Постанова № 1823750, 25.04.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-3723/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

позивача: Чеховський Д.Ю.

1-го відповідача: Симонов А.А., Середа В.М.

2-го відповідача: не прибув.

прокурора: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву адміністративний позов Приватного підприємства «Респект-2005» до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, 2. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, за участю прокурора Ленінського району міста Харкова про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по податку на додану вартість -

встановив:

Позивач, Приватне підприємство «Респект - 2005», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000211620/0 від 05.07.07 р., № 0000351620/1 від 17.09.07 р. та стягнути (відшкодувати) з Державного бюджету України суму заборгованості по податку на додану вартість за вересень 2006 р. в розмірі 99686,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини.

У позивача ні в червні, ні в травні 2007 року співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Харкова ніяких перевірок взагалі не проводилось. Жоден із співробітників ДПІ у Ленінському районі м. Харкова до підприємства не прибував, ніяких посвідчень щодо права на проведення перевірки не надавав та у журналі реєстрації перевірок не записувався.

У зв’язку з тим, що ніяких перевірок підприємства не проводилось, то жодні первинні документи не досліджувались.

З самим актом перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року керівництво підприємства ознайомлено не було, у зв’язку з чим було позбавлено права надати зауваження до акту перевірки.

Таким чином, акт перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року було складено посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Харкова самостійно, без дослідження будь-яких документів підприємства, що є грубим порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», Наказу ДПА України № 327  «Про затвердження порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», а саме:

- вимоги вищезазначених актів надають право працівникам державної податкової служби проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів підприємницької діяльності при наявності передбачених законодавством підстав для такої перевірки;

- перед початком перевірки працівники ДПС повинні надати платнику податків направлення на перевірку встановленого зразка, а у разі необхідності копію наказу керівника органу про проведення позапланової перевірки;

- під час проведення перевірки працівники ДПС повинні досліджувати первинні документи підприємства, а у разі виявлення фактів порушення законодавства відображати у акті перевірки данні первинних документів, які свідчать про таке порушення;

- під час написання акту перевірки посадові особи платника податків мають право надавати пояснення та зауваження до акту перевірки;

- після написання, акт перевірки надається платнику податків для ознайомлення та підписання;

- камеральні перевірки, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» проводяться протягом 30 днів з дня отримання декларації від платника податків.

Таким чином, співробітники ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не проводили перевірку на підприємстві взагалі, ніяких документів підприємства не досліджували, акт складено самостійно виходячи з власних міркувань, а не з первинних документів підприємства.

З огляду на вищенаведене, позивач вказує, що висновки акту перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року - сфабриковані, а податкове  повідомлення – рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0, прийняте на підставі вищезазначеного акту перевірки - незаконне.

Як додатково пояснив представник позивача, підприємство дізналося про існування акту перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року лише після отримання оскаржуваного повідомлення-рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0, а саме: 17 липня 2007 року. Після чого звернувся до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з вимогою надати акт перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення – рішення. примірник оскаржуваного акту було отримано 24 липня 2007 року.

Щодо виявлених посадовими особами ДПІ у Ленінському районі порушень з боку підприємства п. 1.8. статті 1 Закону України «Про ПДВ» позивач пояснив таке.

Підприємство, отримуючи товар від постачальників товарів та комітентів, повністю розрахувалось з контрагентами за отриманий товар грошовими коштами у звітному періоді, як того вимагають вимоги Закону України «Про ПДВ».

Відповідно до вимог п.п. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про ПДВ», -

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Позивачем також було вказано на порушення з боку 1-го відповідача п.п. 7.7.5 п. 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як податковий орган має право прийняти рішення щодо правомірності або не правомірності заявлених у деклараціях даних лише протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації. Декларація по податку на додану вартість за вересень 2006 року було подано до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 20 жовтня 2006 року № 48266. Перевірку достовірності заявленого бюджетного відшкодування по податку на додану вартість перший раз проведено 11 січня 2007р. (довідка № 26/23-504), за результатами перевірки відшкодування за вересень 2006 року залишено без змін.

 Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0 було прийнято 1-м відповідачем через шість місяців з дати кінцевого строку для проведення перевірок достовірності заявленого бюджетного відшкодування.

За результатами господарської діяльності за серпень 2006 року підприємство мало право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, яке виникло внаслідок перевищення суми податкового кредиту над сумою податкових зобов’язань. У звітному періоді підприємство сплатило постачальникам суму ПДВ у складі вартості товару більшу ніж було задекларовано до відшкодування.

У наступному звітному періоді (вересні 2006 року) наявне від’ємне значення позивачем по податку  не було використане для зарахування сум податкових зобов’язань у зв’язку з їх відсутністю у вказаному періоді. Таким чином, у вересні 2006 року у підприємства виникло право на відшкодування податку на додану вартість в розмірі 99686 гривень за вересень 2006 року.

Таким чином, позивачем при визначенні сум бюджетного відшкодування було повністю дотримано вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до вимог Закону України «Про ПДВ» 20 жовтня 2006 року підприємство надало до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова декларацію по податку на додану вартість за вересень 2006 року, в якій вказана сума за бажанням підприємства була вказана як сума, котра належить до відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства.

До дати звернення до суду  відповідачами  відшкодування податку на додану вартість проведено не було.

1-й відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування наданого заперечення орган податкової служби посилається на таке.

Дійсно за вересень 2006 року позивач ПП «Респект - 2005» надало відповідно до вимог Закону України «Про ПДВ» податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій було зазначено до відшкодування на розрахунковий рахунок суми переплат по податку на додану вартість 99686 гривень за вересень 2006 року.

У січні 2007 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку.

За результатами складеної довідки було зазначено, що «відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, бюджетне відшкодування  - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом».

Остаточні висновки щодо правомірності відшкодування ПДВ з бюджету, буде здійснено згідно чинного законодавства України, після отримання результатів зустрічних перевірок.

При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, керівником (заступником керівника) державного податкового органу будуть вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки на підставі п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. № 509 «Про державну податкову службу в Україні» із змінами та доповненнями.

25 червня 2007 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Респект - 2005» (код ЄДРПОУ 33606859) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2006 року за № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року.

Як зазначено у висновку акту перевірки посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було встановлено порушення з боку ПП «Респект - 2005»  п. 1.8. ст. 1 та п.п. «в» п.п. 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), підприємство не має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за вересень 2006 року в сумі 99686 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення – рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок у банку платника податку за вересень 2006 року на 99686 гривень.

Вищезазначений акт перевірки було направлено на адресу підприємства кур’єром, але у зв’язку з тим, що кур'єр не знайшов підприємство за вказаною адресою, акт перевірки було повернуто до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Акт перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року було вручено директору ПП «Респект - 2005»  24 липня 2007 року.

Представник прокуратури у Ленінському районі м. Харкова підтримав доводи та заперечення до позовної заяви ДПІ у Ленінському районі  м. Харкова.

2-й відповідач, Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, надав відзив на позовну заяву, в якій вказав, що відшкодування ПДВ проводиться лише на підставі висновків органів ДПС або рішення суду, та надав клопотання про розгляд справи без участі представника ГУ ДКУ у Харківській області.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи вважає, що позовна заява підлягаю задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.

За наслідками господарської діяльності за вересень 2006 року позивачем надано до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова податкову декларацію з податку на додану вартість (20 жовтня 2006 року № 48266), в якій зазначено суму податку на додану вартість, та згідно з якою підприємством задекларовано бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 99 686 гривень.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, про що складено довідку № 26/23-504 від 11.01.2007 р. За результатами перевірки порушень не встановлено.

ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2006 року, про що було складено акт перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року. В акті перевірки зазначено порушення з боку позивача п. 1.8. ст.1 та п.п. 7.7.7. п. 7.7 статті 7 Закону України «Про ПДВ». На підставі акту перевірки Начальником ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення – рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0, яким зменшено суму заявленого до відшкодування податку на додану вартість за вересень 2006 року на 99686 гривень.

Встановивши зазначені обставини суд звертає увагу на те, що акт перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року складений більше ніж через півроку після складання   попереднього акту перевірки правильності відшкодування сум ПДВ за той самий період, а саме за вересень 2006 року, якими будь-яких порушень з боку позивача встановлено не було.

В акті перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року встановлено, що в вересні 2006р. розрахунки за ТМЦ позивач проводив у грошовій формі, в тому числі, сплативши у складі вартості товару ПДВ. Але як зазначено в акті перевірки жодним з основних постачальників товару та самим підприємством не нараховано та не сплачено до бюджету податок на додану вартість.

В акті перевірки перераховані документи, які досліджувались перевіряючими при проведенні перевірки за вересень 2006 року, а саме: статутні документи, податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2006 року, результати зустрічних перевірок, отриманих від інших ДПІ, інші документи, наявні в ДПІ.

За наслідками перевірки перевіряючі дійшли висновку, що позивач відповідно п.1.8 ст. 1, п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права на отримання відшкодування за вересень 2006 року у сумі 99686 гривень через відсутність надмірної сплати ПДВ до державного бюджету.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з того, що 1-м відповідачем без достатніх на те підстав складений акт перевірки № 1444/16-204/33606859 від 25 червня 2007 року, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0. При цьому суд зазначає, що згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з держбюджету бюджетної заборгованості з ПДВ за вересень 2006 року нормативно та документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

   До матеріалів справи позивачем надані копії податкових накладних, які повністю відповідають вимогам п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ». У судовому засіданні 1-м, відповідачем ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, не заперечувалось, що до складу податкового кредиту за вересень 2006 року позивачем включені суми, що повністю підтверджені податковими накладними, копії яких надані до матеріалів справи.

   Позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення про проведення розрахунку з постачальниками товарів у звітних періодах.

   Судом встановлено правильність формування суми податкового кредиту у вересні 2006 року. 1-м відповідачем також не заперечується правомірність формування розміру податкового кредиту позивачем у вересні 2006 року.

В обґрунтування доводів заперечень на позовну заяву 1-й відповідач посилається на п.1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених ним Законом.

Проте, зазначений пункт дає загальне поняття «бюджетне відшкодування» і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а є відсилкою до інших норм цього Закону. Крім того, п. 1.8. ст.1 Закону «Про ПДВ» не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який передбачає, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. На підставі п.п. 7.7.4 п.7.7 статті 7 Закону України «Про ПДВ» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Виходячи із системного аналізу наведених норм Закону України «Про ПДВ» вбачається, що сума бюджетного відшкодування безпосередньо залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Згідно з ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи мас індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді позбавлення права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість", не встановлюють обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачений  продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, тому саме продавець товару несе обов’язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можу відмовляти у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачеві при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такої відмови.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Харківський окружний адміністративний суд в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до відповідей про проведення зустрічних перевірок постачальників товару, які надані до матеріалів справи, постачальники товару позивачу включили до своїх зобов'язань зобов'язання з ПДВ по податковим накладним, виданим на адресу позивача.

Відповідно до пунктів 7.7.5. та 7.7.6. пункту 7.7 статті 7 Закону протягом 30 днів наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного  казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в  обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про ПДВ» суд вважає, що право платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації податковим органом.

При цьому, суд відхиляє посилання 1-го відповідача на внутрішні документи, розроблені та затверджені Державною податковою службою. Зміст цих документів зводиться до того, що наказами та розпорядженнями Державної податкової адміністрації України (накази "Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум ПДВ" від 12.11.2002 р., № 538/ДСК «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичним особам» від 24.04.2003 року за № 196/ДСК) рекомендується не надавати довідок органам державного казначейства для проведення відшкодування без проведення зустрічних перевірок платників податків, з якими вступав у взаємовідносини суб'єкт, що вимагає відшкодування.

Такі посилання є необґрунтованими, оскільки, по – перше, зазначені накази не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, по-друге, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але їх непроведення та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом України «Про ПДВ».

Відповідно до статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавством віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків (стаття 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

За змістом зазначених норм - проведення зустрічних перевірок є обов’язком  податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платнику податків не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Приймаючи до уваги, що проведеними 1-м відповідачем перевірками правильності обчислення сум ПДВ за вересень 2006 року, враховуючи довідку № 26/23-504 від 11.01.2007 року, будь-яких порушень з боку позивача при визначенні суми бюджетного відшкодування не встановлено, то перевірка цього ж періоду у червні 2007 року поза межами встановленого законодавством терміну є безпідставною, а прийняття податкового повідомлення – рішення від 05.07.2007 р. № 0000211620/0 - незаконним.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд –

                                                                      ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Респект-2005» до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, 2. Головного управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по податку на додану вартість задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0000211620/0 від 05 липня 2007 р. та № 0000351620/1 від 17 вересня 2007 р.

Стягнути з Державного бюджету України суму заборгованості по податку на додану вартість за вересень 2006 року в розмірі 99686 грн. на користь Приватного підприємства «Респект-2005» (61052, м. Харків, Суздальські ряди, 12, код ЄДРПОУ 33606859).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Респект-2005» (61052, м. Харків, Суздальські ряди, 12, код ЄДРПОУ 33606859) судовий збір у розмірі 1000,26 грн. 

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.05.2008 р.

Суддя                                                                                                                  Я.В.П'янова