Постанова № 18248944, 12.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/13985/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді <Довідник >

при секретарі                                                  Кішенковій Г.О.,

за участю: представник позивача – не з’явився;

представника відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю №01 від 04.01.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Вуглезбут» до управління Пенсійного фонду в м.Селидове Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю358 від 02.08.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2011 року Державне підприємство «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Вуглезбут» звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду в м.Селидове Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу № Ю358 від 02.08.2011 року на суму 18087,39 грн., з яких: 13762,01 грн. - недоїмка зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 2832,05 грн. – фінансова санкція (штраф); 1493,33 грн. - пеня.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що відповідачем в порушення вимог Конституції України, Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV), Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663), неправомірно направлено вимогу про сплату боргу №Ю358 від 02.08.2011 року на суму 18087,39 грн., з яких: 13762,01 грн. - недоїмка зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 2832,05 грн. – фінансова санкція (штраф); 1493,33 грн. - пеня, оскільки позивачем, який є гірничим підприємством, були сплачені поточні страхові внески у визначені строки, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Однак, відповідач неправомірно змінив призначення платежу і зарахував сплачені суми в рахунок погашення заборгованості.

Одночасно позивачем у позовній заяві зазначаються норми Закону України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення прав їх працівників», якими установлено, що суми накладених та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають накладенню на день набрання чинності Закону України, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Просив визнати недійсною вимогу про сплату боргу №Ю358 від 02.08.2011 року.

Позивача в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надав суду клопотання, в якому просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволені у повному обсязі. При цьому, представником відповідача до суду були надані письмові заперечення на позовні вимоги, в яких зазначив, що УПФУ в м. Селидове Донецької області діяло відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», правомірно зарахував поточні платежі позивача в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, згідно ч. 5 ст. 106 вказаного Закону, оскільки підприємством постійно порушувались строки сплати страхових внесків. Просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Селидіввугілля» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код – 33426253, як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, має відокремлений підрозділ «Вуглезбут» без статусу юридичної особи. Відповідно до Закону № 1058-IV, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несе обов’язки з нарахування, обчислення, сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

Згідно з п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Пунктом п. 15 Положення Пенсійний фонд України визначено, що відповідач здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Відповідності до пп. 5 п. 4 вказаного Положення Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до статей 14, 15, 17 Закону № 1058 страхувальник є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та несе обов’язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та в повному обсязі.

Судом встановлено, що 02 серпня 2011 року відповідачем винесено вимогу про сплату про сплату боргу №Ю358 на суму 18087,39 грн., з яких: 13762,01 грн. - недоїмка зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 2832,05 грн. – фінансова санкція (штраф); 1493,33 грн. - пеня., але період виникнення заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені не вказано.

Відповідно до ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. В разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно до п. 14 розділ XV Прикінцевих положень наведеного Закону у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами

загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Приймаючи до уваги, що сума заборгованості зі сплати недоїмки по страховим внескам, фінансових санкціям та пені, внаслідок якої винесена оскаржувана вимога №Ю358 від 02.08.2011 року, виникла до 01.01.2011 року, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, в редакції, яка діяла до 01.01.2011 року.

У п. 2 ст. 106 Закону України N 1058-IV встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 8 ст. 106 зазначеного Закону, встановлено, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 зазначеного Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року №345-VI внесено зміни до Закону № 1058, а саме у п. 14 розділу XV Прикінцевих положень встановлено, що гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п. 5.1.1 Інструкції обчислення страхових внесків здійснюється щомісячно за ставками, визначеними п. 4.1, 4.2, 4.5 Інструкції, на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або підтверджують нарахування заробітної плати.

Пунктом 8.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №64/8663 16.01.2004 року, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату

недоїмки якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Вимога формується на підставі облікових даних карток особових рахунків страхувальників.

Згідно з п. 9.3.2 Інструкції розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі даних картки особового рахунку страхувальника, яка формується за даними платника, розрахованих самостійно та поданих до органу Пенсійного фонду України, в якому такий платник зареєстрований.

Відповідно до п. 9.10 Інструкції суми фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків, стягуються в тому самому порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Пунктом 10.11 Інструкції встановлено, що сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що спірна вимога про сплату боргу №Ю358 на суму 18087,39 грн. сформована на підставі даних картки особового рахунку платника страхових внесків на загальообов`язкове державне пенсійне страхування. Визначена в спірній вимозі заборгованість позивача перед УПФУ в м. Селидове Донецької області у сумі розміром 18087,39 грн. виникла станом на 01.08.2011 року та складається: з недоїмки по сплаті страхових внесків у розмірі 33,2% - 4713,1 грн. та у розмірі 2% - 9048,91 грн., а всього на суму - 13762,01 грн.

Вказана заборгованість виникла у зв’язку з тим, що Відокремленим підрозділом «Вуглезбут» нараховано страхові внески за грудень 2010 року –22 209,00 грн. (по 33,2% - 20 830,68 грн., по 2% - 1378,32 грн.), які підприємство повинно було сплатити до 28.01.2011 року.

У зв’язку з порушенням строків сплати страхових внесків, відповідно до ст. 106 Закону № 1058 до відповідача були застосовані штрафні санкції.

За рахунок сум, які надходили від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058, УПФУ в м. Селидове здійснювало зарахування в рахунок погашення недоїмки зі сплати страхових внесків, пені і фінансових санкцій за попередні періоди згідно з календарною черговістю їх виникнення, а саме: 27 січня 2011 року страхувальником до УПФУ в місті Селидове було перераховано страхові внески за грудень 2010 року по 33,2% у сумі 20830,68 грн., які зараховані в рахунок погашення заборгованості, що виникла у боржника раніше, а саме: на погашення заборгованості зі сплати страхових внесків по 33,2% частково за грудень 2010 року на суму 16117,58 грн. та на погашення боргу по фінансовим санкціям та пені на суму 4715,10 грн.; 27.01.2011 року страхувальником до УПФУ в м. Селидове було перераховано 1378,32 грн. (2%), які зараховані в рахунок погашення заборгованості по страховим внескам за квітень 2010 року у сумі 231,50 грн. та на часткове погашення недоїмки зі сплати страхових внесків за травень 2010 року у сумі 1146,82 грн.

Таким чином, заборгованість у сумі 18087,39 грн. складається з заборгованості зі сплати страхових внесків на загальноообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2% на загальну суму 10701,85 грн. З яких: залишок несплаченої суми боргу зі сплати страхових внесків за період з червня 2010 року по грудень 2010 року на суму 9048,91 грн.; фінансові санкції (штраф) – 584,42 грн.; пеня - 1068,52 грн. та з заборгованості зі сплати страхових внесків на загальноообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 33,2 % на загальну суму 7385,54 грн., з яких: залишок несплаченої суми боргу зі сплати страхових внесків за грудень 2010 року на суму 4713,10 грн.; фінансові санкції (штраф) – 2247,63 грн.; пеня – 424,81 грн.

Посилання позивача на положення п.п. 14 п. 2 ст. 5 Закону України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників», судом оцінюються критично з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 14-2 такого змісту: установити, що суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників», у тому числі розстрочені згідно із законодавством, вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Із аналізу наведеної норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що останньою врегульовані відносини щодо списання сум накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також сум штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» в порядку, встановленому Правлінням Пенсійного фонду України.

З урахуванням того, що предметом адміністративного позову поданого позивачем є правомірність винесення відповідачем вимоги №Ю358 від 02.08.2011 року, то положення пункту 14-2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у даних правовідносинах не підлягають застосуванню, оскільки останніми врегульовані інші правовідносини, ніж ті, з приводу яких між позивачем та відповідачем виник спір у даному випадку.

Приймаючи до уваги, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області правомірно зараховано частину отриманих сум в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, суд приходить до висновку, що УПФУ в м. Селидове правомірно винесено вимогу № Ю358 від 02.08.2011 року, у зв’язку з тим, що страхувальник станом на 01.08.2011 року має заборгованість на загальну суму 18087,39 грн., з яких сума недоїмки у розмірі 1362,01 грн., штраф у розмірі 2832,02 грн., пеня в розмірі 1493,33 грн.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позовних вимог Державного підприємства «Селидіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Вуглезбут» до управління Пенсійного фонду в м.Селидове Донецької області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу №Ю358 від 02.08.2011 року, - відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 12 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2011 року.

Суддя                                                                                 Фещук А.В.