Рішення № 18200822, 02.09.2011, Господарський суд Чернігівської області

02.09.11

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

01.09.2011р. Справа № 15/87

Позивач:Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, пр. Миру, 43, м. Чернігів, 14000

Відповідач:Державне підприємство Торговий дім "Сіверщина",

вул. Борисенка, 62а, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 3045,15 грн. збитків

Суддя Федоренко Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 29.08.11р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 07.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Рішення прийнято після оголошеної перерви на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача збитків в розмірі 3045,15 грн., завданих укладенням договору оренди майна, що належить до державної власності № 1 від 01.03.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті незаконних дій відповідача, які виявилися в укладенні договору оренди з порушенням норм чинного законодавства, а саме: в спірному договорі відсутній розподіл надходжень від оренди між орендодавцем та бюджетом, самостійно відповідачем отримані кошти не перераховувались, державному бюджету завдано збитки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 06 від 25.08.2011р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на нездійснення незалежної оцінки нерухомого майна для визначення орендної плати при укладені договору, що вважає звичайними обставинами, за яких позивач міг би реально одержати доходи, на незаконність проведення позивачем перевірки, посилаючись на п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року” від 21.05.2009 року № 502, відповідно до якого постановлено органам та посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, до 31.12.2010 року тимчасово припинити проведення планових та установити обмеження щодо проведення позапланових перевірок субєктів господарювання. Відповідач також вказує на безпідставність позовних вимог щодо перерахування спірних сум на рахунок, що належить Держказначейству у м. Чернігові, та оспорює повноваження позивача щодо стягнення збитків до державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої ст. 287 Господарського кодексу України Орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, підприємства виступають орендодавцями щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, а з дозволу відповідних органів, що перевищує площу 200 кв.м.

01.03.2010р. між Державним підприємством „Торговий дім „Сіверщина” (орендодавець) та ТОВ „НЛД” (орендар) було укладено Типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1, згідно з яким Орендарю було передано у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення (майно), площею 98,1 м.кв., розміщене за адресою: м. Чернігів, вул. Красносільського, 73, яке знаходиться на балансі Орендодавця (відповідача), вартість якого становить за залишковою вартістю 123719,68 грн.

Пунктом 2.1. Типового договору передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно Акту передачі майна орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення по вул. Красносільського, 73, м. Чернігів, загальною площею 98,1 кв.м.

Частиною першою ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії даного договору, відповідно до п. 10.1. було встановлено з 01.03.2010р. до 28.02.2011 року включно.

Додатковою угодою від 15.06.2010р. до договору оренди від 01.03.2010р., пункт 10.8. договору було викладено в новій редакції: достроково розірвати договір оренди за згодою сторін.

Отже, договір оренди з 15.06.2010 р. розірваний за згодою сторін.

Відповідно до Акту прийому-передачі орендованого майна від 15.06.2010 року (Додаток до договору оренди №1 від 01.03.2010р.), підписаного сторонами, копія якого додана до матеріалів справи, орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення по вул. Красносільського, 73, м. Чернігів, загальною площею 98,1 кв.м., надане в оренду за договором №1 від 01.03.2010р.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Відповідно до умов Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 від 01.03.2010р. орендар (ТОВ „НЛД”) зобовязувався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату, яка відповідно до п. 3.1.-3.3. Типового договору №1 від 01.03.2010р. визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить за перший місяць оренди 3532 грн. (з урахуванням ПДВ); орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується орендодавцю на пізніше 10 числа наступного за звітним місяцем.

Частиною 2 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна”, у разі коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство, розмір орендної плати погоджується з Регіональним відділенням.

Пунктом 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї передбачено, що частина надходжень від передачі майна в оренду перераховується до державного бюджету і відповідній пропорції. У разі коли орендодавцем нерухомого майна є державне підприємство, орендна плата за майно спрямовується в пропорції: 70% орендної плати підприємству, 30% орендної плати до державного бюджету.

Так, з аналізу Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 вбачається, що умовами спірного договору від 01.03.2010р. №1 не було погоджено розмір орендної плати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, а також не було передбачено умови щодо перерахування орендної плати у розмірі 30% до державного бюджету України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34,43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Однак, всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду доказів погодження розміру орендної плати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області, а також доказів перерахування орендної плати у розмірі 30% до державного бюджету України.

Відповідно до ст. 32 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Згідно з Положенням “Про Регіональне відділення Фонду державного майна України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 412, такими органами є регіональні відділення, що розповсюджують свою діяльність в межах певної території.

Регіональним відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, відповідно до наказу від 18.05.2010 року № 279, було проведено перевірку дотримання відповідачем - Державним підприємством Торговий дім "Сіверщина" законодавства при передачі державного майна в оренду.

В результаті проведеної перевірки було встановлено , що відповідачем було укладено договори оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, в тому числі від 01.03.2010р. №1 нежитлового приміщення площею 98,1кв.м., розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Красносільського, 73, укладений з ТОВ „НЛТ” ; всупереч п. 2.3. Договору оренди, в Договорі відсутні посилання на зазначені акти оцінки, а п. 1.1. Договору визначена лише залишкова вартість майна, яка відповідно до п. 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 не може бути підставою для визначення розміру орендної плати; розрахунки визначення розміру орендної плати відсутні, у звязку з чим неможливо визначити застосовану орендну ставку; - під час визначення розміру орендної плати Підприємством не врахована вимога щодо погодження розміру орендної плати з Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області, що передбачено Законом України „Про управління обєктами державної власності” та п. 2 Методики, а в зазначеному Договорі оренди не передбачено розподіл надходжень від орендної плати на користь державного бюджету та балансоутримувача, що суперечить положенням Методики.

Таким чином під час проведеної перевірки були виявлені порушення вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”: абз. 4 ст. 5 не отримано дозволу бути орендарем; абз. 2 ч. 4 ст. 9 не надано до Регіонального відділення копії договорів та інших документів, розрахунків орендної плати для отримання дозволу на укладення договорів оренди; п. 2 ст. 19 - орендна плата встановлена довільно, без урахування вартості обєктів оренди та вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786; порушено п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами і доповненнями до неї в частині перерахування відповідної частини орендної плати до державного бюджету за оренду зазначеного державного майна.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються, відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За таких обставин, суд доходить висновку, що 30 % орендної плати, які відповідач мав би отримати чи отримав за укладеним договором оренди є збитками, які завдані ним державі, у звязку з незаконним отриманням ним та недоотриманням державним бюджетом 30% орендної плати, які повинні були бути перераховані до державного бюджету за період дії Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №1 від 01.03.2010р., з 01.03.2010 року (дата укладення договору) по 14.06.2010р. (дата припинення договору на підставі додаткової угоди від 15.06.2010р. до договору оренди).

Дохід, належний до отримання та отриманий відповідачем, в даному випадку розраховується на підставі розміру орендної плати, визначеної п.3.1. договору, який становить за перший місяць оренди березень 2010р. 3532 грн. (з урахуванням ПДВ). Для розрахунку збитків використовується орендна плата за перший місяць оренди березень 2010р. без ПДВ, що становить 2943,33 грн. Заборгованість розраховується за формулою: Оп=Опм*Іінф.*30%, де: Опм = оренда за 1-й/попередній місяць, Іінф. - індекс інфляції за відповідний місяць, 30% - частина орендної плати, що підлягає перерахуванню до державного бюджету. Так, до державного бюджету має бути перераховано 4740,52 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Відповідно до п. 3.1. Типового договору №1 від 01.03.2010р. в розрахунку до суми орендної плати за перший місяць оренди березень 2010р. (з урахуванням ПДВ)

до державного бюджету має бути перераховано:

Березень 2010 року: 2943,33 (без ПДВ) грн.*30%= 883 грн;

Квітень 2010 року: 2943,33*0,997=2934,50*30%=880,35 грн;

Травень 2010 року: 2934,50*0,994=2916,89*30%=875,07 грн;

Червень 2010 року: 2916,89*0,996= 2905,22 грн;

За 14 днів червня 2010року:2905,22/30*14 = 1355,77*30% = 406,73 грн.

Всього збитків 3045,15 грн.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем вимог п. 17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї, в частині перерахування орендної плати за оренду державного майна в розмірі 30 % до державного бюджету, що в результаті призвело до нанесення державі збитків в розмірі не отриманої орендної плати за оренду державного майна, суд з урахуванням вищезазначених обставин доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, вищевказаними встановленими у процесі судового розгляду обставинами. Доказів встановлення факту неправомірності дій регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області щодо проведення перевірки на підприємстві відповідача останнім не надано.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню в доход державного бюджету державне мито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю і стягнути з Державного підприємства Торговий дім "Сіверщина" пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000; адреса фактичного місцезнаходження: вул. Борисенка, 62-А, м. Чернігів (рахунок № 26000935000293 КМФ АБ “Укрсоцбанк” м. Києва , МФО 322012, код 21391080) на користь державного бюджету м. Чернігова (отримувач державний бюджет м. Чернігова номер рахунку 31112094700002, код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22080300), 3045,15 грн. збитків.

Стягнути з Державного підприємства Торговий дім "Сіверщина" пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000; адреса фактичного місцезнаходження: вул. Борисенка, 62-А, м. Чернігів (рахунок № 26000935000293 КМФ АБ “Укрсоцбанк”м. Києва, МФО 322012, код 21391080) в доход державного бюджету (рахунок 31111095700002, Одержувач: державний бюджет м. Чернігова, Код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу: 22090200, символ звітності 095), 102 грн. державного мита.

Стягнути з Державного підприємства Торговий дім "Сіверщина" пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000; адреса фактичного місцезнаходження: вул. Борисенка, 62-А, м. Чернігів (рахунок № 26000935000293 КМФ АБ “Укрсоцбанк” м. Києва МФО 322012, код 21391080) в доход державного бюджету (рахунок: 31210264700002, Одержувач: державний бюджет м. Чернігова, код ЄДРПОУ 22825965, Банк одержувача: ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації: 22050003, символ звітності банку 264) 236 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 02.09.11

Суддя Ю.В. Федоренко