Рішення № 18199969, 12.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р.Справа № 9/17-2730-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМ-М" До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРІГ"

3-тя особа відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення 102180 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю);

Від відповідача: ОСОБА_4 (за довіреністю);

3-тя особа: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 11.07.2011 року за вх. № 4035/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМ-М" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРІГ" за участю третьої особи відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі Відповідач) про стягнення 102180 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував частково, посилаючись на підстави викладені у відзиві, наданому в судовому засіданні від 12.09.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

02.03.2010 року між Позивачем (Покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю „Днепропром - М” та третьою особою на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (Виконавець) Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поставки напівпричепу загальною вартістю 180000,00 грн. Відповідно до умов зазначеного договору Покупець перерахував передплату у розмірі 180000, 00 грн.

У звязку з неможливістю Виконавця поставити за договором товар, Виконавець частково повернув Покупцеві передплату у розмірі 102000,00 грн.

Між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Днепропром - М” (Кредитор), Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБЕРІГ" (новий Боржник) та третьою особою на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (Боржник) Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про переведення боргу № 0804 від 08.04.2011 року.

Згідно п.п. 1.1, 1.2. договору новий Боржник взяв на себе зобовязання Боржника щодо повернення передплати у розмірі 78000,00 грн. та зобовязався перерахувати вказану суму Кредитору впродовж 30 календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 08.05.2011 року.

18.05.2011 року Відповідач надіслав на адресу Позивача лист (вих. № 68/05-11) у якому гарантував перерахування 78000,00 грн. трьома долями до 07.06.2011 року.

Своїх зобовязань відповідно до договору про переведення боргу № 0804 від 08.04.2011 року Відповідач не виконав.

Відповідно до п. 3.2. договору за несвоєчасне виконання зобовязань зазначених у п. 1.2., новий Боржник (Відповідач) сплачує Кредитору (Позивачу) пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного випливає, що Позивач просить суд стягнути на його користь: 78000,00 грн. суму боргу за договором переведення боргу, пеню у розмірі 24180,00 грн.

12.09.2011 року у судовому засіданні представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечує частково, а саме просить суд розглянути справу тільки стосовно основного боргу 78000,00грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі а саме Позивачем та третьою особою укладено договір поставки напівпричепу загальною вартістю 180000,00 грн., згідно з яким, Позивач зобовязався поставити та передати у власність Третій особі - відповідний товар, а Третя особа в свою чергу зобовязалася прийняти та оплатити вартість товару, в порядку та на умовах зазначених сторонами.

Також судом встановлено що між Позивачем, Відповідачем та третьою особою на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було укладено договір про переведення боргу № 0804 від 08.04.2011 року.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання щодо перерахування передплати за товар у розмірі 180000,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 94 від 03.03.2010 року та № 338 від 30.03.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з неможливістю поставити товар третьою особою було здійснено повернення передплати на суму 102000,00 грн.

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРІГ" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМ-М" становить 102180 грн.

Слід зазначити що 18.05.2011 року Відповідач надіслав лист до Позивача у якому просить вибачення за невиконання договірних зобовязань та стверджує що вони будуть виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "ОБЕРІГ" трьома долями до 07.06.2011 року. Але договірні зобовязання Відповідачем так і невиконані.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з якими, розмір пені, що нараховані відповідачу становить 24180,00 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРІГ" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва 115, офіс 101, код ЄДРПОУ 31148458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМ-М" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Радянська, буд. 48, кв. 107, код ЄДРПОУ 35204133, р/р 26007060004729 в ПАТ КБ „ПріватБанк”, МФО 305299) 78000,00 грн. суму боргу за договором переведення боргу, пеню у розмірі 24180,00 грн., 1021,80 грн. - витрат по держмиту; 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 14 вересня 2011 року.