Постанова № 18247484, 31.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 року о 10 год. 40 хв. Справа № 2а-0870/4730/11

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Пшець Ю.Ю.

за участю представників

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 04.07.2011 №17)

відповідача ОСОБА_2.(довіреність від 11.04.2011 №9557/10-010)

розглянув матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Буд”, м. Запоріжжя

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Співдружність Буд” звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000442302/10511 від 19.04.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилаються на те, що під час проведення перевірки податковим органом не досліджувався порядок оприбуткування придбаних товарів, їх подальший рух та зміна показників відповідних декларацій повязана з таким рухом товарів. Під час перевірки не було досліджено, а в акті перевірки не зазначено предмет угод, які податковим органом визнані такими, що суперечать законодавству з огляду на що визнанні не чинними. Також позивачем зазначається, що висновок викладений перевіряючими в акті перевірки про несплату ТОВ “Співдружність Буд” податку здійснено без дослідження документів лише на підставі співставлення даних податкових декларацій різних платників, а отже є невірний висновок про несплату позивачем податку за зазначеними операціями та наявність «податкової вигоди», оскільки розраховуючись за товар підприємство сплачувало ПДВ у складі ціни його придбання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування письмового заперечення зазначає, що позивач в порушенні п.п. 7.2.6 п. 7.2., п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно сформував податковий кредит по контрагентам TOB «МІК», TOB «Фірма Парол», TOB «Халкиди», TOB «Мдіна ЛТД» за грудень 2010 року та за січень 2011 року, оскільки під час проведення перевірки позивачем не надавалось додаткових первинних документів, які б підтверджували зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, так як вищезазначені послуги є послугами на збут підприємств постачальників товарів. Також зазначив, що не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ “Співдружність Буд”, код ЄДРПОУ 34535784, зареєстроване в ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя.

18.03.2011р. за №6973/10/29-2 ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя було надіслано на адресу директора ТОВ “Співдружність Буд” запит «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» (а.с.16).

Відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (надалі ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка передбачені ст. 78 ПК України.

У відповідності до п. 78.1 п.п. 78.1.1 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служи протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Перелік обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Таким чином, обовязковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

На підставі наказу в.о. начальника ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя від 28.03.2011р. №352 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та Направлення № 185 від тієї ж дати, перевіряючими було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Співдружність Буд” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з 01.12.2010 р. по 31.01.2011р. (а.с.17-19 т.1).

За результатами вищезазначеної перевірки був складений Акт від 30.03.2011р. № 54/23-2/30240973, в якому зроблені висновки про наступні порушення:

1.Неможливість реального здійснення фінансово господарських операцій між ТОВ «Співдружність Буд» та ТОВ «МІК», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Халкиди», ТОВ «Мдіна ЛТД» ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011року.

2.Порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п.1.1 п.1, п.п.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88; п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ст.1, п.201.10 ст.201, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України; п.18 Наказу ДПА України від 10.01.2011р. №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»; ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Співдружність Буд» за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011року з постачальниками ТОВ «МІК», ТОВ «Фірма Парол», ТОВ «Халкиди», ТОВ «Мдіна ЛТД» по взаємовідносинах на суму ПДВ 1319202,00 грн. в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2011р. у розмірі 851482 грн., за січень 2011р. у розмірі 539720 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вона проводилась в період з 28.03.2011р. по 29.03.2011р. Під час перевірки було перевірено питання щодо опрацювання розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів ТОВ “Співдружність Буд” за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р. (п.2.5 Акту).

Пунктом 2.9 акту зазначено, що дана перевірка проведена на підставі даних нормативної справи, матеріалів отриманих від підрозділів податкової міліції, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України”, первинних документів.

Не погодившись з викладеними в акті перевірки висновками, 07.04.2011 р. позивач подав до ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя заперечення на акт перевірки від 30.03.2011р. (а.с.57-58 т.1).

Листом від 14.04.2011р. №9988/10/23-2 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя повідомила про правомірність висновків акту перевірки від 30.03.2011 №54/23-2/30240973 та залишили без задоволення заперечення позивача (а.с.59-62 т.1).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.04.2011р. №0000442302/105, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1604073,50 грн. ( 1391202 грн. за основним платежем та 212871,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

18.05.2011 №525 позивач скористався правом адміністративного оскарження та звернувся до Голови ДПА у Запорізькій області зі скаргою на дії ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя та податкове повідомлення-рішення №0000442302/10511 від 19.04.2011р., в якому просив скасувати його в повному обсязі (а.с.63-67 т.1).

Листом від 30.05.2011р. №2433/10/25-02 ДПА у Запорізькій області повідомила ТОВ “Співдружність Буд” про рішення щодо продовження строку розгляду скарги (а.с.68 т.1).

Рішенням про результати розгляду скарги позивача від 08.06.2011р. ДПА у Запорізькій області залишило без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000442302/10511 від 19.04.2011р., а скаргу ТОВ “Співдружність Буд” без задоволення (а.с.70-73 т.1).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідач виходив з того, що операції з формування податкового кредиту по TOB «МІК», TOB «Фірма Парол», TOB «Халкиди», TOB «Мдіна ЛТД» не є операціями з купівлі-продажу ТМЦ в межах господарської діяльності.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що суми податку на додану вартість по операціям, що проведені на підставі нікчемних правочинів в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 (з урахуванням пункту 1.7 статті 1), підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п 185.1 ст. 185 , пункту 188.1 статті 188 (з урахуванням п.п 14.1.181 п.14.1 ст. 14), п.201.1 ст. 201 п.187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України неправомірно віднесені підприємством TOB «Співдружність Буд» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2011р. у розмірі 851482 грн., за січень 2011 p. у розмірі 539 720 грн. у зв'язку з не підтвердженням факту придбання ТМЦ у TOB «МІК», TOB «Фірма Парол», TOB «Халкиди», TOB «Мдіна ЛТД». А отже, підприємством TOB «Співдружність Буд» без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, проведено документально фактично не здійснені господарські операції з вищезазначеними контрагентами.

Проте, суд не може погодитись із такими висновками ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, виходячи з наступного.

05.07.2011р. в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів у ТОВ “Співдружність Буд”, яке було судом задоволено частково, а саме: витребувано у позивача належним чином завірені копії усіх первинних документів, що стосуються господарських операцій позивача з його контрагентами за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., в звязку з чим в свою чергу було задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі для надання часу для виготовлення та долучення до матеріалів справи зазначених документів та додаткових доказів (а.с.108-109 т.6).

На вимогу ухвали суду від 05.07.2011р. позивачем були надані належним чином завірені копії первинних документів, а саме: договори підряду на будівельні роботи, укладені з контрагентами виконавцями будівельних робіт, договори укладені з замовниками будівельних робіт разом з додатками; акти приймання передачі матеріалів необхідних для проведення комплексних робіт по капітальному ремонту; акти здачі прийняття робіт (надання послуг), довідки про вартість виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт (грудень 2010р. січень 2011р.); видаткові накладні (грудень 2010р. січень 2011р.); податкові накладні (т.8); товарно транспортні накладні (т.23); подорожні листи вантажного автомобіля (грудень 2010р. січень 2011р.) (т. 26-28); договори поставки; перелік автотранспортних засобів, станом на 01.01.2011р. (т.7); договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т.7).

Дослідивши усі надані позивачем належним чином завірені копії первинних документів, суд вважає, що їх наявність спростовує висновки викладені в акті перевірки та пояснення представника відповідача надані в судовому засіданні щодо нікчемності правочинів укладених ТОВ “Співдружність Буд” з TOB «МІК», TOB «Фірма Парол», TOB «Халкиди», TOB «Мдіна ЛТД», виходячи з наступного.

Приписами Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається зі змісту Акту, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ч.ч.1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України. Проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. Так, під час перевірки не були досліджені первинні документи (договори, податкові та товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо), які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій. У судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт того, що під час перевірки відповідна первинна бухгалтерська документація не досліджувалась, а висновки про нікчемність правочинів зроблені на підставі аналізу інформаційних баз та податкових звітностей. Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що такі висновки податкового органу є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими необхідними документами, оскільки на підставі дослідження та аналізу лише інформаційних баз та податкових звітностей неможливо зробити висновок про нікчемність правочину.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п.5 Постанови від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Таким чином, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у Акті щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з його контрагентами є недоведеними.

Із наданих в судовому засіданні 31.08.2011р. представником відповідача Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також із матеріалів справи вбачається, що відповідні висновки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами зроблені відповідачем на підставі інформації, отриманої по TOB «Фірма Парол» від ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, по ТОВ «МІК» та ТОВ «Мдіна ЛТД» від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, по ТОВ «Халкиди» від Новомосковської ОДПІ, які оформлені відповідними актами, у яких вказано, що на зазначених підприємствах відсутні основні засоби, а саме устаткування, необхідного для здійснення певних видів будівельних робіт, чисельна кількість працюючих є не співвідносна з обємом виконуваних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав правовідносини з господарюючими субєктами, які є самостійними дієздатними юридичними особами - платниками податків та є діючими по теперішній час. Також слід зазначити, що перевірка правильності ведення податкового обліку та складання звітності іншим підприємством не входить до компетенції позивача, а є обов'язком податкового органу, на обліку в якому перебувають перелічені в акті перевірки платники податків.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що на час господарських відносин між позивачем та його контрагентами, останні були належним чином зареєстровані, як юридичні особи та платники ПДВ.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до норм чинного законодавства податкова накладна повинна відповідати наступним вимогам. Так, реквізити, які має містити податкова накладна, встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону №168/97-ВР.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ. Даний факт представником відповідача не заперечується.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд не бере до уваги викладені в запереченні та надані в судовому засіданні представником відповідача пояснення щодо не надання позивачем під час перевірки додаткових первинних документів, які б підтверджували зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, та на підставі цього неправомірно сформовано податковий кредит по контрагентам TOB «МІК», TOB «Фірма Парол», TOB «Халкиди», TOB «Мдіна ЛТД» за грудень 2010р. та січень 2011р., виходячи із наступного.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бю джету у випадках, зазначених цим Законом.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР, платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні оплачені позивачем, то суд дійшов висновку, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Буд” задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя №0000442302/10511 від 19.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність Буд” судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 06.09.2011.

Суддя І.В.Шара