Ухвала суду № 18201009, 13.09.2011, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

______________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

УХВАЛА

"13" вересня 2011 р. Справа № 16/154б

Кредитор: Державна податкова інспекція у Козелецькому районі Чернігівської області, вул. Толстого, 34а, сел. Козелець, Чернігівська область,17000

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Заводь", код ЄДРПОУ 33082677, вул. Калініна, 50, сел. Дешки, Козелецький район, Чернігівська область, 17060

Предмет спору: про визнання боржника банкрутом

Суддя Фесюра М.В.

Представники:

- від кредитора: КрупинаА.О.;

- від боржника: не з’явився.

Подано заяву про визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" з підстав неподання боржником на протязі року податкових декларацій.

Кредитор заявив клопотання про збільшення розміру своїх кредиторських вимог на 119,90 грн. донарахованої пені.

Відповідно до положень абзацу 1 цієї статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність –є неспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов’язання –є зобов’язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов’язань боржника не зараховується.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" (чинного на момент виникнення податкового боргу) під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями статті 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону .

Відповідно до ст..6 Податкового кодексу України(чинного на момент порушення провадження у справі про банкрутство) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Перелік податків та зборів встановлений ст..ст.9 та 10 цього Кодексу.

Суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, ні Закон України "Про систему оподаткування" під час своєї дії, ні Податковий кодекс України до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів) не відносять. Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора –ДПІ, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", безспірні вимоги в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" (до 01.01.2011р.), та статтями 9,10 ПК України.

Аналогічна правова позиція роз'яснена пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №17 від 18.12.2009 року.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ДПІ ґрунтуються на наявності заборгованості боржника в сумі 680 грн., стягненої постановою Чернігівського окружного адміністративного суду 07.09.2010р. у справі №2а-4374/10/2570.

Згідно наданих кредитором пояснень та податкових повідомлень –рішень від 25.03.2010р. № 0001301530/0, від 02.07.2010р. № 0002741530/0 вказана заборгованість утворилась внаслідок несплати застосованих до боржника штрафних санкцій.

Крім того, заборгованість боржника перед податковим органом ґрунтується на податковому повідомленні –рішенні від 21.04.2011р. №0000241530, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн., та на довідці про суми податкового боргу станом на дату винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, відповідно до якої боржнику донараховано 119,90 грн. пені.

Отже, грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника становлять виключно штрафні санкції та пеню.

Відповідно до статей 1, 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Таким чином податковою інспекцією не надано доказів безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки пені та штрафи по податкових зобов'язаннях не зараховуються до складу безспірних вимог ініціюючого кредитора –податкового органу в розумінні законодавства про банкрутство.

Отже, за відсутності боргу, який може бути включений до грошового зобов’язання боржника при порушенні справи про банкрутство, відсутні підстави для застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства.

З цих же підстав суд відмовляє у задоволенні клопотання про збільшення розміру кредиторських вимог на суму донарахованої пені.

Пленум Верховного Суду України у п.36 постанови № 15 від 18.12.2009р. “Про судову практику у справах про банкрутство ” вказав, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутності предмету спору).

Керуючись ст.ст. 40,52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі припинити.

2. Копію ухвали направити сторонам, державному реєстратору (Козелецька райдержадміністрація), Сектору з питань банкрутства у Чернігівській області.

Суддя М.В.Фесюра