Ухвала суду № 18210728, 21.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-7056/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е.

при секретарі                     Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 у справі № 35/12-05/20-07/4 Господарського суду Київської області

за позовом Державного підприємства Кагарлицької виправної колонії № 115 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області

до Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Київської області від 09.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009, позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кагарлицької ОДПІ від 22.10.2003 № 0000902301/3 в частині визначення ДП Кагарлицька виправна колонія № 115 податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 92095,00 грн. основного платежу та 47214,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Кагарлицька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволеного позову, постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Кагарлицькою ОДПІ проведена комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП Кагарлицькою виправною колонією № 115 за період з 01.01.2000 по 31.12.2002, за результатами якої складений акт перевірки від 06.05.2003 № 63/23-1/08680230 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2003 № 0000902301/3 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 182114,50 грн. (в т.ч. 120633,00 грн. –основний платіж та 61481,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Згідно акту перевірки позивачем порушено такі норми податкового законодавства: підпункт 3.1.3 пункту 3.1 ст. 3, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7, пункт 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі –Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 2000 рік на 352,32 грн., за 2001 рік на 16938,00 грн., за 2002 рік на 9655,00 грн. та до завищення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на 2019,00 грн.; пункт 4.1, підпункт 7.2.8 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 цього Закону, внаслідок чого зменшено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2000 року на 95673,00 грн. Підприємство не забезпечило ведення Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), журналу «Головна книга», облікових регістрів по рахунках бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку складені не в повному обсязі, чим порушено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 № 996-XIV.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) згідно із підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В судовому процесі встановлено, що позивач визначав податкові зобов’язання у грудні 2000 року з порушенням вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме - без врахування суми оплати товарів (робіт, послуг), яка надходила на рахунок у банку; відсутність первинних документів унеможливлює встановлення достовірності задекларованого податкового кредиту у грудні 2000 року.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи від 19.01.2005 № 9608/9609 висновки акту перевірки про заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 120633,00 грн. підтверджуються лише в частині 28538,00 грн., щодо зменшення від’ємного значення чистої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 95673,00 грн. не підтверджено.

Оцінка судом висновку експертизи та пояснень експерта в судовому процесі відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Таким чином, суди дійшли до вірного, законного та обґрунтованого висновку, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є недійсним в частині визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 92095,00 грн. та 47412,00 грн. штрафних санкцій.

Касаційний розгляд справи здійснений судом в межах касаційної скарги відповідно до частини 2 статті 220 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кагарлицької об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 09.11.2007, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписЄ.А.Усенко

Судді підписО.В.Карась

підписМ.І.Костенко

підписН.Є.Маринчак

підписС.Е.Острович Суддя Є.А. Усенко