Рішення № 18213322, 15.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2011 р.Справа №18/2229/11

за позовом Приватного підприємства "Каскад - 2005", пр. Гагаріна 201,Харків,61080

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення грошових коштів в сумі 6207,40 грн.

Суддя Тимощенко Оксана Миколаївна

Представники:

від позивача: Долгов Г.М.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 6207,40 грн. заборгованості, в т.ч. 5429,46 грн. - сума основного боргу за поставлений товар, поставлений згідно накладної № РН-0000226 від 14.07.09 р., 532,09 грн. - інфляційні нарахування за період з 124.07.09 р. по 14.07.10 р., 245,85 грн. - 3 % річних за період з 14.07.09 р. по 01.02.11 р.

Сторони явку представників у засідання не забезпечили, хоча про час та місце засідання повідомлені належним чином (поштові повідомлення - у матеріалах справи).

Відповідач відзив на позов не надав, вимог попередніх ухвал суду не виконав. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

14 липня 2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6253,32 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № РН-0000226 від 14.07.2009 р. (арк.26 справи). Товар отримано за дорученням № 100 від 30.06.2009 р. ОСОБА_1. (арк.28 справи).

Для оплати за поставлений товар відповідачу було виставлено рахунок-фактуру № СФ-0714 від 14.07.2009р. на суму 6253,32 грн. ( арк.27 справи). Як вказує позивач, відповідачем було сплачено частину боргу, не сплаченою залишається сума в розмірі 5429,46 грн. Саме цю суму основного боргу позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 532,09 грн. інфляційних втрат за період з 14.07.2009р. по 14.07.2010р., та 245,85 грн. річних за період з 14.07.2009р. по 01.02.2011р.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між сторонами суд встановив, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оплату за поставлений товар відповідач не здійснив, що й стало підставою для звернення позивача до суду із позовом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом здійснено перерахунок річних та інфляційних, що заявлені до стягнення з допомогою калькулятора ІПС "Законодавство"; за розрахунками суду, за вказаний позивачем період стягненню з відповідача підлягає 372,84 грн. інфляційних та 245,85 грн. річних. Тобто, позовні вимоги у частині стягнення основного боргу та річних суд задовольняє повністю, інфляційних - частково, у сумі 372,84 грн.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних судом, у нарадчій кімнаті.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, відповідачем не оспорюються, а тому підлягають задоволенню. Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49, 75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інші реквізити невідомі) на користь Приватного підприємства "Каскад - 2005" (пр. Гагаріна 201,Харків,61080, р/р 2600254565 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, ЄДРПОУ 33292269, ) - 5429,46 грн. основного боргу, 372,84 грн. інфляційних, 245,85 грн. річних, 99,38 грн. держмита, 229,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити в задоволенні вимог.

СуддяТимощенко О.М.