Постанова № 18247493, 14.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2011 р. (16^35) Справа №2а-7036/11/0170/22 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму в складі головуючого судді Радчук А.А., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участі представників сторін: від позивача Консманов В.Л.,

від відповідача не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліган" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0007481701/0 від 08.11.2010 року та №0007481701/01від 17.01.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Хеліган» співробітниками відповідача проведено перевірку за наслідками якої 28.10.2010 року складено акт №15559/237/34459452 та відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення №0007481701/0 від 08.11.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 257,46 грн. За результатами розгляду ДПА в АР Крим первинної скарги, яку залишено без задоволення прийнято податкове повідомлення-рішення №0007481701/1 від 17.01.2011 року.

Із порушеннями не згодні з тих підстав, що позивач виконав всі передбачені законодавством вимоги, щодо оформлення касової операції із розрахунків з контрагентом та розрахунків із працівником, який за згоди керівника витратив власні кошти в інтересах позивача, та які були повернуті останньому.

Ухвалами суду від 17.06.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, та після закінчення підготовчого провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не зявився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Згідно із письмових заперечень позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ із змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон 2181), передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ТОВ «Хеліган» зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 16.09.2010 року як юридична особа, ЄДРПОУ 34459452, та знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у м.Сімферополі АР Крим як платник податків.

В період з 11.10.2010 року по 22.11.2010 року працівниками ДПІ в м.Сімферополі АР Крим здійснено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб TOB «Хеліган». За наслідками перевірки складено акт перевірки №15559/237/34459452 від 28.10.2010 року.

Перевіркою встановлені наступні порушення, а саме: відшкодовано працівнику товариства - підзвітній особі (ОСОБА_2) витрати на загальну суму 572,14 грн. на підставі звітів про використання коштів, які оформлені неналежним чином, а саме: по звіту № 2 від 02.11.2009р. у сумі 289,60 грн., сплачено виклик представника Севастопольенерго за квитанцією №2310 у сумі 289,60 грн. від 07.10.2009р., (за актом виконаних робіт за жовтень 2009р. на суму 289,60 грн.) та по авансовому звіту №3 від 02.11.2009р. у сумі 282,54 грн. сплачено виклик представника Севастопольенерго за касовим ордером № 2673 від 09.10.2009р. у сумі 282,54грн. (за актом виконаних робіт за жовтень 2009р. на суму 289,60грн.), при цьому кошти сплачені за виклики по невстановленій адресі. Таким чином, працівником товариства отримані додаткові матеріальні блага у вигляді компенсації понесених ним документально не підтверджених витрат. Перевіркою донараховано 85,82 грн. податку з доходів фізичних осіб.

За результатами акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 прийняте податкове повідомлення - рішення № 0007481701/0 від 5 листопада 2011 року про сплату 85,82 грн. податку з доходів фізичних осіб і 171,64 грн. застосованої штрафної санкції.

За результатами розгляду первинної скарги позивача на рішення ДПІ в м.Сімферополі, яка залишена без задоволення, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0007481701/1 від 17 січня 2011 року.

Як вбачається із п.1.2. статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22 травня 2003 року (далі Закон №889), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість.

Згідно із п.1.1. ст. Закону №889 додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Відповідно до п. 1.15. ст.. 1 Закону №889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У відповідності до п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Відповідно до п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Порядок Видачі коштів під звіт регулюється постановою Правління Національного банку України від і у лютого 2001 року N 72 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за №237/5428 (із змінами і доповненнями).

Відповідно п.п. 5.8.4. п. 5.8 зазначеного Положення передбачено, що при перевірці авансових звітів про використання одержаної під звіт готівки для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню вимог підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтеру відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних кошів (одночасно з авансовим звітом), наявність оригіналів підтверджувальних документів, їх погашення, цільове витрачання підзвітних сум тощо.

Згідно з пунктом 6 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (затверджено наказом ДПА України від 19.09.03р. № 440 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.10.03р. за № 915/8236) звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм із зазначенням, кому, за що і на підставі якого документа заплачено.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (підпункт 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону).

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень та як наслідок відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 16.09.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Радчук А.А.