Рішення № 18199830, 05.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2011 р.Справа № 5/17-2599-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі філії "Південне головне регіональне управління" До відповідачів: 1.Фермерського господарства "ГРІНВІЧ"

2. Селянського (фермерського) господарства "Біфертгоф"

про стягнення 2021526,46 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №2899-0 від 02.07.2010 р.

Від відповідачів: не зявились

В судовому засіданні 05.09.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність №2899-0 від 02.07.2010 р.

Від відповідачів: не зявились

Суть спору: Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2011р., було порушено провадження у справі №5/1725992011, за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", в особі філії "Південне головне регіональне управління" до відповідачів: Фермерського господарства "ГРІНВІЧ" та Селянського (фермерського) господарства "Біфертгоф" про стягнення 2021526,46 грн. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.08.2011 року строк розгляду справи №5/17-2599-2011 було продовжено до 19.09.2011 року.

Відповідачі про час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в договорі, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру станом на 19.08.2011р., та також підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

За результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.09.2011 р., в присутності представника позивача, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

12.03.2007 р. між Філією „Южне головне регіональне управління” Закритого акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” (банк) та Фермерським господарством „Грінвіч” (позичальник) було укладено договір №17, за умовами п.п. А1, А2, А3, А4, 1.1., 1.2., 2.1.1., 2.1. якого банк надає позичальнику непоновлювальну кредитну лінію в розмірі 750000 грн. на придбання комбайну та 62400 грн. на оплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.5., 2.2.12. цього договору; строк повернення кредиту згідно графіку погашення (додаток 1 до договору); банк відкриває позичальнику рахунки для обслуговування кредиту: позичковий рахунок №20636054401034, рахунок по процентах №20684054401655, рахунок для сплати винагороди за кредитне обслуговування №35783054447743, рахунок для оплати інших винагород №35785054434066.

Зобовязання позичальника забезпечуються договорами застави та поруки (п.А.5 договору).

Згідно п.п.А.6., 4.1. договору від 12.03.2007 р. за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 21% річних. При порушенні позичальником будь-якого із зобовязань по погашенню кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 46,8 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п.А.7, 4.2. договору).

Відповідно до п.п.А.8, 4.3. договору №17 від 12.03.2007 р. датою сплати процентів є 12 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачено п.7.3. договору. При несплаті процентів у зазначений строк вони вважаються простроченими.

Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від встановленого ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів, зазначеного в п.А.2, в поточну дату сплати процентів (п.п.А.10., 4.5. договору).

У п.п.2.2.2.,2.2.3., 2.2.5. сторони договору №17 від 12.03.2007 р. погодили обовязок позичальника: сплатити проценти за користування кредитом у відповідності до п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору; повернути кредит у строки, встановлені п.п.1.2., 2.2.16, 2.3.2.; сплатити банку винагороду у відповідності до п.п.4.4., 4.5., 4.6., 4.14. цього договору.

Пунктом 2.3.2. договору від 12.03.2007 р. сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобовязань, передбаченого умовами цього договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобовязань за договором у повному обємі шляхом направлення повідомлень. При цьому, сторони погодили, що згідно ст.ст.212, 611,651 ЦК України, за зобовязаннями, строк виконання яких не настав, строки вважаються такими, що настали у зазначену в повідомленні дату.

Відповідно до п.5.1. договору №17 від 12.03.2007 р. при порушенні позичальником будь-якого із зобовязань: по оплаті кредиту, передбачених п.п.2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3., строків повернення кредиту, передбачених п.п.1.2., 2.2.3., 2.2.16., 2.3.2., винагороди, передбаченої п.п.2.2.5., 4.4., 4.5., 4.6., позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

У пункті 5.4. договору від 12.03.2007 р. сторони погодили, що нарахування неустойки здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконано позичальником.

Сторонами передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені по цьому договору встановлюються сторонами тривалістю 5 років (у п.5.7. кредитного договору).

За умовами п.6 кредитного договору він діє до повного виконання сторонами зобовязань по ньому.

12.03.2007 р. сторонами складено та підписано графік погашення кредиту із зазначенням строків та сум погашення.

На виконання кредитного договору позивач 06.04.2007 року видав відповідачу 1 кредит у розмірі 750000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 05.04.2007 року.

Таким чином позивач належним чином виконав свої зобовязання за кредитним договором.

Однак в порушення умов договору п.п 1.1, 1.2, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5, 4.1, 4.2, 4.3 відповідач 1 зобовязання за договором не виконує.

У звязку зазначеними порушеннями зобовязань за кредитними договором у відповідача -1 станом на 16.05.2011 року склалась наступна заборгованість: заборгованість за кредитом 733000 грн., заборгованість за відсотками 781927,99 грн., заборгованість з винагороди 46217,45 грн., пеня 430381,02 грн.

Крім того за умовами п.5.2 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобовязань, передбачених п.п 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 4.9,.7.1. Кредитного договору, позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

Таким чином, штраф за порушення кредитного договору (за порушення п.2.2.7 штраф 15000 грн. та п. 2.2.8 штраф 15000 грн.) складає 30000 грн.

12.03.2007 року між позивачем та Селянським (фермерським) господарством «Біфертгоф»був укладений договір поруки №17/Р/4, де останній виступає як поручитель.

Відповідно до п.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором, ПАТ КБ «Приватбанк», за виконання обовязків за кредитними договором в тому розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Із змісту п.1 ст. 1048 ЦК України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України також передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на наявність в матеріалах справи доказів видачі позивачем ФГ „Грінвіч” кредиту в сумі 750000 грн., часткову його оплату останнім в розмірі 17000грн., є обґрунтованою та доведеною позиція позивача щодо наявності у ФГ „Грінвіч” заборгованості за кредитом в сумі 733000 грн., заборгованості за відсотками 781927,99 грн., заборгованості з винагороди 46217,45 грн.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідачів пеню в розмірі 430381,02 грн. за порушення строків повернення кредиту та штраф у розмірі 30000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, зокрема, пені, а в силу вимог ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності з приписами ст. 546 ЦК України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1. ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Звідси, є також обґрунтованою та доведеною позиція позивача щодо стягнення з відповідачів пені за порушення строків оплати кредиту та відсотків за користування кредитом в сумі 430381,02 грн. та штрафу 30000 грн.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо; кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Південне головне регіональне управління” Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрати та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідачів відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства „Грінвіч” (67311, Одеська область, Березівський район, с. Червоноволодимирівка, вул. Шевченко,60, код ЄДРПОУ 34226659) та Селянського (Фермерського) господарства „Біфертгоф” (67311, Одеська область, Березівський район, с.Червоновладимирівка, вул. Зарічна, буд. 17) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії „Південне головне регіональне управління” Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” (65014, м. Одеса, вул. Успенська,22 А, код ЄДРПОУ 23212839) 2021526 (два мільйона двадцять одна тисяча пятсот двадцять шість) грн. 46 коп., що складається з 733000 (сімсот тридцять три тисячі) грн. заборгованість за кредитом, 781927 (сімсот вісімдесят одна тисяча девятсот двадцять сім) грн. 99 коп. заборгованість за відсотками, 46217 (сорок шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 45 коп. заборгованість за винагороди, 430381 (чотириста тридцять тисяч триста вісімдесят одна) грн. 02 коп. пеня, 30000 (тридцять тисяч) грн. штраф, 20216 (двадцять тисяч двісті шістнадцять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили, згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Погребна К.Ф.

Повний текст рішення складено 12 вересня 2011 року.