Рішення № 18199644, 09.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2011 р.Справа № 9/17-2891-2011 За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1 До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРДИСТРИБЬЮШНГРУП"

про стягнення 9029,43 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 25.07.2011 року за вх. № 4288/2011 Приватний підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРДИСТРИБЬЮШНГРУП" (далі Відповідач) 9029,43 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

01.09.2011 року за вх. № 30147/2011 та 06.09.2011 року за вх. № 30724/2011 Позивачем - ОСОБА_1 до господарського суду Одеської області були подані клопотання про розгляд справи за її відсутністю - які були задоволені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

8 грудня 2010 року між Позивачем Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРДИСТРИБЬЮШНГРУП" (Дистриб'ютор) був укладений Договір Дистриб'юції № 08/12/10 (надалі-Договір) про поставку товару, а саме грибів консервованих (гливи) (надалі - товар).

На виконання умов договору Позивач 08 грудня 2010 року передав Відповідачу товар у кількості 1044 банки на суму 8352,00 грн., що підтверджується Довіреністю № 004 та накладними № 5 та № 6 від 08 грудня 2010 року.

Згідно п, 4.1 Договору «Оплата за товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дати прийняття товару на складі Дистриб'ютора».

Відповідач свої зобов'язання за цим договором не виконав, а саме не перерахував грошові кошти за переданий товар. Внаслідок цього право Позивача на отримання грошових коштів, Відповідачем порушено.

Згідно п. 8.4 Договору «Усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами».

Відповідно п. 8.5 Договору «Якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства».

У п. 8.2 Договору зазначається «За порушення термінів оплати товару Дистриб'ютор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу», тобто, виходячи з умов цього пункту Договору, враховуючи, що станом на дату пред'явлення позову грошові кошти не перераховані, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачеві пеню, нараховану з 22 грудня 2010 року по 01 липня 2011 року у розмірі - 677,43 грн.

Позивач, своє зобов'язання, щодо постачання Товару, виконав вчасно та належним чином, в порядку передбаченому Договором. Проте, Відповідач не виконав свої обов'язки, що спричинило завдання збитків Позивачу.

У зв'язку із невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань по Договору, Позивачем 24.05.2011 року за вх. № 1 було направлено Відповідачу лист-вимогу, в якому повідомлялося про невиконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо перерахування грошових коштів та прохання повернути грошові кошти в сумі 8352,00 грн. Але до моменту подання позову до суду, Відповідачем виконання зобов'язань за Договором не здійснювалися.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного випливає, що Позивач просить суд стягнути на його користь: суму основного боргу 8352,00 грн. та пеню у розмірі - 677,43 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки, згідно з яким, Позивач (Постачальник), зобовязався поставити та передати Відповідачу (Дистриб'ютор) - товар, а Відповідач в свою чергу зобовязався прийняти та оплатити вартість товару, в порядку та на умовах зазначених сторонами.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання щодо поставки Відповідачу товару а саме грибів консервованих (гливи), що підтверджується накладними: № 5 від 08.12.2010 року на суму 496 грн. та № 6 від 08.12.2010 року.

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРДИСТРИБЬЮШНГРУП" перед Приватним підприємцем ОСОБА_1 становить 8352,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.2 Договору поставки, у випадку порушення термінів оплати за поставлений Товар, Відповідач сплачує на користь Позивача - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, оплаченого не вчасно.

Розрахунок пені, який нарахований з 22 грудня 2010 року по 01 липня 2011 року позивачем у позовній заяві, та згідно з якими, розмір пені, що нараховані відповідачу становить 677,43 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в розясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.

Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Питання про скасування забезпечення позову вирішується судом самостійно, тому за відсутності належних тверджень позивача, суд відмовив у задоволенні клопотання про забезпеченні позову, шляхом накладання арешту.

Отже враховуючи вищенаведене, заяву за вх. № 24081/2011 від 25.07.2011 про забезпечення позову надану Позивачем разом з позовною заявою суд залишив без розгляду

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРДИСТРИБЬЮШНГРУП" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, пр-т Суворова, буд. 54, офіс 54, код ЄДРПОУ 36949780) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (с. Чернелів - Руський, Тернопільська область, Тернопільського району, р/р НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2, МФО 305299) основну заборгованість в розмірі - 8352,00 грн., пеню у розмірі 677,43 грн., 102 грн. - витрат по держмиту, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 12 вересня 2011 року.