Рішення № 18212325, 20.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2011 р.

Справа № 5004/570/11 Суддя господарського суду Волинської області Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства “Айслаг”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луцький військторг №51”

про стягнення 24805 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. начальник юридичного відділу (довіреність №07 від 04.01.2011 р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - ПП “Айслаг” звернувся з позовом про стягнення з відповідача ТзОВ “Луцький військторг №51” 25034,39 грн., з них 15000 грн. основної заборгованості, 2700 грн. 30 % річних, 5871,78 грн. інфляційних втрат, 1462,61 грн. пені.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2011р. подав заяву про уточнення позовних вимог за №01-03/92 від 28.01.2011р. відповідно до якої просить стягнути з відповідача ТзОВ “Луцький військ торг №51” коштів в сумі 24805,07 грн., з них 15000 грн. основної заборгованості, 2700 грн. 30 % річних, 5871,78 грн. інфляційних втрат, 1233,29грн. пені.

Згідно п.17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір безпроцентної позики від 05.05.2010р., платіжне доручення № 284 від 05.05.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, вимог ухвали суду від 29.08.201р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Водночас, відповідно до відзиву ТзОВ “Луцький військторг №51” від 14.02.2011р. №10 проти позову заперечив, посилаючись на те, що договір безпроцентної позики від 05.05.2010р. зі сторони відповідача укладений неуповноваженою особою. Станом на дату укладення договору ОСОБА_3. не був директором товариства, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2004р. у справі №6/68-79 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ від 23.10.2008р. (протокол №3), яким ОСОБА_3 призначено директором товариства та скасовано державну реєстрацію статуту товариства, проведену 03.11.2008р. Зазначена вище постанова Львівського апеляційного господарського суду залишена без змін постановою ВГСУ від 27.07.2010р., постанова апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її прийняття, що було відомо позивачу, оскільки його представник ОСОБА_1. була учасником даного судового процесу. Крім того договір позики скріплений недійсною печаткою товариства, яка була втрачена. По факту втрати печатки, установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ “Луцький військторг №51”звернулась громадянка ОСОБА_2 в ЖРЗПЗ 05.05.2010р., звернення зареєстровано під №5164.

11.02.2011р. ТзОВ “Луцький військторг №51” звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до ПП “Айслаг” про визнання договору позики недійсним. Ухвалою господарського суду у справі №05/5004/228/11 від 14.02.2001р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні. У звязку із даною обставиною, провадження у справі № 5004/570/11 було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №05/5004/228/11.

Рішенням господарського суд Волинської області від 27.04.2011р. у справі № 05/5004228/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг №51" до Приватного підприємства "Айслаг" про визнання недійсним договору безпроцентної позики від 05.05.2010р. в позові відмовлено.

Непогоджуючись із даним рішенням, ТзОВ «Луцький військ торг № 51»оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.06.2011р. у вказаній справі в задоволенні апеляційної скарги було відмовлено, а рішення господарського суду Волинської області від 27.04.2011р. у справі № 05/5004/228/11 залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали по справі, дослідивши подані докази в їх сукупності судом встановлено.

5 травня 2010 року між Приватним підприємством “Айслаг” (Позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луцький військторг №51” (Позичальником) було укладено договір безпроцентної позики.

За умовами договору ПП “Айслаг” зобов'язався надати ТОВ “Луцький військторг №51” безпроцентну позику в розмірі 15000 грн. термін повернення якої сторони погодили до 05.06.2010р.

Копією платіжного доручення №284 та банківською випискою від 05.05.2010р. підтверджено факт перерахування позичальнику коштів в сумі 15000 грн. (а.с.10).

Між тим, в порушення умов виконання зобов'язань ТОВ “Луцький військторг №51” кошти не повернув, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 15000 грн.

Дана обставина додатково підтверджена журналом ордером і відомістю по рахунку 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»(а.с.38-41).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обовязки на підставі договору позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 15000 грн. підлягає до задоволення повністю.

Водночас, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. договору від 05.05.2010р. сторони встановили, що у випадку користування чужими грошовими коштами внаслідок неповернення суми позики у встановлений цим договором строк, Позичальник зобовязаний сплатити Позикодавцю 30% річних за кожен день такого використання.

За таких обставин позивачем правомірно нараховано за період з 06.06.2010р. по 10.01.2011р. 30 % річних в сумі 2700 грн. та інфляційних втрат за цей же період в сумі 5871 грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, якщо це встановлено договором або законом.

У п. 5.4. договору безпроцентної позики від 05.05.2010р. сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання умов даного договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% за кожний день прострочення від неоплаченої суми.

Отже, нарахована позивачем пеня в сумі 1233 грн. 29 коп. за період з 06.06.2010р. по 05.12.2010р. підставна та підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються зі сплати державного мита в сумі 248 грн. 05 коп. та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 11, 526, 1046 Цивільного кодексу України, ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг № 51»(43005, м. Луцьк, вул. Огієнка, 20, код ЄДРПОУ 34745073) на користь приватного підприємства «Айслаг»(43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 15000 грн. основної заборгованості, 2700 грн. 30 % річних, 5871,78 грн. інфляційних втрат, 1233,29грн. пені та 248 грн. 05 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду у відповідності до ст.85 ГПК України набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

20.09.11