Постанова № 18241519, 14.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р. Справа № 5015/803/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,

суддівПолянського А.Г.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали

касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівТоргРоздріб", м. Львів

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду

від 22.06.2011 року

у справі господарського суду Львівської області

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м. Львів

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Львів ТоргРоздріб", м. Львів

простягнення 162 063, 00 грн. за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідач: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 (далі за текстом СПД-ФО ОСОБА_1) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛьвівТоргРоздріб" (далі за текстом ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб") про стягнення заборгованості в розмірі 162 063, 00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2011 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року у справі № 5015/803/11 позовні вимоги (з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог та ухвали господарського суду Львівської області від 04.04.2011 року про виправлення описки) СПД-ФО ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі: стягнуто з ТОВ "Львів Торг Роздріб" на користь СПД-ФО ОСОБА_1 125 000, 00 грн. заборгованості, 12 561, 00 грн. пені, 19 064, 00 грн. інфляційних втрат та 5 438, 00 грн. 3% річних.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобовязання по оплаті за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки надані СПД-ФО ОСОБА_1 послуги в порушення умов договору своєчасно оплачено не було.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволені позовних вимог СПД-ФО ОСОБА_1

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати від 13.09.2011 року № 03.08-05/549 у зв'язку з перебуванням судді Костенко Т.Ф. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя Божок В.С., судді Полянський А.Г., Сибіга О.М.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Сторони згідно з приписами ст.1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.12.2008 року між СПД-ФО ОСОБА_1 та ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб" було укладено Договір про надання охоронних послуг відповідно до п. 1 якого замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе зобов'язання, від імені та за рахунок першого, здійснювати охоронне забезпечення його матеріальних цінностей на об'єкті за адресою: місто Львів, вулиця Варшавська, 136. Факт надання вказаних послуг щомісячно оформлюється актом виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ЛьвівТоргРоздріб" було прийнято зазначені послуги без будь-яких зауважень та претензій щодо якості їх надання, що підтверджується актами виконання робіт по договору про надання охоронних послуг на обєкті від 25.04.2009 року, 29.05.2009 року, 29.06.2009 року, 29.07.2009 року, 27.08.2009 року, 30.09.2009 року, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт надання позивачем вказаних послуг відповідач не заперечує.

Пунктом 3.1 вказаного Договору визначено, що за надання охоронних послуг, передбачених п. 1.1, замовник сплачує виконавцю щомісячно згідно акту виконаних робіт грошову винагороду в сумі 24 000, 00 грн. не пізніше 5-ти днів з дня підписання відповідного акту виконаних робіт.

Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, всього за Договором про надання охоронних послуг від 01.12.2008 року позивачем було надано послуг на загальну суму 240 000,00 грн., з яких відповідачем оплачено 115 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами виконаних робіт від 25.04.2009 року, 29.05.2009 року, 29.06.2009 року, 29.07.2009 року, 27.08.2009 року, 30.09.2009 року заборгованість відповідача по договору про надання охоронних послуг на обєкті від 01.12.2008 року складає 125 000, 00 грн.

Крім того, позивач у повідомленні від 25.08.2010 року та претензії від 08.11.2010 року звернувся до відповідача з вимогою оплатити існуючу заборгованість за надані послуги, проте зазначені вимоги були залишені без належного реагування.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення основного боргу, інфляційних втрат, пені та 3% річних за невиконання умов договору надання послуг, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Здійснення оплати за договором про надання послуг передбачено ст. 903 Цивільного кодексу України, зокрема в ч. 1 вказаної статті закріплено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем своїх зобовязань щодо оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк належним чином виконано не було, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 125 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, п. 4.2 Договору передбачено, що відповідно до п. 3.1 Договору, якщо при настанні строку платежу замовник не провів оплату по акту виконаних робіт, то замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від заборгованості по сумі оплати відсотків за кожний день прострочення, починаючи з дня, наступного за днем останнього платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з наведених положень закону та договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12561,00 грн., 3% річних в сумі 5438,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 19 064, 00 грн. є обґрунтованими, а тому були правомірно задоволені судами.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду щодо необґрунтованості посилань відповідача на недійсність Договору про надання охоронних послуг на обєкті від 01.12.2008 року в силу того, що він підписаний особою, яка не мала належної цивільної дієздатності, оскільки, зазначений Договір було підписано ОСОБА_2 від імені СПД-ФО ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 13.11.2008 року, що не суперечить вимогам ст. ст. 207, 244 Цивільного кодексу України.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі відповідача, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, зясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у звязку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року у справі № 5015/803/11 залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок

Судді:А.Г. Полянський

О.М. Сибіга