Рішення № 18213055, 02.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/144

02.09.11

За позовом

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до

Комунального підприємства "Житловик"

про

стягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

Турубара А.М. –представник

від відповідача

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства "Житловик" заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 5 163 598,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 372 943,04 грн., пені у розмірі 61 514,01 грн. та 3% річних у розмірі 92 282,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані, що відповідач не виконує свої зобов’язання за Договором № 03414/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.03.2003, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.05.2008 по 01.05.2011.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача, ненаданням витребуваних доказів, розгляд справи відкладався. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Отримання відповідачем ухвал суду підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 11.07.2011, від 25.07.2011 та від 05.08.2011. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

21.11.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Комунальним підприємством "Житловик" (абонент) укладено договір № 03414/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов’язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (п. 1.1 Договору).

Вказані Правила відповідно до ст. 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначаються за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника (п. 3.3. Договору).

Об'єм наданих позивачем відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2008 по 01.05.2011 підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками та платіжними вимогами-дорученнями, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.5 Договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Відповідних повідомлень відповідач не подавав, повноважного представника до позивача не направляв.

Між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів постачання питної води для потреб водопостачання і водовідведення протягом травня 2008 року –квітня 2011 року, акти зняття показань водолічильника підписані позивачем та відповідачем.

Таким чином, обсяги наданих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2008 по 01.05.2011 погоджено відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Дислокації житлового фонду та його водозабезпечення (додається до матеріалів справи) свідчать про те, що на балансі обліковуються або знаходяться у власності Комунального підприємства "Житловик" центральні теплові пункти (ЦТП) та індивідуальні теплові пункти (ІТП).

Доказів на підтвердження відсутності у відповідача на балансі теплових пунктів (бойлерів) та/або передачі їх на баланс іншій особі, а також доказів, які б свідчили про те, що в управлінні, повному господарському віданні, користуванні відповідача не перебувають не перебувають теплові пункти (бойлери) і останні не передавались йому в концесію, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" одним з основних обов’язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно з п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

У відповідності з п. 3.6 Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно Договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від відповідача на розраховуй рахунок позивача.

Позивач регулярно здійснював відправлення до банківської установи відповідача вимоги-доручення про сплату наданих послуг, що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2008 по 01.05.2011 відповідач розрахувався не в повному обсязі, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 5 163 598,44 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5 163 598,44 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 61 514,01 грн., інфляційних втрат у розмірі 372 943,04 грн. та 3% річних у розмірі 92 282,34 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення виконав не в повному обсязі, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем та перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати послуг, отриманих за Договором № 03414/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення від 21.11.2003, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житловик" (01013, м. Київ, вул. Кіквідзе, 21, ідентифікаційний код 05418023, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 5 163 598 (п’ять мільйонів сто шістдесят три тисячі п’ятсот дев’яносто вісім) грн. 44 коп., пеню у розмірі 61 514 (шістдесят одна тисяча п’ятсот чотирнадцять) грн. 01 коп., інфляційні втрати у розмірі 372 943 (триста сімдесят дві тисячі дев’ятсот сорок три) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 92 282 (дев’яносто дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 34 коп., державне мито у розмірі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 12.09.2011