Постанова № 18214799, 12.08.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року Справа № 2а-597/11/0407

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської обласної про стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги,

У С Т А Н О В И В:

15.07.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, керуючись ст.ст. 2,8,9,17,18,104,105,107,111 КАС України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», прохає:

- поновити йому пропущений строк для звернення з цим позовом до суду

- визнати бездіяльність відповідача в частині невиплати йому, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС (ЧАЕС), допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4620 грн. неправомірною.

- стягнути з відповідача на його користь допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4620 грн. іу

В обґрунтування заявленого адміністративного позову позивач зазначив, що він є інвалідом 3-ї групи в звязку з роботою по ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС і перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської обласної. Управління праці та соціального захисту населення має статус юридичної особи, діє на підставі Положення розробленого до Типового, яке затверджене постановою КМУ від 29.09.2000 р. № 1498 і в спірних правовідносинах є органами районної державної виконавчої влади. Відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256 відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету на здійснення програм соціального захисту населення.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення за 2010 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. До цього часу відповідач виплатив зазначену допомогу у розмірі 90 грн. за березень, серпень 2010 р. та за березень 2011 р., інших виплат не провів, проте планує зробити ці виплати коли-небудь у розмірах, встановлених постановою КМ України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На його звернення відповідач, листом від 11.07.2011 року, повідомив, що зазначена допомога за 2010 рік йому виплачена, але в розмірі - 180 грн., що значно нижче визначеного Законом. Дії відповідача носять неправомірний характер, тому він змушений звернутися до суду для захисту своїх конституційних прав.

Розмір мінімальної заробітної платні визначається на момент здійснення виплати, тобто на цей час йому повинні виплатити: 2010 р. - 4800 грн. ( 960 грн. х 5 ).

Вищу юридичну силу має Конституція України та прийняті на її основі закони. Ст. 19 Закону України „ Про соціальні стандарти..." встановлено, що виключно законами України встановлюються розміри мінімальної заробітної плати. Відповідно до цього, ст. 10 Закону України „ Про заробітну плату" встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою у Законі про Державний бюджет України.

Тому відповідно до ст.ст. 8,9 КАС України при невідповідності нормативно-правових актів Законам України, слід керуватися правовими актами, що мають вищу юридичну силу, тобто треба виконувати не постанови Кабінету Міністрів, а закони, котрі регулюють дані правовідносини.

Відповідно до положень п.4 ч.4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимогу у вигляді - стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди завданої його неправомірними діями або бездіяльністю. В даному випадку розмір причиненої шкоди вираховується відповідно до вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачені щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення за 2010 рік у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, тобто в розмірі 4800 грн. Йому виплачено 180 грн., а тому стягненню підлягає - 4620 грн. Ним формально пропущено 6-ти місячний строк на звернення з позовом до суду, але він вважає, що про порушення свого права він узнав тільки 22.04.2011 року з листа відповідача, тому цей строк підлягає поновленню

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення, де зазначив, що згідно ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення становить учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Передбачена Законом щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та становить учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії інвалідам 3 групи - 90,00 гривень. Відповідно до статті 95 Конституції України виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розміри та цільове спрямування цих видатків. Діяльність Міністерства праці та соціальної політики України у частині забезпечення функцій головного розпорядника бюджетних коштів регламентується Бюджетним кодексом України. Бюджетним кодексом, визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах виділених їм бюджетних асигнувань. УПСЗН Вільногірської міської ради Дніпропетровської області відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника, тобто в системі Міністерства соціальної політики України. Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, провадиться в межах коштів, передбачених державним бюджетом на відповідні роки, тому, виконання Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повністю залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету. Міністерство фінансів України і Державне казначейство України забезпечують щороку виділення коштів Міністерству соціальної політики України для виплати соціальних допомог у розмірах та межах установлених Законом «Про державний бюджет України»на відповідний календарний рік, в подальшому здійснюється перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Міністерство соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного в Україні законодавства, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, визначених Верховною Радою України у Законі «Про Державний бюджет України»на відповідний календарний рік. Виплата допомоги, передбаченої Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, головним розпорядником бюджетних коштів по КПК 2501250 «Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю та допомоги на оздоровлення у випадку звільнення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і як наслідок, належним відповідачем по справі за таким позовом є Міністерство соціальної політики України. Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області виплату щорічної допомоги на оздоровлення здійснює на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Призначення та перерахунки цього виду допомоги проводиться відповідно програмного забезпечення «АСОПД/КОМТЕХ». Ця програма координується і контролюється Міністерством праці та соціальної політики України. На підставі вищенаведеного, керуючись статтею 183-2 Кодексу Адміністративного судочинства України відповідач просить відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні виплати щорічної разової допомоги на оздоровлення, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд дійшов висновку про задоволення позову частково з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, допомога на оздоровлення носить щорічний характер та виплачується на протязі поточного року. Певної дати виплати позивачу допомоги на наступні роки не встановлено, а ні Законом № 796-ХІІ, а ні домовленістю між позивачем та відповідачем, тому суд вважає, що строк виплати допомоги на оздоровлення за 2010 рік закінчується 31 грудня 2010 року, відповідно, після цієї дати починається обчислюватися строк, встановлений КАС України, на звернення до суду з адміністративним позовом.

Окрім того, відповідно до ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Згідно ст. 268 ЦК України, 1. Позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Таким чином, суд доходить висновку, що позивач надав позов до суду 15.07.2011 року щодо перерахування та виплати йому щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2010 рік, в межах строку, передбачених іншими законами, і відповідно до ст. 99 КАС України.

Відповідно до ухвали Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, від 25.07.2011 року, позивачу поновлено 6-ти місячний строк для звернення до суду з даним позовом.

Позивач має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи, 1-ої категорії, інвалід 3 групи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, НОМЕР_2 від 04.12.1998 р., з перереєстрацією Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, копією вкладки НОМЕР_3 до даного посвідчення, копією довідки МСЕК про встановлення довічно 3-ї групи інвалідності, повязаної з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що також не заперечується відповідачем, відповідно до його письмових заперечень на позов, що надійшли до суду 11.08.2011 р., та відповідно до його листа на імя позивача від 11.07.2011 р. № 1820/01-14/11-04/05, згідно якої повідомляється, що позивачу на підставі постанови КМ України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було сплачено щорічну допомогу на оздоровлення в 2010 р.: в березні - за 2009 р. 90.00 грн., у серпні 2010 р. 90.00 грн., у березні 2011 р. - 90.00 грн.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28.02.1991 року.

Статтею 48 (абз. 3 ч.4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 Х11 від 28.02.1991 року , в редакції Закону України № 2638-ІІІ від 11.07.2001 року, яка є чинною і на цей час, передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1 категорії, інвалідам 3 групи , в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Суд вважає безпідставними доводи УПСЗН стосовно того, що воно є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради Дніпропетровської обласної, на обліку в якого перебуває позивач.

Пунктом 28 статті 67 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Таким чином, з 22.05.2008 року поновлена редакція ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1-категорії, інвалідам 3 групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Дія цієї правової норми до цього часу не зупинялася і не змінювалася. Оскільки закони мають пріоритет над підзаконними актами, то суд не погоджується з доводами відповідача про обґрунтованість застосування Постанови КМУ України від 12.07.2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щодо виплати позивачу допомоги у розмірі 90.00 гривень. Крім того, стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»наділяє Кабінет Міністрів України повноваженнями щодо підвищення розмірів всіх доплат, пенсій і компенсацій, а не, навпаки, щодо зменшення розміру цих виплат. Дія цієї норми, взагалі, не змінювалася і не зупинялася.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

З огляду на судову практику Верховного Суду України в справах, розглянутих відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема на положення статей 21, 105, 162 КАС України суд, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, може визнати такі дії незаконними і зобовязати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ст. 53 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», встановлено мінімальну заробітну плату на 2010 рік: з 01січня 869 грн., з 01 квітня 884грн., з 01 липня 888 грн., з 01 жовтня 907грн., з 01 грудня 922 грн.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», встановлено мінімальну заробітну плату на 2011 рік: з 01січня 941 грн., з 01 квітня 960грн., з 01 жовтня 985грн., з 01 грудня 1004 грн.

Зі змісту зазначених Законів не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначених в них розмірів мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ.

Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ, який був чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховувалася та виплачувалася позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2010 рік та за 2011 рік, тобто, не у відповідності із абз. 3 ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у меншій сумі, визначеній постановою КМУ № 562 від 12.07.2005р., всупереч Закону України. Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань призначення та виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеної допомоги в установленому законами розмірі, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам законів та Конституції України, та не діяв у відповідності до вимог міжнародного законодавства, всі заперечення відповідача проти позову не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах Конституції України.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення за 2010 рік та 2011 рік, з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до абз. 3 ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян,які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням частково отриманої суми цієї допомоги, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що установлений був на час виплати допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки відповідач за рішенням суду буде зобовязаним здійснити виплату допомоги у встановленому законом розмірі. Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та ст.256 КАС України, постанова підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати в виді судового збору - 03.40 грн., слід покласти за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст. 6 , 17 - 19 , 94 , 99 - 100 , 105 , 158 , 161 - 163 , 183-2 , 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23928609, юридична адреса: вул. Жовтнева, 29, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, щодо нарахування і виплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Курозвани, Гощанського району, Рівненської області, і/к № НОМЕР_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, який мешкає АДРЕСА_1, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої абз.3 ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2010 рік та за 2011 рік не в повному обсязі неправомірною.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Вільногірської міської ради, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 23928609, юридична адреса: вул. Жовтнева, 29, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Курозвани, Гощанського району, Рівненської області, і/к № НОМЕР_1, учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи, який мешкає АДРЕСА_1, щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої абз.3 ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2010 рік та за 2011 рік, з розрахунку чотирьох мінімальних заробітних плат, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час виплати цієї допомоги, та враховуючи частково виплачену позивачу суму даної допомоги.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в виді судового збору 03.40 грн. - покласти за рахунок Державного бюджету України.

Зобовязати відповідача виконати постанову негайно.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та відповідачу.

Суддя Шаповал Г.І.