Рішення № 18200013, 05.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2011 р.Справа № 27/17-2510-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

від 3-х осіб: 1. - не зявились;

2. - ОСОБА_2. (представник діючий за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міністерства інфраструктури України;

до відповідача: Одеської міської ради;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства „Одеська залізниця”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач - Міністерство транспорту та звязку України звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідачів Одеської міської ради та Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства „Одеська залізниця”, в якій просить суд визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та звязку України право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля контори ПД -5”, загальною площею 135,6 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці та зобовязати Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” зареєструвати за державою в особі Міністерства транспорту та звязку України право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля контори ПД -5”, загальною площею 135,6 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.п. 1.1, 4.2 Статуту Одеської залізниці, Одеська залізниця є статутним державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та звязку України. Майно залізниці є державною власністю та закріплено за нею на праві повного господарського відання. Водночас, згідно ч.1 ст.1, ч.1 ст.4 Закону України „Про управління обєктами державної власності” належним субєктом управління майном є Міністерство транспорту та звязку України.

Разом з тим, позивач вказує, що будівництво спірних обєктів здійснювалося ДП «Одеська залізниця»самостійно, спірний обєкт був введений в експлуатацію, проте відповідні акти введення до експлуатації даного обєкту відсутні як у позивача так і у ДП «Одеська залізниця». При цьому, позивач зазначає, що спірний обєкт розташований на земельній ділянці, наданій у постійне користування ДП „Одеська залізниця” для виробничої діяльності згідно Державного акту на право постійного користування землею (серія І-ОД № 000301), виданого на підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. № 1234-ХХІІІ. Разом з тим, з метою проведення державної реєстрації права власності на спірний обєкт нерухомого майна, ДП «Одеська залізниця»(в особі свого відокремленого структурного підрозділу Одеської дистанції колії №1) звернулась до відповідача з проханням оформити свідоцтво про право власності на об'єкт нерухомого майна. Проте, Одеською міською радою надано відповідь про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання документів, які посвідчують право власності, зокрема, акту державної комісії про прийняття зазначеного обєкту та введення його в експлуатацію, затверджених у встановленому законом порядку та інших документів.

Отже, позивач вважає, що, відмовивши ДП «Одеська залізниця»в оформленні свідоцтва про право власності держави на спірні об'єкти, відповідач не визнав наявності цього права у позивача. Зазначені обставини, на думку позивача, дають йому право заявити до відповідача позов про визнання права власності на спірне майно за державою Україна в особі позивача, що знаходиться у повному господарському віданні третьої особи, згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.07.2011р., за клопотанням представника позивача, в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено заміну Міністерства транспорту та звязку України на його правонаступника - Міністерство інфраструктури України.

Ухвалою суду від 22.08.2011р., згідно заяви Міністерства інфраструктури України (вх. ГСОО №28542/2011 від 17.08.2011р.) провадження у справі №27/17-2510-2011 в частині позовних вимог Міністерства інфраструктури України до відповідача - Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” про зобовязання Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” зареєструвати за державою в особі Міністерства транспорту та звязку України право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля контори ПД -5”, загальною площею 135,6 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-1, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці припинено, на підставі п.п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою суду від 22.08.2011р., відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, за клопотанням Міністерства інфраструктури України (вх. ГСОО №28541/2011 від 17.08.2011р.) до участі у даній справі було залучено Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У судовому засіданні 05.09.2011р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №30665/2011 від 05.09.2011р.), згідно якої просить суд визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля контори ПД -5”, загальною площею 135,6 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/10, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Представник КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” у судових засіданнях був присутній, між тим, будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог не висловив.

Представник Державного підприємства „Одеська залізниця” у судовому засіданні 08.07.2011р. був присутній, між тим, будь-якої правової позиції щодо суті спору не висловив.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:

Як встановлено матеріалами справи, 13.07.2000р. відповідно до рішення Одеської міської ради народних депутатів від 28.04.2000р. № 1234-ХХІІІ Одеській залізниці як землекористувачу був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000301 (а.с. 43-46), яким Одеській залізниці надано у постійне користування землі загальною площею 377,06 га в межах, згідно з планом землекористування для виробничої діяльності.

Як зясовано судом, спірні обєкти нерухомості розташовані на вказаній земельній ділянці, що була надана Одеській залізниці у постійне користування згідно зазначеного Державного акту, тобто знаходиться у смузі відводу Одеської залізниці, що підтверджується викопіюванням з технічної документації по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки у смузі відводу Одеської залізниці.

Разом з тим, спірний обєкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/10, знаходиться на утриманні відокремленого підрозділу ДП „Одеська залізниця” Одеської дистанції колії №1 та відображений в його самостійному балансі. На зазначений обєкт ведеться інвентарна картка обліку основних засобів (інвентарний номер 10037), згідно наявної в матеріалах справи довідки вих. №848/8 від 15.04.2011р. (а.с. 13).

Також, з матеріалів справи вбачається, що КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” була проведена інвентаризація обєктів нерухомості, які знаходяться у користуванні Одеської залізниці, в результаті даної інвентаризації був виготовлений технічний паспорт станом на 15.04.2008р., згідно якого загальна площа спірної будівлі, одноповерхове приміщення - „Будівля контори ПД -5”, розташованої за адресою: м. Одеса, ст.Застава-1 складає 135,6м2 (а.с. 35-38).

При цьому, згідно довідки КП „Право” від 02.09.2011р. №336237/1, для вказаного об'єкту було зарезервовано адресу: м. Одеса, вул. Моторна, 8/10.

Крім того, на замовлення Одеської дистанції колії №1, ПП „Проект-Груп” було надано технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації нежилого одноповерхового приміщення Б”удівлі контори ПД -5” (літ.„А”) (а.с.14-26), з якого вбачається, що технічний стан будівельних конструкцій одноповерхового нежилого приміщення характеризується, як задовільний, будівля побудована згідно з діючими в будівництві нормами, правилами, інструкціями і Державними стандартами та придатна до подальшої експлуатації за призначенням.

26.06.2008 року Одеська залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу Одеської дистанції колії №1 звернулась до відповідача з листом № 1388 від 26.06.2008р. (а.с.39), згідно якого просила Одеську міську раду розглянути питання, щодо оформлення права власності за державою в особі Міністерства транспорту та звязку України на обєкти нерухомого майна, що знаходяться на балансі Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці та закріплені за Одеською залізницею на праві повного господарського відання, зокрема, щодо спірного обєкту.

Разом з тим, листом від 14.07.2008 року за № 41 вих. (а.с.40) юридичним департаментом Одеської міської ради було надано відповідь начальнику Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці Маслову В.М. про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання документів передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що підтверджують право власності на обєкти нерухомого майна, зокрема, акту комісії про прийняття обєкта і введення його в експлуатацію. При цьому, вказано, що з відповідною заявою про оформлення права державної власності повинно звертатись профільне міністерство. Надалі, 13.07.2009р. Міністерство транспорту та звязку України, звернулось до Одеської міської ради з листом №1200 від 13.07.2009р. (а.с.41) з приводу оформлення права власності на спірний обєкт.

Між тим, позивач зазначає, що лист Міністерства транспорту та звязку України за №1200 від 13.07.2009р. був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів і змусила Міністерство транспорту та звязку України звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено матеріалами справи, Міністерство інфраструктури України, згідно до положення „Про Міністерство інфраструктури України”, затвердженого Указом Президента України №581/2011 від 12.05.2011р., є правонаступником Міністерства транспорту та звязку України, що підтверджує належні повноваження Міністерства інфраструктури України для звернення з відповідним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Згідно з ст. 6 Конституції (основний закон) УРСР 1937 року, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 326 Цивільного кодексу України визначено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Підстави набуття права власності передбачені статтею 328 Цивільного кодексу України, згідно положень якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому, в силу вимог ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах не заборонених законом.

Між тим, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. №6/5 та зареєстрованого 28.01.2003р. за реєстраційним №66/7387 встановлено, що державна реєстрація прав власності на обєкти нерухомості є обовязковим елементом при виникненні, зміні або припиненні права власності на нерухоме майно, а також складовою частиною цивільних правовідносин, повязаних з реалізацією права власності, в звязку з чим, відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство інфраструктури України як орган, уповноважений Державою здійснювати функції управління державним майном, здійснити реєстрацію права власності на спірний обєкт на виконання приведених вище законодавчих положень, так і позбавляє даного субєкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Разом з тим, Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, що діяв до 18.10.2006р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд вважає, що на момент зведення спірних обєктів нерухомості вони належали до державної форми власності, оскільки були збудовані засобами Одеської залізниці, яка входила у систему транспорту загального користування УРСР, проте через значну давність з моменту введення обєктів в експлуатацію акти комісії про введення об'єкта нерухомості в експлуатацію та акти приймання-передачі спірних об'єктів відсутні. При цьому, матеріалами справи, підтверджується факт перебування спірної будівлі на балансі структурного підрозділу Одеської залізниці Одеської дистанції колії №1. До того ж, як зясовано судом, вказаний структурний підрозділ за власний рахунок утримує вказане майно, самостійно здійснює його обслуговування та ремонт.

Разом з тим, спірна будівля розташована у смузі відводу Одеської залізниці, на земельній ділянці, яка належить Одеській залізниці на праві постійного користування, відповідно до Державного акту серія І-ОД № 000301 виданого 13.07.2000 року, згідно рішення Одеської міської ради народних депутатів від 28.04.2000р. № 1234-ХХІІІ.

Відповідно до п. 1.1 статуту Одеської залізниці, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 29.12.1997р. № 456, із наступними змінами, Одеська залізниця це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутне територіально-галузеве обєднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Згідно п. 4.1, п. 4.2 статуту Одеської залізниці, майно залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

У відповідності до ст. 73 Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Положеннями ч. 5 статті 4 Закону України „Про залізничний транспорт” № 273-96/ВР від 04.07.1996р. визначено, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України „Про залізничний транспорт” майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 116 Конституції України від 28.06.1996р. Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року № 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави; Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Так, з огляду на положення ст.ст. 3, 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності” Міністерство інфраструктури України є суб'єктом управління майном, що закріплене за Одеською залізницею на праві господарського відання.

У відповідності з положеннями ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, що посвідчує його право власності.

Як вже зазначалось, третя особа в особі свого структурного підрозділу зверталась з проханням до відповідача про оформлення права власності на спірне майно, що підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням. Проте, звернення Одеської залізниці в інтересах держави в силу обсягу повноважень, наданих ст. 136 Господарського кодексу України особі, у якої майно перебуває на праві повного господарського відання, були зроблені начальником відокремленого структурного підрозділу Одеської дистанції колії №1 (балансоутримувачем спірного майна). Відмовивши Одеській залізниці в оформлені свідоцтва про право власності держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на об'єкти, відповідач фактично заперечив (не визнав) наявність цього права власності у держави в особі позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства інфраструктури України про визнання за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля контори ПД -5”, загальною площею 135,6 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/10, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці обгрунтованами та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник не внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України (01135,м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, ід.код 37472062) право державної власності на обєкт нерухомого майна „Будівля контори ПД -5”, загальною площею 135,6 м2, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8/10, що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 12.09.2011р.