Рішення № 18200337, 06.09.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.11

Справа № 5021/1000/2011но.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Салб», м. Ромни

до відповідача: Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Федька», м. Ромни

про визнання договору дійсним

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача: Бондарь В.О.

Від відповідача: ліквідатор Линов В.М.

За участю секретаря судового засідання Черненко І.О.

Суть спору: рішенням господарського суду Сумської області від 10 травня 2011 року по даній справі визнано дійсним укладений 20 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» та Товариством з обмеженою відповідальністю «САЛБ» договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛБ» на нежитлове приміщення торгівельного (офісного) центру літ. БТІ А-2, площею 1095,1 м2 з площадкою площею 796,3 м2, розташоване за адресою м. Ромни, вул. Полтавська, 145 А.

Відповідач по справі – Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» подав до суду заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 10.05.2011р. по справі №5021/1000/2011та прийняте нове, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування своєї заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Сумської області по даній справі від 10.05.2011р. ґрунтувалося на тому, що 20.10.2010 року між ТОВ «Салб» та ТОВ «Агрофірма Федька» було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Згідно даного договору відповідач передав позивачу у власність приміщення торгівельного (офісного) центру літ. БТІ А-2, площею 1095,1 м2 з площадкою площею 796,3 м2 , розташоване за адресою м. Ромни, вул. Полтавська, 145 А.

Відповідач зазначає, що ТОВ «Агрофірма Федька» на час винесення рішення суду від 10.05.2011 року перебувало в ліквідаційній процедурі, оскільки ухвала господарського суду Сумської області від 7 жовтня 2010 року у справі №6/90-09, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута – Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» та припинено провадження у справі №6/90-09 – була скасована постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2010 року у справі №6/90-09, а дана справа направлена на подальший розгляд до господарського суду Сумської області на стадію ліквідації.

Арбітражний керуючий Линов В’ячеслав Михайлович був призначений ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» ухвалою господарського суду Сумської області від 9 червня 2011 року у справі №6/90-09 і з цього часу на нього покладено виконання дій по ліквідації боржника відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином на час розгляду справи та прийняття господарським судом Сумської області рішення від 10.05.2011 року у справі №5021/1000/2011, Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» не були і не могли бути відомі наведені вище істотні обставини в зв’язку з відсутністю органів управління юридичної особи – банкрута, через які Відповідач по даній справі не міг знати про зазначені істотні обставини.

Про прийняття господарським судом Сумської області рішення від 10.05.2011 року у справі №5021/1000/2011 та про істотні обставини, які не були і не могли бути відомі ТОВ «Агрофірма Федька» на час розгляду справи, банкрутом було встановлено тільки 25 серпня 2011 року з отриманого ліквідатором повідомлення Комунального підприємства «Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» №721 від 25 серпня 2011 року.

Відповідач вважає цей факт достатньою підставою для перегляду рішення від 10.05.2011р. за нововиявленими обставинами, скасування рішення від 10.05.2011р. та прийняття нового, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Згідно ст.112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідач по справі подав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з дотримання норм та в строк, передбачених ст.113 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач, щодо розгляду заяви відповідача про перегляд рішення від 10.05.2011р. покладається на розсуд суду.

Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2010 року у справі №6/90-09 в розумінні положень ст.112 Господарського процесуального кодексу України є нововиявленою обставиною та підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Суд, розглянувши заяву відповідача про перегляд рішення господарського суду Сумської області по справі №5021/1000/2011 від 10.05.2011р. за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані докази, визнав її обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 10.05.2011 року підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 20.10.2010 року між позивачем та відповідачем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Згідно даного договору відповідач передав позивачу у власність приміщення торгівельного (офісного) центру літ. БТІ А-2, площею 1095,1 м2 з площадкою площею 796,3 м2 , розташоване за адресою м. Ромни, вул. Полтавська, 145 А.

Згідно ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 210 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

В силу вимог ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

В силу ст.236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказав, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205–210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

В пункті 13 Постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного Суду України вказав, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв’язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства України та роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в пунктах 8, 13 Постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», укладений 20 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салб» договір купівлі-продажу нежитлового приміщення був нікчемним в силу вимог закону і не створював для сторін будь-яких юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 жовтня 2010 року був визнаний дійсним тільки після набрання рішенням господарського суду Сумської області від 10 травня 2011 року у справі №5021/1000/2011 законної сили, тобто з 21 травня 2011 року.

Однак, на час прийняття господарським судом Сумської області рішення від 10 травня 2011 року у справі №5021/1000/2011 про визнання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 жовтня 2010 року дійсним, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2010 року у справі №6/90-09, ухвала господарського суду Сумської області від 7 жовтня 2010 року у справі №6/90-09, якою було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута – Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» та припинено провадження у справі №6/90-09 – була скасована. Справа №6/90-09 направлена на подальший розгляд до господарського суду Сумської області на стадію ліквідації.

Тобто, обставини, встановлені у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 22 листопада 2010 року у справі №6/90-09 свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» на час винесення рішення від 10.05.2011 року перебувало в стадії ліквідаційної процедури.

Правові наслідки визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури встановлено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; укладення угод, пов’язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

У відповідності до ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Таким чином, предмет оспорюваного договору від 20.10.2010 р. – нежитлове приміщення торгівельного (офісного) центру літ. БТІ А-2, площею 1095,1 м2 з площадкою площею 796,3 м2, розташоване за адресою м. Ромни, вул. Полтавська, 145 А, на час винесення рішення суду по справі №5021/1000/2011 від 10.05.2011 року перебував в ліквідаційній масі банкрута – Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька».

Вищий господарський суд України в пункті 1.2 Роз’яснення № 04-5/563 від 21 травня 2002 року «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» вказав, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені. Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності з частинами третьою і четвертою ст. 35 ГПК України були обов’язкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення. Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов’язана з набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.

З огляду на викладене, правові підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 жовтня 2010 року та визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Салб» на нежитлове приміщення торгівельного (офісного) центру літ. БТІ А-2, площею 1095,1 м2 з площадкою площею 796,3 м2, розташоване за адресою м. Ромни, вул. Полтавська, 145А відсутні, а тому у задоволенні позову позивачу слід відмовити.

Слід також зазначити, що оскільки рішенням за нововиявленими обставинами скасовано рішення від 10.05.2011 року по даній справі позивач не має речового права на нерухоме майно, яке було визнано на ним цим рішенням, оскільки права позивача діями відповідача не порушені та позивач не має матеріального права на позов.

Так як правовстановлюючий документ, на підставі якого була проведена державна реєстрація об’єкту, скасований, а відтак і підлягає скасуванню і державна реєстрація.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи відповідач довів, що його заява про перегляд рішення від 10.05.2011 р. за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 32-34, 82, 84, 85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Федька» про перегляд рішення господарського суду Сумської області від 10.05.2011р. по справі №5021/1000/2011 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 10.05.2011 року у справі №5021/1000/2011 – СКАСУВАТИ.

3. В задоволенні позову ТОВ «Салб» до ТОВ «Агрофірма Федька» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від «20» жовтня 2010 року права та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Салб» (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Урицького, буд. 43, кв. 8 код ЄДРПОУ 23824614) права власності на нежитлове приміщення торгівельного (офісного) центру літ. БТІ А-2, площею 1095,1 м2 з площадкою площею 796,3 м2, розташоване за адресою м. Ромни, вул. Полтавська, 145 А – ВІДМОВИТИ.

СУДДЯ (підпис) Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повне рішення складене 12.09.2011р.