Постанова № 18202322, 07.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 вересня 2011 року           10:02           № 2а-11870/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 02.08.2011 року № 211)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 19.08.2010 р. № 4481/9/10-114)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення № 0080811504/0 від 27.05.2011 року,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист» з позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення –рішення № 0080811504/0 від 27.05.2011 року, яким позивачу, за порушення граничного строку сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток та затримку його сплати на 47 днів, визначено грошове зобов’язання у формі штрафу у розмірі 35783,22 грн. за платежем «податок на прибуток».

По суті спірних відносин позивач зазначає, що 09.02.2009 року подав декларацію з податку на прибуток за 2008 рік до ДПІ у Деснянському районі м. Києва (за місцем попередньої податкової реєстрації), а також подав до ВАТ КБ «Надра»платіжне доручення № 16 від 16.02.2009 року про перерахування податку до бюджету у розмірі 186908 грн., яка була прийнята та проведена банком.

Згідно з банківською випискою зазначені кошти списані банком 17.02.2009 р. з рахунку позивача до державного бюджету. Проте, банк надалі повернув ці кошти 27.03.2009 року із зазначенням, що платіж не виконаний з вини банку про що зазначено у банківській виписці. У зв’язку з цим, позивач вдруге сплатив зазначені кошти платіжним дорученням № 816 від 07.04.2009 року з рахунку, відкритому в іншому банку. Відтак, позивач вважає, що вжив всіх заходів по перерахуванню коштів до бюджету, але з незалежних від нього причин (з вини банку) платіж своєчасно не поступив до бюджету, а отже у відповідача не було підстав для ухвалення спірного рішення. Крім того, позивач зазначає, що під час планової перевірки (Акт від 24.09.2010 р.) порушень з цього приводу не виявлено.

Позивач також зазначає, що до складання акту від 26.05.2010 року, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, відповідачем вже проводилась перевірка з цього самого питання (Акт від 18.10.2010 року), проте будь-яких рішень на підставі першого акту не приймалося. Проведення потворної перевірки позивач вважає протиправним.

У зв’язку з цим, позивач вважає спірне рішення незаконним та просить його скасувати.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що штрафні санкції застосовані правомірно, а спірне рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України, оскільки кошти своєчасно не надійшли до бюджету.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07.09.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, з’ясувавши її обставини, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

ЗАТ «СК «Добробут та захист»(на даний час відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» назву змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Добробут та захист») було зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією про що останньому було видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 755759 від 21.12.2009 року. Підприємству присвоєно код юридичної особи 31571133.

У зв’язку із зміною місцезнаходження (м. Київ, вул. Михайлівська, 24/11-13В) товариство перебуває з 20.01.2010 року на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 26 травня 2011 року складено Акт № 266/1504 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати позивачем податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки, вона проведена 26.05.2011 року на підставі п. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Перевіркою встановлено порушення позивачем у 2009 році п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, а саме - строків сплати податкових зобов’язань. Порушення полягає у тому, що за податковою декларацією № 145867 з податку на прибуток за 2008 рік, яка подана 09.02.2009 року узгоджене податкове зобов’язання складає 178916,10 грн., граничний строк виконання якого 19.02.2009 рік. Наведені обставини щодо подання декларації, узгоджених сум податкових зобов’язань, дати подання декларації та граничного терміну сплати сторонами під сумнів не ставляться, не заперечуються та визнаються.

Однак, як визначено в акті перевірки, зазначена сума узгодженого податкового зобов’язання сплачена 07.04.2009 року, що відповідає наведеним позивачем обставинам щодо повторної, як він зазначає, сплати зазначеної суми до бюджету. Період затримки, як зазначено в акті, склав 47 днів.

Проте, відповідач не зміг пояснити під час розгляду справи яким чином позивачем у 2009 році порушено вимоги Податкового кодексу України щодо строків сплати податкових зобов’язань.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0080811504/0 від 27.05.2011 року де також зазначено про порушення п. 57.1 ПК України та на підставі ст. 126 ПК України визначено суму штрафу у розмірі 35783,22 грн., який розрахований як 20 % від суми затриманого, на думку ДПІ, платежу у розмірі 178916,10 грн.

Зазначене рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за результатами якого залишено без змін.

У взаємозв’язку з наведеним також встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 16 від 16.02.2009 року («перша сплата») позивачем було визначено: призначення платежу - «Податок на прибуток страхових організацій за 2008 рік», сума платежу –186908 грн., тобто у сумі більшій ніж самостійно визначено позивачем.

Дане платіжне доручення містить відмітку філії ВАТ КБ «Надра»Київське регіональне управління (Шевченківське відділення) про прийняття платежу до виконання та про його проведення 17.02.2009 року. Відповідно до банківської виписки від 17.02.2010 року по «кредиту»відображено списання коштів, визначених у зазначеному платіжному дорученні.

25.02.2009 року позивачем подано до ДПІ у Деснянському районі м. Києва лист № 295 від 24.02.2009 року, копія зазначеного платіжного доручення, а також копія звернення до банку про прискорення наведеного вище платежу.

У той же час, як вбачається з банківської виписки від 27.03.2009 року, банком повернуто зазначений вище платіж у розмірі 186908,00 грн. з визначенням причин повернення «Повернення не проведеної суми у зв’язку з переносом в картотеку платежів, що не сплачені в строк з вини банку». Оригінал даної виписки досліджений у судовому засіданні, а копія залучена до матеріалів справи.

Після цього, що визнається сторонами та ними не заперечується, сума у розмірі 186908 була зарахована 07.04.2009 року до бюджету відповідно до платіжного доручення № 816 від 07.04.2009 року з призначенням платежу «Податок на прибуток страхових організацій». Оригінал платіжного доручення оглянутий у судовому засіданні, а копія залучена до матеріалів справи.

Таким чином, з урахуванням наведеного, сторонами визнається своєчасність подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 2008 рік, граничний строк сплати визначених у ній податкових зобов’язань (до 19.02.2009 рік) та їх розмір 178916,10 грн.

У взаємозв’язку з наведеним, суд зазначає, що в період виникнення податкових зобов’язань та ініціювання позивачем вищенаведених платежів, спірні правовідносини регулювалися положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державний цільовими фондами" (далі –Закон № 2181) з урахуванням положень Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (далі – Закон про платіжні системи).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181, під податковим зобов’язанням розуміється зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону про платіжні системи, ініціація переказу (доручення) вважається завершеною з моменту прийняття банком розрахункового документа і фіксації дати прийняття платіжного доручення банком до виконання. Згідно пп.1.24 ст. 1 Закону про платіжні системи переказ грошей –це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача коштів.

Відповідно до пунктів 16.5.1 Закону № 2181 за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно пп. 16.3.1 Закону № 2181 нарахування пені платнику податку закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Відповідно до вимог пункту 16.5.2. Закону № 2181 днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Отже, неперерахування банком грошових коштів, які направляються на сплату податків, зборів або інших обов'язкових платежів за своєчасно поданим платіжним дорученням та за наявності коштів на рахунку платника, виключає відповідальність платника податку.

Визначальним в даному випадку є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку до бюджету. Отже, якщо неперерахування податку не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне (повторне) перерахування податкових платежів до бюджету. Здійснення платником будь-яких інших додаткових дій, крім подання до банківської установи відповідних платіжних документів, чинним законодавством не передбачено. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, позивач виконав усі дії, які від нього залежали для належного виконання зобов'язання, а сааме: своєчасно, 09.02.2009 року, подав до ДПІ податкову декларацію за 2008 рік з податку на прибуток (згідно п/п. 4.1.1. Закону № 2181) та своєчасно, 16.02.2009 року (відповідно до п/п. 5.3.1. Закону № 2181), подав до банку платіжне доручення № 16 на перерахування до бюджету 186908 грн. Як вбачається з банківської виписки на цьому рахунку у позивача було достатньо коштів для сплати визначеної у платіжному дорученні суми. Зазначене платіжне доручення містить відмітки, як про прийняття до виконання, так і про проведення платежу. При цьому, суд враховує, що відповідно до банківської виписки від 27.03.2009 року, банк самостійно зазначив, що зазначена сума коштів (платіж у розмірі 186908,00 грн.) був повернутий, як не проведена сума у зв’язку з переносом в картотеку платежів, що не сплачені в строк з вини банку.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушень у зв’язку із здійсненням заходів по перерахуванню податкових зобов’язань за декларацією з податку на прибуток за 2008 рік, про відсутність з його боку вини у несвоєчасному зарахуванні коштів до бюджету та відсутність підстав для застосування до нього передбачених спірним рішенням санкцій (штрафу). Переказ грошей в даному випадку не було завершено і вказана сума не надійшла за призначенням до бюджету з вини банку, про що останній самостійно зазначив у банківській виписці при поверненні коштів позивачу, а отже у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення за порушення строків сплати зобов’язання до бюджету.

Вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що відповідачем не доведено, в порядку виконання обов’язку, покладеного на нього ч. 2 ст. 71 КАС України, наявності вини позивача у невиконання банком доручення на переказ коштів (помилки в реквізитах, тощо) та не наведено підтверджених доказами обставин, які б вказували на те, що позивачу були відомі певні обставини, які перешкоджали або унеможливлювали виконання банком платежу до бюджету.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач, у зв’язку з тим, що спірний платіж не був завершений банком, діяв добросовісно та з рахунку в іншому банку сплатив до бюджету суму у розмірі 186908 грн. платіжним дорученням № 816 від 07.04.2009 року.

Суд вважає також окремо вказати про безпідставність посилання відповідачем в Акті перевірки про порушення позивачем у 2009 році строків перерахування податкового зобов’язання за 2008 рік, визначених п. 57.1 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року. Положення ПК України (щодо встановлення строків сплати податкових зобов’язань) в силу статті 58 Конституції України (щодо незворотності дії законів у часі) та статті 67 Конституції України (щодо обов’язку сплачувати сплати податків в порядку і розмірах, встановлених законом) застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання чинності ПК України. Як зазначено у мотивувальній частині Рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001 року № 3-рп/2001, дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, при вирішенні спору судом враховується також те, що перевірка проводилась у 2011 році на підставі п. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яка (стаття) втратила чинність з 01.01.2011 року відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI. Тобто, податковий орган вчиняючи дії по проведенню перевірки діяв не на підставі закону, що в свою чергу вказує на невідповідність його дій критеріям оцінки правомірності, визначеним п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, а оскільки позапланова виїзна перевірка позивача була проведена з порушенням закону, то згідно ч. 3 ст. 70 КАС України, всі докази (акт перевірки) не можуть вважатися доказами отриманими відповідно до закону та бути покладені в основу рішення податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а отже позов підлягає задоволенню з урахуванням наступного. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 163 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема (в контексті спірних відносин), про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. З огляду на це, виходячи з обставин справи та характеру спірних відносин, а також керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання спірного рішення протиправним та про його скасування. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ч. 2 ст. 11, статей ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0080811504/0 від 27.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                 О.А. Кармазін           

Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2011 року.