Рішення № 18199765, 12.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р.Справа № 3/17-2788-2011 За позовом: Фонду підтримки малого підприємництва

До відповідачів: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 23362,64 грн.

Суддя Дяченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Фонд підтримки малого підприємництва звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень від 25.08.2011р. просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 солідарно суму боргу 10300грн., суму пені -3440,85 грн., суму штрафу 1750 грн., суму відсотків 671,79 грн.

Відповідачі у судові засідання не зявилися, відзивів на позовну заяву та витребувані судом документи не надали, відповідачі свого права на захист не використали, хоч і повідомлялися про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

19 липня 2010р. між Фондом підтримки малого підприємництва (Позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір безвідсоткової позики №3, відповідно до умов якого Фонд підтримки малого підприємництва зобовязався надати Позичальнику у власність позику в сумі 30000 грн., а Позичальник зобовязався прийняти та використати за цільовим призначенням, а також повернути грошові кошти у повному обсязі, в порядку та на умовах, передбачених договором. Погашення позики здійснюється згідно графіку погашення, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору за користування грошовими коштами Позикодавця Позичальник не сплачує Позикодавцю винагороду.

19 липня 2010р. На виконання умов Договору безвідсоткової позики №3 Фондом підтримки малого підприємництва перераховано на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 30000 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №191 (а.с. 18).

В силу вимог п. 2.3 Договору загальна сума позики, що надана за умовами Договору підлягає поверненню Позикодавцю в строк до 19 січня 2011р. у повному обсязі.

Згідно двосторонньо підписаного сторонами графіку погашення позики Позичальник повинен був повернути Позичальнику 19.08.2010р. 5000 грн., 19.09.2010р. - 5000 грн., 19.10.2010р. -5000 грн., 19.11.2010р. -5000 грн., 19.12.2010р. -5000 грн., 19.01.2011р. -5000 грн.

23.05.2011р. між Фондом підтримки малого підприємництва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складено новий графік погашення позики №2, згідно з яким Позичальник повинен був починаючи з 01.06.2011р. до 20.07.2011р. щотижнево сплачувати Позикодавцю 3500 грн. позики та 600 грн. пені та 27.07.2011р. здійснити останній платіж у сумі 2000 грн. та 200 грн. пені.

23.05.2011р. Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернувся до Фонду підтримки малого підприємництва листом, у якому підтверджував свої зобовязання погасити заборгованість по позиці у розмірі 30000 грн., згідно з графіком №2 до договору, а також прийняв на себе зобовязання сплатити пеню у відповідності до п. 5.3 договору у розмірі 5000грн.

Як вбачається з даних розрахунків позивача, сума позики повернута відповідачем частково, з простроченням строків, узгодженими сторонами Договору, так платежами від 24.06.2011р., 30.06.2011р., 12.07.2011р. та 13.07.2011р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повернуто позивачу позичених коштів на загальну суму 12500грн. Під час розгляду справи у суді Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 повернуто позивачу ще 7200 грн., у звязку з чим позивач уточнив позовні вимоги.

19 липня 2010р. між Фондом підтримки малого підприємництва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір поруки по договору безвідсоткової позики №3, за умовами якого Фізична особа-підприємць ОСОБА_2 прийняв на себе зобовязання поручителя перед Фондом підтримки малого підприємництва відповідати за виконання боржником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 всіх його зобовязань, що виникли на підставі договору безвідсоткової позики, в тому числі по поверненню наданої позики у розмірі 30000 грн. у строк до 19.01.2011р., сплаті штрафних санкцій, на умовах визначених у договорі.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням прийнятих на себе зобовязань за договором безвідсоткової позики №3 від 19 липня 2010р. та направлено на стягнення солідарно з відповідачів боргу 10300грн., суму пені -3440,85 грн., суму штрафу 1750 грн., суму 3 відсотків річних 671,79 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов п. 1 ст. 1049 параграфа 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Фонду підтримки малого підприємництва в частині стягнення основного боргу у сумі 10300 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які не спростовані відповідачем суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до положень п.п. 5.3 та 5.4 Договору в разі якщо Позичальник не повернув Позикодавцю надану позику у встановлений договором строк, на вимогу Позикодавця Позичальник зобовязався сплатити господарські санкції у вигляді пені; за кожен випадок порушення Позичальником на строк більш ніж 30 днів зобовязань по поверненню позики, Позикодавець має право нараховувати, а Позичальник зобовязаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок Фонду підтримки малого підприємництва 3440,85 грн. пені, вважає його вірним, однак вимоги про стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково, у звязку з тим, що позивачем неправомірно розраховувалась пеня з 19.07.2010р. по 19.08.2010р., оскільки графік погашення позики до договору позики передбачав сплату першого платежу на повернення позики з 19.08.2011р. З урахуванням наведеного, вимоги про стягнення пені є обґрунтованими в сумі 3375 грн. 75 коп.

Суд, перевіривши розрахунок Фонду підтримки малого підприємництва 1750 грн. штрафу, розрахованого у 10% від суми не повернутої частини позики на момент звернення до суду з позовними вимогами (17500грн.), вважає його вірним, а вимоги у даній частині правомірними та обґрунтованими.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Фонду підтримки малого підприємництва щодо сплати Відповідачем суми 671,79 грн. 3% річних, вважає його вірним, а вимоги у даній частині правомірними та обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного Кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

З урахуванням вимог ст. 553 Цивільного Кодексу України та положень Договору поруки по Договору безвідсоткової позики №3 від 19.07.2010р. позовні вимоги у справі заявлені одночасно до двох відповідачів, на думку суду, заявлені правомірно.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Фонду підтримки малого підприємництва про стягнення 10300грн. основного боргу, суми пені -3440,85 грн., суми штрафу 1750 грн., 671,79 грн. суми 3 % річних підлягають задоволенню частково зі стягненням з відповідачів 10300грн. основного боргу, суми пені -3375,75 грн., суми штрафу 1750 грн., 671,79 грн. суми 3 % річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 232,93грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,29грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (68002, АДРЕСА_1; ідент. номер НОМЕР_2) на користь Фонду підтримки малого підприємництва (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 33, кімн. 417; код 30194519; п/р 2600032301 у ФАБ „Південний”, МФО 328663) солідарно суму боргу 10300 (десять тисяч триста) грн., суму пені 3375 (три тисячі триста сімдесят пять) грн. 75 коп., суму штрафу 1750 (тисяча сімсот пятдесят) грн., суму 3 відсотків річних 671(шістсот сімдесят одна) грн.79 коп., 232 (двісті тридцять дві) грн. 93 коп. державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 29 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 13.09.2011 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Д'яченко Т.Г.