Рішення № 18199397, 02.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2011 р.Справа № 24/17-2466-2011 за позовом Міністерства інфраструктури України; Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська залізниця; до відповідача: Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”

про визнання права власності

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 на підставі довіреності №2541/15/14-11 від 14.06.2011р.; ОСОБА_2 на підставі довіреності №2538/15-14-11 від 04.01.2011р.

Від третьої особи Одеської залізниці: ОСОБА_2 на підставі довіреності від 04.01.2011р.

Від відповідача: Одеської міської ради: не з'явився.

Від третьої особи Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”: ОСОБА_3 на підставі довіреності №1414 від 13.09.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Міністерство інфраструктури України звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Одеської міської ради, Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська залізниця про визнання права власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2011 року порушено провадження по справі № 24/17-2466-2011.

13.07.2011 року у судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про заміну позивача Міністерства транспорту та зв'язку України на правонаступника Міністерство інфраструктури України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.07.2011р. замінено позивача у справі № 24/17-2466-2011 з Міністерства транспорту та зв'язку України на його правонаступника Міністерство інфраструктури України.

14.07.2011р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача Коммунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” надійшли письмові пояснення.

27.07.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшла заява про залучення Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, відповідно до якої зазначено, що у випадку визнання права власності за державою в особі Міністерства інфраструктури України у Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” виникне обовязок зареєструвати зазначене право власності.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2011р. виключено з кола відповідачів у справі № 24/17-2466-2011 Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” та залучено до участі у справі № 24/17-2466-2011 Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості”, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2011р. провадження у справі за позовом Міністерства інфраструктури України в частині позовних вимог до Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” припинено.

У судовому засіданні 27.07.2011р. представник позивача звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.07.2011р. продовжено строк розгляду справи на пятнадцять днів до 05.09.2011р.

02.09.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого було додано довідку про резервування адреси обєкта нерухомого майна №336233/1 від 02.09.2011р., згідно якої нежитлової будівлі пункту обогріву контори ПД-8 зарезервовано наступну адресу м. Одесса, вул Поїзна, ?.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 02.09.2011 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до п.1.1 Статуту Одеської залізниці, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 29.12.97 р. №456, із наступними змінами, Одеська залізниця це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутне територіально-галузеве обєднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Статуту Одеської залізниці, майно залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у балансі залізниці. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Положеннями ч. 5 статті 4 Закону України „Про залізничний транспорт” №273-96/ВР від 04.07.1996р. визначено, що управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України, підпорядкованим Міністерству транспорту України.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України „Про залізничний транспорт”, майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 116 Конституції України від 28.06.1996 р. Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці суд доходить висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, субєктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та звязку України.

Спірний обєкт нерухомості, а саме, „Будівля обогріву ПД-8”, загальною площею 25,2 кв.м., розташована за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-2.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, акт прийняття спірного нежитлового обєкту до експлуатації, дозвільна та проектно-кошторисна документація на будівництво втрачені, у звязку із давністю будівництва даного обєкту. На зазначений обєкт нерухомості КП „Одеське БТІ та РОН” було виготовлено технічний паспорт станом на 15.04.2008 р. та в 2009 р. отримано технічний висновок про стан будівлі, яким встановлено, що будівля знаходиться в задовільному стані та придатна для подальшої експлуатації.

Земельна ділянка, на якій знаходиться спірний обєкт, знаходиться у постійному користуванні Одеської залізниці відповідно до рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. №1234-ХХІІІ, згідно якого Одеській залізниці було видано Державний акт серії І-ОД №000301 на право постійного користування землею площею 377,06га для виробничої діяльності в межах відповідно до плану землекористування.

Листом від 26.06.2008 р. №1388 Одеська дистанція колії №1 Одеської залізниці звернулась до Одеського міського голови з проханням оформити право власності на обєкти нерухомого майна, які знаходяться на балансі Одеської дистанції колії з видачею свідоцтв на право державної власності на ці обєкти в особі Міністерства транспорту та звязку України (на праві повного господарського відання Одеської залізниці). На що отримала відповідь Одеської міської ради від 14.07.2008 р. №41 про відмову у оформленні права власності з посиланням на те, що серед поданих Одеська дистанція колії №1 документів відсутні ті, що посвідчують право власності на обєкти нерухомого майна, визначені Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Доказів надання Одеською міською радою відповіді на лист Міністерства транспорту та звязку України від 13.07.2009 р. №1200 про оформлення права державної власності на спірний обєкт суду не надано.

Зазначені обставини і стали підставою для Міністерства інфраструктури України звернутися з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі положень чинного законодавства та законодавства, яке діяло на момент будівництва спірної будівлі, суд дійшов висновку про правомірність заявлених Міністерством інфраструктури України позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 6 Конституції УРСР від 30.01.1937 р. визначено, що земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т. п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Відповідно до положень ст.13 Конституції України (28.06.1996 р.) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР в редакції від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент існування спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

03.08.1990р. Верховною радою УРСР було прийнято Закон №142-ХІІ „Про економічну самостійність УРСР”, частиною 2 статті 4 якого було встановлено, що до власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном в Українській УРСР були також врегульовані прийнятим 07.02.1991 р. Законом №697-ХІІ „Про власність”, який діяв до 20.06.2007 р.

Зокрема, зазначеним Законом було визначено форми власності: приватну, колективну, державну та субєктів права власності в Україні: народ України, громадян, юридичних осіб та державу.

Відповідно до ст.31, ч.1 ст.34 Закону України „Про власність” в редакції 07.02.1991р. до державної власності в Україні належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Загальнодержавну (республіканську) власність складали: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. №1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Пунктом 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, що діяв до 18.10.2006 р. було покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що на момент зведення нежитлової будівлі переїзду „Дальницький”, площею 22,6 кв.м., остання належала до державної форми власності, оскільки була збудована засобами Одеської залізниці, яка входила у систему транспорту загального користування УРСР.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Враховуючи проведений аналіз норм законодавства, суд встановив, що нежитлова будівля обогріву ПД-8”, площею 25,2 кв.м., є власністю держави з моменту її зведення і до теперішнього часу, у звязку з чим вважає правомірними заявлені Міністерством інфраструктури України, як уповноваженим державою органом управління, позовні вимоги про визнання права власності на зазначену будівлю за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, що є підставою для їх задоволення.

02.09.2011р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання, відповідно до якого було додано довідку про резервування адреси обєкта нерухомого майна №336233/1 від 02.09.2011р., згідно якої нежитлової будівлі пункту обогріву контори ПД-8 зарезервовано наступну адресу м. Одесса, вул Поїзна, ?.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє заявлені Міністерством інфраструктури України позовні вимоги в повному обсязі, у звязку з чим визнає право власності за державою в особі Міністерства інфраструктури України на будівлю обогріву ПД-8”, площею 25,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-2, що перебуває на праві повного господарського відання у ДП „Одеська залізниця”, знаходиться на балансі Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства інфраструктури України до відповідача Одеської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська залізниця, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості” про визнання права власності - задовольнити.

2. Визнати за державою Україна, в особі Міністерства інфраструктури України (01135, м. Київ, пр.Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) право власності на будівлю обогріву ПД-8”, загальною площею 25,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, Малиновський район, ст. Застава-2, що перебуває на праві повного господарського відання у ДП „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська,19, код 01071315), знаходиться на балансі Одеської дистанції колії №1 Одеської залізниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.09.2011р.

Суддя О.Ю.Оборотова