Постанова № 18213994, 15.09.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2011 р.Справа № 6/72-08-2158

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гладишевої Т.Я.

суддів Лавренюк О.Т., Журавльова О.О.

(склад колегії суддів визначено відповідно до розпорядження голови суду №526 від 12.09.2011 року)

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.09.2011 року:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідачів: не зявились

від третіх осіб: не зявились;

від прокуратури: ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

на рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2011 року

по справі №6/72-08-2158

за позовом: Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі органу державної влади Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області

до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства „БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ АВТОБУСНИЙ ПАРК”

Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області

Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство закритого типу „Інзернопродукт”

про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

Повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.09.2011р. згідно з ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2008 року Прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Білоцерківський автобусний парк” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.02.2004р. (серія САА №202696), виданого Дальницькою сільською радою ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на 45/100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка.

В обґрунтування позовних вимог прокурор Овідіопольського району Одеської області послався на те, що база відпочинку „Автомобіліст” була побудована у 1988-1990 роках Державним підприємством „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206”, яке на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №7/62-ВП від 10.11.1995р. було перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк”.

За твердженнями прокурора, під час приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” майно бази відпочинку „Автомобіліст” не було передано до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, а тільки передано на баланс вказаного товариства з правом оперативного управління, а отже по теперішній час залишається державною власністю, у звязку з чим Свідоцтво про право власності на 45/100 частин бази відпочинку „Автомобіліст”, видане Дальницькою сільською радою ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, має бути визнано недійсним.

Компетентним органом державної влади, який має право здійснювати управління майном бази відпочинку „Автомобіліст”, на думку прокурора, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, яке і визначене прокурором в якості позивача по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2008р. порушено провадження по справі №6/72-08-2158 та прийнято позовну заяву Прокурора Овідіопольського району Одеської області до розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Дальницьку сільську раду Овідіопольського району Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. по справі №6/72-08-2158 накладено арешт 45/100 частини нерухомого майна б/в „Автомобіліст”, що належить Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк”, розташоване за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Грибовка, вул. Приморська, 1, а саме: Літний будинок - 26 кімнат, 1З-2, 332,4 кв.м.; Кухня 2И, 30,70 кв.м.; Душова 1/4 частини 3К, 19,80 кв.м; Вбиральня 1/4 частини 4Л, 19,80 кв.м; Більярдна 1/3 частини 5Ж, 105,90 кв.м; Спорудження 1/3 частини 6 №1,2,3,4,5; Літний вагон 7У, 27 кв.м; Літний вагон 8Д, 18,9 кв.м.

12.06.2008р. за вх.№12164 прокурор Овідіопольського району Одеської області надав до господарського суду Одеської області зміни та доповнення до позовної заяви, відповідно до яких прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області просив визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майна від 27.02.2004р. (серія САА №202696), видане ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на 45/100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка та зобовязати КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”.

Зміни та доповнення до позовної заяви обґрунтовані прокурором тими ж підставами, що і позовна заява.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2008р. Комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” виключено з кола третіх осіб у справі та залучено до участі у справі в якості іншого відповідача. Окрім того, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено Акціонерне товариство закритого типу „Інзернопродукт”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2011р. по справі №6/72-08-2158 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Демешин О.А., судді Погребна К.Ф., Ровинський О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено; заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р. по справі №6/72-08-2158 у вигляді накладення арешту, скасовано.

Рішення суду мотивовано не наданням прокурором та позивачем до суду належних доказів на підтвердження викладених у позові, змінах і доповненнях до нього та поясненнях по справі обставин, а саме: надані прокурором та позивачем докази не підтверджують того, що у 1988-1990 роках Державне підприємство „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” побудувало будівлі і споруди бази відпочинку „Автомобіліст”, на які Дальницькою сільською радою видано спірне Свідоцтво про право власності ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”; не підтверджені посилання позивача на те, що відповідно до п.5 плану розміщення акцій ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” до складу бази відпочинку „Автомобіліст”, вартість якої не ввійшла до статутного фонду товариства, входили 18 обєктів різного року побудови (1988-1990 р.р.) та різного призначення (від житлових будинків до адмінбудівлі, кухонь, душової, більярдної, споруд, цистерни тощо), оскільки в такому разі, кожен із вказаних обєктів мав би окремий інвентаризаційний номер, разом з тим, надані до справи докази свідчать про те, що на момент приватизації і при подальших інвентаризаціях майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, у ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” на базі відпочинку „Автомобіліст” не було іншого майна, ніж двоповерхова деревяна будівля та чотири вагони-будинки (в інших інвентаризаційних описах - вагони-побутівки). При цьому виходячи з відсутності будь-яких доказів фінансування будівництва (як централізованого, так і за власні кошти АТП) Державним підприємством „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст” (платіжні доручення, видаткові касові ордери, акти приймання-передачі майна в рахунок здійснення розрахунків, кошторисів, договорів на закупівлі матеріалів, нарядів на виконання робіт при їх виконанні власними силами підприємства тощо), є недоведеними посилання прокурора і позивача на те, що обєкти, право власності ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на які встановлено Свідоцтвом Дальницької сільської ради від 27.02.2004р. (серія САА № 202696), належали до державної власності; прокурором та позивачем не доведено факту порушення прав та інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області внаслідок видачі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.02.2004р. (серія САА №202696), оскільки в переліку майна, право власності на яке встановлено за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” цим Свідоцтвом, не зазначено такого майна, як двоповерхова будівля бази відпочинку „Автомобіліст” та вагони-побутівки, які згідно з проведеними інвентаризаціями під час приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” не увійшли до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”; прокурором не доведено, що майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” під час приватизації, а саме - двоповерхова деревяна будівля (інв. №0037), чотири вагони-будинки (інв.№№ 0038, 0039, 0040 і 0041) було введено в експлуатацію та зареєстровано в органах БТІ.

Не погодившись з рішенням суду від 14.06.2011р., Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення прийнято при неповному зясуванні обставин, які мають значення для справи, тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Скаржник наводить наступні доводи: - судом не взято до уваги доказів правового статусу спірного майна, зокрема, того, що база відпочинку „Автомобіліст” перебуває у державній власності, оскільки під час приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” майно вказаної бази відпочинку не було передано до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”; - суд не надав належної оцінки тому факту, що Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206 було державним підприємством, фінансування його діяльності здійснювалось за рахунок державного бюджету, що в свою чергу свідчить про державне фінансування будівництва бази відпочинку „Автомобіліст”; - судом не досліджено правових підстав набуття права власності ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на частину бази відпочинку „Автомобіліст”.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. по справі №6/72-08-2158 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Гладишевої Т.Я., суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т. з призначенням дати для її розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2011р. по справі №6/72-08-2158 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області строком на пятнадцять днів - до 19.09.2011р.

Відповідно до розпорядження голови суду від 12.09.2011р. №526 „Про заміну судді у складі колегії” у складі колегії суддів: головуючого судді Гладишевої Т.Я, судді Лавренюк О.Т. на період перебування у відпустці суддю Савицького Я.Ф. замінено суддею Журавльовим О.О.

Представники скаржника та прокуратури в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлені, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 25.07.2011р., а тому колегія суддів апеляційної інстанції визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутністю.

Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 27.02.2004р. Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації №104 від 26.02.2004р. було видано Свідоцтво (серія САА №202696) про право власності ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на нерухоме майно - 45/100 частки будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, які розташовані в с. Грибівка Овідіопольського району Одеської області, а саме: Літній будинок - 26 кімнат, 1З-2, 332,40 кв.м.; Кухня, 2И, 30,70; Душова - 1/4 частина, 4Л, 19,80 кв.м.; Більярдна - 1/3 частина, 5Ж, 105,90 кв.м.; Спорудження - 1/3 частина, № 1,2,3,4,5; Літній вагон, 7У, 27,0 кв.м.; Літній вагон, 8Д, 18,90 кв.м.

27.02.2004р. Комунальним підприємством „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”, на підставі зазначеного Свідоцтва, було прийнято рішення про реєстрацію вказаного майна за власником - ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” (реєстраційний номер 4897157, номер запису 12 в книзі 1).

Вважаючи, що майно бази відпочинку „Автомобіліст” є державною власністю, а отже Дальницька сільська рада Овідіопольського району Одеської області внаслідок видачі Свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно, Комунальне підприємство „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” внаслідок реєстрації права власності та ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” внаслідок оформлення за собою права власності на це майно порушують право власності держави на вказане нерухоме майно, прокурор Овідіопольського району Одеської області в особі органу управління державним майном - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, у розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України прокурор та позивач повинні належними та допустимими доказами довести викладені у позові, змінах і доповненнях до нього та поясненнях по справі обставини щодо того, що майно бази відпочинку „Автомобіліст” належить до державної власності, а отже не може передаватись у власність іншим особам, у т.ч. ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження права державної власності на будівлі і споруди бази відпочинку „Автомобіліст” прокурор послався на те, що база відпочинку „Автомобіліст” була побудована у 1988-1990 роках ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206”, яке шляхом приватизації було перетворено у ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”; під час приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” майно бази відпочинку „Автомобіліст” не було передано до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, а тільки передано на баланс вказаного товариства з правом оперативного управління, а отже по теперішній час залишається державною власністю.

При цьому прокурор надав до суду наступні докази на підтвердження позовних вимог: лист голови колгоспу ім. XXI зїзду КПРС до голови Овідіопольського райвиконкому від 23.03.1989р., договір про соціалістичну співдружність за березень 1989 року, укладений між Білоцерківським АТП 13206 та колгоспом ім. XXI зїзду КПРС та інші додані до позовної заяви документи, зокрема - інвентаризаційні відомості, що складалися під час приватизації Білоцерківським автотранспортним підприємством, оцінку вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського автотранспортне підприємство 13206.

Між тим, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані прокурором докази не підтверджують того факту, що у 1988-1990 роках ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” дійсно побудувало будівлі і споруди бази відпочинку „Автомобіліст”, на які Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області видано спірне Свідоцтво про право власності ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” з визначенням найменування „Літній будинок - 26 кімнат, 1З-2, 332,40 кв.м.; Кухня, 2И, 30,70; Душова - 1/4 частина, 4Л, 19,80 кв.м.; Більярдна - 1/3 частина, 5ж, 105,90 кв.м.; Спорудження -1/3 частина, № 1,2,3,4,5; Літній вагон, 7У, 27,0 кв.м.; Літній вагон, 8 Д, 18,90 кв.м.”.

Так, матеріали справи свідчать про те, що ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №7/62-ВП від 10.11.1995р. було перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Білоцерківський автобусний парк”.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5/86-ВП від 29.09.1995р. „Про внесення змін до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206” було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Білоцерківського автотранспортного підприємства 13206 станом на 1 січня 1995 року. З цього наказу вбачається, що загальна вартість майнового комплексу складала 37789223 тис. карб., в тому числі вартість майна, що підлягало приватизації, становила 33404800 тис. карб. та вартість майна щодо якого встановлено пільги становила 4384423 тис. карб.

Як вбачається з копії Відомості розрахунків вартості обєктів соціально-побутового призначення за станом на 01.01.1995р. по Білоцерківському АТП 13206 - на момент приватизації обліковувались - база відпочинку „Автомобіліст” (інв.№0037) залишковою вартістю 4258491 тис. карб. та чотири вагони-будинки (інв.№№ 0038, 0039, 0040 і 0041) із встановленими на них залишковими вартостями. Всього станом на 01.01.1995р. вартість пяти вищеназваних обєктів соціально-побутового призначення становила 4384423 тис. карб.

Тобто, ця вартість співпадала з вартістю майна, щодо якого було встановлено пільги відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5/86-ВП від 29.09.1995р.

До матеріалів справи додані відомості щодо проведених в подальшому інвентаризацій майна ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, яке не увійшло до статутного фонду цього товариства.

Так, з копії Інвентаризаційного опису державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, вбачається, що станом на 1 лютого 1999 року було інвентаризовано майно з визначенням його найменування, зокрема 2-поверхова деревяна будівля бази відпочинку „Автомобіліст” та чотири вагони-будинки.

Також до матеріалів справи додано два протоколи засідання інвентаризаційної комісії станом на 01.01.2005р. із зазначенням різних найменувань обєктів під порядковим номером 5 - „Двоповерхова будівля” та „База відпочинку „Автомобіліст”.

Однак, як залишкова вартість цих обєктів станом на 01.01.1995р. (4258491 тис. карб.), так і їхня вартість станом на 01.01.2005р. (206767 грн.) свідчить про те, що на момент приватизації і при подальших інвентаризаціях майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, у ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” на базі відпочинку „Автомобіліст” не було іншого майна, ніж двоповерхова деревяна будівля та чотири вагони-будинки (в інших інвентаризаційних описах - вагони-побутівки).

Кожному з цих обєктів, відповідно до вищезазначеної Відомості розрахунків вартості обєктів соціально-побутового призначення за станом на 01.01.1995р. по Білоцерківському АТП 13206, було присвоєно один інвентаризаційний номер. Цим ще раз підтверджується наявність у ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” лише пяти обєктів, які не увійшли до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” під час приватизації.

Як зазначалось вище, кожен обєкт, який знаходився на базі відпочинку „Автомобіліст” на момент приватизації мав окремий інвентаризаційний номер, а саме: двоповерхова деревяна будівля мала інв. №0037, чотири вагони-будинки мали інв.№№ 0038, 0039, 0040 і 0041.

Пунктом 18 Положення „Про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 року №158, що було чинним на момент приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206”, передбачалось, що основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення обєкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, року випуску та інших відомостей. Якщо обєкт зазнав відновлення, реконструкції, розширення або переобладнання і внаслідок цього змінилось основне його призначення, він вноситься до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому призначенню. У разі встановлення інвентаризаційною комісією, що виконані роботи капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень та ін.) або часткова ліквідація будівель і споруд (знесення окремих конструктивних елементів) не відображені в бухгалтерському обліку підприємства, вона визначає суму підвищення або зниження первісної вартості обєкта.

Окрім того, Положенням „Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №757, яке діяло під час подальших інвентаризацій майна ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” (зокрема - інвентаризації станом на 01.02.1999р. (а.с. 16 т.1) до інвентарних обєктів було віднесено будівлі, споруди, машини, устаткування та інші облікові одиниці основних засобів.

З вищевказаних положень вбачається, що кожна окрема будівля, споруда та інший обєкт інвентаризації обліковувались під окремим інвентаризаційним номером і не допускався облік обєктів взагалі різних років побудови та різного призначення під єдиним інвентаризаційним номером.

Виходячи з викладеного, місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилань позивача на те, що відповідно до п.5 плану розміщення акцій ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” до складу бази відпочинку „Автомобіліст”, вартість якої не ввійшла до статутного фонду товариства, входили 18 обєктів різного року побудови (1988-1990 р.р.) та різного призначення (від житлових будинків до адмінбудівлі, кухонь, душової, більярдної, споруд, цистерни тощо), оскільки в такому разі, кожен із вказаних обєктів мав би окремий інвентаризаційний номер.

Не можна вважати належним доказом зроблену дописку в Відомості розрахунків вартості обєктів соціально-культурного призначення за станом на 01.01.1995р. по Білоцерківському АТП 13206 про включення до вартості бази відпочинку „Автомобіліст” обєктів з інвентарними номерами №041-А (корпус “А”), 041-Б (корпус “Б”), 041-В (Адмінбудинок), 041-Г (більярдна), 041-Д (Душова) та 041-Е (Туалет), оскільки дійсність вказаної дописки не посвідчено підписами осіб, якими складалась ця відомість (директор АТП 13206 ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_4).

Також, судом першої інстанції підставно не прийнятий до уваги лист ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” №331 від 07.12.2006р. з переліком будівель та споруд, які знаходяться на балансі товариства станом на 01.12.2006р., оскільки цей лист протирічить вищезазначеним матеріалам та документам, які складались під час приватизації товариства станом на 1995 рік. До того ж, під літерою З-2 в цьому листі значиться літній будинок загальною площею 455,4 кв.м., а не літній будинок площею 332,4 кв.м. з 26 кімнат, право власності на який зазначено у спірному Свідоцтві від 27.02.2004р.

Водночас господарським судом першої інстанції правомірно встановлено необхідність врахування при вирішенні спору Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/225 від 02.04.1994р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з судовим захистом права державної власності”, із змінами та доповненнями, в п.7 яких зазначається, що вирішуючи спори, повязані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобовязань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Виходячи з відсутності будь-яких доказів фінансування будівництва (як централізованого, так і за власні кошти АТП) Державним підприємством „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст” (платіжні доручення, видаткові касові ордери, акти приймання-передачі майна в рахунок здійснення розрахунків, кошторисів, договорів на закупівлі матеріалів, нарядів на виконання робіт при їх виконанні власними силами підприємства тощо), місцевий господарський суд правомірно визнав недоведеними посилання прокурора і позивача про те, що обєкти, право власності ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на які встановлено Свідоцтвом Дальницької сільської ради від 27.02.2004р. (серія САА № 202696), належали до державної власності.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним якого є предметом спору, містить конкретне найменування цього майна, а саме: літній будинок - 26 кімнат, 1З-2, 332,40 кв.м.; кухня, 2И, 30,70; душова - 1/4 частина, 4Л, 19,80 кв.м.; більярдна - 1/3 частина, 5Ж, 105,90 кв.м.; спорудження -1/3 частина, № 1,2,3,4,5; літній вагон, 7У, 27,0 кв.м.; літній вагон, 8Д, 18,90 кв.м.”.

При цьому у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно не зазначена ані двоповерхова будівля бази відпочинку „Автомобіліст”, ані вагони-побутівки.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом Одеської області правильно встановлено, що видачею Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк” Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САА №202696) від 27.02.2004р. не було порушено прав та інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, оскільки в переліку майна, право власності на яке встановлено за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” цим Свідоцтвом, відсутнє таке майно, як двоповерхова будівля бази відпочинку „Автомобіліст” та вагони-побутівки, які згідно з проведеними інвентаризаціями під час приватизації ДП „Білоцерківське автотранспортне підприємство 13206” не увійшли до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”.

Позовні ж вимоги прокурора Овідіопольського району Одеської області ґрунтуються саме на тому, що будівлі та споруди бази відпочинку „Автомобіліст”, зазначені у спірному Свідоцтві, належали до державної власності і не могли передаватись у власність іншим особам, у т.ч. Відкритому акціонерному товариству „Білоцерківський автобусний парк”.

Окрім того, слід зазначити, що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно було видано ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” 27.02.2004р. на підставі розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №104 від 26.02.2004р.

Скасування цього розпорядження було здійснено 29.10.2007р. відповідним розпорядженням Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №1356 на виконання протесту прокурора Овідіопольського району Одеської області від 18.10.2007р.

Однак, зазначені обставини не тягнуть за собою визнання недійсним спірного Свідоцтва, оскільки на момент його видачі Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області розпорядження №104 від 26.02.2004р. було чинним.

До того ж, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа №2а-1119/08/1570 за адміністративним позовом прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області до Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області, ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”, ТОВ „РБУ-1, АТЗТ „Інзернопродукт”, ФО-П ОСОБА_5., ФО-П ОСОБА_6., КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації” про визнання незаконним та скасування розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №104 від 26.02.2004р., визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.07.2010р. вищевказаний адміністративний позов прокурора Овідіопольського району Одеської області було залишено без розгляду.

Таким чином, розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області №104 від 26.02.2004р., на підставі якого Дальницькою сільською радою Овідіопольського району Одеської області видано спірне Свідоцтво про право власності, недійсним з моменту його прийняття не визнавалось.

До того ж, слід звернути увагу на те, що статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

В силу вимог ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно з ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Прокурором не доведено, що майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” під час приватизації, а саме - двоповерхова деревяна будівля (інв. №0037), чотири вагони-будинки (інв.№№ 0038, 0039, 0040 і 0041) було введено в експлуатацію та зареєстровано в органах БТІ, а отже не доведено і права державної власності на вказані обєкти нерухомості.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, приймаючи до уваги наявні матеріали справи з урахуванням фактів, встановлених господарським судом Одеської області під час розгляду справи та перевірених при апеляційному перегляді справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним Свідоцтва про право власності на нерухоме майна від 27.02.2004р. (серія САА №202696), виданого ВАТ „Білоцерківський автобусний парк” на 45/100 частини будівель та споруд бази відпочинку „Автомобіліст”, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка.

Враховуючи вищевикладене, оскільки КП „Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” було здійснено державну реєстрацію права власності на майно на підставі Свідоцтва, яке колегія суддів апеляційної інстанції не вважає за можливе визнати недійсним, то не можуть бути задоволені і позовні вимоги в частині зобовязання КП „Овідіопольське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” скасувати державну реєстрацію права власності на це майно за ВАТ „Білоцерківський автобусний парк”.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції правомірно не розглянуто питання про поновлення строку позовної давності, про що просив прокурор у позовній заяві та у змінах і доповненнях до позову, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Прокурор у позові послався на те, що йому стало відомо про видачу спірного Свідоцтва лише у вересні 2007 року під час здійснення прокурорської перевірки за заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, а отже трирічний строк позовної давності слід обчислювати з вересня 2007 року. Тобто, на момент звернення до господарського суду з позовом (27.05.2008р.) строк позовної давності не пропущено.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у задоволенні позову та скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2008р.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2011 року по даній справі - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2011 року по справі №6/72-08-2158 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: О.Т. Лавренюк

Суддя:О.О. Журавльов