Рішення № 18200847, 05.09.2011, Господарський суд Чернігівської області

05.09.11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 67-28-47, факс 7-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

„29” серпня 2011 рокуСправа № 10/84

За позовом: Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави,

вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000

В особі: Фонду Державного майна України,

вул. Кутузова, 18/9, м. Київ, 01133

Відповідач 1: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур»

вул. Велика Житомирська, 15-а, м. Київ, 05225

вул. Раїси Окіпної, 2, м. Київ, 02002

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”,

пр.-т Перемоги, 33, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про визнання недійсним рішення виконкому Чернігівської міської ради в частині оформлення права власності на обєкт нерухомості

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

прокурор: Федорченко Л.А., начальник відділу, посвідчення від 15.02.2007р.

позивач: ОСОБА_1, довіреність № 252 від 10.06.2011р., провідний спеціаліст

відповідач1: не з”явився

відповідач2: ОСОБА_2, довіреність № 655 від 01.12.2010р., представник

третя особа: ОСОБА_3, довіреність б/н від 29.08.2011р., представник

В судовому засіданні 29.08.2011р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Першим заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунального підприємства “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”, подано позов до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та до Приватного акціонерного товариства “Укрпрофтур” (в минулому Закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”), про визнання недійсним рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000року № 275 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва на право власності Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”, на комплекс будівель, що знаходяться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 103: адмінбудівля (Е1), ангар 9К-10, будинок автостанції (Н-2), будівля допоміжних послуг (Б2), вагончик (М1), вагончик (3-1.3), вагончик (І-1, І1-1,15-1), гараж (Ж1), киснева (П-1), майстерня (В-1), навіси (Ж1-1, Ж-2), приміщення ресторану та адмінприміщення, склад гараж майстерня (Г-1), склад гараж майстерня(Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спальний корпус (А-5), цех (Л-1) ( далі-спірні будівлі) та про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 23.11.2000року на зазначені будівлі, виданого ЗАТ по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур”.

Прокурором було також заявлено клопотання про забезпечення позову, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.06.2011року клопотання було задоволено, позов був забезпечений шляхом заборони відповідачу 2 відчужувати спірні будівлі, а Комунальному підприємству “Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” заборонено вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності на спірні будівлі від Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”іншим особам.

За письмовим клопотанням Прокуратури Чернігівської області, яке в судовому засіданні було підтримане представником позивача, 25.08.11р. ухвалою суду зазначений захід забезпечення позову був скасований.

Прокурор та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з”явився, надіславши до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1, яке було задоволене судом.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 14.07.11р. проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог .

Представником відповідача 2 було подане письмове клопотання про припинення провадження у справі в зв”язку з тим, що на його думку є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а саме постанова Вищого арбітражного суду України від 20.01.97р. у справі № 138/7. Зазначене клопотання було відхилено судом з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 26.07.11р.

Крім того, представником відповідача 2 було подано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки відповідач 2 вважає його пропущеним. Зазначена заява була залучена судом до матеріалів справи для розгляду по суті. Відповідач 2 вважає, що оскільки згідно вимог ч.2 ст.29 ГПК України прокурор набуває статус позивача, пропущення строку позовної давності позивачем у справі ( ФДМУ) має наслідком застосування судом позовної давності незалежно від того, коли саме прокурор дізнався про факт порушення ( а.с.124-125 т.3/3).

До початку судового засідання прокуратурою Чернігівської області були надіслані письмові пояснення на заяву відповідача 2 про застосування строків позовної давності (а.с.205-206 т.3/3), в яких зазначено, що прокуратура дізналась про факт порушення відповідачами чинного законодавства України при прийнятті оскаржуваного рішення після перевірки, проведеної за завданням Генеральної прокуратури України від 17.06.11р., а тому просить суд вважати причини пропущення строку позовної давності поважними та поновити такий строк.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що оскільки строк позовної давності обраховується з моменту, коли особа, що звертається до суду, дізналась про порушення свого права, то прокурором при поданні позову такий строк не був порушений, оскільки про порушення оскаржуваним рішенням прав держави, від імені та в інтересах якої прокурор звертається до суду, прокуратура дізналась після перевірки проведеної за завданням Генеральної прокуратури України від 17.06.11р.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача надав письмові пояснення по суті спору, які судом приєднані до матеріалів справи (а.с.171-172 т.3/3).

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2000р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради ( відповідачем 1) було винесено рішення № 275 «Про оформлення права власності на об»єкти нерухомості», пунктом 1 якого Чернігівському МБТІ ( третій особі) було доручено оформити свідоцтво на право власності Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур»на об»єкти нерухомості турготелю «Брянск»по вул.Шевченка,103 (а.с 105-112 т.3/3). На виконання зазначеного рішення № 275, 23.11.2011р. Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», який після зміни назви має найменування Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур»(відповідачу 2) було видане свідоцтво про право власності на спірні будівлі ( а.с.21 т.1/3).

Прокурор та позивач вважають, що відповідачем 1 прийнято рішення № 275 від 20.11.2000р. з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та п.4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, яке перебуває у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держбуду України № 121 від 09.06.98р., а тому, у відповідності до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»прокурор та позивач просять суд визнати рішення відповідача 1 за № 275 від 20.11.2000р. незаконним з підстав невідповідності його вищезазначеним нормам чинного законодавства. Прокурор з посиланням, зокрема, на Постанови Верховної ради України № 2268 від 10.04.92р., № 3943 від 04.02.94р., Закон України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР»від 10.09.91р., в позові зазначає, що зазначеним рішенням було порушено інтереси держави, про що прокуратура Чернігівської області дізналась після перевірки, проведеної за завданням Генеральної прокуратури України від 17.06.11р.

Третя особа в письмових поясненнях та в судовому засіданні підтвердила факт надання в 2000 році висновку про належність спірних будівель відповідачу 2 , на підставі якого виконкомом приймалось оскаржуване рішення, за відсутності в інвентарній справі БТІ необхідних згідно чинного на той час документів на підтвердження прав відповідача 2 на спірні будівлі. На підтвердження зазначеного, представником ЧМБТІ було надано до суду оригінал інвентарної справи № 17125 на спірні будівлі по вул. Шевченка,103 у м.Чернігові , який судом та представниками сторін оглянуто в судовому засіданні та звірено з копіями в матеріалах справи.

У відзиві на позов відповідач 1 зазначає, що спірне рішення прийнято ним у відповідності до вимог чинного законодавства та просить суд відмовити у позові, оскільки на думку відповідача 1, зазначеним рішенням не порушені права позивача.

Відповідач 2 також заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на його думку прокурором пропущений строк звернення до суду з позовом, що розглядається та спосіб захисту прав, обраний прокурором не спрямований на відновлення прав позивача на спірні будівлі. Також, рішенням Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 року по справі № 138/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та АТ „Укрпрофтур” про визнання недійсним установчих документів у задоволенні позову було відмовлено. Вищезазначеним рішенням було встановлено, що майно, передане у власність ЗАТ „Укрпрофтур” для формування статутного капіталу державою не вилучалось. Відповідач вважає, що спірні будівлі не є державною власністю, побудовані на власні кошти Федерації профспілок України, а тому просить суд у позові відмовити.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.1 чинного Закону Союзу Радянських Соціалістичних Республик (СРСР) «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності»від 10.12.90р., професійна спілка (профспілка) є добровільною громадською організацією, яка об'єднує трудящих, зв'язаних спільними інтересами за родом їхньої діяльності як у виробничій, так і в невиробничій сферах, для захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів своїх членів. Професійні спілки СРСР очолювались Всесоюзною центральною радою профспілок (ВЦРСП), яка обиралась на всесоюзному з»їзді, за участю делегатів від профсоюзів всіх союзних республік , у тому числі Української РСР.

Після розпаду СРСР та проголошення незалежності Україною, Верховною радою України з метою збереження майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, була прийнята Постанова № 2268 від 10.04.92р., якою до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, Фонду державного майна України було тимчасово передано майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Постановою Верховної ради № 3943 від 04.02.94р., тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно було визнане загальнодержавною власністю (п.1).

Профспілки СРСР до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи. Суд погоджується з доводами прокурора про те, що спірний об”єкт об”єкти нерухомості турготелю „Брянськ” за адресою вул. Шевченка, 103 у місті Чернігові, - є майновим комплексом громадської організації колишнього Союзу РСР, що розташований на території України. Про належність спірного об”єкту до майна загальносоюзної громадської організації колишнього Союзу РСР також свідчить Договір про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 року, укладений керівниками Загальної Конфедерації Профспілок СРСР і Федерації незалежних профспілок України у м. Москва, на який посилаються обидві сторони.

За таких обставин, враховуючи все вищезазначене, суд не погоджується з доводами відповідачів про те, що оскаржуваним рішенням не порушені права, на захист яких прокурор звернувся до суду з позовом.

Прокурор заявив позов саме в інтересах держави, зазначивши згідно чинного законодавства орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах. Позов обґрунтований порушенням інтересів держави в частині правового регулювання порядку та законності винесення відповідачем 1 рішення, яким відповідачу 2 надано дозвіл на оформлення свідоцтва на право власності на будівлі, які були побудовані в 1977р. на кошти профсоюзної (громадської) організації колишнього Союзу РСР, - а ні порушенням інтересів органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах ( в даному випадку ФДМУ),. Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 03.02.2009р. по справі 11/6618. А тому, суд не погоджується з твердженням відповідача 2 про те, що в разі порушення строків звернення до суду позивачем , звернення з позовом до суду прокурора, який має статус позивача, має наслідком застосування судом позовної давності незалежно від того, коли саме прокурор дізнався про факт порушення оскаржуваним рішенням інтересів держави.

Згідно ст.20 Закону України «Про прокуратуру», при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право перевіряти підприємства та організації. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання завдання Генеральної прокуратури України (а.с.12-14 т.1/3) щодо перевірки додержання вимог чинного законодавства при оформленні права власності на майно, що перебуває у віданні Федерації профспілок України, у червні 2011р. Прокуратурою Чернігівської області було перевірено законність винесення оскаржуваного рішення відповідачем 1 та оформлення відповідачем 2 права власності на спірні будівлі (а.с.225-226 т.3/3.). За таких обставин, а також враховуючи приписи ст.29 ГПК України щодо права прокурора самостійно підтримувати позов, заявлений в інтересах держави, і вимагати вирішення спору по суті незалежно від позиції позивача, суд вважає, що прокурором не порушено строків позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа,що звертається з позовом до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення права, а тому перебіг позовної давності для прокурора, який звертається до суду в інтересах держави, почався з моменту перевірки, проведеної в червні 2011р.

Відповідно до приписів ст..30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності (ч.10 п.»б»).

Згідно норм ст..59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету підписуються міським головою (ч.6) Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10).

Порядок державної реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна, яке перебуває у власності юридичних і фізичних осіб, на час прийняття оскаржуваного рішення, був встановлений «Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об”єкти нерухомого майна, яке перебуває у власності юридичних і фізичних осіб»затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України № 121 від 09.06.1998р. (далі Інструкція).

Згідно п.1.3. Інструкції в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, вона діє на всій території України і є обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності. Відповідно до вимог п.1.5 Інструкції, державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації на підставі правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна ( п.1.7). При цьому, державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти нерухомості, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку незалежно від форм їхньої власності й при наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим бюро технічної інвентаризації, яке проводить державну реєстрацію права власності на ці об'єкти. ( п.1.8).

Відповідно до вимог п.2.1 Інструкції, реєстрація провадиться на підставі правовстановлювальних документів, зазначених у додатку № 1 Інструкції ( зокрема, договорів, свідоцтв про право власності, рішень судів, арбітражних судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, наказів органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам, дублікатів правовстановлювальних документів, виданих нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, органами приватизації, державними архівами, тощо), які обов»язково додаються до інвентаризаційної справи ( п.п.»е»).

Згідно 4.1 Інструкції, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, зокрема: інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення органу місцевої виконавчої влади,місцевого самоврядування, акта прийняття-передачі об'єкта (частини) інвестору; фізичним та юридичним особам, прийнятим у співзасновники підприємства, які внесли в статутний фонд цього підприємства об'єкт нерухомого майна; фізичним та юридичним особам при представленні договору про дольову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта прийняття-передачі цього об'єкта дольовику; фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, тощо.

В своїх письмових поясненнях (а.с.171, 172 т3/3) та в судових засіданнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача зазначає, що для оформлення права власності за Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради заявником, а саме Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” , було надано заяву про реєстрацію права власності, до якої було додано наступні документи: статут Українського Закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур”; державний акт на право постійного користування землею, виданого Чернігівському обласному дочірньому підприємству „Чернігівтурист” АТ по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур”; план-схема до цього акту.

При ознайомленні з оригінальними матеріалами інвентарної справи № 17125 на спірні будівлі по вул. Шевченка,103 у м. Чернігові, судом встановлено, що в інвентарній справі дійсно відсутні документи, визначені Інструкцією, які могли б бути підставою для оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна ЗАТ по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” на будівлі, що знаходяться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 103: адмінбудівля (Е1), ангар 9К-10, будинок автостанції (Н-2), будівля допоміжних послуг (Б2), вагончик (М1), вагончик (3-1.3), вагончик (І-1, І1-1,15-1), гараж (Ж1), киснева(П-1), майстерня (В-1), навіси (Ж1-1, Ж-2), приміщення ресторану та адмінприміщення, склад гараж майстерня(Г-1), склад гараж майстерня(Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спальний корпус (А-5), цех (Л-1).

Відповідач 1 у відзиві на позов зазначив, що приймав оскаржуване рішення на підставі акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкту та матеріалів технічної інвентаризації (а.с.37 т.1/3). Ухвалою господарського суду від 14.07.2011 року відповідача 1 було зобов”язано надати до матеріалів справи рішення Виконкому Чернігівської міської ради № 275 від 20.11.2000р. та належним чином завірені копії документів, на підставі яких приймалось зазначене рішення. На виконання вимог ухвали суду відповідач 1 надав до матеріалів справи копію рішення Виконкому Чернігівської міської ради № 275 від 20.11.2000р. та копію протоколу засідання комісії міськвиконкому з питань оформлення права власності на об”єкти нерухомості від 14.11.2000 року, зазначеного у відзиві акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об»єкту до суду не надав ( а.с.104-112 т.3/3). Відсутній такий акт і в опису та матеріалах технічної інвентаризації , оригінали яких оглянуто судом в судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000року за № 275 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва на право власності Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”, на будівлі, що знаходяться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 103 прийняте з порушенням вищезазначеного чинного законодавства України, за відсутності в поданих матеріалах для прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення правовстановлювальних документів, визначених Інструкцією як таких, що підтверджують право відповідача 2 на спірні будівлі, а тому у відповідача 1 були відсутні підстави для винесення 20.11.2000р. оскаржуваного рішення № 275 щодо оформлення та видачі відповідачу 2 свідоцтва про право власності на спірний об”єкт нерухомості на підставі якого в подальшому було зареєстроване право власності на спірні будівлі в БТІ за відповідачем 2..

Надані відповідачем 2 документи на підтвердження своїх прав на спірні будівлі не впливає на висновки суду щодо незаконності прийняття Виконкомом Чернігівської міської ради рішення № 275 від 20.11.2000 року, оскільки в межах позову, що розглядається судом не досліджується правомірність володіння відповідачем 2 спірними будівлями. Відповідачем 2 не надано суду доказів, які б підтвердили факт надання ним саме на час прийняття оскаржуваного рішення та отримання відповідачем 1 чи Комунальним підприємством „Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації” документів, які б підтверджували право відповідача 2 на спірні будівлі, що знаходяться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 103.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правило про належність доказів є обов'язковим для суб'єктів доказування.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано належним чином, факт відсутності у відповідача 1 на час прийняття оскаржуваного рішення документів, визначених чиним на той час законодавством України для прийняття рішення щодо оформлення свідоцтва про право власності відповідача 2 на спірні будівлі.

Факт самого існування цих документів за відсутності їх саме у відповідача 1 при прийнятті ним оскаржуваного рішення, висновків суду не спростовують та не досліджується судом, оскільки не спростовують факт прийняття відповідачем 1 оскаржуваного рішення без дослідження документів, що підтверджували б права відповідача 2 на спірні будівлі.

Виходячи з вищевикладеного, а також з тотожності поняття «недійсність»та «незаконність», суд доходить висновку про незаконність винесення відповідачем 1 рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000року за № 275 в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва на право власності Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях “Укрпрофтур”, на спірні будівлі, що знаходяться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 103., яким доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” на ці об”єкти нерухомості, оскільки при його прийнятті відповідачами були порушені вимоги вищезазначеного чинного законодавства.

На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000року №275 Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” було видано свідоцтво про право власності на об”єкти нерухомості від 23.11.2000року.

Свідоцтво про право власності є правовим актом індивідуальної дії, виданий у даному випадку органом місцевого самоврядування на підставі оскаржуваного рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000року №275, на підставі саме свідоцтва , у відповідача 2 виникло та на даний час існують конкретні права щодо володіння, користування та розпорядження відповідачем 2 спірними будівлями. Вимога про визнання свідоцтва про право власності на об”єкти нерухомості від 23.11.2000року є похідною та пов»язаною з позовною вимогою про визнання незаконним рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000року №275, на підставі якого воно видане, а тому , на думку суду може бути вирішено одночасно.

Оскільки судом встановлено, що рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000року №275 прийнято з порушенням вимог законодавства України, то і відповідно не може бути дійсним свідоцтво про право власності на об”єкти нерухомості від 23.11.2000року , яке видано на підставі незаконного рішення.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України: від 29.03.2005р. по справі № 41/407, від 29.09.2009р. по справі № 2/112 ((ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 04.03.2010 відмовлено у порушенні провадження з перегляду) , від 11.03.2010р. по справі 30/95-09-3018

Керуючись ст.ст. 22, 27, 29, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 275 від 20.11.2000року в частині надання дозволу на оформлення свідоцтва на право власності Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” , що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 103, на комплекс будівель адмінбудівля (Е1), ангар 9К-10, будинок автостанції (Н-2), будівля допоміжних послуг (Б2), вагончик (М1), вагончик (3-1.3), вагончик (І-1, І1-1,15-1), гараж (Ж1), киснева (П-1), майстерня (В-1), навіси (Ж1-1, Ж-2), приміщення ресторану та адмінприміщення, складгаражмайстерня (Г-1), складгаражмайстерня (Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спальний корпус (А-5), цех (Л-1).

3. Визнати недійсним свідоцтво на право власності від 23.11.2000 року видане Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях „Укрпрофтур” на будівлі, що знаходяться за адресою м. Чернігів, вул. Шевченка, 103: адмінбудівля (Е1), ангар 9К-10, будинок автостанції (Н-2), будівля допоміжних послуг (Б2), вагончик (М1), вагончик (3-1.3), вагончик (І-1, І1-1,15-1), гараж (Ж1), киснева (П-1), майстерня (В-1), навіси (Ж1-1, Ж-2), приміщення ресторану та адмінприміщення, складгаражмайстерня (Г-1), складгаражмайстерня (Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спальний корпус (А-5), цех (Л-1).

4. Стягнути з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код 04062015) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 42,50 грн. державного мита.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, код 04062015) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31210264700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22050003, символ звітності 264) 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Укрпрофтур” (вул. Велика Житомирська, 15-а, м. Київ, 05225, вул. Раїси Окіпної, 2, м. Київ, 02002, код 02605473) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) 42,50 грн. державного мита.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Укрпрофтур” (вул. Велика Житомирська, 15-а, м. Київ, 05225, вул. Раїси Окіпної, 2, м. Київ, 02002, код 02605473) в доход державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31210264700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22050003, символ звітності 264) 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 05.09.2011р.

Суддя І.Г. Мурашко