Постанова № 18201628, 06.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року 11:40 Справа № 2а-0870/6719/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМалиш Н.І.,

при секретарі Пікній Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства “Запорізький залізорудний комбінат” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000570801 від 26.07.2011р. та №0000580801 від 26.07.2011р., визнання неправомірними дії,

В С Т А Н О В И В :

До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулось підприємство з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства “Запорізький залізорудний комбінат” (далі Позивач або ЗАТ «ЗЗРК») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі Відповідач або СДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000570801 від 26.07.2011р. та №0000580801 від 26.07.2011р.

Позивач у позові не погоджується з висновками Відповідача за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ «ЗЗРК» з питання правових відносин з постачальником товарів (послуг) ФОП ОСОБА_1 за період з 01.06.2008р. по 31.03.2011р. які побудовані та тому, що фінансово-господарська діяльність ПІІ у формі ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» по операціям з отримання товарів (послуг) від ФОП ОСОБА_1, здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПІІ у формі ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат», угоди укладені з контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків та такі як суперечить інтересам держави і суспільства та в силу закону є нікчемними.

Обґрунтовує Позивач позовні вимоги тим, що в акті перевірки досліджуються два договори, укладені ЗАТ ЗЗРК з ФОП ОСОБА_1 та детально описано, які саме товари та послуги отримані товариством, та документи, які підтверджують отримання: податкові накладні, видаткові накладні, оплачені рахунки, акти виконаних робіт. Отримання товарів та послуг не заперечується перевіряючими. Актами перевірок інших ДПІ правочини контрагентів ФОП ОСОБА_1 визнані нікчемними, що також не може мати негативні наслідки для Позивача, оскільки не визначено, які саме правочини визнані нікчемними. Крім того, ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» задекларував суми ПДВ, сплатив податкові зобов'язання, правомірно і в повному обсязі включив до складу валових витрат по договорам з ФОП ОСОБА_1 суми витрат, сплачені(нараховані) протягом перевіряємого періоду, має всі належним чином оформлені документи бухгалтерського та податкового обліку, отже порушення Позивачем п.1.32 ст.1 та п.5.2,5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.1.3 ст.1,п.3.1 ст.3 та пп..7.4.1,7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Відповідачем вважає не доведені.

У позові просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000570801 від 26.07.2011р. та №0000580801 від 26.07.2011р. Визнати неправомірними дії Відповідача в частині визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

У судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення відповідно позовної заяви.

Представник Відповідача щодо позову заперечив, зазначив, що за результатами перевірки встановлено, шляхом проведення перевірок іншим ДПІ, відсутність у контрагента Позивача ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів (найманих працівників), виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, складських приміщень, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Правочини, проведені між ФОП ОСОБА_1 з іншими контрагентами - ТОВ «Оптдевайс», ПП «Агропрайд», мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний характер, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. В даному випадку відсутні як база так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто такі угоди містять фіктивний характер. Операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для татів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також надав письмові заперечення.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно матеріалам справи, Відповідачем в період часу з 30.06.2011р. по 13.07.2011р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача за період з 01.06.2010р. по 31.03.2011р. з питань правових відносин з постачальником товарів (послуг) ФОП ОСОБА_1, про що складено Акт від 15.07.2011р. №327/08-01/00191218.

У Акті перевірки перевіряючими досліджується первинна документація тощо (арк. Акту перевірки 4; ар.с. 14) без зазначення щодо ненадання або відсутність будь-якого документу, або його ненадання. Проте Акт перевірки містить посилання на акт перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 14.02.2011р. №132/17-214/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс» та акт перевірки ДПІ у м. Херсоні від 03.03.2011р. №601/23-2/35870453 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Агропрайд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за період з 01.09.2010 по 31.12.2010р.

Зазначеними актами перевірок в тому числі встановлено нікчемність угод по реалізації товарів (послуг) та визнання угод недійсними та укладання їх без мети настання реальних наслідків.

Відповідач у Акті перевірки також зазначає на здійснення Позивачем фінансово-господарської діяльності по операціям з ФОП ОСОБА_1 поза межами правового поля, що на думку Відповідача свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Встановлює що правочини між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків та встановлює їх нікчемність.

Відповідно Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення Позивачем в результаті включення до складу валових витрат суми з придбання товарів, послуг на загальну суму 357145,81 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. - 106 993,92 грн., за 2010рік - 357145,81 грн. від ФОП ОСОБА_1, який виступає транзитером з залученням вигодоформуючих підприємств, які не задекларували валові доходи, не знаходяться за місцем реєстрації, у яких встановлено відсутність поставок, виробничого обладнання, транспортних засобів, розбіжності тощо, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток. Також Позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період листопад 2010року в сумі - 41 429,00грн. в результаті включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання товарів, послуг від ФОП ОСОБА_1, який виступає транзитером з залученням вигодоформуючих підприємств, які не задекларували податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, у яких встановлено відсутність поставок, виробничого обладнання, транспортних засобів, розбіжності тощо.

Відповідно висновкам перевірки, встановлено допущення Позивачем порушення п.1.32 статті 1 п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України оподаткування прибутку підприємств» в результаті включення до складу валових витрат суми з придбання товарів, послуг на загальну суму 357145,81 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. - 106 993,92 грн., за 2010рік - 357 145,81 грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню та податкового зобов'язання на загальну суму 89286,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. 26749,00грн., за 2010 рік - 89286,00 грн.; та п.1.3 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. у редакції наказу від 15.06.05р. №213, Позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період листопад 2010 року в сумі 41429,00грн.

На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 липня 2011р. №0000570801 та №0000580801, які є предметом оскарження.

Щодо допущення Позивачем порушення п.1.32 статті 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті включення до складу валових витрат суми з придбання товарів, послуг на загальну суму 357145,81 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. - 106 993,92 грн., за 2010рік - 357 145,81 грн., що призвело до заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню та податкового зобов'язання на загальну суму 89286,00 грн., в тому числі за 9 місяців 2010р. 26749,00грн., за 2010 рік - 89286,00грн.

Як зазначено у Акті перевірки Відповідача (ар. с. 13) для проведення перевірки щодо правильності відображення у складі валових витрат Позивача з питання правових відносин з постачальником товарів (посліг) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.06.2008р. по 31.03.2011р.було використано: декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість за перевіряємий період; первинні документи (накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи та інші), регістри бухгалтерського обліку по господарським операціям з вищезазначеним підприємцем; податкова інформація, що зберігається в інформаційних базах органів державної податкової служби (Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів та інші); листування з органами державної податкової служби України; інформація податкової міліції.

В акті перевірки досліджуються два договори, укладені Позивачем з ФОП ОСОБА_1: Договір № 11/02 від 11.03.2008 року на поставку запасних частин до тепловозів; Договір № 21/4 від 21.04.2010 року на виконання робіт по ремонту колісних пар і ремонту екіпажної частини тепловозів.

Також Відповідачем (а.с. 13-16) зазначено які саме товари та послуги отримані Позивачем, з посиланням на відповідні первинні документи.

Висновок щодо встановлення порушень Позивачем зроблено на підставі отриманих матеріалів перевірок контрагента ФОП ОСОБА_1 та ПП «Агропрайд» який в свою чергу є контрагентом ФОП ОСОБА_1; відсутність у підприємця трудових ресурсів (найманих працівників), виробничого та торгівельного обладнання, транспортних засобів, складських приміщень, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей; відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків у ланцюгу постачань тощо.

Актами перевірок інших ДПІ правочини контрагентів ФОП ОСОБА_1 визнані нікчемними.

Крім того перевіряючи Відповідача визначають про непідтвердженість наявності поставок товарів (послуг) від вищезазначених контрагентів за період вересень - листопад 2010р. та вказують на те, що правочини між ПІІ ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» та ФОП ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними.

Судом встановлено, що між Позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 укладені договори № 11/02 від 11.03.2008 року на поставку товару (запасних частин до тепловозів); № 21/4 від 21.04.2010 року ремонт техніки (виконання робіт), №17/02 від 17.02.2010р. поставка товару (запасні частини до тепловозів).

Перевіряючими були проаналізовані два договори між Позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 договори: № 11/02 від 11.03.2008 року на поставку товару (запасних частин до тепловозів); № 21/4 від 21.04.2010 року ремонт техніки (виконання робіт).

На виконання умов зазначених договорів описані у акті перевірки первинні документи накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо (ар.с. 14-16).

У акті перевірки не зафіксовано щодо ненадання Позивачем до перевірки необхідних документів. Так Позивачем суду надано копії первинних документів, що підтверджують здійснення операцій з поставки товару, послуг ФОП ОСОБА_1 з укладених угод.

Відповідно до п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До валових витрат виробництва та обігу, відповідно до п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Таким чином згідно вказаної норми не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

У Акті перевірки не визначено та не виявлено перевіряючими відсутність у Позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо допущення Позивачем порушення п.1.3 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 України «Про податок на додану вартість», п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05р. №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. у редакції наказу від 15.06.05р. №213, Позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період листопад 2010 року в сумі 41429,00грн.

Як зазначено вище, перевіряючими у ході перевірки були проаналізовані два договори між Позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_1 укладені договори № 11/02 від 11.03.2008 року на поставку товару (запасних частин до тепловозів); № 21/4 від 21.04.2010 року ремонт техніки (виконання робіт).

На виконання умов зазначених договорів описані у акті перевірки первинні документи накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо (ар.с. 14-16).

Відповідно до п. 1.3. ст.. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 вказаного Закону).

Відповідно до пп. 7.7.1. вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість» встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відсутність таких документів у Позивача перевіркою не встановлено.

Крім того, відповідно до норми , Законом України «Про податок на додану вартість», учасники господарської операції повинні мати спеціальну податкову правосубєктність зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно матеріалам справи, як Позивач так і його контрагент є платниками податку на додану вартість, що не заперечується Актом перевірки як Позивача так і органом ДПІ при перевірці контрагента так і наданих доказів суду (ар.с. 73-78).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 р. N 244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 р. за N 770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних. Пунктом 8 вказаного Порядку визначено ведення розділу I реєстру.

Пп. 5.7. п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982) визначений порядок заповнення Розділ II "Податковий кредит" податкової декларації.

Акт перевірки не містить посилань та позиції податкового органу які саме виявлені порушення зазначених норм.

Крім того, згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, лише порушення вимог щодо змісту та форми документу можуть позбавити його юридичної сили та доказовості. В Акті перевірки не виказано будь-яких претензій щодо порушення форми чи змісту видаткових та податкових накладних, рахунків та платіжних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між Позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії Відповідача в частині визнання актом перевірки правочину нікчемним суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до вказаного Порядку, Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що по-перше так як акт перевірки службовий документ то стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є носієм доказової інформації, тобто певних фактичних обставин та є думкою позицією перевіряючого.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовна заява є такою, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя №0000570801 від 26.07.2011р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя №0000580801 від 26.07.2011р.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (ЄДРПОУ 00191218) 2(дві)грн. 27коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови було виготовлено 08 вересня 2011року.

СуддяН.І. Малиш