Ухвала суду № 18207862, 05.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-36608/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                    Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання           Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.07.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010

у справі № 2а-56/10/1870

за позовом          Відкритого акціонерного товариства „Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування „Насосенергомаш”

до          Державної податкової інспекції в м. Суми,

Головного управління Державного казначейства України у Сумській області

про          визнання нечинними податкових повідомлень –рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування „Насосенергомаш” звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України у Сумській області про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення № 0000132306/0/25301 від 17.04.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 589800 грн., № 0000292306/0/32434 від 19.05.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 393200 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 залишено буз змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Державна податкова інспекція у м. Суми просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та складений акт № 2793/23-6/05785448 від 09.04.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132306/0/25301 від 17.04.2009, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 393200 грн. та за грудень 2007 року в сумі 196600 грн., а всього в загальному розмірі 589800 грн.

Державною податковою інспекцією в м. Суми проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2007 року, травень 2008 року та складено акт № 3529/23-6/05785448-67 від 13.05.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292306/0/32434 від 19.05.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на 196600 грн., за травень 2008 року на 196600 грн., а всього 393 200 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки Законом України встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, не підтверджена сума бюджетного відшкодування по деклараціям з податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 393200 грн. по ланцюгу постачання: ТОВ „Станко Груп”,ТОВ „Енерготрейд-Луганськ”, ПП „Фунт-М” м. Луганськ, та за грудень 2007 року в сумі 196600 грн. по ланцюгу постачання ТОВ „Станко Груп”, ТОВ „Енерготрейд Луганськ”, ПП „Фунт-М” м. Луганськ.

Також не підтверджена сума бюджетного відшкодування позивачу по деклараціям з податку на додану вартість за жовтень 2007 року в сумі 196600 грн. по ланцюгу постачання: ТОВ “Станко Груп”, ТОВ “Енерготрейд-Луганськ”, ПП “Фунт-М” м. Луганськ, та за травень 2008 року в сумі 196600 грн. по ланцюгу постачання ТОВ „Станко Груп”, ТОВ „Енерготрейд Луганськ”, ПП „Фунт-М” м. Луганськ в зв’язку з тим, що контрагент по ланцюгу постачання ПП “Фунт-М” не сплатило до бюджету цього податку.

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від’ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов’язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов’язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов’язань до бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач має право на податковий кредит, підтверджується фактичною оплатою товару, в тому числі і податку на додану вартість в розмірі 983000 грн. в ціні товару.

          З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 у справі № 2а-56/10/1870 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 у справі № 2а-56/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко

Т.М. Шипуліна