Постанова № 18201775, 07.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 року 2а-3635/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Крутія С.В.

представника відповідача: Вітер І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла - Трейд»до Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Белла - Трейд»(надалі - позивач) до Баришівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення форми «Р»№ 0000272332 від 26.07.2011.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо правовідносин з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Венттехсервіс»за період з 01.03.2009 по 31.08.2010.

За результатами перевірки було складено акт № 575/23/32119145 від 20.07.2011 та винесено податкове повідомлення рішення № 0000272332 від 26.07.2011.

Зазначив, що відповідач встановив заниження позивачем податку на додану вартість оскільки до податкового кредиту віднесені суми по податковим накладним за сплату послуг з марчандайзингу, що надавались ТОВ «Венттехсервіс».

На думку позивача вказані твердження відповідача не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення рішення є таким, що порушує його права та суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що проведеною перевіркою позивача щодо правовідносин з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Венттехсервіс»за період з 01.03.2009 по 31.08.2010 встановлено ряд порушень, а саме п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон № 168) занижено податок на додану вартість в розмірі 3046,54 грн., в тому числі по періодам: в травні 2009 року 56,98 грн., червні 2009 року 236,54 грн., липні 2009 року 247,87 грн., серпні 2009 року 277,83 грн., жовтні 2009 року 480,77 грн., грудні 2009 року 781,83 грн., липні 2010 року 743,96 грн., серпні 2010 року 220,76 грн.

Дані суми були віднесені до податкового кредиту на підставі п.п. 7.4.3 Закону № 168 по взаємовідносинам з ТОВ «Венттехсервіс».

Вказує, що листом № 3408/7/23-218 від 11.07.2011 до Баришівської ОДПІ надійшли матеріали з ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, зокрема, акт перевірки № 72/23-212/31060603 від 21.01.2011 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Венттехсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, в якому було зафіксовано, що позивач уклав договір з підприємством з надання послуг марчандайзингу.

Зазначила, що тим же актом перевірки було встановлено, що за вказаний період на ТОВ «Венттехсервіс»в середньому працювало 4 чоловіка: директор, 2 бухгалтера, менеджер з зовнішньо економічної діяльності.

Також зафіксовано, що основні фонди (офісна та компютерна техніка) на підприємстві відсутні.

На думку відповідача це свідчить про не настання правових наслідків ведення операцій між позивачем та ТОВ «Венттехсервіс».

Вважає, що оскаржуване рішення було прийнято правомірно та відповідно до норм чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі наказу Баришівської ОДПІ від 18.07.2011 № 319 заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Баришівської ОДПІ згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Белла-Трейд»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Венттехсервіс»за період з 01.03.2009 по 31.08.2010.

Підставою для проведення позапланової перевірки був лист № 3408/7/23-218 від 11.07.2011 до Баришівської ОДПІ, в якому надіслані матеріали з ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, зокрема акт перевірки № 72/23-212/31060603 від 21.01.2011 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Венттехсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010, в якому було зафіксовано, що позивач уклав договір з ТОВ «Венттехсервіс»з надання послуг марчандайзингу.

За результати проведеної перевірки було складено акт перевірки № 575/23/32119145 від 20.07.2011 та винесено податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0000272332 від 26.07.2011.

В результаті проведеної перевірки було встановлено ряд порушень, а саме: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 - занижено податок на додану вартість в розмірі 3046,54 грн., в тому числі по періодам: в травні 2009 року 56,98 грн., червні 2009 року 236,54 грн., липні 2009 року 247,87 грн., серпні 2009 року 277,83 грн., жовтні 2009 року 480,77 грн., грудні 2009 року 781,83 грн., липні 2010 року 743,96 грн., серпні 2010 року 220,76 грн.

Закон № 168 визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 168 встановлюється, що платник податку- особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Також п. 1.4 ст. 1 Закону № 168 визначено, що поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У ст. 3 Закону № 168 міститься перелік обєктів оподаткування є операції платників податку, в тому числі поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Венттехсервіс»укладено договір з надання послуг марчандайзингу.

Згідно вказаного договору, ТОВ «Венттехсервіс»організовує комплекс заходів з просування товарів, що поставлялися позивачем (ватна продукція, дитяча гігієна (підгуски, пелюшки), прокладки щоденні, прокладки на критичні дні, підгуски, пелюшки дорослі), через роздрібні торгівельні точки, які здійснюють продаж товарів кінцевому споживачу.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Актом перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 72/23-212/31060603 від 21.01.2011 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Венттехсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.09.2010 встановлено, що на підприємстві в середньому працювало 4 чоловіка, у підприємства відсутні власні складські приміщення.

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідач зробив висновок, що у ТОВ «Венттехсервіс»відсутні необхідні умови для здійснення обовязків, що передбачені угодами укладеними між даним підприємством та позивачем, а також вважає, що правочин з постачальниками товару в частині надання маркетингових послуг та мерчандайзингу ставило на меті не його виконання відповідно до передбачених договором умов, а надання податкової вимоги для третіх осіб з метою штучного формування для них валових витрат та податкового кредиту по операціям, які реально не здійснюються.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Однак, представником позивача було надано, як доказ того, що надання послуг мало місце податкові накладні з оплати послуг та акти прийому передачі послуг, які підписані обома сторонами.

На думку суду це є в даному випадку достатнім підтвердження надання послуг позивачу з просування товарів, що поставлялися ним, через роздрібні торгівельні точки, які здійснюють продаж товарів кінцевому споживачу.

Також суд не бере до уваги твердження відповідача щодо відсутності основних фондів (трудові ресурси, необхідні основні фонди, складські та торговельні приміщення, обладнання, обчислювальна техніка, спеціальний одяг, вимірювальні пристрої та інші матеріально технічні ресурси для виконання укладених угод) у ТОВ «Венттехсервіс», оскільки підприємством укладені договори від 01.08.2007 № 71/08/07, від 01.01.2009 № 95/03/09 з ІП «Еолія»про надання послуг з персоналу, згідно якого ІП «Еолія»зобовязувалося за замовленням ТОВ «Венттехсервіс»надавати послуги з надання персоналу.

Дана обставина підтверджується актами виконаних робіт, а також листом ІП «Еолія»від 02.09.2011.

Крім того, для виконання умов даного договору ТОВ «Венттехсервіс»не потрібно спеціальних складських та торго вельних приміщень, обладнання, обчислювальної техніки, спеціального одягу, вимірювальних пристроїв та інші матеріально технічні ресурси.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як субєкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого рішення.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0000272332 від 26.07.2011.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13 вересня 2011 року.