Постанова № 18214794, 12.07.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2011 року Справа № 2а-553/11/0407

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, Шаповал Г.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області, про зобовязання здійснити перерахунок призначеної пенсії,

У С Т А Н О В И В:

24.06.2011 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому прохає:

- визнати дії відповідача такими, що були здійснені без урахування вимог п.6 ст.92 Конституції України відносно нарахування та здійснення перерахування її пенсії згідно ст.ст. 40,42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

- зобовязати відповідача перерахувати їй пенсію згідно ст.ст. 40,42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік, що становить 1982,63 грн. та виплатити суми недотриманої пенсії, внаслідок неправильного застосування показника середньої заробітної плати з квітня 2011 року.

- зобовязати відповідача утримуватись від самостійного відходу від встановленого законом і судом порядку нарахування пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона на виконання рішення Конституційного Суду України № 19 рп/20І0 від 09 вересня 2010 року та на використання права на використання в Україні ефективного правового захисту подає до повноважного і компетентного суду даний адміністративний позов.

Відповідно до норми частини другої ст. 21 КАС України, яка до речі зазначена і у рішенні Конституційного Суду України № 19 рп/20І0 від 09 вересня 2010 року, їй гарантовано далі прямо цитує норму частини другої ст. 21 ЦПК України:

«Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства».

Відповідно до норми ст. 8 Конституції їй гарантовано звертатися до суду на підставі норм Конституції України, що вона і робить. Норма ст. З Конституції зобов'язує державу відповідати перед людиною за свою діяльність. Слід зазначити, що вона не є суб'єктом права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України, проте суди загальної юрисдикції можуть звернутися до КСУ, цей її довід буде зазначено нижче.

Слід зазначити, що відповідно до норми ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду в прав людини»і Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права, які застосовують суди. Отже, пенсії та соціальні виплати, відповідно до рішень Європейського Суду з прав людини є власністю в розумінні ст.1 Першого Протоколу Конвенції таким чином в контексті п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України не поширюється позовна давність на відшкодування шкоди при перерахуванні і призначені та виплати пенсій і соціальних виплат внаслідок якщо таке нарахування або виплата здійснювалася на підставі нормативно-правового акту визнаного незаконним про це прописано також і у нормі ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення.

Вона, Позивач, на підставі статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, статті_2_Кодексу адміністративного судочинства України, звертається до суду за захистом порушених прав. На виконання вимог ст. 106 КАС викладає суду обставини, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги.

Згідно пенсійного посвідчення, вона перебуває на обліку у Відповідача, є працюючим пенсіонером. В 2011 році, Відповідачем було зроблено перерахунок її пенсії. При цьому при перерахунку пенсії були застосовані показники заробітної плати в середньому на одну особу по Україні за 2007 рік що становить 1197,91 грн.

Згідно ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що визначався згідно зі статтею 40 Закону.

Вона звернулася до Відповідача, з проханням застосувати для перерахунку її пенсії показник заробітної плати в середньому на одну особу за 2010 рік, а не за 2007 рік, як це зробив Відповідач. Відповідач в своїй відповіді відмовив у перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні за 2010 рік, посилаючись на статті бюджету та постанову Кабінету Міністрів України.

Верховна Рада України Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(підпунктом 10 пункту 35) внесла зміни до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», врегулювавши порядок перерахунку пенсій.

Зазначеними змінами передбачалося, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, незалежно від перерв у роботі.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. У разі якщо коефіцієнт заробітної плати (доходу) із урахуванням заробітної плати після призначення (попереднього перерахунку) не зменшується, за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії (а не за 2007 рік).

Проте визнання Конституційним Судом України неконституційними положення, зокрема пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»породжує неузгодженості щодо застосування норм законів, як згідно з цим Законом України були виключені, або до яких вносилися зміни. І вони є неконституційними не з моменту визнання їх такими Конституційним Судом України у своєму Рішенні, а з моменту набрання чинності.

З цього моменту зміни до статей 40, 42 ЗУ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»повинні втрачати чинність, та вступає в силу та редакція, яка була чинна до змін.

Але після рішення Конституційного Суду вїд 22 травня 2008 року № 10-рп 28 травня 2008 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 530, яка спрямована на недопущення зниження рівня соціального захисту окремих категорій громадян України.

Але ця постанова порушує її Конституційні права, зокрема статті 1,6,8,19,22,46,48,49, 64, 116 Конституції України.

На підтвердження її доводів, зазначає наступне: Міністерство праці та соціальної політики України видає лист від 11.03.2009 К 20/0/18- 09/039, № 4096/02-01 в якому вказано наступне: «При перерахунку та призначенні пенсій у 2009 році застосовується показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2008 рік (1573,99 грн.), як це визначено підпунктом другим пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Частиною четвертою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України») було передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по України з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, що визначався згідно статті 40 Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. зміни, що буди внесені до статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в частині визначення зазначеного вище показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку пенсій були визнані неконституційними, а рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалось.

У зв'язку з цим, перерахунки пенсій проводились відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, перерахунки пенсій у 2010 році відповідно до підпункту третього пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 проводиться із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої оплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.).

У пп 3, 11 постанови № 530 зазначено, що «за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої оплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, таким чином під час перерахунку моєї пенсії повинні застосовувати показник середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2010 рік, що становить 1982,63 грн.

Згідно ст. ст. 19, 22 Конституції України, органи державної вдали та місцевого самоврядування, і посадови особи, зобов'язані діяти лише на підставах, передбачених Конституцією і Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Її законні права та інтереси були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно правових актів, у тому числі законів України.

Щодо обрання нею способу правового захисту надає суду детальні пояснення. Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод»ст. 13 цієї Конвенції гарантує використання в Україні ефективного правового захисту під яким розуміється в загально визнаних нормах міжнародного права звернення до суду, а ст. 6 Конвенції гарантує їй право на звернення до суду, ст. 1 Першого Протоколу Конвенції гарантує їй право на захист права власності. Статтею 9 Конституції України, ст. 8 КАС України гарантується дія Конвенції, а нормою ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»встановлено: «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Окрім того, Європейським Судом з прав людини запроваджена процедура прийняття пілотного рішення і такі пілотні рішення відносно України вже прийняті, зокрема справа Юрій Миколайович Іванов проти України справа № 40450 рішення від 15 жовтня 2009 року. Також Європейським Судом з прав людини прийняті рішення - справа Проніна дроти України (заява № 63566/00) рішення від 18 липня 2006 року, позивач цитує пункт 25 цього рішення. У цій справі, заявниця зверталася до національних судів з вимогою вирішити її спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалась, зокрема, на положення статті 46 Конституції, заявляючи, що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак, національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з цього погляду, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. Не в компетенції Суду вирішувати, який шлях міг бути найадекватнішим для національних судів при розгляді цього аргументу. Однак, на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно, було порушення цього положення.

Це до того, що нею при необхідності будуть зазначені й інші рішення (практика! Європейського Суду з прав людини, які є джерелом права в Україні і будуть зазначені рішення "Конституційного Суду України (КСУ) в тому сенсі, щоб суди загальної юрисдикції при розгляді її позову застосовували дані рішення Європейського Суду з прав людини і застосовували рішення КСУ і при тому, що цей судовий розгляд її позовної заяви нерозривно пов'язаний з виконанням рішень КСУ.

Відповідно до норми ст. 22 Конституції України: «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними».

Відповідно до п. З ч. 4 ст. 105 КАС України: «зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій».

Тому, щоб правосуддя в України не було би ілюзорним, то в межах процесуального права на заявлення вимоги, гарантоване Пунктом третім частини четвертої ст. 105 КАС України, заявляє вимоги: «зобов'язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії».

Задоволення такої вимоги гармонує з принципом верховенства права та підвищує авторитет правосуддя і встановлює перепони для підриву національної безпеки України щодо людини - об'єкту забезпечення національної безпеки України.

Також, відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»зазначається, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. З, 8, 21, 22, 24, 55, 56, 152 Конституції України, ст.ст. 69, 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Рішеннями Конституційного Суду України № 8-рп/1999 від 06.07.1999 р., № 5-рп/2002 від 20.03.2002 р., № 7- рп/2004 від 17.03.2004 р., № 20-рп/2004 від 01.12.2004 р., № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., № Ю-рп/08 від 22.05.2008 р., ст.ст. 2, 6, 8-12, 17-19, 49, 50, 56, 58, 59, 90, 104-107, 122, 128, 159, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Позивач заявляє клопотання:

Для забезпечення її прав і законних інтересів з урахуванням рішень Європейського Суду з прав людини (у тому числі і пілотних рішень відповідно до Протоколу № 14 Конвенції) вийти за межі заявлених нею вимог у порядку визначеному у ч. 2 ст. 11 КАС України.

Застосувати практику Європейського Суду з прав людини відповідно до якої пенсії і соціальні виплати визнано власністю у розумінні ст.1 Першого Протоколу Конвенції та застосувати норму п. 5 сг.268 ЦК України та не поширювати позовну давність на заявлені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди завданої прийняттям нормативно-правових актів визнаних незаконними заявлені у порядку ст.. 21 КАС України та ст.152 Конституції України і ст. 1175 ЦК України, ст. 87 КАС України.

В разі потреби та з метою сприяння їй у використанні її права на використання нею у судовій системі України ефективного правового захисту та з метою не перебирання судами загальної юрисдикції на себе функцій Конституційного Суду України звернутися встановленим порядком до Конституційного Суду України.

Не відкладати розгляд справи у разі неприбуття відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також у разі її відсутності на судовому засіданні, як позивача, - розглядати справу без неї на підставі наявних у справі матеріалів. Не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення надіслати на а/я 86 вищевказане рішення.

Відповідач позов не визнав та надав заперечення, із яких витікає, що позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії не відповідають нормам Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»(надалі Закон). Відповідно до частини другої статті 5 Закону виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнані неконституційними зміни, внесені до статті 42 Закону, у звязку з чим з 22.05.2008 відновилася попередня редакція частини четвертої цієї норми, яка передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Частиною 1 ст. 40 Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. Положення щодо застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії міститься у частині другій статті 40 Закону, на яку стаття 42 Закону не посилається. Крім того, як зазначено вище, згаданий показник застосовується при призначенні пенсії, а не при її перерахунку. Аналіз норм Закону (статей 42-45) свідчить про те, що поняття «призначення»та «перерахунок»пенсії не є тотожними, оскільки умови і порядок реалізації права на них розмежовуються Законом. За таких умов відсутні правові підстави застосовувати для проведення перерахунку пенсії норму, не призначену для цього. Розмір пенсії позивача станом на 15.06.2011 року складає 2584,54 грн., і, на думку відповідача, пенсія обчислена та виплачується згідно чинного законодавства.

Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд враховує наступне.

Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, та отримує пенсію за віком, при цьому продовжує працювати.

06.04.2011 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії в звязку з збільшенням страхового стажу на 24 місяці. Відповідач надав довідку від 17.06.2011 року № 3793/07-35, , з якої витікає, що для перерахунку пенсії був використаний показник середньої зарплати по Україні за 2007 рік ( 1197.91 грн.), а не показник за попередній рік перед роком звернення про перерахунок, тобто, за 2010 рік ( 1982.63 грн.). В звязку з цим, на думку суду, пенсія нарахована в меншому розмірі, ніж це можливо, відповідно до ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.».

Відповідно до вимог ч. 4 ст.45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»у заявника виникає право на перерахунок пенсії з моменту звернення пенсіонера за таким перерахунком з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається з частини 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»в редакції від 09.07.2003 року № 1058-IV, заробітна плата, з якої відповідно до частини 1 ст. 40 зазначеного Закону обчислюється пенсія, визначається за формулою : Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузях статистики, економіки, праці та соціальної політики і фінансів; середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто, якщо перерахунок пенсії відповідно до частини 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»здійснюється із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, то ця заробітна плата відповідно до частини 2 ст. 40 цього Закону обчислюється з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, тобто, по цій справі за 2009 р.

З 04.03.2008 діє Порядок визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»враховується для обчислення пенсії, затверджений Постановою Пенсійного Фонду України від 01.02.2008 № 4-4, за яким і обчислюється показник середньої заробітної плати за 2010 рік, що застосовується при обчисленні пенсій у 2011 році у відповідності до п/п 2 п.11 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008.

Пунктом 35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»було внесено зміни до статей 40,42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, та визначено порядок проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсій, - зазначені зміни визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 року. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2011 року не у відповідності з вимогами ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в галузях національної економіки за 2010 рік, також діяв всупереч закону. Згідно абз.3 ч.2 ст. 40 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

На думку суду, дії відповідача для визначення розміру пенсії позивача та його заперечення проти позову необґрунтовані і не відповідають вимогам закону. В цілому, заперечення проти позову ґрунтуються на перекрученому тлумаченні вимог закону та підзаконних нормативних актів.

Згідно ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», однозначно встановлено, що при призначенні пенсії вперше та при перерахунку пенсії застосовується одна і та ж формула обчислення пенсії та всі інші норми права, якими визначається порядок та умови призначення та перерахунку пенсії. Частиною 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», однозначно встановлено умови та порядок здійснення перерахунку пенсії, в тому числі, умова, яку заперечує відповідач: «перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії».

Згідно п. 11 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 р. не вбачається обовязок відповідача застосувати показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, саме, за 2007 рік. Відповідно до п. 11 даної постанови, у разі коли застрахована особа після призначення пенсії відповідно до Закону продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. Тобто зазначена постанова КМУ відповідає вимогам ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Крім того, суд враховує, що Закони України мають вищу юридичну силу порівняно з урядовими нормативними актами, а згідно ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п. 60).

Тому суд не приймає до уваги спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0118-09/039 від 11.03.2009 року та ПФУ № 4096/02 від 11.03.2009 року, оскільки даний документ не є нормативно-правовим актом. Згідно п.1.4 Наказу Мінюсту України від 12.04.2005 № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів», зазначено, що нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Оскільки при розгляді справи судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»відмовив позивачу у перерахунку пенсії, то слід зобовязати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01.04.2011 року відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік.

Обґрунтовуючи свої висновки, суд керується, в першу чергу, нормами Конституції України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством, нормами КАС України, постановами Пленуму Верховного суду України та пенсійним законодавством.

Суд вважає, що відповідно до положення ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно яких суми пенсії не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, та положення ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів, законом не встановлено строку позовної давності для витребування не отриманих сум пенсії.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що Конституція України не надає Закону України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобовязань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Крім цього в рішеннях Конституційного Суду України, неодноразово вказувалося, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги, та складовою частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обєму цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони, згідно ст. 22 Конституції України, не допускається (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до Конституції України та законів, які регулюють правовідносини з питань здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії працюючому пенсіонеру, в звязку з збільшенням страхового стажу, не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення в належному розмірі, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та міжнародному законодавству стосовно гарантій прав та свобод людини, всі твердження відповідача проти позову, в цілому, не ґрунтуються на діючому законодавстві.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та Конституції України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2011 року, відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в його первісній редакції, виходячи з розміру показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік (1982.63 грн.), з виплатою позивачу недоплаченої частини пенсії в період з 01.04.2011 р. по 31 липня 2011 року, з врахуванням фактично отриманих позивачем сум, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Суд вважає, що вимога позивача: «зобов'язати відповідача утриматись від самостійного відходу від встановленого законом і судом порядку нарахування пенсії»- заявлена надлишково, оскільки відповідач, згідно Законів, зобовязаний здійснювати свої повноваження згідно вимог законів та виконувати постанову суду, що набрала законної сили.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати в виді судового збору - 03.40 грн. слід стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255, 256 ч.1 п.1 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, при проведені перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2011 року не згідно вимог ст.ст. 40 та 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»- неправомірними, та такими, що були здійснені без врахування вимог, передбачених ч. 6 ст. 92 Конституції України.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженці с. Перевізькі Хутори, Нікопольського району, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_1, пенсіонерці, яка мешкає АДРЕСА_1, з 01.04.2011 року, відповідно до вимог ст. ст. 40, 42 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», в його первісній редакції, виходячи з розміру показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2010 рік, що складає 1982.63 грн., з виплатою позивачу недоплаченої частини пенсії в період з 01.04.2011 р. по 31 липня 2011 року, включно, з врахуванням фактично отриманих позивачем сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача - 3.40 грн. для відшкодування судових витрат в виді судового збору.

Зобовязати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу в межах одного місяця.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу та відповідачу.

Суддя Шаповал Г.І.