Рішення № 18241959, 29.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.07.11 р. Справа № 13/64

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд”, м. Горлівка

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення 4476грн.65коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 14.07.2011р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд”, м. Горлівка (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення 4476грн.65коп., з яких заборгованості в сумі 2855грн.94коп., пені в сумі 460грн.57коп., 20% річних в сумі 588грн.51коп., індекс інфляції 266грн.71коп., штраф 304грн.92коп.

Ухвалою від 20.05.2011р.судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 08.06.2011р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 2326 від 11.03.2010р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 2326 від 11.03.2010р., видаткової накладної № 334474 від 24.06.2010р., податкової накладної до видаткової, прибуткових касових ордерів № 25341 від 10.05.2011р. на суму 100грн.00коп., № 11431 від 02.03.2011р. на суму 100 грн.00коп., № 7275 від 02.12.2010р. на суму 200грн.00коп., № 135066 від 12.10.2010р. на суму 200грн.00коп., № 134703 від 07.10.2010р. на суму 200грн.00коп., № 134368 від 05.10.2010р. на суму 300грн.00коп., № 125132 від 20.08.2010р. на суму 400грн.00коп., що свідчать про часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару.

Клопотанням б/н від 26.07.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів справи копію кільцевої довіреності; довідку за підписом головного адміністратора та головного бухгалтера, згідно з якою станом на 22.07.2011р. відповідач має заборгованість на користь позивача в розмірі 2855грн.94коп.; письмові пояснення, якими позивач пояснив, що замовлення покупця (відповідача) на поставку продукції, передбачені п. 4.1 договору № 2326 від 11.03.2010р. приймалися агентом у усній формі, у звязку з чим надати замовлення покупця на поставку продукції як письмовий доказ не має можливості; акт звіряння взаєморозрахунків, згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 2855грн.94коп.

Доповненнями до позовної заяви, наданими через канцелярію суду 26.07.2011р., позивач змінив суму пені, зменшивши період її нарахування, у звязку з чим просив суд стягнути суму пеню в розмірі 261грн.82коп. за період з 16.07.2011р. по 15.12.2010р.

Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, востаннє на 29.07.2011р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця Серії В01 № НОМЕР_2, з якого вбачається, що Фізична особа підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний код НОМЕР_1, проживає за адресою: 83095, АДРЕСА_1. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи норми зазначеної статті, суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданих позивачем доповнень до позовної заяви від 26.07.2011р.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 2326 від 11.03.2010р., згідно з яким постачальник зобовязується передати у власність покупця алкогольні напої, надалі товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно п. 3.7 договору покупець зобовязаний надати постачальникові повідомлення зі зразками підписів уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток (штампів). Підпис особи, уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є і Повідомленні наданому покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завіряння такого підпису печаткою (штампом).

Згідно п. 5.2 договору ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін шляхом попередньої оплати.

Відповідно п. 9.7 даний договір чинний (строк дії): протягом 2 років здати укладання. У випадку, якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяці до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін та тих же умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № 334474 від 24.06.2010р. на суму 4355грн.94коп.

Відповідач, отримавши товар, не здійснив його повної оплати, сплативши його лише частково на суму 1500грн.00коп., внаслідок чого станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сума заборгованості в розмірі 2855грн.94коп. не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2855грн.94коп. у звязку з неналежним виконанням умов поставки № 2326 від 11.03.2010р., що в свою чергу стало підставою для нарахування пені в сумі 261грн.82коп., 20% річних у розмірі 588грн.51коп., суми інфляційних витрат у розмірі 266грн.71коп. та штрафу в розмірі 304грн.92коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 2326 від 11.03.2010р. у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось вище, позивач за видатковою накладною № 334474 від 24.06.2010р. здійснив поставку товару, загальною вартістю 4355грн.94коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія повідомлення із зазначенням осіб уповноважених на отримання матеріальних цінностей за договором № 2326 від 11.03.2010р., зразків їх підписів та зразку печатки підприємця, яке в розумінні п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей” та п.3.7 договору є належним доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 2326 від 11.03.2010р. суд робить, виходячи з того, що товар алкогольні напої, поставлений за видатковою накладною повністю співпадає з видом товару, обумовленого сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Із фактично склавшихся між сторонами відносин вбачається, що останні погодили порядок розрахунків із відстроченням платежу, у звязку з чим правовідносини між сторонами регулюються п. 6.1 договору, згідно з яким розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідно до видаткової накладної № 334474 товар був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 24.06.2010р. на загальну суму 4355грн.94коп. отже, з урахуванням п. 6.1 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару у розмірі 4355грн.94коп. наступив 15.07.2010р., а вже з 16.07.2010р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Однак, всупереч умовам договору відповідач неналежним чином виконав зобовязання по оплаті товару, сплативши лише частково вартість отриманого товару на суму 1500грн.00коп.

Доказів погашення залишку боргу в сумі 2855грн.94коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 2855грн.94коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, керуючись нормами законодавства та п. 7.1 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 261грн.82коп., нараховану за період з 16.07.2010р. по 15.12.2011р., з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки по накладній № 334474 від 24.06.2010р. строк оплати, з урахування відстрочення платежу згідно п. 6.1 договору, наступив 15.07.2010р., а вже 16.07.2010р. виникло у відповідача право вимагати виконання забовязання щодо оплати отриманого товару, то пеня може бути нарахована лише за період з 16.07.2010р. по 16.01.2011р.

Однак, позивач здійснив розрахунок пені з 16.07.2010р. по 15.12.2010р., що є його правом, оскільки зроблений розрахунок пені не перевищив граничний строк нарахування пені.

Натомість, позивачем при розрахунку пені невірно були визначені періоди заборгованості з урахуванням здійснених часткових оплат.

Таким чином, суд зробивши власний арифметичний розрахунок пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, вважає, що обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи є наступний розрахунок пені:

-З 16.07.2010р. по 09.08.2010р. на суму боргу 4355грн.94коп. пеня становить 50грн.71коп.;

-З 10.08.2010р. по 19.08.2010р. на суму боргу 4355грн.94коп. пеня становить 18грн.49коп.;

-З 20.08.2010р. по 04.10.2010р. на суму 3955грн.94коп., з урахуванням здійсненої 20.08.2010р.часткової оплати на суму 400грн. за прибутковим касовим ордером № 125132, пеня становить 77грн.27коп.;

-З 05.10.2010р. по 06.10.2010р. на суму 3655грн.94коп., з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 05.10.2010р. на суму 300грн.00коп., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 134368, пеня становить 3грн.10коп.;

-З 07.10.2010р. по 11.10.2010р. на суму боргу 3455грн.94коп., з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 07.10.2010р.на суму 200грн.00коп.,про що свідчить прибутковий касовий ордер № 134703, пеня становить 7грн.34коп.

-З 12.10.2010р. по 01.12.2010р. на суму боргу 3255грн.94коп., з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 12.10.2010р. на суму 200грн.00коп., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 135066, пеня становить 70грн.52коп.

-З 02.12.2010р. по 15.12.2010р. на суму 3055грн.94коп., з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати 02.12.2010р. на суму 200грн.00коп., про що свідчить прибутковий касовий ордер № 7275, пеня становить 18грн.17коп.

Всього сума пені становить 245грн.60коп., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у звязку з чим суд відмовляє в частині стягнення пені на суму 16грн.22коп.

Крім того, позивач на підставі п. 9.2 договору, просить суд стягнути з відповідача 20% річних на загальну суму 588грн.51коп. за період з 16.07.2010р. по 19.05.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно розрахунку 20% річних, зробленого позивачемна підставі п.9.2 договору, у суду аналогічна позиція, як і відносно пені, внаслідок чого зробивши розрахунок 20% річних за встановлені судом періоди з урахуванням часткових оплат, зокрема 02.03.2011р. на суму 100грн.00коп., згідно прибутковому касовому ордеру № 11431, та 10.05.2011р. на суму 100грн.00коп., згідно прибутковому касовому ордеру № 25341, суд вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 20% річних за період з 16.07.2010р. по 19.05.2011р. у розмірі 465грн.81коп., внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні в частині стягнення суми 20% у розмірі 122грн.70коп.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат у розмірі 266грн.71коп., нараховані за період серпень 2010р. по березень 2011р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 266грн.71коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 7% від суми боргу.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 7.1 договору, просить суд стягнути з відповідачу суму штрафу в розмірі 304грн.92коп.

Оскільки, відповідачем не виконанні належним чином зобовязання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, встановлений зокрема, договором.

У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За правовою природою заявлена до стягнення сума у розмірі 304грн.92коп. є штрафом, умови п. 7.1 договору не суперечить чинному законодавству України, оскільки граничний розмір відповідальності у вигляді штрафу за прострочку платежу законодавством не встановлений, у звязку з чим суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 304грн.92коп. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 2855грн.94копкоп., штрафу в сумі 304грн. 92коп., пені в розмірі 245грн.60коп., 20% річних у розмірі 465грн.81коп., індексу інфляції у розмірі 266грн.71коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенню позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд”, м. Горлівка до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2855грн.94коп., пені в сумі 261грн.82коп., 20% річних в сумі 588грн.51коп., індекс інфляції 266грн.71коп., штраф 304грн.92коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса проживання: 83095, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Авант Трейд” (юридична адреса: 84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, будинок 2, код ЄДРПОУ 36899012) суму основного боргу в розмірі 2855грн.94коп., штрафу в сумі 304грн. 92коп., пені в розмірі 245грн.60коп., 20% річних у розмірі 465грн.81коп., індексу інфляції у розмірі 266грн.71коп., витрати на оплату державного мита в сумі 98грн.69коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 228грн.33коп.

У судовому засіданні 29.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 16грн.22коп. та 20% річних у розмірі 122грн.70коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >