Рішення № 18200008, 09.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2011 р.Справа № 15/17-2853-2011 Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача Стоянов О.К.,

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 172,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 172,70 грн., посилаючись на наступне.

ВАТ „Укртелеком" в особі ЦТП Одеської філії ВАТ „Укртелеком" було укладено 29.08.2002 року договір № 003604 з СПД ОСОБА_2 про надання послуг телефонного зв'язку.

Як вказує позивач, згідно з розділом 1 договору позивач надавав послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, зокрема, послуги з встановлення телефону. При цьому відповідно до п. 2.1.1 договору позивач зобовязався забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.

Так, позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, встановив телефон та надавав відповідачу послуги телефонного зв'язку, що підтверджується розрахунком суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.8 договору відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

При цьому обов'язок щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг встановлений п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 p. № 1280-IV, п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2005 року № 720.

Згідно з п.п. 4.2 договору відповідач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою кредитною системою оплати з поданням рахунків.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що розрахунки за фактично отримані послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться відповідачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Так, позивач вказує, що в порушення п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 р. № 1280-IV, п. 32, 108 Правил № 720 споживач прийняті на себе зобов'язання належним чином не виконав, зокрема не оплатив послуги зв'язку, надані за період з 01 грудня 2010 року до 01 липня 2011 року, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 161,89 грн.

До того ж у звязку з несплатою відповідачем наданих послуг електрозв'язку у встановлений термін позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 2,82 грн.

Також позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування відповідачу 3% річних від суми заборгованості, що складають 1,59 грн., а також інфляційних втрат, що складають 6,40 грн.

Відтак, загальна сума заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, склала 172,70 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2011 року порушено провадження у справі № 15/17-2853-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи представник позивача звернувся до суду із заявою про зміну найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” на Публічне акціонерне товариство в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”, про що свідчать надані представником ПАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” копії витягу зі статуту ПАТ „Укртелеком” та довідки з ЄДРПОУ № 331377 від 22.06.2011 р.

За результатами розгляду вказаної заяви суд, порадившись на місці, ухвалив здійснити заміну найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” на Публічне акціонерне товариство в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком”.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

У звязку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

29 серпня 2002 р. між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі Одеської дирекції ВАТ „Укртелеком” та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (споживач) було укладено договір про надання послуг електрозвязку № И003604, згідно умов якого ВАТ „Укртелеком” надає послуги електрозвязку, визначені в додатку 1 до договору, і безплатні послуги, зазначені в додатку 2.

Відповідно до п. 2.1.1, 2.1.4 вказаного договору позивач зобовязався забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного звязку, усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомереж в контрольні технологічні терміни. В свою чергу відповідач зобовязався своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8 договору).

Згідно п. 4.1 зазначеного договору послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Споживач сплачує послуги електрозвязку за спільно погодженою авансовою системою оплати з поданням рахунків (п. 4.2 договору). Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозвязку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозвязку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.

На момент укладення вказаного договору був чинним Цивільний кодекс Української РСР, який регулював цивільні правовідносини між сторонами.

З 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний Кодекс України. Так, згідно Прикінцевих положень чинного Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав та обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Враховую викладене, до договору про надання послуг електрозвязку № И003604 застосовуються положення Цивільного кодексу України щодо порядку виконання вказаного договору, оскільки договір продовжував діяти після набрання чинності вказаним Кодексом.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобовязання.

Так, укладений між сторонами по справі договір про надання послуг електрозвязку є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як зясовано судом, відповідно до укладеного договору № И003604 позивачем надавались відповідачу послуги електрозвязку.

При цьому слід зазначити згідно рішення загальних зборів акціонерів ВАТ „Укртелеком" (протокол № 3 від 16.04.2004) та на підставі наказу ВАТ „Укртелеком" від 14.05.2004 р № 173 були запроваджені нові назви філій ВАТ „ Укртелеком", в т.ч. Одеську дирекцію ВАТ „Укртелеком" було перейменовано в Одеську філію ВАТ „ Укртелеком" з правонаступництвом в частині основної діяльності.

Так, у період з 01.12.2010 р. по 01.07.2011 р. позивачем були надані послуги електрозвязку на суму 161,89 грн., про що відповідачу були виставлені відповідні рахунки-акти за період з 01.12.2010 р. по 01.07.2011 р. (а.с. 56-71).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг електрозвязку є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані послуги відповідно до умов договору.

Проте, вказані рахунки на оплату наданих відповідачу послуг останнім не були сплачені, у звязку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги електрозвязку в сумі 161,89 грн.

У відповідності з п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно п. 11 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. №720, тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами самостійно, крім тарифів, які згідно із законом підлягають державному регулюванню. Державному регулюванню шляхом установлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на загальнодоступні (універсальні) послуги і на надання в користування каналів електрозв'язку операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.

Також п. 32 вказаних Правил № 720 встановлено обов'язок споживача щодо своєчасної оплати отриманих телекомунікаційних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає зі змісту договору № И003604, строк оплати наданих позивачем послуг електрозвязку становив до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. Так, несплатою відповідачем послуг електрозвязку у встановлений договором строк відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому невиконання зобовязання або виконання зобовязання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як передбачено п. 5.8 договору № И003604 в редакції додатку до розділу 5 Типового договору від 29.08.2002 р. (а.с. 22), у разі несплати за надані послуги електрозвязку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пня.

При цьому відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за надані оператором телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з наданого позивачем до позову розрахунку пені (а.с. 25), позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 2,82 грн. за період з лютого 2011 р. по червень 2011 року, виходячи з облікової ставки НБУ.

Судом було здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено його відповідність до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобовязання за договором № И003604 щодо оплати послуг електрозвязку, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 2,82 грн. за період з лютого 2011 р. по червень 2011 року.

Крім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат за період з січня 2011 року по червень 2011 року, розмір яких дорівнює 6,40 грн. згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків (а.с. 26).

Разом з тим слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в договорі № И003604 р. не встановлено іншого відсотку відповідно сплаті підлягають 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів, поряд з інфляційними втратами, є також способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на існуючу суму заборгованості, що складають 1,59 грн. згідно наданого позивачем розрахунку річних (а.с. 26-27), оскільки має місце прострочка відповідача щодо оплати наданих послуг телефонного звязку за договором № И003604.

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача склала 172,70 грн. (161,89 грн. основного боргу + 2,82 грн. пені + 6,40 грн. інфляційних втрат + 1,59 грн. 3% річних)

При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості та наявність порушень умов договору про надання послуг електрозвязку № И003604 з боку відповідача не спростовано останнім, докази погашення відповідачем вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Укртелеком” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 172,70 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1; ідент. код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ПАТ „Укртелеком” (65029, м. Одеса, вул. Коблевська, 39, код ЄДРПОУ 01186691, р/р 26004258 в ООД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) суму основного боргу в розмірі 161/сто шістдесят одна/грн. 89 коп., пеню в сумі 2/дві/ грн. 82 коп., 3% річних в сумі 1/одна/грн. 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 6/шість/грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102/сто дві/грн. 00 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2011 р.