Рішення № 18200140, 13.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2011 р.Справа № 6/17-1329-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА”,

до Товариства з обмеженою відповідальністю „НАДІЯ”,

про стягнення заборгованості у сумі 382 748,57 грн.

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Смелянець Г.Є.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність б/н від 16.06.2010 р.,

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „НАДІЯ” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 382 748,57 грн., з яких: 46843 грн. 13 коп. основна сума боргу за Договором фінансового лізингу № 00000539 від 18.05.2009 року; 317469 грн. 48 коп. збитки; 673 грн. 32 коп. штраф; 2367 грн. 81 коп. пеня; 3325 грн. 85 коп. інфляційні втрати; 1145 грн. 46 коп. 3% річних та 10923 грн. 52 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позов просиd суд задовольнити позовні вимоги частково, але при цьому не вказав на яку саме суму.

В С Т А Н О В И В :

18.05.2009р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” та товариством з обмеженою відповідальністю „Надія” було укладено Договір про фінансовий лізинг (далі Договір) відповідно до якого Позивач зобов'язався надати у розпорядження Відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Audi А 4, 1.8 TFSI 2008 року виробництва, шасі НОМЕР_1, а Відповідач зобов'язався прийняти Об'єкт лізингу і сплатити суму відповідно до Договору згідно із Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів, що становить невід'ємну частину Договору, суму, що включала авансовий платіж у розмірі, що дорівнює еквіваленту 8 958,30 доларів США, та суму лізингових платежів і інших виплат відповідно до Договору на загальну суму, що становить еквівалент у гривні суми у 88 606,10 доларів США.

Позивач передав Об'єкт лізингу у розпорядження Відповідача 04 червня 2009 року, що підтверджується підписаним з боку Позивача та Відповідача Актом прийому-передачі до Договору № 00000539.

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5. Умов лізингу щомісячний платіж здійснюється на рахунок, зазначений Позивачем, не пізніше 10-го календарного дня з дати направлення рахунку Відповідачу.

Також Відповідач зобов'язувався відповідно до п. 4.4. Умов лізингу відшкодувати всі витрати, понесені в результаті експлуатації Об'єкта лізингу, включаючи, окрім іншого, витрати, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог Позивача щодо експлуатації та/або передачі Об'єкта лізингу.

Згідно з п. 9.2. Умов лізингу Відповідач був зобов'язаний повністю відшкодувати витрати на технічне обслуговування Об'єкту лізингу.

Відповідно до п. 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового припинення Договору з боку Позивача, Відповідач зобов'язувався повернути Об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані до головного офісу Позивача впродовж 10 робочих днів з дати одержання вимоги Позивача про таке повернення.

Згідно із п. 13.1. у випадку відмови Відповідача від повернення Об'єкту лізингу або затримки у такому поверненні, Позивач мав право конфіскувати Об'єкт лізингу. При цьому, на підставі п. 13.6 Умов лізингу, Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу будь-які витрати, пов'язані із конфіскацією Об'єкту лізингу.

У випадку прострочення платежів за Договором, згідно із п. 8.2. Умов лізингу Відповідач

зобов'язався сплачувати штрафні санкції, а саме:

-пеню в розмірі 10 % річних від суми невиплаченої суми за кожен день прострочення до повного виконання Відповідачем зобов'язань (п. 8.2.1. Умов лізингу);

- штрафні санкції, що підлягають сплаті Відповідачем за платіжні вимоги, надіслані Позивачем Відповідачеві у випадку прострочення платежів у розмірі, що становить гривневий еквівалент суми у 15 доларів США за першу платіжну вимогу, 20 доларів США за другу платіжну вимогу та 25 доларів США за третю платіжну вимогу (п. 8.2.2. Умов лізингу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Позивачем, зокрема витрати на юридичні послуги, судові та позасудові процедури з метою стягнення сум, не сплачених Відповідачем у відповідності до Договору (п. 8.2.3. Умов лізингу).

Згідно ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно зі ст. 762 Цивільного Кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської і діяльності.

Згідно п. 1 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Ч. 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

З квітня 2010 року Відповідач, в порушення умов Договору, не сплачував лізингові платежі за квітень 2010 року, травень 2010, червень 2010 року та липень 2010 року.

28 липня Позивач направив Відповідачу лист-вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору за вих. №00000539 від 20.07.2010 року. Вимога була надіслана Відповідачу Позивачем 28 липня 2010 року та була отримана Відповідачем 3 серпня 2010 року.

Відповідач порушив свої зобов'язання за Договором - не здійснив наступні платежі:

- несплата щомісячного лізингового платежу за квітень 2010 р. на суму 11710,78 грн. відповідно до рахунку № 00011837 від 08.04.2010, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2010 р.; - несплата щомісячного лізингового платежу за травень 2010 р. у сумі 11718,17 грн. відповідно до рахунку № 00013261 від 07.05.10, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.05.10р.; - несплата щомісячного лізингового платежу за червень 2010 р. у сумі 11718,17 грн. відповідно до рахунку № 00014803 від 08.06.10, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.06.10р.; - несплата щомісячного лізингового платежу за липень 2010 р. у сумі 11 696,01 грн. відповідно до рахунку № 00016405 від 08.07.10, належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.07.10р. Отже, загальна сума невиконаних грошових зобов'язань Відповідача за несплаченими лізинговими платежами складає 46 843,13 грн. Зазначена сума боргу підлягає стягненню на користь позивача. Позивачем, також, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 317469 грн. 48коп. збитків, з яких 97297 грн., витрат, пов`язаних з розшуком та поверненням майна та

220172,48 грн. різниці між ринковою вартістю об`єкту лізингу та сумою несплачених лізингових платежів на момент його вилучення.

Пунктом 12.9. договору лізингу, серед іншого, було передбачено, що у разі припинення лізингу лізингоодержувач повинен сплатити компанії Порше Лізинг України будь-яку різницю між ринковою вартістю об`єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку виплат.

Згідно зі Звітом про оцінку ринкової вартості автомобілю марки Audi А 4, 1.8 TFSI 2008 року виробництва, шасі НОМЕР_1, що був виконаний СПД ОСОБА_2, ринкова вартість Об'єкту лізингу на 17 серпня 2010 року становила 245124,65 грн., що за офіційним обмінним курсом НБУ на 17 серпня 2010 року (день вилучення Об'єкту лізингу) становило 31067,76 доларів США.

На момент вилучення Об'єкту лізингу, окрім несплачених платежів, строк сплати яких настав і про стягнення яких просить Позивач, несплаченими залишалися платежі на суму 58973,02 дол. США, що за офіційним обмінним курсом НБУ на 17 серпня 2010 року становило 465 297,13 грн. Отже, різниця між ринковою вартістю та сумою несплачених лізингових платежів на момент вилучення Об'єкту лізингу становить 220172,48 грн. Ця сума підлягає стягненню з відповідача на підставі п. 12.9 Договору, оскільки за правовою природою вона є сумою доходів, які позивач міг би одержати, якби його право не було порушено (упущена вигода)..

Що стосується позовних вимог про стягнення збитків, пов`язаних з вилученням об`єкту лізингу в розмірі 97297 грн, то вони підлягають частковому задоволенню на суму 3500грн., виходячи з наступного:

Дійсно, пунктом 13.6. Договору передбачено зобов`язання відповідача відшкодувати позивачу понесені витрати у звязку з вилученням об`єкту лізингу.

Однак, Пунктом 8.3.2. договору було встановлено можливість витребування об`єкту лізингу від лізингоодержувача у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріусу.

18.03.2010р. між позивачем та приватним підприємство „Інформаційна Агенція „Безпека і право” було укладено Договір про надання послуг №1, відповідно до умов якого позивач доручив, а вказане підприємство прийняло на себе зобов`язання по здійсненню діяльнрості, спрямованої на забезпечення повного та своєчасного виконання умов договорів фінансового лізингу, поверненню простроченої заборгованості або поверненню предметів лізингу, що належать ТОВ „Порше Лізинг Україна” на праві власності.

На підставі Замовлення № 1 від 08.04.2010р. позивач доручив підприємству забезпечити вилучення транспортного засобу типу Audi А 4, 1.8 TFSI 2008 року виробництва, шасі НОМЕР_1, держномер НОМЕР_2.

За виконання вказаного доручення позивач сплатив приватному підприємству „Інформаційна Агенція „Безпека і право” 97297 грн., що підтверджується відповідними рахунками та платіжними дорученнями.

Зазначені витрати позивач відносить до прямих збитків і просить стягнути їх з відповідача.

Абзацом другим статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріали мів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, серед іншого, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Одним із складових цивільного правопорушення є наявність причинного зв`язку між порушенням права та збитками.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчі написи нотаріусів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Таким чином, до витрат, які знаходяться у причинному зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань по поверненню об`єкту оренди і були обов`язковими для здійснення захисту прав позивача шляхом вчинення виконавчого напису, суд визнає відшкодування витрат на нотаріальні послуги в розмірі 3500грн.

Зазначені витрати були достатніми для захисту порушеного права позивача, оскільки інші витрати з надання послуг по договору з ПП „Інформаційна Агенція „Безпека і право”, до яких відповідно протоколу узгодження рішень відносно боржників № 1 від 08.04.2010р., відносились послуги з відкриття виконавчого провадження та розшуку майна були такими, що мали здійснюватись органами державної виконавчої служби і не потребували додаткових витрат, необхідних для захисту прав позивача.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що в частині позовних вимог про відшкодування витрат, пов`язаних із відновленням порушеного права, що виходять за межі витрат, необхідних для здійснення такого захисту слід відмовити.

Згідно із п.3 ч. 1. ст. 611 ЦКУ, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦКУ. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Договором передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку несплати виставлених рахунків у встановлений строк відповідно до п. 8.2.2., а також пеня у розмірі 10 % річних за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем у відповідності з вимогами чинного законодавства розраховано суми штрафу, який підлягає до стягнення. Його розмір становить 673 грн. 32 коп.

Що стосується стягнення пені, то в розрахунках пені по лізингових платежах за травень 2010 року та липень 2010 року позивачем не вірно визначено кількість днів прострочення платежу - 185, оскільки відповідно до частини 6 статті 232 ГУ України нарахування штрафних санкцій слід було припинити після закінчення 6-ти місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, пеня за порушення відповідачем договірних зобов`язань має бути розрахована за 184 дні, а саме:

184*10%/365*11718,17=593,93 грн.

та

184*10%/365*11696,01=592,81 грн. відповідно.

Отже, загальна сума пені, що підлягає сплаті відповідачем за невиконання грошових зобовязань за Договором дорівнює: 590,35+590,72+590,72+589,61= 2361,40 грн.

Також, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 230 ГК України та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем розраховано інфляційні втрати та 3% річних за порушення грошового зобов`язання, а саме - 3325 грн. 85 коп. інфляційні та 1145 грн. 46 коп. сплата 3% річних.

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10923 грн. 52 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивач обґрунтовує свою позицію, застосовуючи за ст. 8 ЦК України (аналогія права) ст. 1214 та ст. 536 ЦК України.

Однак, суд зазначає: ч. 1 ст. 8 ЦК встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною другою статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (статті 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стаття 1048 ЦК України, на яку посилається позивач, вважаючи за можливе застосування аналогії закону, регулює питання визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ, якщо договором позики не встановлений розмір процентів.

Суд не вбачає підстав для застосування в даному випадку аналогії закону, оскільки цивільні відносини, між сторонами спору врегулювані як нормами Цивільного Кодексу України (глава 56 параграф 6 „Лізинг”) , так і Законом України „Про фінансовий лізинг”.

Стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в лізингових правовідносинах не передбачено ні вищевказаними законодавчими актами, ні договірними зобов`язаннями.

Тому, суд вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення 10923 грн. 52 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на наведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного

боргу за лізинговими платежами в сумі 46 843,13 грн., 223672,48грн збитків (220172,48грн.упущеної вигоди + 3500 грн. реальних збитків); пені - 2361,40грн.,. інфляційних 3325 грн. 85 коп. та 1145 грн. 46 коп. сплати 3% річних з покладенням на відповідача судових витрат пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Надія” 65005, м.Одеса, вул..Балківська, 120, код 25049639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Порше Лізинг Україна” (02660, м.Київ, вул..Колекторна, 1, код 35571472) боргу 46843гривень 13коп., збитків 223672гривні 48коп.); штрафу 673 гривні 32 коп.; пені 2361гривню 40коп.,. інфляційних 3325 гривень 85 коп., держмита 2768гривень 76коп. та 170гривень 63коп. витрат на ІТЗ судового процесу 228 гривні 85 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.09.2011р.

Суддя Демешин О.А.

Суддя Смелянець Г.Є.

Суддя Літвінов С.В.