Постанова № 18250374, 18.07.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 2а-2788/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Черепія П.М.

при секретарі Данилюк І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ТОВ Агропромисловий комплекс "Доброта"

до відповідача: Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 20.08.2010 року,

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 01.06.2010 року,

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004922310/0, № 0004932310/0 від 27.07.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Агропромисловий комплекс "Доброта" звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004922310/0, № 0004932310/0 від 27.07.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що виїзна документальна перевірка проведена з порушенням ЗУ “Про державну податкову службу” та Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005 року. Крім того перевіряючими не дотримано порядку оформлення актів за результатами перевірки. Представник позивача не погоджується також із висновками перевірки викладеним в акті, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженим належними засобами доказування. Наголосив на тому, що на момент укладення позивачем договору з ТзОВ “С.ДЖ.Р. Груп”, правоздатність якого як юридичної особи підтверджуються його установчими документами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, які передбачені законодавством для такого виду договорів, дотримано вимог щодо письмової форми правочину. Безпідставними є також посилання відповідача на те, що договори та інші документи були підписані не директором ТзОВ “ С.ДЖ.Р. Груп ” а іншою особою, оскільки висновок спеціаліста, зроблений на основі звірки підписів в копіях документів.

Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що перевірка проводилась у відповідності до вимог ч.1 ст.11 ЗУ “Про державну податкову службу в Україні”. В ході перевірки встановлено, що за перевірений період на виконання умов договорів підряду, укладених з основними замовниками, позивачем укладені договори субпідряду з субєктам господарювання з ознаками фіктивності, а саме з ТзОВ “С.ДЖ.Р. Груп”. Згідно ч.1 ст.207 ГК України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Положення статтей 207 та 208 ГК України застосовується з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зазначив, що Конституцією України та Законом України “Про систему оподаткування” передбачений обовязок зі сплати податків, зборів, обовязкових платежів. Таким чином, у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), укладений договір має протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що з 21.06.2010 року по 12.07.2010 року Коломийською обєднаною державною податковою інспекцією в ТОВ Агропромисловий комплекс "Доброта" проведено планову виїзну перевірку за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт № 1676/231/30953524 від 19.07.2010 року, в якому зафіксовані порушення:

1. пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3., пункту 5.9 статті 5; підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження валового доходу на суму 11414 грн., завищення валових витрат на загальну суму 4470843 грн. та амортизаційних відрахувань на суму 19427 грн., що привело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму на 1121628 грн., в тому числі: за 2 квартал 2009 року на 254839 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 836780 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 30009 грн., та завищено податок на прибуток на 2513 грн.;

2. підпункту 7.2.1 пункту 7.2., підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТзОВ АПК «Доброта»завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 1101269 грн., що призвело до: завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації) на 37809 грн.; заниження суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на 1063460 грн., в тому числі:

- за квітень 2009 року 172030 грн.;

- за травень 2009 року 84898 грн.;

- за червень 2009 року 73776 грн.;

- за липень 2009 року 291053 грн.;

- за серпень 2009 року 262531 грн.;

- за вересень 2009 року 111150 грн.;

- за жовтень 2009 року 60356 грн.;

- за листопад 2009 року 7665 грн. Т.1 (а.с.48)

З даного акту перевірки вбачається, що ТОВ Агропромисловий комплекс "Доброта" зареєстровано виконавчим комітетом Коломийської міської ради Івано-Франківської області 22 травня 2000 року. У період за який проводилась перевірка ТОВ Агропромисловий комплекс "Доброта" було зареєстровано платником ПДВ: свідоцтво від 18.02.2004 року № 12595466 та від 08.02.2009 року № 100167150. Т.1 (а.с.13-14)

На підставі вищевказаного акту перевірки Коломийською обєднаною державною податковою інспекцією винесено податкові повідомлення-рішення № 0004922310/0 від 27.07.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання по ПДВ в сумі 1063460 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 531730 грн., а також податкове повідомлення-рішення №0004932310/0 від 27.07.2010 року, яким нараховано податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 1121628 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1031948,2 грн. Т.1 (а.с.50-51)

Як встановлено судом, між позивачем ТОВ Агропромисловий комплекс "Доброта" та ВАТ «Прикарпаттяобленерго»було укладено договори: № 2009/2716 від 04.09.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП №№108, 140 (смт. Делятин); ЗТП №52 (м. Яремча); та ремонт будівлі ПС 35/10/6 КВ «Яремча»філії «Яремчанський РЕМ»; № 2009/2331 від 17.07.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП №303 (с. Стрільче); ЗТП №447 (с. Топорівці); ЗТП №№85, 385, 387 (м. Городенка) філії «Городенківський РЕМ»; № 2009/1929 від 15.06.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП №№ 63, 90, ремонт будівель ПС 110/10/6 КВ «Надвірна»та ЗТП №№ 405, 409, 413, 501 філії «Надвірнянський РЕМ». Т.2 (а.с.153-158 )

З метою забезпечення виконання даних договорів для виконання частини робіт, позивачем залучено ТзОВ «С.ДЖ..Р. Груп»і укладено договори субпідряду № 2009-05-01 від 27.05.2009 року на будівництво житлового будинку по вул. Маковея, 14 у м. Коломия Івано-Франківської області; договір субпідряду № 2009-05-02 від 27.05.2009 року на будівництво житлового будинку по вул. Маковея, 7 у м. Коломия Івано-Франківської області; договір субпідряду № 2009-07-01 від 01.07.2009 року на улаштування шатрових дахів над ЗТП філії Городенківський РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-07-02 від 13.07.2009 року на ремонт даху з заміною покрівлі над адміністративним корпусом та диспетчерською, філії Косовський РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-07-03 від 13.07.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП, філії Коломийської РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-07-04 від 13.07.2009 року на ремонт будівлі ПС «Ринь»філії Івано-Франківський РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-07-05 від 13.07.2009 року на влаштуваня шатрових дахів над будівлями ЗТП, Надвірнянський РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-08-01 на влаштування шатрових дахів над будівлями РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-08-02 від 03.08.2009 року на влаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-09-01 від 01.09.2009 року на улаштування шатрових дахів будівлями ЗТП, філії Коломийський РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-09-02 від 01.09.2009 року на улаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП, філії РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-09-03 від 01.09.2009 року на улаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП, філії Яремчанський РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-09-04 від 01.09.2009 року на улаштування шатрових дахів над будівлями ЗТП, філії Івано-Франківський РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-10-01 від 02.10.2009 року на заміна покрівлі над червоним кутком філії Коломийської РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго»; договір субпідряду № 2009-10-02 від 02.10.2009 року на ремонт будівлі над ЗТП-544 в с. Сопів, філії Коломийської РЕМ, ВАТ «Прикарпаттяобленерго». Т.1 (а.с.52-53, 59-60, 72-73, 77-78, 84-85, 89-90, 95-96, 100-101, 124-125, 136-137, 142-143, 147-148, 153-154, 158-159, 163-164)

Про те, що такі договори субпідряду укладалися підтверджується нотаріально посвідченою заявою директора ТзОВ «С.ДЖ..Р. Груп»ОСОБА_4 Т.3 (а.с.51)

Виконання ТзОВ «С.ДЖ..Р. Груп»робіт наведених в вищезазначених договорах субпідряду підтверджується актами виконаних робіт за травень, липень-вересень, листопад 2009 року наявними в матеріалах справи. При цьому роботи, які виконувались ТзОВ «С.ДЖ..Р. Груп»як залученим контрагентом, так і безпосередньо позивачем, прийняті замовником ВАТ «Прикарпаттяобленерго». Т.1 (а.с. 54-56, 62-70, 74-75, 79-82, 86-87, 91-93, 97-98, 102-118, 126-132, 138-140, 144-145, 149-151, 155-156, 160-161, 165-166)

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомленнярішення базуються на висновках відповідача зазначених в акті перевірки щодо нікчемності раніше укладеного між позивачем та ТзОВ «С.ДЖ..Р. Груп»договорів.

В основу висновку відповідача лягли ті обставини, що в 2010 році ТзОВ «С.ДЖ..Р.Груп» не виявлено за його місцемзнаходженням, та є свідченням відсутності у вищезазначеного підприємства первинних документів, які б підтверджували факт здійснення відповідних господарських операцій. До такого висновку Коломийська ОДПІ дійшла не зважаючи на факт наявності всіх первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідні обсяги робіт виконаних вищевказаним підприємствам паралельно підтверджені відповідними актами прийманняпередачі підписаними замовником ТОВ «Доброта»і виконавцем «С.ДЖ..Р.Груп». При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Однак такі висновки відповідача, суд вважає не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

З відомостей які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України вбачається, що ТзОВ «С.ДЖ..Р. Груп»було зареєстровано як юридичну особу Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 29.03.2007 року.Т.1 (а.с.184-185)

В базі даних державної податкової служби, ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” було зареєстровано як платник податків, а також як платник податку на додану вартість, про що йому видано відповідне свідоцтво № 100039671 від 08.05.2007 року.Т.1 (а.с.186)

Таким чином, на момент укладення договорів та їх виконання контрагент ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»було діючою юридичною особою.

Вищенаведене свідчить про те, що у відповідності до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України всі сторони відповідних правочинів на момент їх вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обовязкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та у відповідності до вимог частин 3,5 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасників відповідного правочину відображено у договорі вчиненому у визначеній законом формі, а відповідні акти прийманняпередачі, платіжні документи, які повязані з цим договором відображають фактичне виконання сторонами своїх договірних зобовязань, свідчать що волевиявлення сторін правочину було вільним, відповідало їх внутрішній волі та спрямованим на реальне настання правових наслідків, що були ними обумовленні.

Окрім того, позивач не являється кінцевим споживачем відповідних товарів та послуг, які були предметом відповідних правочинів, а факт передачі цих товарів та послуг від ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” до позивача підтверджується договорами, які укладені у визначеній законом формі і підписані сторонами, а тому суд вважає, що немає жодних підстав для посилання відповідача на частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач не зазначає чим саме зміст заперечуваного ним правочину суперечить чинному законодавству та яким самим нормам. Також, відповідач не зазначає чим саме даний правочин суперечить інтересам держави і суспільства та його моральним засадам. Суд вважає, що дії чи бездіяльність третьої особи, які не повязані безпосередньо з виконання своїх договірних зобовязань, а стосуються виключно його прав та обовязків як платника податків, не можуть впливати на іншу сторону правочину, однак можуть породжувати ті чи інші правові наслідки виключно для особи, яка допустилася відповідних порушень.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання вказаного договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з субєктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції відповідача.

Щодо посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що дана норма стосується виключно правочинів, які порушують публічний порядок. В чому законодавець вбачає порушення публічного порядку ним зазначено в частині 1 статті 228 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином законодавець розмежовує поняття “порушення публічного порядку” та “недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам”. Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Судом не встановлено, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади. Обгрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” за її місцемзнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як субєкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобовязує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Аналогічні положення визначено і в частині 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Однак, як вже зазначалося ніхто з даного приводу до суду не звертався, а тому згідно частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання укладених договорів, ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” виконало всі будівельні роботи передбачені умовами договору, на підставі чого було підписано відповідні акти виконаних робіт та видано податкові накладні наявні в матеріалах справи. Т.1 (а.с.57-58, 61, 71, 76, 83, 88, 94, 99, 119-123, 133-135, 141, 146, 152, 157, 162, 167)

Що стосується актів приймання виконаних робіт, укладених між ПП “Доброта” та ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП”, то суд проаналізувавши зазначені акти приходить до висновку, що вони повністю відповідають встановленій Державним комітетом статистики України і Державного комітету з будівництва та архітектури формі та змісту.

Посилання Державної податкової інспекції на висновок спеціаліста СБУ в м. Івано-Франківську, де зазначено, що податкові накладні були підписані не директором ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” ОСОБА_4 не беруться судом до уваги з наступних обставин.

Розділом 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 року експертиза проводиться на основі відібраних експериментальних зразків підписів, виконаних особисто особою, підпис якої ідентифікується. Даною інструкцією не передбачений порядок проведення експертизи на основі звірки підписів в копіях документів.

З самого висновку спеціаліста СБУ в м. Івано-Франківську від 12 липня 2010 року № 15-ДПА вбачається, що дослідження було проведено на основі не оригіналів, а просто копій документів, що є неприпустимим.

Згідно частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Оскільки зазначену експертизу головний спеціаліст експертного сектору Експертної служби СБУ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 проводив як спеціаліст, а не як експерт, а при цьому висновки зроблені на підставі копій документів без відібрання експериментальних зразків підписів у ОСОБА_4, то суд не бере до уваги дані докази. Крім того експертиза проведена не експертом не може розцінюватись як доказ в силу ст.. 82 КАС України.

І далі. У відповідності до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”(даліЗакон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону).

Згідно пункту 7.1. статті Закону України “Про податок на додану вартість”(даліЗакон) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи те, що виконання позивачем робіт зазначених в договорах підтверджено належно оформленими документами, повязаних з оплатою даних договорів, віднесення валових витрат здійснене у відповідності до норм Закону України “Про оподаткування підприємств”, а тому висновок відповідача щодо заниження суми податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає нормам закону. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт на підставі складених договорів, а тому висновок відповідача щодо нарахування податкового кредиту є необґрунтованим.

Що ж до висновку відповідача про нікчемність податкових накладних, то суд виходить з наступного.

Підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та поданих позивачем податкових накладних, вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а тому висновок відповідача що дані накладні не є підставою для нарахування податкового кредиту, є безпідставним та такими, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Крім того, з висновку проведеної експертизи, Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вбачається що:

- в результаті дослідження представлених документів зазначене в акті Коломийської обєднаної державної податкової інспекції №1676/231/30953524 від 19.07.2010 року заниження податку на прибуток підприємств на суму 1121628,00 грн. по ТзОВ АПК «Доброта»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року за результатами господарських операцій та взаємовідносин із контрагентом ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»і донарахування до сплати по податку на прибуток підприємств на суму в розмірі 2153576,20 грн., в тому числі 1121628 грн. за основним платежем та 1031948,20 грн. за штрафними санкціями документально та нормативно не підтверджується;

- в результаті дослідження представлених документів зазначене в акті Коломийської обєднаної державної податкової інспекції №1676/231/30953524 від 19.07.2010 року заниження податку на додану вартість на суму 1063460,00 грн. по ТзОВ АПК «Доброта»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року за результатами господарських операцій та взаємовідносин із контрагентом ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»і донарахування до сплати по податку на додану вартість на суму в розмірі 1595190,00 грн., в тому числі 1063460,00 грн. за основним платежем та 531730,00 грн. за штрафними санкціями документально та нормативно не підтверджується;

- оскільки експертним дослідженням по ТзОВ АПК «Доброта»за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року заниження податку на прибуток та податку на додану вартість не встановлено то і не встановлено невиконання вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського і податкового обліку за результатами господарських операцій та взаємовідносин із контрагентом ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп»оскільки п.5.2.1, п.5.9 ст5 та п.8.3.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при цьому заниження обєкту оподаткування податком з прибутку підприємства не встановлено.Т.3 (а.с. 8-29)

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в момент укладення позивачем договорів з ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП”, так і в процесі їх виконання, сторонами було додержано всіх вимог чинного законодавства, а тому висновки відповідача про нікчемність правочину є безпідставними. При цьому суд зазначає, що з врахуванням вищезазначеного позивачем не було допущено заниження суми податку на прибуток та правомірно віднесено до податкового кредиту відповідну суму коштів після виконання робіт передбаченими відповідними договорами з дотриманням всіх вимог чинного законодавства.

Посилання представника відповідача, як на доказ, на ту обставину, що старшим слідчим з ОВС СУ ПМ ДПА м. Київа порушено кримінальну справу стосовно директора ТзОВ “С.ДЖ.Р.ГРУП” ОСОБА_4 за ч. 2 статті 205 КК України за фактом фіктивне підприємництво спростовується постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України капітана податкової міліції Горбатюка О.В. від 27 квітня 2011 року, якою кримінальна справа відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, - закрита за відсутності складу злочину.Т.3(а.с.54-58)

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пунктів 1,2,3,4,5,6 частини 3 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких доказів здобутих в судовому засіданні суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення № 0004932310/0 від 27 липня 2010 року та №0004922310/0 від 27 липня 2010 року прийняті Коломийською ОДПІ слід скасувати.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0004922310/0, № 0004932310/0 від 27.07.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано

Суддя:Черепій П.М.

Постанова складена в повному обсязі 22.07.2011 року.