансово-правовий союз». Це, у свою чергу, унеможливлює відслідкувати принцип формування вартості рекламних послуг та визначити їх ціну, що є однією з істотних умов договору про надання послуг.

Також судом до уваги взята інформація представника відповідача, що контрагент позивача не відобразив у податковому обліку та податковій звітності вказані господарські операції.

Оцінюючи докази в сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер господарських взаємовідносин між ТОВ «Карнет Плюс»та ТОВ «Фінансово-правовий союз», а отже, враховуючи вищевикладене, зазначений договір між ТОВ «Карнет Плюс»та ТОВ «Фінансово-правовий союз» є нікчемним та укладеним з метою отримання податкової вигоди. А тому, на думку суду, у позивача відсутнє право на віднесення до валових витрат витрати на придбання послуг та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки податковий орган довів, що відомості, наведені в укладеному договорі про надання послуг, актах приймання-передачі послуг, документах, що підтверджують оплату товару, податкових накладних не відповідають дійсності, оскільки не проводилися самі операції.

Крім цього, за період з 01.01.2008 по 30.09.2010 позивач відніс до складу валових витрат витрати на придбання візитних карток, питної води, щоденника датованого, підставки під запальничку тощо на загальну суму 4230, 01грн. Однак, оскільки витрати на зазначені товари, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР, відносяться до витрат на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності, то віднесення позивачем до валових витрат вищезазначених сум є порушенням чинного законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток, а тому, донарахування податку на прибуток в цій частині контролюючим органом здійснено правомірно.

Щодо віднесення позивачем до валових витрат витрати, повязані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів на території ВАТ «Мехбуд» на загальну суму 678, 48 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку, повязані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів. Таким чином, включивши ці витрати до складу валових витрат, позивач порушив норми чинного законодавства, що, у свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток, а отже, донарахування податку на прибуток в цій частині контролюючим органом здійснено правомірно.

Щодо віднесення позивачем до валових витрат витрати у розмірі 24447,80 грн. без підтверджуючих документів та витрати по транспортуванню товарів (робіт, послуг) на загальну суму 50073,43 грн. суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки, під час перевірки позивачем не було надано доказів перевезення товару. Документи, що підтверджують переміщення товару (товарно-транспортні накладні) не були надані також позивачем і під час судового розгляду справи.

За таких обставин, віднесення позивачем вищезазначених сум до валових витрат є порушенням абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток, а отже, донарахування податку на прибуток в цій частині контролюючим органом здійснено правомірно.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про неправомірність формування валових витрат за вищезазначеними господарськими операціями, то, відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, у разі коли платник податків придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у звязку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що донарахування відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 69-72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лисенко В.І.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12 вересня 2011 року.