Постанова № 18201422, 10.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/6521/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойка М.І.

при секретарі          Бабло В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим співробітникам у розмірі 65514,87 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (далі -позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» (далі - відповідач) про стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсії науковим працівникам, призначеною відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 22 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року у розмірі 65514,87 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька відповідач зареєстрований платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно розрахунку суми позову підприємство має заборгованість перед Пенсійним фондом з сум затрат на виплату пенсій, яка складає різницю між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у сумі 65514,87 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму боргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі..

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, обґрунтовуючи заперечення наступним. В 2003 р. позивач звертався з позовною заявою до Господарського суду Донецької області за таким же предметом спору про стягнення з відповідача різниці між сумою пенсії, призначеною науковим працівникам, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники. Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.12.2003 р. у задоволенні позову Позивачу відмовлено з тих підстав, що відповідач згідно зі ст.. 3.1 Статуту є державною науково-дослідницькою установою, майно відповідача є державною власністю, джерелами його фінансування є капітальні вкладення з бюджету. Враховуючи те, що рішення Господарського суду Донецької області від 04.12.2003 р. з того самого спору і між тими самими сторонами набрало законної сили просили закрити провадження у справі. Крім того, зазначили, що відповідач є державною галузевою установою, яка створює науково-технічну продукцію виключно за державними замовленнями, які фінансуються з державного бюджету України, в тому числі і заробітна плата науковим працівникам, за науково-технічні дослідження, що підтверджується кошторисною документацією зі створення науково-технічної продукції, затвердженої Міністерством вугільної промисловості України. Кошториси на створення науково-технічної продукції на 2011 р. не затверджені Міністерством вугільної промисловості України в зв'язку з реорганізацією міністерств та відомств та переведенням відповідача до державних установ, що належать до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, що підтверджується наказом останнього від 01.04.2011 р. Просили у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Донецька відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до п. 12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самовпорядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивач - управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відповідач - Науково-дослідний інститут гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор», ідентифікаційний код 00174102, є юридичною особою, зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.06.2003 р., реєстраційний номер в ЄДР 10003054855, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідності зі Статутом Науково - дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор», затвердженого Міністром вугільної промисловості за наказом № 250 від 21.04.2006 р. та зареєстрованого виконавчим

комітетом Донецької міської ради 06.05.2006 р., відповідач є юридичною особою державною науково - дослідною установою. Відповідач здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, Галузевої угоди, колективного договору, цього статуту, який затверджується Органом управління майном за участю трудового колективу, рішень Органу управління майном та внутрішніх нормативних актів відповідача. Відповідач веде самостійний баланс, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, реєстраційний рахунок у Держказначействі, печатку зі своїм найменуванням та зображенням фірмового знаку, а також знак для товарів і послуг.

Згідно з п.4.1 Статуту майно відповідача становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі відповідача. Майно відповідача є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, Джерелами формування майна відповідача є: майно, передане йому органами державного управління; доходи, одержані від реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходів від цінних паперів; кредитів банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; інші джерела, не заборонені законодавством України, в тому числі бюджетні.

У відповідності з розділом 7 Статуту відповідач самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на науково-технічну продукцію, що виробляється, роботи, послуги та необхідність забезпечення виробництва. Відповідач, здійснюючи господарську та інші види діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать чинному законодавству України.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності відповідача є прибуток (доход). Прибуток відповідача, що залишається після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків за кредитами банків, сплати передбачених законодавством України податків та інших загальнообов'язкових платежів до бюджету та цільових фондів, залишається у повному його розпорядженні. Джерелом формування фінансових ресурсів відповідача є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, бюджетні кошти, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

У відповідності зі ст..2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Кошторис -основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Науковим працівникам пенсії призначаються згідно ст. 24 Закону України «Про науково і науково-технічну діяльність».

У відповідності до ст. 24 вказаного Закону, різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

-          для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; -          для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІП-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; - для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних установ, організацій та вищих навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. На виконання наведеної норми Закону Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 13.12.2000 р. № 1826 «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи» (далі -Порядок).

Пунктами 2 і 3 цього Порядку визначеного фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних бюджетних установ і організацій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передаються до Пенсійного фонду на фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, а фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівниками державних не бюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємстві організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці.

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. № 1826 про затвердження зазначено Порядку втратила чинність 09.04.2004 р. одночасно з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи».

Згідно зазначеного Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах Ш-ІУ рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ПІ-ІУ рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Судом встановлено, що у відповідності до довідки Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України від 24.06.2011 р. № 1/06-2-426 відповідач

щодо проходження державної атестації наукових установ відповідно до ст.. 11 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», згідно з якою державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що віднесені або претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави не звертався. До Державного реєстру наукових установ , яким надається підтримка держави, внесений не був.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених Законів України, зазначених постанов Кабінету Міністрів України, що регулюють спірні правовідносини, Статуту відповідача суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо повного фінансування останнього з державного бюджету, оскільки відповідачем не надано до суду належних доказів повного його утримання за рахунок державного бюджету.

Посилання відповідача на розрахунки кошторисної вартості на створення науково-технічної продукції за додатковими угодами від 2010 р. до договорів укладених між Міністерством вугільної промисловості України та відповідачем на створення науково-технічної продукції за окремими темами розроблень, що фінансуються в 2010 р. з державного бюджету не можуть бути прийняті судом, оскільки кошторисами передбачені окремі статті витрат за угодами на 2010 рік, що не може бути беззаперечним доказом повного фінансування відповідача з державного бюджету.

Крім того, суд не погоджується з позицією відповідача щодо рішення Господарського суду Донецької області від 04.12.2003 р. у справі № 26/212, яким відмовлено позивачу у стягненні з відповідача витрат на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної науковим працівникам відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, оскільки в даній справі є інший предмет спору.

Так, судом встановлено, що за період з 22 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року, відповідачу було направлено повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність і сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

З повідомлень про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначеною відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законів, вбачається, що різниця між сумою пенсії, призначеної як науковому працівнику, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у відношенні пенсіонерів за період з 22 грудня 2010 року по 28 березня 2011 року складає 65514,87 грн., що підтверджується розрахунком суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, яка на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» про стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим працівникам у розмірі 65514,87 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька до Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної

безпеки «Респіратор» про стягнення витрат на виплату різниці між сумою пенсій призначених науковим співробітникам у розмірі 65514,87 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-дослідного інституту гірничорятувальної справи та пожежної безпеки «Респіратор» (83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157) на користь управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька заборгованість з фінансування різниці між сумою пенсій призначених науковим співробітникам у розмірі 65514(шістдесят п'ять тисячі п'ятсот чотирнадцять) грн. 87коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 10 серпня 2011 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 15 серпня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Бойко М.І.