Ухвала суду № 18210514, 11.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-8886/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.–головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (далі –ДПІ)

на постанову господарського суду міста Києва від 10.05.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009

у справі № 32/198-А (22-а-2348/08)

за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(далі –Підприємство)

до ДПІ

про скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Багрія В.І.,

відповідача –Пєчковської О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 10.05.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009, позов задоволено; рішення ДПІ від 14.03.2007 №0000262200/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій скасовано. У винесенні вказаних судових актів попередні інстанції виходили з того, що позивач вчинив усі необхідні дії для стягнення боргу з нерезидента за зовнішньоекономічним контрактом, що виключає можливість застосування до Підприємства заходів відповідальності за недотримання його іноземним контрагентом строків поставки товару.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на вимоги статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»припинення провадження у справі про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом не звільняє імпортера від обов’язку сплатити пеню у разі порушення строків поставки товару.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з’ясовано, що:

- 08.06.2006 Підприємством було укладено контракт № OF 217400 з фірмою C.M. Caballe (Іспанія), умовами якого передбачено виконання названим нерезидентом поставки лабораторного обладнання на користь позивача;

- на виконання цього контракту за платіжним дорученням від 26.07.2006 №55 позивач перерахував вказаному постачальникові передоплату за товар у сумі 150000 Євро, а відтак з урахуванням статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»граничний строк поставки обладнання припадав на 24.09.2006;

- у зв’язку з невиконанням нерезидентом своїх зобов’язань з поставки товару у визначений строк 22.09.2006 Підприємство звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України з позовом про стягнення з фірми C.M. Caballe боргу у сумі 150000 Євро за спірним контрактом; постановою названого суду від 22.09.2006 справу було прийнято до провадження;

- у зв’язку з тим, що під час розгляду цієї справи 09.10.2006 фірма C.M.Caballe поставила позивачеві обладнання на суму 430000 Євро, постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті України від 23.10.2006 провадження у зазначеній справі було припинено;

- втім за наслідками проведення ДПІ виїзної позапланової перевірки Підприємства з питань дотримання вимог валютного законодавства України за період з 01.08.2006 по 01.02.2007 та достовірності даних, відображених в декларації про валютні цінності та інше майно і доходи, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2007, оформленої актом від 05.03.2007 № 142-22-2-20006134, податковим органом було прийнято оспорюване рішення, згідно з яким позивачеві нараховано штрафні санкції у сумі 43689,95грн. за порушення строків поставки товару за зовнішньоекономічним контрактом.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до частини першої статті 4 названого Закону у тій самій редакції порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (частина перша).

З наведених законодавчих приписів випливає, що складовою частиною механізму розрахунків в іноземній валюті є терміни їх проведення, причому вони не можуть бути більшими, ніж законодавчо встановлені. Порушення ж строків здійснення таких розрахунків тягне застосування до резидентів заходів відповідальності у вигляді пені незалежно від причин недотримання цих строків.

Водночас статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено, що:

- у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина друга);

- у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено (частина третя);

- у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (частина четверта).

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли: позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору; сторони домовляються про припинення розгляду; третейський суд визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.

З урахуванням наведених норм Закону Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою попередніми судовими інстанціями правовою оцінкою про те, що погашення відповідачем суми боргу в добровільному порядку відповідає правовій підставі щодо прийняття судом рішення про задоволення позову, за якої пеня за порушення встановлених термінів не сплачується з дня прийняття позову до розгляду справи судом.

А відтак суди цілком правомірно визнали незаконним застосування до Підприємства оспорюваної суми штрафних санкцій за прострочення поставки за зовнішньоекономічним контрактом, у зв’язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 10.05.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 у справі № 32/198-А (22-а-2348/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак С.Е. Острович О.І. Степашко Є.А. Усенко